«Академія прищепила мені любов до знань»
Біографічна довідка:
У 2004 році закінчив Інститут права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, отримав кваліфікацію юрист за спеціальністю «Комерційне та трудове право» (диплом з відзнакою).
Того ж року вступив до аспірантури МАУП за спеціальністю «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». Нині готується до захисту дисертації.
Автор 12 наукових праць, присвячених проблемам теорії права та права інтелектуальної власності.
Трудовий шлях розпочав у 2002 році — у структурному підрозділі Київської міської державної адміністрації на посаді помічника юриста.
В 2003 року працює у державній системі охорони інтелектуальної власності.
Обіймає посаду головного спеціаліста відділу організації розробки законодавства управління правового забезпечення промислової власності Державного департаменту інтелектуальної власності.
Серед випускників Міжрегіональної Академії управління персоналом чимало відомих науковців, керівників високого рангу, практиків сфери управління, які пройшли довгий шлях професійного становлення. Але щоб мати уявлення про перспективи вітчизняної управлінської сфери, важливо дізнатися більше про фахове утвердження молодих науковців-практиків. Серед них — правознавець Микола Потоцький.
—Як склалося, що Ви обрали як сферу діяльності юриспруденцію?
—Мабуть, мене так виховали батьки, глибоко віруючі люди. Вони виростили мене у повазі до законів — Божого і людських. Якраз це і сформувало потяг до юридичної діяльності, викликало бажання захищати права громадян України. У мене навіть не було якихось вагань.
Оскільки Академія заохочує до наукової діяльності, участі в науково-практичних конференціях та інших заходах, будучи її студентом, я зрозумів, що право — це саме та сфера, якій я хочу присвятити себе як науковець.
—Яким було Ваше студентське життя в Академії, і чому, до речі, Ви вирішили навчатися саме тут?
—Тому що МАУП — провідний недержавний вищий навчальний заклад України. Ще навчаючись у школі, я дізнався багато хорошого про Академію і зрозумів: туди можна вільно вступати без хабарів, просто склавши екзамени. Мої припущення справдилися: після іспитів мене зарахували без проблем, і нині я пишаюсь тим, що закінчив МАУП.
В Академії є всі умови для того, щоб вільно отримувати інформацію, опанувати новітні знання і здобувати фахову підготовку, яка відповідає вимогам сучасності. Для прикладу, згадаймо Міжнародний бібліотечно-інформаційний центр, де можна отримати науково-практичну літературу, необхідну і для науково--дослідної роботи, і для вдосконалення в обраній спеціальності.
Серед викладачів МАУП — відомі науковці й фа-хівці-практики. Мені імпонує їхнє ставлення до студента як до колеги, майбутнього професіонала. Це неабияк сприяє навчанню — коли з тобою поводяться як з рівним, коли знаходять час для того, щоб дати пораду, ідуть назустріч у наукових починаннях.
Дуже приємно було навчатись у таких фахівців високого рівня як Юлдашев Олексій Хашимович, Гру-зинова Лідія Пилипівна, Марчук Валентин Мефоді-йович, Олександров Юрій Валеріанович. Переймати досвід у них я вважаю за честь.
Працювати почав 2002 року, іще будучи студентом Інституту права МАУП. Тоді я вирішив перевірити здобуті знання на практикці, оскільки отримав можливість обійняти посаду помічника юриста в Київській державній адміністрації. Нині я — головний спеціаліст відділу організації й розробки законодавства Державного департаменту інтелектуальної власності. Прийшов працювати сюди не одразу. Отримавши у 2004 р. диплом, звернувся до кадрової агенції МАУП, де мені сказали, що є вакансія ДП «Український інститут промислової власності». Мене взяли туди на роботу. Пропрацював там близько трьох ро-ків. Потім мені запропонували пройти конкурс у Держдепартамент, якому підпорядковувався інститут. Я погодився й пройшов його.
У моїй професійній діяльності дуже допомагають знання з управляння персоналом, соціального менеджменту. У наш вельми напружений час, який вимагає концентрації розумової енергії, треба уміти себе мобілізувати.
Цього я навчився в МАУП, так само, як уникати конфліктних ситуацій або позитивно їх розв'язувати, вирішувати кадрові питання тощо.
Академія збагачує світоглядно, закладає моральні основи життя молодого покоління, прищеплює любов до Батьківщини, патріотизм. Дбає про духовність студентства: кожен може завітати до каплиць, споруджених на території МАУП, помолитися, поставити свічку. Це дуже важливо для релігійної людини.
Крім того, в Академії ти завжди наближений до світової й української історії. Обізнаність з найважливішими її віхами, досягненнями діячів (її розширенню сприяє розміщення на території МАУП Парку Трипільської культури, Саду України, багатьох пам'ятних споруд) вбереже студентів від багатьох помилок. І це важливо, оскільки згодом маупівці працюватимуть у владних структурах, обійматимуть високі посади.
—А яким було Ваше студентське оточення?
—Оточення було цікаве, але, на жаль, усі мої товариші по закінченні студій роз'їхалися. У нас на курсі навчалися студенти з багатьох областей України: з Криму, Вінниччини. Багато хто нині займається науковою діяльністю. Свого часу і я вступив до аспірантури МАУП за спеціальністю «Теорія та історія держави і права», написав дисертацію, наразі вона перебуває на стадії підготовки до захисту. Її тема теоретична, але все теоретичне виходить із практики, у випадку моєї дисертації — з потреби постійно реагувати на зміни, які відбуваються в суспільних відносинах, і розробляти нові підходи, моделі, законодавство, адже я працюю у підрозділі, на який покладено відповідні функції.
—Чому Ви приділяли свій вільний час?
—Насамперед — спорту. Я — за здоровий спосіб життя, тому звик проводити багато часу в тренажерному залі. В Академії ж створено відмінну базу для занять фізкультурою і спортом.
Ще я цікавлюся філософією, східною зокрема. Читаю твори Лобсанга Рампи, Річарда Баха, Пауло Кое-льо, свого часу читав Ніла Дональда Уолша, інших авторів. Цікавлюся й психологією особистого розвитку, самоменджментом. Студіюючи їх, можна навчитися контролювати емоції, уникати деструктивних впливів, формулювати мету і концентруватися на шляхах її досягнення.
— Ви згадували східну філософію, чим вона Вам імпонує?
— Колись я захоплювався східними єдиноборства-ми, і тому рівень контролю над тілом, над емоціями, якого досягли на Сході, мені здається досконалим.
— Що для Вас спілкування з людьми? Який стиль керівництва Вам більше до вподоби?
— Людина для мене — найголовніший скарб, тож передусім слід враховувати її схильність до того чи іншого виду діяльності, якщо вона зацікавиться наукою — допомогти їй. Наприклад, у нашому департаменті з цією метою відбуваються цікаві науково-практичні конференції та інші заходи.
Я вважаю, що керівник має створити всі умови для того, аби праця приносила задоволення людині, бо позитивний настрій впливає не тільки на виробничу ефективність, а й на якість життя загалом — бо на роботі ми проводимо більшу частину свого життя.
Багато важить й емоційний клімат у колективі, дружні стосунки, повага. А ще — дотримання субординації. Наприклад, у нас у департаменті працюють поважні керівники — професори, доктори наук, це багато до чого зобов'язує.
— Що Ви вважаєте найціннішим з того, чого навчилися в МАУП?
Оскільки девіз Академії «Можемо стільки, скільки знаємо!», я вважаю за головний здобуток ВНЗ, що він прищепив мені любов до знань, навчання, дав уміння знайти інформацію й позитивно її використати. Це для мене — основне. Тож я налаштований так: скільки житиму, стільки вчитимусь. І цим завдячую Академії!