Помаранчева революція: уроки владі

Причиною Помаранчевої революції були НЕ­ПРАВДА і НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ старої влади. Щодо характеру революції. Є підстави вважати, що події Помаранчевої революції мають транс­цендентальний, НАДПРИРОДНИЙ характер, тобто ці події не вкладаються у звичні зако­номірності, звичну логіку, в той перебіг подій, який вважається природним.

Надприродні явища і події ми часто називаємо випадковими. Але що таке випадковість? Не кри­тикуючи (за браком місця у статті) філософсько-матеріалістичне визначення: випадковість є фор­мою вияву необхідності, зазначимо, що наука відмовляється від вивчення випадковості*. Тому запропонуємо таке визначення: випадковість – це те, що ми не можемо (і НІКОЛИ не зможемо) по­яснити в межах матеріалістичного підходу. Водно­час причини, а отже і суть того, що ми називаємо випадковістю, розкривається у духовних джере­лах знань – зокрема у Біблії.

Надприродність Помаранчевої революції, по-перше, у несподіваності її результату. По-друге, у тому, як вона відбувалась. Щодо першого. Безу­мовно, опозиція готувала акти непокори. Але ніхто: ані влада, ані сама опозиція, ані, врешті, увесь світ не очікував того, що відбулося в Києві.

Надприродність подій Помаранчевої революції помітили свідки. У пресі уже висловлювались думки про те, що ці події є виявом чогось ще знач­но масштабнішого, ніж навіть формування грома­дянського суспільства і народження нової ук­раїнської нації. Помаранчева революція – явище слави Господа, а її наслідки – Божа робота**. Це можна побачити чи не у кожній її події, зокрема, у надприродному зародженні та перебігу самої Ре­волюції. Щодо зародження. Надприродність із теологічних позицій пояснюється так: Бог на­вмисно обирає немічне, щоб ЯВИТИ СЛАВУ СВОЮ, щоб усі ми зрозуміли, що то не ми, то Він! Якщо взяти місце зародження революції – Київ, то він аж ніяк не схожий на носія «сакраменталь­ної місії», а є достатньо спокійним містом ук-раїнців-«мінімалістів», які останні століття не­квапливо жили собі у своїх затишних «хатинках скраю». Це ГОСПОДНЄ ЧУДО, коли у таких мінімалістів раптом прокидаються якісь зовсім неймовірні козацькі характери - з макси­малістською рішучістю та внутрішньою силою, із завзятою впертістю і навіть готовністю вмирати, вмирати за правду і справедливість. Хто б міг по­думати, що Україна стане «віссю» світової історії, а вибори президента нашої країни - політичною подією світового масштабу! Виявилося, не Л. Куч­ма довів, що Україна - не Росія, а Бог через грома­дян, які вийшли на Майдан. Отже, перша ознака надприродності зародження революції - це місце її зародження.

Щодо засобів здійснення революції. Хто і за допомогою чого здійснив революцію? Можливо, хоча немає доказів, закордонні фонди і надавали фінансову допомогу опозиції, але ж не виключено те саме з боку Москви щодо провладного лідера. Чому ж одне спрацювало, а друге - ні? Перемога на Майдані - це не афери спецслужб США, не гроші міжнародних фондів, як намагаються дове­сти колишні провладні фігуранти. Недарма сказа­но, що революцію за гроші не купиш. Так само не­правильним вважаю твердження: якби не німецькі гроші, то не було б революції 1917 року. Отже, не гроші, не закордонні спецслужби. Тоді що? Може, це геніальність лідерів опозиції, над­звичайна міць громадських організацій («По­ра»)? Так, Бог дав Революцію ЧЕРЕЗ тих, хто вважає себе творцями подій – лідерів опозиції, зо­крема об’єднання «Пора». Щодо лідерів. За Біблією, апостолам, обраним Богом, належало не­сти у світ християнську доктрину. Вони були про­стими людьми, не видатними полководцями або вченими. Але ж Бог довірився саме їм, щоб ми ба­чили Його славу. Лідерів Помаранчевої революції Бог, на мою думку, корінним чином змінив, пере­творивши звичайних людей на справжніх лідерів нації. Згадаємо біблейського Мойсея, який від на­родження був недорікуватим, але знову ж таки Бог зробив його чудовим переконливим промов­цем. Стосовно «Пори». Нині, коли уже укладено контракти представниками опозицій деяких країн СНД із цією компанією, а їх владно авторитарні кола терміново депортували місії Фонду Сороса, можна впевнено сказати, що результати Майдану прямого причинно-наслідкового зв’язку з діями «Пори» не мають. Нині дехто намагається довес­ти свою причетність до цих результатів. Можна дякувати Кучмі за те, що всупереч настійливим вимогам декого із влади, не була застосована сила проти мітингуючих. Але те, що не пролилася кров – це, знову ж таки, Божа воля. Те, що стара влада на це не пішла – надприродне. Те саме стосується і міцного сусіда, який був готовий допомогти нашій країні аж до її поділу, але відступився.

Щодо перебігу Помаранчевої революції. Події нагадують вихід Божого народу – вихід євреїв із Єгипту, з єгипетського полону (рабства). Вони, слід віддати їм належне, теж заради свободи поки­нули матеріально забезпечене «тихе» життя. Ми, українці, теж перебували у полоні (рабстві) зла і несправедливості, в якому тримала нас влада. Об’єднує нас з божим народом те, що і ми, і євреї тікали з полону, зневаживши злиденні подачки влади. Тобто духовність, потреба свободи, свобо­ди від брехні і несправедливості – це головна спо­нукальна причина і перша загальна ознака спільного між втечею євреїв і протестом мітингу­ючих на Майдані. Євреї втікали від фараона, ми – від старої влади. Друга загальна ознака полягає в тому, що за умови логічної реальної оцінки ситу­ації, ані у євреїв, ані у мітингуючих в Києві, жод­них шансів на перемогу не було. Щодо євреїв. Їх переслідувала і наздогнала єгипетська армія. По­переду втікачів було море – позаду – озброєні люті вершники. Щодо виборчих перегонів в Ук­раїні, то там теж все було сплановано, розподіле­но і передбачено. Недарма Путін привітав Януко-вича з перемогою на виборах президента, а до Києва, де відбувалася акція протесту, вже підтягу­вались війська і мав бути введений надзвичайний стан. Адже, як стало відомо, Майданові справді планували завдати удару. Але чому цього не ста­лося? Здавалося б, є просте матеріалістичне пояс­нення: солдати й офіцери відмовилися стріляти в народ. Це так, проте могли б знайти таких, хто б не відмовився. Тільки Бог міг зробити таке чудо. Він допоміг тим, хто волів позбутися єгипетсько­го рабства: у давнину на Сході розсік перед утіка­чами море і дав їм пройти, а тих, хто переслідував їх – поглинув у морську безодню. Крах старої вла­ди був закладений Богом через доленосні рішен­ня Верховної Ради та Верховного Суду України про визнання президентських виборів другого ту­ру 2004 року сфальсифікованими. Зазначимо, що у людей, які стояли на Майдані, були якісь просвітлені обличчя, християнська привітність до всіх, зокрема супротивників, як владних (спецпідрозділи), так і політичних (біло-голу­бих). Надприродним було і те, що серед рево­люціонерів на Майдані не було «ефекту юрби» – низинних почуттів, погромів, бійок, які ЗАКО­НОМІРНО супроводжують масові виступи, акти непокори. Якщо добре описаний в літературі «ефект юрби» – це завжди імпульсивні, звірині дійства, то серед революціонерів на Майдані та марафонів по усій країні простежувались любов до ближнього, мудрість діяти мирно, помірковано і зважено, йти шляхом єднання (бо ми є Христові діти), а не конфронтації. Київська міліція у глибо­кому непорозумінні: нічим не може пояснити той факт, що під час Помаранчевої революції в Києві практично не чинились злочини: пограбування, крадіжки тощо, які опісля відновились. Знаменно і те, що боротьба між владою і опозицією у бага­тьох своїх виявах була боротьбою чорного з білим, темряви зі світлом.

Мабуть, виникає питання, а навіщо це? Навіщо доводити трансцендентальність подій Помаран­чевої революції – Божої причетності до того, що відбулось? Що змінить те, що ми визнаємо (чи не визнаємо) надприродний характер подій Пома­ранчевої революції, погодимося з тим, що це дійсно Божа робота. Відповідь така: якщо ми дослідимо, у зв’язку з чим це все відбулося, тобто виявимо ПРИЧИНИ цієї революції, то зможемо визначити шляхи, якими слід іти новій владі і на­роду. УРОК ПЕРШИЙ. Насамперед необхідно новим Голові і Секретареві Ради національної безпеки й оборони переглянути саму концепцію національної безпеки країни. Потрібно визнати, що за погрозою безпеці — неправдивість офіційної влади. Усвідомлення важливості цієї за­грози буде реальною гарантією того, що новий політичний режим, нинішні лідери не зрадять. Не зрадять того, що було послане небом, і розпоряд­никами чого вони нині, за волею Божою, є.

Повторимо, що причиною революції були не­правда і несправедливість старої влади. Саме ця влада в Україні повсякденно порушувала духовні закони – вимоги, встановлені Богом. У результаті спрацювала встановлена Ним закономірність – обіцяне (зокрема, у Повторенні закону) знищен­ня неправдивої, несправедливої влади. Ця думка (щодо причин революції) прозвучала й у но­ворічному привітанні з 2005 роком Голови Вер­ховної Ради України В. Литвина: революція, яка відбулася, була моральною. Люди вийшли на ву­лицю за правдою і свободою...

УРОК ДРУГИЙ. Владі і всім нам необхідно навчитися бути СПРАВЕДЛИВИМИ, говорити і робити ПРАВДУ. Здавалося б, що це просто. Але насправді, ні. Часто ми боїмося або не наважуємо­ся казати правду, оскільки можна втратити якісь блага, а якщо скажемо неправду або навіть про­мовчимо, то збережемо їх. Але це суперечить то­му, що каже Біблія: коли скажемо неправду або промовчимо – ми втратимо набагато більше. Тут спрацьовує певна космічна закономірність.

Про те, що така закономірність дійсно існує – кожен знає на своєму власному досвіді. Так само не можна робити зла своєму ближньому, адже во­но тебе обов’язково наздожене («не рий під іншим яму»). Це теж всім відома універсальна космічна закономірність.

Отже, щоб стати заможними, слід бути духов­ними (правдивими). «Ми СТАНЕМО ЧЕСНОЮ НАЦІЄЮ», – заявить Президент В. Ющенко у зверненні до народу під час його інавгурації.

Для влади вимога «бути справедливим, правди­вим» означає, передусім, працювати не на себе, а на людей, не брати хабарів, не надавати нікому не­справедливих преференцій, незаконних переваг при розподілі благ, не створювати нерівності у підприємництві, працювати прозоро тощо. Влада не повинна бути бюрократичною. Бюрократична влада – це брехлива, неправдива влада: каже одне (наче слугує народу), а робить протилежне – краде народне добро. У виступі Президента України Віктора ЮЩЕНКА у Верховній Раді перед голо­суванням щодо затвердження Юлії Тимошенко на посаді Прем’єр-міністра України принаймні з деся­ток разів вжиті слова «мій уряд не буде красти», «я хабарів брати не буду», «уряд не братиме хабарів» тощо: «Добре жити в країні, де від уряду мало що залежить, бо там працюють закони, традиції, нор­ми, етика традиційна тощо. На жаль, ми живемо в тій країні, де від тих людей, які сидітимуть на цих поки що порожніх кріслах, буде залежати доля майже 48 мільйонів людей. Залежно від того, яка в них мораль, чи вони крастимуть (тут і далі виділення моє. — О. Ю.), чи не будуть красти, за­лежно від того, як вони професійно, публічно бачать свою місію. Із цього огляду я хочу сказати, що це – суперважливе питання і в політичному кон­тексті». «Я хотів би сказати, що мій уряд не буде робити, оскільки є колосальне очікування — сподівання на вирішення тих чи інших питань. Я знаю, яка відповідальність нині за цими словами стоятиме, але я маю честь сказати – мій уряд не бу­де красти». «Я знаю, що в цій країні проблема но­мер один є корупція, і починається вона з голови. Я хабарів брати не буду, я красти не буду, я того вимагаю від уряду. Я хочу, друзі, сказати, що уряд не просто не буде красти, уряд не буде брати ха­барів. Уряд не буде заносити гроші в парламент для того, щоб провести будь-яку кандидатуру або для того, щоб затвердити будь-який закон. Вдумайтесь, будь ласка, — уряд не буде заносити гроші в парламент». «Я переконаний, що коли бу­де публічно працювати Укрзалізниця, Укрнафта, НАК Нафтогаз, Укрпошта, ви отримаєте багато мільярдів поступлень до бюджету, які на сьогодні не заплановано, для того, щоб віддати бідній лю­дині. Ми хочемо переглянути роботу всіх вільних економічних зон ... від раціонального перегляду ро­боти економічних зон чи зон інвестиційного роз­витку, ми можемо отримати багато прозорих публічних фінансових потоків, у тому числі до бю­джету». «Я засвідчую, шановні друзі, що ми прове­демо чесну приватизацію, у межах того закону, який прийнятий парламентом. Об’єкти, які вкра­дені, будуть повернуті до держави, починаючи від «Криворіжсталі». «Я переконаний, що ми подо­лаємо крадіжки землі, які відбулися і в Криму, і біля Києва. Усе, друзі, буде чесно». «Цим самим я хочу сказати – ми вам пропонуємо публічну, чесну і відповідальну політику, де ніхто не заховається нікуди – ні політик, ні член Уряду, ні інші сторони, які відповідають або можуть бути відповідальними у цьому процесі». «Люди чекають того, що нова влада буде чесною і принесе вирішення тих про­блем, з якими живе моя нація 14 років». «Карди­нальним засобом забезпечення чесної роботи вла­ди є прозорість у цій роботі. Саме на цьому ж наго­лошував і я, цим, шановні друзі, хочу сказати – я за­кликаю вас і уряд стояти на виключно публічних, прозорих процедурах у цій державі. Я хочу засвідчити, що прозорість і публічність буде однією з характеристик роботи мого уряду. Рішення прийматимуться виключно в залі засідань, а не в кімнаті для відпочинку. Рішення підписуватимуться публічно, чи це стосується фінансів, чи це сто­сується ресурсів, чи це стосується приватизації»***. Другим етапом Помаранчевої революції має стати антибюрократична революція, спрямована не просто на оновлення, а на системне оновлення влади – надання їй принципово іншої якості.

УРОК ТРЕТІЙ. Він стосується вже не пе­ресічних громадян, а передусім влади і вчених – соціологів, філософів і юристів. Ідеться про пе­рехід від обмеженого матеріалістичного філо­софсько-методологічного способу пізнання світу до ЦІЛІСНОГО, в межах якого використовують­ся як матеріалістична, так і релігійна складові Знання про світобудову. Тільки за допомогою цілісного знання можна відповісти на питання: що таке справедливість, моральність, добра совість (зокрема в законодавстві, правових актах йдеться про добросовісність у підприємництві, конку­ренції; чи повинні закони, дії виконавчої влади обов’язково бути моральними чи необов’язково? При цьому, як не дивно, ще у давнину вважали, що головне – це додержання букви закону. Водночас деякі представники юриспруденції, зокрема ви­датний вчений-юрист дореволюційного періоду Л. Петражицький, наполягали на обов’язковій мо­ральності закону. На жаль, нині немає чіткої відповіді і на те, що таке ЗЛОвживання правом, владою. Ус і ці питання, як і до речі, саме поняття «право» – є настільки ж актуальними, як і не-вирішеними (суперечливими, дискусійними, за аналізом юридичної літератури). На нашу думку, це пояснюється знову ж таки тим, що ці категорії – справедливість, моральність, добра совість і пра­во – мають трансцендентну природу і суть. Опира­ючись на теорію Гегеля про неповноту, точно опи­сати ці явища тільки за допомогою наших засобів матеріального сприйняття світу (почуттів, дос­віду) неможливо, оскільки ці засоби недостатні для опису того, що поза ним. Звідси випливає не­обхідність при визначенні таких категорій, як ПРАВО, звернутися до духовних джерел і є підста­ви вважати, що право – це не стільки можливості, скільки справедливість («jus» – юстиція). Введемо наступну тезу: будь-який закон є правом, правом людини, якщо він не суперечить космічним зако­номірностям життя на землі, – духовним законам – законам, встановленим Богом. Отже, всі юри­дичні норми можна поділити, за Гегелем, на ті, які відповідають (дійсне право) і не відповідають цим закономірностям (псевдоправо, антиправо).

В одній із своїх монографій ми обґрунтували тезу про те, що Господь створив не тільки фізичні закономірності (закони), які існують між речами (наприклад, закон тяжіння), а й духовні. Останні, як і юридичне право, регулюють суспільні відно­сини, встановлюють критерії їх справедливості, моральності, доброї совісті. Це ставлення кожного до себе, Бога і Природи, взаємини між людьми. Юридичні закони, а також ситуації, які виникають у житті, є справедливими, моральними, такими, що відповідають добрій совісті тільки тоді, коли вони корелюють з духовними законами, встанов­леними Творцем. Юридичні закони не повинні су­перечити духовним, основою яких є моральність і добро. Це — такі вічні істини як не вбий, не кради, не чини перелюбу тощо. Елементарними нормами моральності, вічними істинами є також правила, які регулюють ставлення людей до влади і влади до людей, вимоги до здійснення правосуддя. Порушення цих правил провокує неминуче покаран­ня. Це хвороби, смерть, а також покарання винних через інших людей: розорення, повстання при­гноблених (революції) тощо. Таким чином, юри­дичне право і влада (її дії) мають відповідати вста­новленим критеріям. Це предмет вивчення ФІЛОСОФІЇ та ТЕОРІЇ ПРАВА і ДЕРЖАВИ. При цьому йдеться про конст­руктивні (практично результа­тивні) філософію та теорію пра­ва і держави. Нині інформація, яку містять ці науки є НЕДО­СТАТНЬОЮ для КОНСТРУ­ЮВАННЯ правових норм. Як­що ж виявити встановлені Твор­цем космічні закономірності для регулювання взаємин між людь­ми (а сукупність цих зако­номірностей можна інтерпрету­вати як ФІЛОСОФІЮ ПРА­ВА), то завдання полягатимуть лише у винайденні ор­ганізаційних механізмів забез­печення несуперечливості про­ектів юридичних актів духов­ним законам. Такі механізми за­пропоновані   нами   у   вигляді «морального фільтру для влади», який є складо­вою сформульованої нами теорії мудрих рішень.