«Навчатися — повсякчас!»
Про принцип постійного професійного вдосконалення знає чи не кожен спеціаліст, але втілювати його в життя вистачає снаги лише у дійсно відданих справі професіоналів — саме так можна охарактеризувати нашу співрозмовницю, директора департаменту підготовки наказів та комп'ютерної бази даних МАУП Оксану Віталіївну Ланіну.
Професійна діяльність в МАУП
1998 Референт відділу комп'ютерної бази даних
2000 Фахівець відділу комп'ютерної бази даних
2002 Провідний фахівець відділу комп'ютерної бази даних
2004 Начальник відділу комп'ютерної бази даних
2006 Директор департаменту підготовки наказів та комп'ютерної бази даних
Навчання
1983-1985 Фізико-математична школа № 145 м. Київ.
1985-1990 Національний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет кібернетики.
2002-2003 МАУП, інститут міжнародної економіки та фінансів, факультет перепідготовки, спеціальність «Облік і аудит».
2005-2006 МАУП, Україно-Росій-ський інститут менеджменту та бізнесу, магістратура, спеціальність «Адміністративний менеджмент».
2007 МАУП,Український народний університет, факультет психології.
—Оксано Віталіївно, розкажіть будь ласка, як Ви визначилися із професією?
—Обрала її по закінченні восьмого класу — вступила до відомої Київської фізико-математичної школи № 145. Згодом навчалась у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка на факультеті кібернетики: на той час це була дуже перспективна сфера — інформатика, нові технології. Я провчилася там п'ять років, отримала диплом. Звичайно, університетська освіта тоді була в основному державна, і забезпечувала дуже сильну підготовку, формувався відповідний склад розуму. Узагалі, мої однокурсники непогано реалізували себе в житті.
Закінчивши університет, зрозуміла, що хочу займатися розробками, які цікавили мене упродовж навчання. Але на той час у мене не було з чим працювати. Втупила на роботу до МАУП, це був 1998 рік. Починала з посади референта. Було дуже цікаво, але вплив нових технологій, західних віянь, щодо того, що людина мусить перекваліфіковуватися кожних п'ять-шість років, дався взнаки. Я вирішила спробувати себе в ролі бухгалтера. І 2000 року вступила до МАУП на перепідготовку (вечірня форма навчання) за спеціальністю «Облік і аудит», навчання закінчила успішно за рік. Мені це додало обізнаності в економіці. Коли призначили керівником, зауважила, що знову не вистачає певних спеціальних знань — з психолології, управління персоналом, — вступила до магістратури МАУП, на заочне відділення, за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Я була просто в захваті. Мені тоді було років 35, я не думала, що настільки цікаво буде навчатися. Ус е було по-новому, сучасно.
У МАУП — хороші викладачі, вважаю, що викладацький склад у нас дуже сильний. Сучасна, потужна навчальна база. Бібліотека — мрія студента. Є великі можливості в застосуванні інформаційних, Інтернет-техно-логій. Я вважаю, що не кожен ВНЗ може в цьому зрівнятися з Академією.
Наш курс опановував новий напрям. Тоді навіть літератури, позамаупівської, не було в такій кількості, щоби можна було прочитати щось самій, розібратися. Викладачі подавали нам матеріал, базуючись на багаторічній практиці, ми як гумка вбирали все це. Запам'яталися лекції, що їх читала Тамара Володимирівна Круков-ська-Сіневич, педагог із надзвичайно багатим досвідом роботи. Останнє є дуже важливим, адже теорію можна засвоїти самостійно, з книг, коли ж мудрий викладач, професор, ділиться власними практичними знаннями, студент все сприймає зовсім по-іншому. Йому зрозуміло, які проблеми слід вирішувати насамперед, які відомості для цього слід здобути. Саме на цьому й робили акцент наші викладачі.
—Але ж серед Ваших одногрупників було, певне, чимало людей, які мали вже й свій корисний досвід?.. Чи обмінювалися власними знаннями?
—До магістратури вступали люди, які здобули вищу освіту зовсім із різних напрямів. Звичайно, ми спілкувалися, чи не у всіх була дуже цікава робота. Майже всі ми були середнього віку, працювали, непогано заробляли. Але кожен потребував сучасних знань. Коли виникали проблеми, ми ділилися напрацюваннями щодо того, як і в якій ситуації слід чинити.
—Як змінився після магістратури Ваш стиль керівника, порівняно з першими роками роботи?
—Керівниками зазвичай стають люди, народжені лідерами. Я не зовсім така людина, хоча лідерська жилка, певне, є. Мені довелося багато чого вчитися. Тому що за характером я людина м'яка, а керівник має бути строгішим. У професійному сенсі магістратура допомогла побудувати свою роботу як керівника більш структурова-но, деталізовано, конкретно. Я більше стала розбиратися в питаннях адміністрування робочого процесу...
—У Вашому підпорядкуванні — понад десять працівників, що ви робите для того, аби їм працювалося цікавіше й комфортніше?
—Я вважаю, що колектив має складатися з людей зовсім різного типу, тоді цікавіше працюється. Ус і не можуть бути однаковими. У колективі обов'язково має бути «гуморист», а ще — хтось строгий, серйозний, хтось може бути особливо старанний у роботі з паперами, хтось — із комп'ютером. Коли в команді збирається «букет» з різних яскравих особистостей, результат роботи — надзвичайно високий.
—Що для Вас відчуття команди, командний дух?
—Упродовж робочого процесу виникають авральні ситуації. Людські якості виявляються саме в цей момент. Важливо, як поводиться людина у важку хвилину. Чи вона уникає прийняття рішень, «тікає», чи спокійно вирішує питання, чи нервується при цьому, чи не може дати раду проблемі, не справляючись із нервовою напругою. Коли спостерігаєш за цим процесом, дуже цікаво щодо кожного працівника робити висновки, допомагати і скеровувати, сприяти тому, щоби він у складній, конфліктній ситуації знайшов правильне рішення, подолав перешкоду, що постала перед ним.
І коли допомагаєш прикладом, вчинками — бачиш результат. Люди усвідомлюють досягнуте, усвідомлюють власну приналежність до команди, яка спокійно і швидко здатна вирішити чимало складних проблем.
—А які у Вас є традиції щодо дозвілля?
—Упродовж багатьох років роботи в МАУП у мене з'явилося чимало друзів. Ми підтримуємо тісні стосунки. Під час роботи на першому плані, звичайно, виробничі контакти, вирішення проблем, взаємна допомога, обмін інформацією. А після роботи — зустрічі, прогулянки в ботанічному саду, пікніки, бесіди, і зовсім не на робочі теми — що теж цікаво й важливо.
—Як Ви вважаєте, чим допомагають і в чому заважають інформаційні технології сучасній людині?
—Інформаційні технології, що змушують людину багато часу проводити за комп'ютером, на жаль, мінімізують вияви емоційної сфери. Незважаючи на ті можливості, що дає Інтернет — електронна пошта, ІСQ… Нестача повнокровного спілкування у процесі роботи засмучує. Для усного мовлення людей, які віч-на-віч можуть поспілкуватися, залишається час хіба що у вихідні.
—Як плануєте подальше навчання?
—Нині я вступила до Народного університету МАУП на факультет психології, там вісім місяців триває курс навчання. По закінченні я планую вступати до докторантури. Хочу читали лекції, ділитися досвідом.
Наш колектив займається дуже цікавими розробками. Працюємо над новою загальноакадемічною базою даних. На сьогодні в нас створено модуль «Ректорат», де міститиметься інформація щодо всіх студентів, їхні особисті дані, відомості щодо зарахування, переведення, відрахування студентів, відповідні накази.
З допомогою нашого модуля можна швидко отримати будь-який звіт на вимогу керівництва, структурних підрозділів Академії. Це дуже зручний інструмент, який сприятиме тому, щоб автоматизувати роботу людей і відійти від паперової роботи, що дуже важливо. Наступним етапом буде розробка модуля «Деканат», там буде все, що стосується діяльності кафедр, складання навчальних планів тощо. Тобто перспективи — грандіозні.