ПІД ПРИЦІЛОМ ОФІСНОЇ ХВО­РО­БИ

Як­би аме­ри­канські ше­ри­фи сиділи, за­ки­нув­ши но­ги на стіл, мож­ли­во, у світі зник­ла б "хво­ро­ба ме­не­д­же­ра". По­ки ж, за ста­ти­с­ти­кою, в США від різних форм хронічної ве­ноз­ної не­до­стат­ності по­тер­па­ють мільйо­ни лю­дей.

Учені жар­то­ма на­зи­ва­ють ва­ри­коз пла­тою за пря­мо­ходіння, що цілком обґрун­то­ва­но. За­ли­шив­ши "хо­мо сапієнсам" для опо­ри ли­ше дві кінцівки, при­ро­да вод­но­час удвічі збільши­ла на­ван­та­жен­ня на ве­нозні су­ди­ни ніг, яким і без то­го до­во­ди­ло­ся не­со­лод­ко. Ад­же це по ар­теріях кров біжить і до­по­ма­гає їй си­ла зем­но­го тяжіння, по ве­нах во­на по­вер­тається їй на­пе­рекір. От­же, вва­жа­ти­ме­мо, що хво­ро­ба ця ви­ник­ла на світан­ку цивілізації.

Згад­ки про ва­ри­коз­не роз­ши­рен­ня вен, точніше, йо­го опис, є у Ста­ро­му Завіті, Візантійсько­му зводі за­конів про ме­ди­ци­ну і в записах на ста­роєги­петсь­ко­му папірусі. А не­що­дав­но ар­хе­о­ло­ги роз­ко­па­ли гроб­ни­цю з мумією, у якої є всі оз­на­ки за­пу­ще­но­го ва­ри­ко­зу. Знахідці по­над три з по­ло­ви­ною ти­сячі років.

Сьо­годні ж, за ста­ти­с­ти­кою, на ва­ри­коз­не роз­ши­рен­ня вен хворіють при­близ­но 25% жінок і 10% чо­ловіків у всьо­му світі. При­чо­му, оскільки се­ред чор­ношкірих і азіатів ва­ри­коз май­же не ви­яв­ле­но, то в пе­ре­ра­хун­ку на біле на­се­лен­ня ці ци­ф­ри мож­на сміли­во мно­жи­ти на два, а то й на три. Ма­ло то­го, що в су­час­но­му світі ва­ри­коз по­чи­нає на­бу­ва­ти ха­рак­те­ру епідемії,   він ще й "по­мо­лод­шав". Як­що в ра­дянські ча­си ва­ри­коз­не роз­ши­рен­ня вен вва­жа­ли хво­ро­бою лю­дей по­хи­ло­го віку, то нині йо­го пік при­па­дає на 35 45 років.

Ве­ноз­на інже­нерія

Зда­ва­ло­ся б, співробітни­ки офісів не "пра­цю­ють но­га­ми" стільки, скільки вчи­телі, хірур­ги, пе­ру­карі, про­давці або стю­ар­де­си, для яких ва­ри­коз  за­хво­рю­ван­ня про­фесійне. Але "білі комірці" ма­ють свої гру­пи ри­зи­ку.

Верхній ря­док цьо­го "хіт па­ра­ду", зви­чай­но, посіда­ють кур'єри. Їх, як і во­вка, но­ги го­ду­ють, а зна­чить, ве­ни постійно пе­ре­бу­ва­ють у ре­жимі пе­ре­ван­та­жен­ня, кров по­чи­нає за­сто­ю­ва­ти­ся і роз­тя­гу­ва­ти су­ди­ни. От­же, маємо ва­ри­коз.

По­чес­не дру­ге місце поділя­ють се­к­ре­тарі, офіс ме­не­д­же­ри і бух­гал­те­ри. Не ря­тує навіть те, що во­ни знач­ну ча­с­ти­ну ро­бо­чо­го ча­су все та­ки си­дять. Про­сто в цьо­му ви­пад­ку ве­ни по­тер­па­ють не від пе­ре­ван­та­жен­ня, а від "за­ти­с­ку". Особ­ли­во шкідли­во, по­пе­ре­д­жа­ють лікарі фле­бо­ло­ги, сидіти по­клав­ши но­гу на но­гу. Щоб на­оч­но по­ба­чи­ти, що тоді відбу­вається, мож­на уя­ви­ти по­лив­ний шланг, на який час від ча­су на­сту­па­ють роз­зя­ви пе­ре­хожі. Ріди­на то скуп­чується пе­ред місцем за­ти­с­ку, роз­пи­ра­ю­чи стінки, то з под­воєною си­лою пря­мує далі, ко­ли шлях вільний. Не вся­ка гу­ма ви­т­ри­має та­ку пе­ревірку на міцність, що вже го­во­ри­ти про ве­ни.

До то­го ж за­зви­чай "си­дячі" по­са­ди обійма­ють жінки, а в них шанс одер­жа­ти ва­ри­коз і так знач­но ви­щий, ніж у чо­ловіків. При­чи­на цьо­го ко­ли­ван­ня рівня ста­те­вих гор­монів. На­при­клад, че­рез особ­ли­вості мен­ст­ру­аль­но­го цик­лу, прий­о­му ораль­них кон­тра­цеп­тивів, під час вагітності або у зв'яз­ку з на­стан­ням клімак­су. Жінкам, які пра­цю­ють в офісі, слід ви­да­ва­ти за шкідливість вітаміни С, Р і Е. Са­ме во­ни відповіда­ють за зміцнен­ня су­дин­них стінок. До речі, си­дя­чим чо­ловікам вітаміни теж не за­шко­дять, а то, не при­ве­ди Гос­по­ди, фірма за­ли­шить­ся без про­грамістів і си­с­тем­них адміністра­торів. Не­дар­ма лікарі при­ду­ма­ли спеціаль­ний термін "комп'ютер­ний ва­ри­коз".

Третє місце у спи­с­ку тих, хто ри­зи­кує за­хворіти на ва­ри­коз, посіда­ють ме­не­д­же­ри, яким ча­с­то до­во­дить­ся їзди­ти у відря­д­жен­ня, особ­ли­во ко­ри­с­ту­ва­ти­ся літа­ка­ми. На жаль, ком­панії не завжди оп­ла­чу­ють своїм співробітни­кам пе­ре­льо­ти бізнес кла­сом, де відстань між крісла­ми у са­лоні дає змо­гу зруч­но про­стяг­ну­ти но­ги і роз­сла­би­ти­ся. Ма­ло то­го що не­щасні страж­да­ють від зміни ти­с­ку, во­ни ще й по­тер­па­ють усю до­ро­гу від не­зруч­ної по­зи. Внаслідок цьо­го сповільнюється відтік ве­ноз­ної крові. Тут не до­по­мо­жуть навіть ком­пресійні шкар­пет­ки. Після та­кої "приємної" по­до­рожі навіть у мо­ло­дих лю­дей ступні бо­лять і на­бря­ка­ють. І до­б­ре, як­що літа­ти до­во­дить­ся раз на місяць і не­да­ле­ко. А як­що відря­д­жа­ють що­тиж­ня? Та ще у відда­ле­ну країну?

І навіть порівня­но осілі ме­не­д­же­ри не за­ст­ра­хо­вані від ва­ри­ко­зу. Обов'яз­ко­вий ат­ри­бут успішності   ма­ши­на   в умо­вах ме­га­полісу пе­ре­тво­рюється на чин­ник, що про­во­кує хво­ро­бу. Ба­га­то­го­дин­не сто­ян­ня в "проб­ках" пе­ре­на­ван­та­жує ве­ни не мен­ше, ніж пе­реліт в еко­ном класі.

На но­жах

На­пев­но, бу­ло б спра­вед­ли­во, як­би до однієї з ос­нов­них груп ри­зи­ку увійшли на­чаль­ни­ки, при­пу­с­ти­мо, ге­не­ральні ди­рек­то­ри. Але тут знай­ти за­ко­номірність не про­сто. Ко­жен ди­рек­тор інший. Один ціло­до­бо­во не ви­ла­зить зі сво­го кабіне­ту. Інший завжди в роз'їздах. У та­ко­го вірогідність "схо­пи­ти" ва­ри­коз­не роз­ши­рен­ня вен вель­ми ви­со­ка.

А ще бу­ва­ють жінки на­чаль­ни­ки

За свідчен­ня­ми істо­риків, від ва­ри­коз­ної хво­ро­би страж­да­ла са­ма Ка­те­ри­на ІІ. Уже в по­хи­ло­му віці во­на скар­жи­ла­ся при­двор­ним ліка­рям на сильні болі в но­гах і не­при­ваб­ли­во ви­пуклі ве­ни. Мож­ли­во, що "удар", який став при­чи­ною смерті імпе­ра­т­риці, не що інше, як тром­боз, спри­чи­не­ний ус­клад­нен­ня­ми ва­ри­ко­зу.

За­для об'єктив­ності вар­то за­зна­чи­ти, що роз­ши­рен­ня вен на но­гах пов'яза­не не тільки з про­фесією. Це за­хво­рю­ван­ня, схильність до яко­го мо­же пе­ре­да­ва­ти­ся спад­ко­во. Як­що ва­ри­ко­зом страж­дає хо­ча б один із батьків, то з вірогідністю 70% він бу­де і в ди­ти­ни. Жод­ної місти­ки: всьо­го ли­ше при­ро­д­же­на слабкість спо­луч­ної тка­ни­ни, що відповідає за ела­с­тичність і пружність стінок вен, або при­ро­д­же­на не­по­вноцінність напівміся­це­вих кла­панів   во­ни роз­та­шо­вані усе­ре­дині вен і не да­ють крові стіка­ти вниз. А ось схильність по­мно­же­на на про­во­ку­ючі чин­ни­ки,   май­же на 100% стає ва­ри­ко­зом.

Ди­рек­тор будівель­ної ком­панії Ми­ко­ла П. не за­ра­хо­вує се­бе до "си­дя­чих" керівників, але уник­ну­ти хво­ро­би вен йо­му не вда­ло­ся. "Перші симп­то­ми я помітив кілька років то­му, роз­повів пан Ми­ко­ла, про­те не на­дав їм зна­чен­ня. На­бряклі над­вечір сто­пи спи­су­вав на за­старілі про­бле­ми з нир­ка­ми. На об­сте­женні на­по­ляг­ла дру­жи­на. До­б­ре, що лікарі по­па­ли­ся тя­мущі: відра­зу по­ста­ви­ли діаг­ноз і при­зна­чи­ли ліку­ван­ня, ма­буть, все та­ки до­ве­деть­ся опе­ру­ва­ти".

Не­ба­жан­ня Ми­ко­ли ля­га­ти "під ніж" по людсь­ки цілком зро­зуміле. Не­дар­ма, згідно з опи­та­ми в Інтер­неті, хірур­ги посіда­ють чет­вер­те місце се­ред "най­ст­рашніших" лікарів (гірші тільки сто­ма­то­ло­ги, гіне­ко­ло­ги і про­кто­ло­ги). Про­те опе­ра­тив­не ліку­ван­ня ва­ри­коз­но­го роз­ши­рен­ня вен   це не обов'яз­ко­во мо­ре крові, ве­ликі розрізи і важ­кий період віднов­лен­ня.

За ос­танні де­сять років ме­ди­ци­на зро­би­ла крок да­ле­ко упе­ред. Навіть у Росії хворі ве­ни вже ви­да­ля­ють ен­до­скопічно че­рез мініатюрні про­ко­ли   або ж ви­лу­ча­ють їх із кро­во­то­ку, за­кле­ю­ю­чи за до­по­мо­гою спеціаль­них пре­па­ратів (скле­ро­те­рапія) або ла­зер­ним ви­проміню­ван­ням (ла­зе­ро­те­рапія). Після та­ких опе­рацій пацієнт то­го ж дня вла­сни­ми но­га­ми йде до­до­му.

Шко­да, що за­сто­со­ву­ють ці су­часні ме­то­ди у нас не так ча­с­то, як хотіло­ся б. Для порівнян­ня: у роз­ви­не­них країнах Євро­пи для ліку­ван­ня ва­ри­коз­но­го роз­ши­рен­ня вен скле­ро­те­рапію за­сто­со­ву­ють у 90% ви­падків. У нас тільки в по­ло­вині. І спра­ва не в кращій ос­на­ще­ності західних клінік. Про­сто наші пацієнти че­ка­ють до ос­тан­нь­о­го і по­го­д­жу­ють­ся на опе­рацію, ко­ли відсту­па­ти вже не­має ку­ди. А пе­ред за­пу­ще­ни­ми ви­пад­ка­ми навіть ви­сокі тех­но­логії, на жаль, без­по­радні.

 Оче­вид­но, вин­на то­таль­на за­ван­та­женість: не те що про здо­ров'я, про ду­шу ніко­ли по­ду­ма­ти. До то­го ж страх пе­ред ліка­ря­ми   національ­на ри­са слов'янсь­кої вдачі. Крім то­го, ба­га­то хто до­те­пер сприй­має ва­ри­коз­не роз­ши­рен­ня вен не як серй­оз­ну хво­ро­бу, а ли­ше як не­ве­ли­кий ко­с­ме­тич­ний де­фект.

На­пев­но, ма­ло хто, ог­ля­нув­ши те­ле­пе­ре­да­чу знав­ця на­род­ної ме­ди­ци­ни, ки­неть­ся ліку­ва­ти ва­ри­коз мо­ро­же­ною скумбрією і тов­че­ни­ми ко­ни­ка­ми стри­бун­ця­ми, але ку­пи­ти в ап­теці роз­рек­ла­мо­ва­ний ди­во крем і че­ка­ти від ньо­го цьо­го са­мо­го ди­ва замість то­го, щоб йти до ліка­ря,   наш ме­тод. Та­кий крем, мо­же, і не по­га­ний: по­кра­щує мікро­цир­ку­ляцію, жи­вить тка­ни­ни, тонізує ве­ни. Але бу­де від ньо­го до­по­мо­га чи ні, за­ле­жить від стадії за­хво­рю­ван­ня та індивіду­аль­ної чут­ли­вості.