Як Україні стати острівцем стабільності та процвітання

Олексій ЮЛ­ДА­ШЕВ,
кан­ди­дат юри­дич­них на­ук, про­фе­сор МА­УП

Най­ха­рак­терніші яви­ща світо­вої фінан­со­во еко­номічної кри­зи де­далі тісніше охоп­лю­ють і Ук­раїну: ско­ро­чу­ють­ся над­ход­жен­ня до дер­жав­но­го бюд­же­ту, зрос­тає дефіцит пенсійно­го фон­ду, зу­пи­няєть­ся ви­роб­ни­цт­во, за­мо­ро­жу­ється будівницт­во, зак­ри­ва­ють підприємства, не вип­ла­чу­ють зарп­лат. Відбу­ва­ють­ся ма­сові звіль­нен­ня, зафіксо­ва­но сплеск зло­чин­ності, лю­дей охоп­лює страх пе­ред май­бутнім.

Все ж потрібної пе­ре­оцінки мо­де­лей діяль­ності і мис­лен­ня в нашій країні так і не відбу­ло­ся. Олігар­хи і вла­да (а їх роз­поділ вель­ми умов­ний) діють "як завж­ди": про­дов­жу­ють бо­роть­бу за вла­ду, за зба­га­чен­ня за вся­ку ціну, підси­лю­ючи кри­зові проб­ле­ми, сти­му­лю­ючи роз­вал еко­номіки країни, соціаль­ний ви­бух.

На­го­ло­си­мо: нині прак­тич­но все, що відбу­ваєть­ся в нашій дер­жаві для по­до­лан­ня кри­зи, по­тенційно не спро­мож­не її по­до­ла­ти. Нап­рик­лад, як­що бра­ти за зра­зок ан­тик­ри­зо­вих дій план Пол­со­на, слід пам'ята­ти, що, по пер­ше, сам ав­тор пла­ну   аме­ри­кансь­кий міністр фінансів зго­дом прак­тич­но відмо­вив­ся від своїх про­по­зицій; по дру­ге, дер­жав­ну до­по­мо­гу бан­кам, інвес­тиційним фон­дам бу­ло пе­ред­ба­че­но на­да­ва­ти у виг­ляді терміно­вих ліміто­ва­них кре­дитів, про­зо­ро і ли­ше з доз­во­лу Конг­ре­су, а та­кож під га­рантії конт­роль­них па­кетів одер­жу­вачів кре­дитів. При­чо­му обов'яз­ко­вим є й ефек­тив­ний (із по­зицій суспільства) дер­жав­ний конт­роль за ви­ко­рис­тан­ням одер­жа­них кре­дитів. Як ре­зуль­тат   очіку­ють оз­до­ров­лен­ня ба­лансів банків, після чо­го во­ни зно­ву змо­жуть на­да­ва­ти дос­татньо кре­дитів для підтрим­ки еко­номічно­го зрос­тан­ня. Од­но­час­но узя­то курс на змен­шен­ня по­датків, зни­жен­ня ста­вок за кре­ди­та­ми у ви­роб­ни­цт­во та в іпо­те­ку, що має зро­би­ти їх дос­тупніши­ми і тим са­мим за­без­пе­чи­ти стабілізацію ви­роб­ни­цт­ва і зде­шев­лен­ня жит­ла.

Після при­хо­ду но­во­го гла­ви Біло­го до­му США Б. Оба­ми зап­ла­но­ва­но да­ти в ре­аль­ний сек­тор 800 млрд до­ларів, а се­ред ос­нов­них пунктів ан­тик­ри­зо­вої прог­ра­ми   звер­нен­ня до спо­жи­ва­ча "ку­пуй аме­ри­кансь­ке". Про­по­но­ва­ний сло­ган бу­ло успішно ви­ко­рис­та­но в період Ве­ли­кої кри­зи 30 х років ми­ну­ло­го століття.

Аб­со­лют­но інша си­ту­ація в нашій країні, де три­ває так зва­ний "підки­ли­мо­вий де­ри­бан", а про про­зорість та національні інте­ре­си і го­во­ри­ти не до­во­дить­ся. Нап­рикінці ми­ну­ло­го ро­ку колишній міністр фінансів, відповіда­ю­чи на за­пи­тан­ня про ре­зуль­та­ти і ефек­тивність ви­ко­рис­тан­ня пер­шо­го тран­шу МВФ, за­я­вив, що за ці проб­ле­ми не­се відповідальність Національ­ний банк Ук­раїни (?!).

Мож­ливість от­ри­ма­ти під час кри­зи дер­жавні гроші за­о­хо­чує, з од­но­го бо­ку, все біль­ше та­ких, що "пот­ре­бу­ють держпідтрим­ки" (бе­ри мерщій, по­ки да­ють), а з іншої   ство­рює ве­ли­ку спо­ку­су для безвідповідаль­ної вла­ди "вхо­пи­ти" біль­ше собі і своїм спон­со­рам. От­же, бо­роть­ба з кри­зою по ук­раїнсь­ки, за пев­ним за­ду­мом, по­вин­на ста­ти до­дат­ко­вою ряс­ною роз­да­чею бюд­жет­них і по­зи­ко­вих коштів за­мож­ним олігар­хам, тоб­то, приз­вес­ти до ще біль­шо­го зба­га­чен­ня ос­танніх. Заз­на­ти втрат від кри­зи, за­тя­гу­ва­ти по­я­си, розп­ла­чу­ва­ти­ся за кре­ди­ти до­ве­деть­ся на­ро­ду Ук­раїни.

СПРА­ВЖ­НЯ ЛОГІКА ВИ­ХО­ДУ З КРИ­ЗИ

Ефек­тив­них за­собів бо­роть­би з фінан­со­вою кри­зою ні вла­да, ні опо­зиція, по суті, не про­по­ну­ють. Щоп­рав­да, дех­то го­во­рить і про по­да­ток на розкіш, вве­ден­ня по­дат­ку на не­ру­хомість, зе­мельні ділян­ки, за­бо­ро­ну зміни ціль­о­во­го приз­на­чен­ня зе­мель­них діля­нок, про­по­ну­ють та­кож змен­ши­ти чи­сельність пар­ла­мен­таріїв, вит­ра­ти на ут­ри­ман­ня кабміну і пре­зи­де­нтсь­ко­го сек­ре­таріату, а дех­то доз­во­лив собі навіть бо­яз­кий на­тяк на не­чес­ну "при­ва­ти­зацію" ба­гать­ох об'єктів і не­на­по­лег­ливі зак­ли­ки до пе­рег­ля­ду отих підки­ли­мо­вих де­ри­банів.

Такі конструк­ти­ви (а во­ни част­ко­во увійшли і в про­ек­ти де­я­ких ан­тик­ри­зо­вих прог­рам) бу­ли зап­ро­по­но­вані в моїх стат­тях, опубліко­ва­них у 2007 2008 рр. у жур­налі "Пер­со­нал", "Ро­бочій га­зеті", "Юри­дич­но­му вісни­ку Ук­раїни" та ін. У вис­ту­пах де­пу­та­ти час­то пос­лу­го­ву­ють­ся та­кож моїми про­по­зиціями що­до вста­нов­лен­ня в за­ко­но­дав­чо­му по­ряд­ку пи­то­мої ва­ги зарп­ла­ти в ціні кож­но­го ви­ро­бу, ви­пу­ще­но­го в про­мис­ло­вості; рег­ла­мен­тації мінімаль­них по­го­дин­них розцінок для нек­валіфіко­ва­них робіт; ство­рен­ня суспільства, зас­но­ва­но­го на знан­нях, так зва­но­го К суспільства (Knowledge society) то­що.

Маємо значні ре­зер­ви для ви­хо­ду з кри­зи, яких бра­кує ба­гать­ом роз­ви­не­ним країнам світу, де такі ре­зер­ви дав­но ви­ко­рис­та­но, що посп­ри­я­ло їхній су­часній стабільній си­ту­ації. Ми ж мо­же­мо не тіль­ки вий­ти з кри­зи, а й підви­щи­ти рівень при­бут­ко­вості кож­но­го пе­ресічно­го гро­ма­дя­ни­на у 20 25 разів! Для ць­о­го потрібно зміни­ти мис­лен­ня і мо­делі діяль­ності, пе­рей­ти до ан­тик­ри­зо­вої логіки дій. Сис­те­мо­ут­во­рю­ючи­ми їх оз­на­ка­ми (прин­ци­па­ми) по­винні ста­ти пріори­тетність національ­них інте­ресів як усе­ре­дині країни (соціаль­на спра­­­­ве­д­ливість), так і в міжна­родній політиці, а та­кож такі ка­те­горії, як доцільність, ра­ціо­налізм, еко­номія, ощад­ливість то­що.

Но­ве ан­тик­ри­зо­ве мис­лен­ня і діяльність ма­ють бу­ти віддзер­ка­ле­ни­ми у відповідних мо­де­лях дій   полі­тичній, еко­номічній, юри­дичній.

Безсумнівно, ці мо­делі по­винні бу­ти взаємо­пов'язані і де­терміно­вані.

Первісною є політич­на мо­дель, яка має бу­ти предс­тав­ле­на конк­рет­ни­ми і конструк­тив­ни­ми політич­ни­ми прог­ра­ма­ми, спря­мо­ва­ни­ми на ре­алізацію наз­ва­них прин­ципів; еко­номічна, предс­тав­ле­на на­сам­пе­ред ан­тик­ри­зо­ви­ми бюд­же­та­ми країни, які по­винні вип­ли­ва­ти з політич­ної прог­ра­ми; і, на­решті, юри­дич­на, предс­тав­ле­на за­ко­но­да­в­ством, спря­мо­ва­ним на ре­алізацію відповідних політич­них і еко­номічних мо­де­лей.

Політич­не й еко­номічне мис­лен­ня, ан­тик­ри­зо­вий бюд­жет по­винні дба­ти про соціаль­ну спра­вед­ливість й еко­номію. Ба­гаті ма­ють на­решті чес­но поділи­ти­ся з бідни­ми. І не вар­то нам "по­пу­ляр­но" роз'яс­ню­ва­ти, що бан­ки   це всь­о­го ли­ше інстру­мент для то­го, щоб узя­ти в од­них і да­ти іншим. У нашій країні гіперт­ро­фо­ва­на ще й тре­тя їхня функція   за­ли­ши­ти собі. Про це чо­мусь мов­чать і банкіри, і політи­ки, що лобіюють їхні інте­ре­си. А са­ме ця функція й по­вин­на бу­ти оп­тимізо­ва­на на за­са­дах мак­симізації інте­ресів суспільства, пот­реб соціаль­ної дер­жа­ви, як це відбу­ваєть­ся не тіль­ки у скан­ди­навсь­ких, соціалістич­них за ду­хом, країнах, а й, нап­рик­лад, у Німеч­чині. Не мо­же бу­ти банківсь­кий бізнес най­вигіднішим, та­ким, що дає надп­ри­бут­ки. У нашій країні що­до при­бут­ко­вості банківсь­кий бізнес чи не дру­гий після ко­рупційно­го політич­но­го. Ну, в якій ще країні тінь­о­ва вартість ліцензій на банківські опе­рації або, нап­рик­лад, ха­бар за скром­не крісло на­чаль­ни­ка де­пар­та­мен­ту (не ка­жу­чи вже про міністерські і гу­бер­на­торські по­са­ди) ста­но­вить де­сят­ки ти­сяч ку­пюр ва­лю­ти, що значно по­до­рож­ча­ла?

Ук­раїну мож­на наз­ва­ти дер­жа­вою не­на­сит­них олігархів. Че­рез, мож­ли­во, національні особ­ли­вості, що по­ля­га­ють у го­нитві за по­на­дп­ри­бут­ка­ми (бізнес із при­бут­ком у розмірі 5 7% вва­жа­ють збит­ко­вим, ли­ше при­бу­ток у розмірі 300% розціню­ють як нор­маль­ний). Ніхто не дбає про суспіль­не ви­роб­ни­цт­во, важ­ли­во яко­мо­га біль­ше вкрас­ти у сво­го на­ро­ду, до­сяг­ти успіху у влас­но­му спо­жи­ванні. За ци­ми по­каз­ни­ка­ми з “но­ви­ми” ук­раїнця­ми або росіяна­ми не зрівня­ти­ся не те що  із західни­м міль­яр­де­ром, а й римсь­ки­м не­ро­но­м. Ніде у світі не зво­дять і не ску­по­ву­ють у такій кіль­кості за на­родні, по суті, гроші за­морські па­ла­ци, ях­ти, май­ба­хи, ще й без жод­но­го по­дат­ку. Ма­ло то­го, вітчиз­няні ну­во­риші без най­мен­шо­го до­ко­ру совісті ко­рис­ту­ють­ся ще й усіма бюд­жет­ни­ми піль­га­ми у платі за ко­рис­ту­ван­ня жит­лом, ко­му­наль­ни­ми пос­лу­га­ми то­що. Тих, хто мо­же за се­бе пла­ти­ти, не мож­на до­ту­ва­ти дер­жав­ним кош­том.

Мож­нов­лад­цям та­кож дав­но по­ра пе­рес­та­ти роз­ко­шу­ва­ти. Потрібний якісно інший дер­жа­па­рат, ре­зуль­та­тив­ний і ефек­тив­ний для суспільства, замість бю­рок­ра­тич­но­го і ко­рупційно­го в усіх йо­го гілках. Та­ке зав­дан­ня по­ки що, оче­вид­но, не­розв'яз­не. Але за на­яв­ності політич­ної волі це мож­на лег­ко зро­би­ти. Як са­ме, ска­же­мо ниж­че.

На цих прин­ци­пах по­ви­нен бу­ду­ва­ти­ся бюд­жет країни, особ­ли­во, ан­тик­ри­зо­вий. Ос­нов­ною функцією будь яко­го бюд­же­ту є спра­вед­ли­вий пе­ре­роз­поділ фінан­со­вих по­токів. Ан­тик­ри­зо­вий бюд­жет має бу­ти найспра­вед­ливішим.

І на­решті що­до за­ко­но­дав­чої мо­делі. Неп­ра­виль­но (що­до юри­дич­ної фор­ми) те, що кож­на політси­ла праг­не предс­та­ви­ти своє ба­чен­ня ан­тик­ри­зо­вих за­ходів у виг­ляді "па­ке­ту но­вих за­ко­ноп­ро­ектів". Йдеть­ся про ре­гу­лю­ван­ня політич­них і еко­номічних відно­син, які рег­ла­мен­то­вані відповідно Конс­ти­туцією, Гос­по­дарсь­ким ко­дек­сом Ук­раїни (йо­го мож­на наз­ва­ти еко­номічною конс­ти­туцією), що охо­ро­няє не тіль­ки при­ватні, а й за­галь­но­національні інте­ре­си, Криміналь­ним ко­дек­сом та інши­ми за­ко­но­дав­чи­ми ак­та­ми, вклю­ча­ю­чи За­кон від 11 ве­рес­ня 2003 р. "Про ос­но­ви дер­жав­ної ре­гу­ля­тор­ної політи­ки у сфері гос­по­дарсь­кої діяль­ності". То­му слід, пе­ре­дусім, вно­си­ти не­обхідні зміни до чин­но­го за­ко­но­да­в­ства, а не пло­ди­ти но­ве.

Ос­новні ідеї та­ких змін вип­ли­ва­ють із чо­тирь­ох ре­зервів. Про них мо­ва далі.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (ПОВ­НА АБО ЧАСТ­КО­ВА) БАНКІВ ТА ІНШИХ КО­МЕРЦІЙНИХ СТРУК­ТУР

Про­по­ную:

1. При­пи­ни­ти без­ко­нт­роль­ну (з бо­ку суспільства), а то­му без­пе­рс­пек­тив­ну (зно­ву ж та­ки, з по­зицій суспіль­них інте­ресів) "держпідтрим­ку" ко­мерційних струк­тур, зок­ре­ма банків;

2. Сис­те­м­но на­да­ва­ти дер­жав­ну до­по­мо­гу. Не­обхідно фінан­со­во підтри­ма­ти не тіль­ки фінан­сові ус­та­но­ви і підприємства, а й (це ос­нов­не) спо­жи­ва­ча фінан­со­вих пос­луг і ви­роб­ни­цт­ва   ту част­ку на­се­лен­ня, яка пот­ре­бує соціаль­ної до­по­мо­ги. Без ць­о­го підтрим­ка гос­по­да­рю­ючих суб'єктів ви­я­вить­ся не­ефек­тив­ною, мо­же нічо­го не да­ти. Де ж взя­ти гро­шей? Виріши­ти цю проб­ле­му прос­то, при­чо­му без за­лу­чен­ня бюд­жет­них коштів. Але спо­чат­ку про пер­ше зав­дан­ня.

При­пи­ни­ти безвідповідаль­ну, а нерідко і зло­чин­ну роз­да­чу гро­шо­вих коштів під при­во­дом кри­зи, стри­ма­ти жадібні наміри роз­ба­гатілої верхівки суспільства неск­лад­но. Для ць­о­го, по пер­ше, рефінан­су­ва­ти бан­ки,  на­да­ва­ти держпідтрим­ку ре­аль­но­му сек­то­ру, ви­ко­рис­то­ву­ва­ти бюд­жетні, а тим біль­ше по­зи­кові кош­ти тре­ба аб­со­лют­но про­зо­ро і ли­ше з доз­во­лу Вер­хов­ної Ра­ди, після розг­ля­ду ць­о­го пи­тан­ня на відкри­то­му пле­нар­но­му засіданні. По дру­ге, ці кош­ти слід на­да­ва­ти тіль­ки у формі кре­дитів і під га­рантії конт­роль­них па­кетів, а ціль­о­ве ви­ко­рис­тан­ня гро­шей   стро­го конт­ро­лю­ва­ти. У разі не­по­вер­нен­ня кре­ди­ту бан­ки, інші підприємницькі струк­ту­ри по­винні пе­ре­хо­ди­ти, у відповідній своїй час­тині, у власність дер­жа­ви, як в інших країнах, нап­рик­лад, у Латвії. Щось схо­же бу­ло закріпле­но ух­ва­лою НБУ, зок­ре­ма, пе­ред­ба­ча­ло­ся, що у зас­та­ву під річні кре­ди­ти рефінан­су­ван­ня на підставі прог­рам фінан­со­во­го оз­до­ров­лен­ня по­винні на­да­ва­ти, крім іншо­го, акції/паї влас­ників банків, які во­лодіють при­наймні 5% ста­тут­но­го капіта­лу. При­чо­му опе­ра­тив­ну підтрим­ку рефінан­су­ван­ням стро­ком до од­но­го ро­ку бан­ки мог­ли от­ри­ма­ти ли­ше в разі на­дан­ня Нац­бан­ку як за­по­ру­ки акцій/паїв влас­ників банків у розмірі що­най­мен­ше 51% ста­тут­но­го капіта­лу кре­дит­но фінан­со­вої ус­та­но­ви. Про­те ці по­ло­жен­ня, найо­че­видніше, на прак­тиці не зас­то­су­ва­ли­ся і відмінені. Се­ред при­чин   відсутність у за­ко­но­давстві відповідно­го ме­ханізму. То­му вкрай не­обхідно в нинішніх кри­зо­вих умо­вах внес­ти відповідні зміни, до­пов­нен­ня до Гос­по­дарсь­ко­го ко­дек­су Ук­раїни.

Наслідком ви­ко­рис­тан­ня ць­о­го ре­зер­ву має ста­ти та­кож зрос­тан­ня пи­то­мої ва­ги дер­жав­ної влас­ності в Ук­раїні. До неї по­винні відійти (відповідна част­ка) усі нині при­ватні об'єкти   підприємства, бан­ки, що не по­вер­ну­ли дер­жаві на­да­ну їм в умо­вах кри­зи або раніше фінан­со­ву до­по­мо­гу. Ті ж наслідки (пе­ре­да­ча у власність дер­жа­ви) ма­ють діяти і в разі не­по­вер­нен­ня кре­дитів, які раніше (до кри­зи) бра­ли ко­мер­сан­ти під дер­жавні га­рантії. За роз­ра­хун­ка­ми де­я­ких де­пу­татів, з 107 млрд до­ларів зовнішнь­о­го бор­гу до от­ри­ман­ня но­во­го кре­ди­ту   14,5 млрд до­ларів   це влас­не дер­жав­ний борг, а близь­ко 90 млрд до­ларів   ко­мерційні бор­ги банків, кор­по­ра­тив­них струк­тур, ком­паній. Дер­жа­ва мог­ла б націоналізу­ва­ти ці струк­ту­ри (за вста­нов­лю­ва­ни­ми дер­жа­вою номіналь­ни­ми розцінка­ми) в час­тині, відповідній кіль­кості не­по­вер­не­них гро­шей, які бу­ло за­по­зи­чен­но. Під такі прид­бані ко­мерційні об'єкти дер­жа­ва мог­ла б ви­пус­ти­ти акції, од­ну част­ку яких бу­ло б про­да­но для по­вер­нен­ня кре­дитів, раніше от­ри­ма­них від МВФ, а інша ста­но­ви­ла б ре­зерв для на­дан­ня по­даль­шої спра­вед­ли­вої соціаль­ної до­по­мо­ги. Такі про­по­зиції та­кож мог­ли б бу­ти закріпле­ни­ми у виг­ляді відповідних норм Гос­по­дарсь­ко­го ко­дек­су, ме­та яко­го, на відміну від Цивіль­но­го, лобіюва­ти не тіль­ки при­ватні, а  Вис­лов­лю­ють дум­ку про те, що, мов­ляв, нинішні влас­ни­ки, які ви­ча­ви­ли всі со­ки з ко­лись надп­ри­бут­ко­вих підприємств, пе­ре­ве­дуть в оф­шо­ри і всі обо­ротні кош­ти, а після ць­о­го із за­до­во­лен­ням по­вер­нуть підприємства дер­жаві і зва­лять на неї всі соціальні наслідки кри­зи   вип­ла­ту зарп­лат, ком­пен­сацій працівни­кам підприємств в умо­вах зу­пин­ки ви­роб­ни­цт­ва то­що. Справді, та­ка не­без­пе­ка цілком ре­аль­на. Про­те тут по­винні діяти гос­по­дарсь­ко кримінальні нор­ми, які пе­ред­ба­ча­ли б криміналь­ну і ком­пен­саційну еко­номічну відповідальність та­ких влас­ників під­приємств. Не­обхідно чітко відре­гу­лю­ва­ти і відпо­відальність олігархів за рей­де­р­ство, підрив еко­номічних інте­ресів країни то­що. Ці нор­ми тре­ба терміно­во ввес­ти як до Гос­по­дарсь­ко­го, так і до Криміналь­но­го ко­дексів Ук­раїни. Це пер­ше. Дру­ге. За­побіган­ню та­ких не­га­тив­них явищ спри­я­ти­ме пе­рехід підприємств із при­ват­ної до ко­лек­тив­ної влас­ності, акціону­ван­ня підприємств при­ват­ної влас­ності і пе­ре­да­ча відповідних па­кетів акцій чле­нам тру­до­вих ко­лек­тивів, а та­кож осо­бам, які пот­ре­бу­ють соціаль­ної підтрим­ки.

За­га­лом, внаслідок ре­алізації заз­на­че­но­го ре­зер­ву приріст до­ходів пе­ресічних гро­ма­дян вимірю­ва­ти­меть­ся вже не двад­цят­кою і навіть не сот­нею гри­вень, які з'їдає інфляція, а значно ви­щи­ми до­хо­да­ми. Тоді вдасть­ся відно­ви­ти дер­жа­ву Ук­раїна, якої по­ки прак­тич­но не­має, про­те є дер­жа­ва Іва­но­ва, Пет­ро­ва, Си­до­ро­ва (замість цих прізвищ чи­тай прізви­ща олігархів, що во­лодіють Ук­раїною). І на­решті, вдасть­ся зміцни­ти, підтри­му­ва­ти най­го­ловніший лан­цюг, що виз­на­чає швидкість всь­о­го ка­ра­ва­ну   роз­вит­ку еко­номіки. Це бюд­жет­ни­ки, пенсіоне­ри з ма­ли­ми пенсіями, без­робітні. Підтрим­ка цих спо­жи­вачів дасть змо­гу виріши­ти соціаль­но еко­номічні проб­ле­ми суспільства.

ДРУ­ГИЙ РЕ­ЗЕРВ У ПО­ДО­ЛАННІ КРИ­ЗИ І ШЛЯХ ПЕ­РЕ­ХО­ДУ ДО СОЦІАЛЬ­НОЇ ДЕР­ЖА­ВИ

Націоналізація важ­ли­вих еко­номічних об'єктів   пер­ший ре­зерв ви­хо­ду з кри­зи і за­без­пе­чен­ня процвітан­ня країни, а віднов­лен­ня соціаль­ної спра­вед­ли­вості   дру­гий ре­зерв. Йдеть­ся про ко­лек­тивізацію еко­номічних об'єктів. Чо­му на­ша ро­бо­ча лю­ди­на бідніша за сво­го західно­го ко­ле­гу приб­лиз­но в 10 разів, а 70% ук­раїнців, як за­я­ви­ла упов­но­ва­же­ний Вер­хов­ної Ра­ди з прав лю­ди­ни Ніна Кар­па­чо­ва, жи­вуть за ме­жею бідності? Се­ред ос­нов­них при­чин те, що ле­во­ва част­ка (85%, як не­од­но­ра­зо­во за­яв­ля­ють самі ж політи­ки) національ­них ак­тивів Ук­раїни сво­го ча­су бу­ли зло­чин­но пе­ре­дані прак­тич­но лище кільком сім'ям. То­му, гру­бо ка­жу­чи, реш­та всь­о­го на­се­лен­ня країни мо­же сподіва­ти­ся сь­о­годні ли­ше на 15 10% у су­куп­но­му до­ході країни, що за­ли­ши­ли­ся по­ки не­зай­ма­ни­ми. При­чо­му на­се­лен­ня по­вин­не діли­ти цю част­ку з вель­ми до­ро­гим, вод­но­час значною мірою суспіль­но не­потрібним, навіть інко­ли шкідли­вим дер­жав­ним апа­ра­том, дер­жав­ною ма­ши­ною, що вклю­чає не тіль­ки чо­ти­ри (ра­зом із пре­зи­де­нтсь­кою) гілки вла­ди, а й армію, в'яз­ниці і ба­га­то іншо­го. 85 ма відсот­ка­ми ко­лись за­галь­но­на­род­них ре­сурсів роз­по­ряд­жа­ють­ся кіль­ка при­ват­них осіб (п'ять ро­дин), чиї до­хо­ди (за не­од­но­ра­зо­ви­ми повідом­лен­ня­ми в пресі) у ра­зи пе­ре­ви­щу­ють бюд­жет країни. А ці кіль­ка ро­дин ви­ко­рис­то­ву­ють надп­ри­бут­ки егоїстич­но, всу­пе­реч національ­ним інте­ре­сам. Замість пе­ре­ос­на­щен­ня, технічної і еко­логічної мо­дернізації підприємств во­ни, як ми дізнаємо­ся зі ЗМІ, пе­ре­во­дять ба­га­то міль­ярдів за кор­дон, роз­ко­шу­ють.

Для віднов­лен­ня соціаль­ної спра­вед­ли­вості доціль­но пе­ре­роз­поділи­ти вартість у виг­ляді відповідних час­ток (акцій), не­за­кон­но відда­них дер­жав­них об'єктів між нинішніми їхніми влас­ни­ка­ми, працівни­ка­ми відповідних підприємств (тру­до­ви­ми ко­лек­ти­ва­ми) і тою час­ткою на­се­лен­ня, яка пот­ре­бує дер­жав­ної підтрим­ки. Це дасть такі ре­зуль­та­ти:

1. Бу­де віднов­ле­но соціаль­ну спра­вед­ливість, кар­ди­наль­но виріше­но проб­ле­му бідності, соціаль­ної до­по­мо­ги лю­дям. Замість двад­цят­ки або навіть од­но­ра­зо­вої ти­сячі гри­вень, лю­ди змо­жуть от­ри­му­ва­ти дивіден­ди і, тим са­мим, істот­но збіль­ши­ти свої до­хо­ди. Знач­на час­ти­на на­се­лен­ня пе­рет­во­рить­ся на акціонерів, капіталістів.

2. Та­ка соціаль­на до­по­мо­га не приз­ве­де до інфляції. Верс­тат не до­ве­деть­ся вми­ка­ти. Відпа­де й пот­ре­ба у "проїданні" коштів від при­ва­ти­зації, кре­дит­них гро­шей. Відбу­деть­ся ли­ше пе­ре­роз­поділ на­яв­них фінан­со­вих по­токів. Во­ни ста­нуть за­ми­ка­ти­ся не на кіль­кох ро­ди­нах, а охоп­лю­ва­ти­муть все на­се­лен­ня країни.

3. Лю­ди от­ри­ма­ють не ри­бу (точніше, риб'ячий хвіст), а вуд­ку, тоб­то змо­жуть ста­ти співвлас­ни­ка­ми підприємств. Відповідно бу­де за­о­щад­же­но бюд­жет   ба­га­то видів соціаль­ної до­по­мо­ги на­се­лен­ню дер­жа­ва мог­ла б на­да­ва­ти не за ра­ху­нок бюд­жет­них коштів, а акціями час­ти­ни ак­тивів при­ват­них підприємств, що пе­рейш­ли до неї.

4. З'яв­лять­ся фон­до­ва біржа, біржа цінних па­перів. Ста­не мож­ли­вою ак­тивізація ви­роб­ни­цт­ва і спо­жи­ван­ня, що, у свою чер­гу, приз­ве­де до зрос­тан­ня по­пи­ту на то­ва­ри і пос­лу­ги, над­ход­жен­ня в на­род­не гос­по­да­р­ство до­дат­ко­вих но­вих інвес­тицій, а зреш­тою   до зрос­тан­ня до­ходів.

Мож­ливі за­пе­ре­чен­ня, яки­ми "го­ду­ють" нас ко­лишні де­ри­бан­щи­ки та іже з ни­ми, такі: мов­ляв, ве­ли­кий бізнес пла­тить ве­ликі по­дат­ки, кон­це­нт­рація капіта­лу   по­ря­ту­нок для Ук­раїни то­що. Але ці ар­гу­мен­ти не вит­ри­му­ють кри­ти­ки. По пер­ше, олігар­хи, які є вод­но­час і вла­дою, нерідко звіль­ня­ють се­бе від по­датків. По дру­ге, вит­ра­ти на спо­живчі ак­ти­ви, зок­ре­ма прид­бан­ня будівель, яхт, вклю­ча­ють у вит­ра­ти. Ко­лек­тивні підприємства пла­ти­ти­муть біль­ше. По третє, ке­ру­ва­ти підприємством бу­дуть не гірше. Та­ла­но­ви­тих ме­нед­жерів у нас дос­татньо. Влас­ни­ки ко­лек­тив­но­го підприємства (тру­до­вий ко­лек­тив, ши­рокі верстви на­се­лен­ня) бу­дуть знач­но біль­ше зацікав­лені в технічно­му пе­ре­ос­на­щенні, мо­дернізації ви­роб­ни­цт­ва, оскіль­ки са­ме цим виз­на­ча­ти­меть­ся і стабільність йо­го функціону­ван­ня, і розмір от­ри­му­ва­но­го при­бут­ку. Яхт, розкішної за­кор­дон­ної не­ру­хо­мості знач­но по­мен­шає, але на­се­лен­ня ж за­га­лом ста­не за­можнішим, а дер­жа­ва Ук­раїна справді соціаль­ною. Юри­дич­ни­ми підста­ва­ми для функціону­ван­ня ко­лек­тив­ної влас­ності міг би слу­гу­ва­ти Гос­по­дарсь­кий ко­декс, що є єди­ним у країні ак­том ко­дифіку­ван­ня, який виз­нає ко­лек­тив­ну власність. Не­дар­ма де­які вітчиз­няні кос­мо­політи дав­но вже на­ма­га­ють­ся йо­го відміни­ти.

РЕ­ЗЕРВ ТРЕТІЙ І НЕ ОС­ТАННІЙ

Ство­рен­ня ефек­тив­ної дер­жав­ної вла­ди мо­же ста­ти третім ре­зер­вом ви­хо­ду з кри­зи. Про­по­но­ва­не уря­дом, опо­зицією ско­ро­чен­ня міністерств і відомств на 20 25%   це або не­ком­пе­тентність, або чер­го­вий блеф. Не виріши­мо проб­лем навіть від де­ся­тик­рат­но­го йо­го ско­ро­чен­ня, про­по­но­ва­но­го опо­зицією. Річ у то­му, що не­обхідно виріши­ти два зав­дан­ня: 1) ско­ро­ти­ти вит­ра­ти на ут­ри­ман­ня (особ­ли­во верхівки вла­ди) і 2) пос­та­ви­ти заслін роз­ба­за­рю­ван­ню ре­сурсів, лобіюван­ню вла­дою влас­них інте­ресів та інте­ресів своїх спон­сорів; а та­кож при­ва­ти­зації по­са­до­вих пов­но­ва­жень, ко­рупції у владі. Про це не го­во­рить (і навіть дос­татньо конструк­тив­но) нинішня опо­зиція.

Що­до пер­шо­го зав­дан­ня. Су­час­на вітчиз­ня­на бю­рок­ратія транс­фор­му­ва­ла­ся з ра­дянсь­кої адміністра­тив­но роз­поділь­ної сис­те­ми. Про­те як­що об'єктом ос­тан­ньої бу­ло все на­род­не гос­по­да­р­ство країни, то нині по­над 90% об'єктів еко­номіки при­ва­ти­зо­ва­но, а от­же ви­лу­че­но з без­по­се­реднь­о­го дер­жав­но­го керівницт­ва. Про­те кількість уп­равлінсь­ких струк­тур не змен­ши­ла­ся, а їх шта­ти зрос­ли у кіль­ка разів. Нап­рик­лад, ко­лишній най­по­тужніший дер­жав­ний пла­но­вий комітет Ра­ди міністрів (Держплан), що зай­мав­ся роз­роб­кою і ор­ганізацією ви­ко­нан­ня (ра­зом із міністер­ства­ми і відомства­ми) на­род­но­гос­по­дарсь­ких планів, які вра­хо­ву­ва­ли все і вся, не був ліквідо­ва­ний у зв'яз­ку з відміною зга­да­них планів, а пе­рет­во­рив­ся в Міне­ко­номіки. Те­пер планів не­має, а держплан (під іншою вивіскою міністер­ства) за­ли­шив­ся. Йо­го штат зріс у кіль­ка разів (!). Поп­ри чис­лен­не Міністер­ство еко­номіки, еко­номіка країни слаб­ка. Па­ра­докс у то­му, що не­вирішеність еко­номічних проб­лем ніяк не впли­ває (не змінює) на струк­ту­ру, функції міністер­ства, і зрештою на­решті зарп­ла­ту йо­го чи­нов­ників. Руй­нуєть­ся еко­номіка   не роз­ви­ваєть­ся і навіть ско­ро­чуєть­ся ви­роб­ни­цт­во, за­те зрос­та­ють пот­ворні її фор­ми   цент­ри кон­вер­тації, "чорні" і "сірі" імпор­те­ри, по­се­ред­ницькі "прок­лад­ки" то­що, а чи­нов­ни­кам від еко­номіки до ць­о­го бай­ду­же. Зак­ри­ваєть­ся підприємство   і ніко­му жодної спра­ви, ніхто і не по­ду­має поціка­ви­ти­ся, чо­му зак­ри­ваєть­ся. І зно­ву   цілко­ви­та бай­дужість. Ніхто з чи­нов­ників не не­се за це жод­ної відповідаль­ності. Ма­ло то­го, чи­сельність апа­ра­ту мо­же ще й зрос­та­ти. Теж са­ме мож­на ска­за­ти про діючі га­лу­зеві міністер­ства і відомства. Не ви­ко­ну­ю­чи суспіль­но не­обхідні функції, ці ор­га­ни, як стве­рд­жу­ють де­які політи­ки (і з цим важ­ко не по­го­ди­ти­ся), знач­ною мірою пе­рет­во­рю­ють­ся на засіб фак­тич­но­го розк­ра­дан­ня бюд­же­ту.

Про­по­нуємо прак­тич­но пов­ну ре­ор­ганізацію уп­равлінсь­ко­го апа­ра­ту, про­ек­ту­ван­ня якісно іншо­го, но­во­го. Ме­та ре­ор­ганізації   при­ве­ден­ня дер­жа­па­ра­ту у відповідність до об'єктив­них пот­реб уп­равління. Бю­рок­ра­тич­на (не­потрібна з по­зицій суспільства) час­ти­на апа­ра­ту має бу­ти зменшена, а зу­сил­ля чи­нов­ників слід чітко ске­ру­ва­ти на ви­ко­нан­ня не­обхідних функцій. Од­но­час­но має бу­ти спро­ек­то­ва­но мінімаль­но дос­татнє фінан­со­ве за­без­пе­чен­ня апа­ра­ту, за євро­пейсь­ки­ми стан­дар­та­ми.

Без надмірних зу­силь мож­на ско­ро­ти­ти де­пу­татсь­кий кор­пус. 450   циф­ра на­ду­ма­на, не­вип­рав­да­на. Це важ­кий тя­гар для плат­ників по­датків. Усіх, хто на­тис­кає за ко­ман­дою свою і чужі кноп­ки, особ­ли­во тих, хто не при­хо­дить у за­лу засідань, слід звіль­ни­ти і зо­бов'яза­ти по­вер­ну­ти на­родні гроші. Про­по­нуємо змен­ши­ти кількість народних об­ранців до 50 ти. Це мо­же, на пер­ший пог­ляд, зда­ти­ся кра­моль­ною ідеєю. Про­те са­ме стіль­ки де­пу­татів ре­аль­но пра­цю­ва­ло, і ніхто не скар­жив­ся на нес­та­чу пар­ла­мен­таріїв. Інші 400 і є тим ба­лас­том, від яко­го слід звіль­ни­ти суспільство.

Дру­ге зав­дан­ня (по­до­лан­ня ко­рупції, при­пи­нен­ня розк­ра­дань дер­жав­них ре­сурсів, лобіюван­ня вла­дою інте­ресів своїх спон­сорів) теж вирішуєть­ся до­сить прос­то. Для ць­о­го потрібно: 1) за­без­пе­чи­ти про­зорість у діяль­ності кож­ної гілки вла­ди, по­чи­на­ю­чи від пре­зи­де­нтсь­кої, за­ко­но­дав­чої, ви­ко­нав­чої, місце­вої і закінчу­ю­чи су­до­вою; 2) ввес­ти ре­аль­ну відповідальність для всіх гілок вла­ди; 3) ак­тивізу­ва­ти ме­ханізми при­тя­ган­ня до відповідаль­ності кож­но­го предс­тав­ни­ка вла­ди (не­за­леж­но від рівня).

За ре­зуль­та­ти своєї діяль­ності всі без ви­нят­ку чи­нов­ни­ки, де­пу­та­ти по­винні нес­ти політич­ну (імпічмент, поз­бав­лен­ня ман­да­та, пра­ва посіда­ти по­са­ди в ор­га­нах вла­ди), еко­номічну (по­вер­нен­ня всь­о­го от­ри­ма­но­го від дер­жа­ви, вклю­ча­ю­чи за­робітну пла­ту за період вчи­нен­ня зло­чин­них дій, піль­го­ве жит­ло, поз­бав­лен­ня ви­со­ких пенсій то­що) і юри­дич­ну (криміналь­ну) відповідальність.

По­ло­жен­ня про відповідальність вла­ди по­винні бу­ти чітко про­пи­сані у відповідних стат­тях Конс­ти­туції Ук­раїни. Вста­нов­лен­ня та­кої відповідаль­ності   єди­ний най­важ­ливіший нап­рям конс­ти­туційної ре­фор­ми. Всі інші зміни, що їх нав'язує вла­да від імені комісій, які во­на ство­ри­ла, вже від лу­ка­во­го.

Слід зап­ро­ва­ди­ти ме­ханізми за­без­пе­чен­ня ко­лек­тив­ної відповідаль­ності ор­ганів вла­ди. Зок­ре­ма, потрібно роз­ро­би­ти пра­вові нор­ми, які пе­ред­ба­ча­ли б мож­ливість виз­на­ти рішен­ня будь яко­го ор­га­ну вла­ди та­ким, що не відповідає інте­ре­сам лю­дей, не­за­леж­но від термінів дав­ності. Вис­нов­ки про відповідність рішен­ня Вер­хов­ної Ра­ди, Кабміну або місце­вої ра­ди інте­ре­сам на­се­лен­ня мож­на бу­ло б ро­би­ти за ре­зуль­та­та­ми ре­фе­рен­ду­му: по­вер­нен­ня дер­жаві всь­о­го не­за­кон­но от­ри­ма­но­го, при­тяг­нен­ня вин­них (які го­ло­су­ва­ли "за" або підпи­су­ва­ли відповідне рішен­ня) до відповідаль­ності (криміналь­ної, май­но­вої) то­що.

ПОЛІПШЕН­НЯ ДЕР­ЖАВ­НО­ГО МЕ­НЕ­ДЖ­МЕН­ТУ

Чет­вер­тий ре­зерв   поліпшен­ня дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня і уп­равління. Поп­ри знач­ний ре­су­рс­ний та інте­лек­ту­аль­ний по­тенціал, заз­наємо збитків від без­дар­но­го дер­жав­но­го ме­не­дж­мен­ту. Нап­рик­лад: країна посідає провідні місця у світі з екс­пор­ту ме­та­лу, міне­раль­них доб­рив, про­да­ю­чи за кор­дон 90% ви­роб­ле­ної про­дукції, а влас­на еко­номіка, сільсь­ке гос­по­да­р­ство за­ли­ша­ють­ся на го­лод­но­му пай­ку. Чо­му? То­му що убо­гим ук­раїнсь­ким аг­раріям хронічно бра­кує гро­шей на за­купівлю доб­рив. На підтрим­ку сільсь­ко­го гос­по­да­р­ства дер­жа­ва виділяє у де­сят­ки разів мен­ше коштів, ніж йде на за­купівлю про­до­воль­ства. При­чо­му ду­же сумнівно, чи до­хо­дять вза­галі виділені кош­ти до ви­роб­ни­ка. Ми імпор­туємо чи не по­ло­ви­ну спо­жи­ва­них хар­чо­вих про­дуктів, знач­на час­ти­на яких вель­ми шкідли­ва для здо­ров'я. От­же, самі собі вмис­не зав­даємо шко­ди. Ук­раїна має ве­ли­чез­ний сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий по­тенціал (30% усіх світо­вих за­пасів чор­но­земів) і мог­ла б, як це й бу­ло в добрі старі ча­си, го­ду­ва­ти знач­ну час­ти­ну світу. Про­те цей по­тенціал ви­ко­рис­то­ву­ють навіть не на по­ло­ви­ну, нині маємо безліч по­ки­ну­тих сіл, так зва­них деп­ре­сив­них районів. І мож­на ли­ше уя­ви­ти, якою мог­ла б ста­ти на­ша країна нині, в умо­вах гост­ро­го пла­не­тар­но­го бра­ку про­до­воль­ства, го­ло­ду, що на­су­ваєть­ся у світо­вих масш­та­бах, як­би ефек­тив­но за­лу­чи­ти весь вітчиз­ня­ний сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий по­тенціал.

Не­обхідно зміни­ти без­гос­по­дарсь­ке ви­ко­рис­тан­ня енер­го­ре­сурсів. Бідна країна, що не має мож­ли­вості віднай­ти кош­ти для впро­вад­жен­ня енер­гоз­беріга­ю­чих тех­но­логій, ви­му­ше­на пла­ти­ти за газ незрівнян­но ви­со­ку ціну: розп­ла­чу­ва­ти­ся га­зо­ви­ми тру­ба­ми, стра­тегічни­ми об'єкта­ми   підприємства­ми, як от Одесь­ким при­пор­то­вим за­водом (мо­но­поліст на екс­по­рт­но­му рин­ку хімічної про­дукції, на за­галь­но­дер­жав­но­му рин­ку спеціалізо­ва­них пос­луг з прийо­му, охо­лод­жу­ван­ня і пе­ре­ван­та­жен­ня аміаку). Па­ра­док­саль­но, що ми прак­тич­но не ви­ко­рис­то­вуємо мо­гутні інте­лек­ту­альні мож­ли­вості сво­го на­ро­ду, вва­жаємо за кра­ще ку­пу­ва­ти за кор­до­ном технічні рішен­ня, вже втілені у то­ва­ри, ви­ро­би.

Кон­цеп­ту­альні підхо­ди до ство­рен­ня ме­ханізмів роз­вит­ку, мо­ти­вації інно­ваційної діяль­ності ав­тор го­то­вий зап­ро­по­ну­ва­ти в ме­жах чет­вер­то­го ре­зер­ву. Йо­го ре­алізація дасть змо­гу істот­но підви­щи­ти ефек­тивність дер­жав­но­го ме­не­дж­мен­ту. Доб­ро­бут пе­ресічно­го гро­ма­дя­ни­на зрос­те ще в кіль­ка разів.

Нині мож­на не тіль­ки уник­ну­ти наслідків світо­вої кри­зи, а й пе­рет­во­ри­ти Ук­раїну з дер­жа­ви для кіль­кох ба­гатіїв олігархів на дер­жа­ву для влас­но­го на­ро­ду, зро­би­ти її найп­ри­ваб­ливішою для "ма­лень­ких" ук­раїнців країною.

Зап­ро­по­но­вані ідеї мож­на транс­фор­му­ва­ти в про­ект політич­ної прог­ра­ми, яка мог­ла б бу­ти предс­тав­ле­ною на політич­но­му рин­ку на­бо­ром конк­рет­них рішень про вихід із кри­зи, роз­ви­ток країни та бла­го­по­луч­чя пе­ресічних гро­ма­дян. Замість ви­бо­ру пев­них осіб до вла­ди не­обхідно пе­рей­ти до ви­бо­ру конк­рет­них дер­жав­них ан­тик­ри­зо­вих та інших прог­рам, кон­че потрібних ук­раїнсь­ко­му суспільству. А відповідні осо­би, ра­зом з інши­ми пре­тен­ден­та­ми на вла­ду, мог­ли б кон­ку­ру­ва­ти між собою як виконавці цих проблем.