До історії української політичної думки
доктор філософських наук, професор
Автор рецензованої праці взявся за досить складну і мало вивчену тему — систематизувати й проаналізувати джерела, котрі репрезентують політичну думку доби гетьманщини, визначити їх особливості та значення в контексті української політичної думки. Загалом І. В. Куташев успішно вирішив поставлені завдання.
У першому розділі подано детальний системний аналіз джерел політичної думки доби гетьманщини. Автор визначає і досліджує всі найголовніші пам'ятки, аналізує їх цінність і важливість для історії української політичної думки.
Особливо цікавим є другий розділ, присвячений концепціям державності в політичній думці доби Відродження. Цілком правомірним є твердження автора про те, що найважливіші праці доби Відродження були створені Юрієм Дрогобичем, Павлом Русином, Миколою Гусовським, Станіславом Оріховським, Севастяном Кленовичем, Симоном Пекалідом, Адамом Чагровським та ін. Слід погодитися з думкою І. Куташева про те, що політичні праці мислителів сприяли інтеграції українського політичного мислення у загальноєвропейський контекст. Цим дослідник вводить українську політичну думку як складову в контекст сучасної світової політичної науки. Автор послідовно доводить тезу про те, що українські гуманісти одними з перших у європейській філософській думці обґрунтували ідею про необхідність невтручання церкви в державні справи. Вони дотримувалися думки, що держава походить не від Бога, а виникла внаслідок угоди між людьми, які слухаються обраного правителя.
Цікавим є аналіз двох причин виникнення держави: вроджений ґандж, який вимагає взаємної допомоги, а також вроджений потяг одного до другого. Куташев цілком правомірно наголошує на важливості у політичних концепціях українських гуманістів домінування центрального принципу етики гуманізму — принципу спільного блага (блага народу), відповідно до якого патріотизм, служіння державі, суспільна активність ґрунтувалися на підпорядкуванні приватних інтересів спільному благу.
Особливо детально автор зупиняється на аналізі політичних поглядів С. Оріховського, який актуалізував основну ідею гуманізму — принцип спільного блага як блага народу, а також ідею природного права, відповідно до якої кожен народ, зокрема український, має право на власну державність. Далі автор аналізує праці релігійно-богословської дискусії, котрі вплинули на формування політичної думки доби гетьманщини. Тут бажано було б порівняти особливості реформаційних процесів, котрі охопили всю Європу, а також їх перебіг в Україні.
Правомірним є акцентування Куташевим уваги на тому, що саме ці дискусії, які починалися з питань суто релігійних, спричинили дискусії про незалежність українського народу, збереження його національної та релігійної недоторканості. Безперечно, проблема утвердження прав православної віри була безпосередньо пов'язана зі становленням Козацької держави. Автор аналізує праці Христофора Філарета, Клірика Острозького, Ме-летія Смотрицького, Захарії Копистенського, анонімний трактат «Пересторога», наголошуючи на проголошених у них політичних ідеях. Цікавим є погляд І. Куташева на спадщину прихильника унії Іпатія Потія, який наполягав на збереженні національних традицій України.
Детально і по-новому схарактеризовано особливу роль Івана Вишенського, який, на думку автора, безпосередньо пов'язав проблему унії з актуальними суспільно-політичними проблемами того часу. Автор аналізує витворений Вишен-ським утопічний суспільний ідеал, заснований на принципах буття ранньохристиянської общини. Куташев робить правомірний висновок про те, що релігійно-богословська дискусія з її політичною складовою підготувала ґрунт для національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького та формування політичної думки доби Козацької держави.
Далі автор подає аналіз концепцій національної державності в політичній думці Козацької держави. Запропонувавши власну схему періодизації політичної думки цього періоду, автор детально аналізує пам'ятки, що належать кожному етапу та визначає особливості названих етапів. Таких етапів Куташев виділяє три: становлення Козацької держави, її розвиток і занепад. Слід наголосити, що автору вдалося визначити ті риси, що дають підстави говорити про існування таких етапів у політичній думці.
На особливу увагу заслуговує аналіз І. Куташе-вим політичної концепції гетьмана Б. Хмельницького. Автор по-новому трактує особливості його державницьких поглядів. Систематизувавши та проаналізувавши існуючі джерела, присвячені Хмельниччині, Куташев виробив власну концепцію, суть якої полягає в тому, що Б. Хмельницький від ідеї протекторату іншої держави над Україною поступово наблизився до ідеї незалежності України. Також цікавим є аналіз Куташевим політичної концепції гетьмана І. Мазепи. На увагу заслуговує й аналіз автором політичних концепцій мислителів просвітницького спрямування, зокрема Ф. Прокоповича та С. Яворського, що є новим словом в українській політичній науці.
Слід наголосити, що в монографії багато цитат, тому радимо додати більше теоретичних обґрунтувань з політологічної позиції. Виклад матеріалу здійснено в науково-популярній формі. Водночас подача матеріалу є більшою мірою дисертаційною, а не монографічною.
Загалом монографія І. В. Куташева виконана на високому професійному рівні. Здійснено колосальний аналіз фактичного матеріалу; всі теоретичні тези автора підтверджуються посиляннями на джерела. Зроблені на основі аналізу джерел висновки є корисними для української політичної науки. Дослідження Куташева є важливим етапом у розвитку сучасної політології.