головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 5/2007 
Персонал № 5/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Інвестиційні процеси в Україні

Валентин ФЕДОРЕНКО,
доктор економічних наук, професор, академік УАН, перший віце-президент Всеукраїнського союзу сприяння інтеграції та інвестицій в економіку України

Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери соціального життя духовну, політичну, економічну. Відбувається руйнування колишніх цінностей, орієнтацій, а не-сформованість нових спричиняє дезорієнтацію суспільства, поляризацію на багатих і забезпечених, з одного боку, і бідних з другого; відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин. Безробіття, погіршення стану здоров'я нації, руйнування соціальної сфери провокують деструктивні настрої в суспільстві.

Знизився інтелектуальний потенціал країни, який визначає роль і місце держави на світовому рівні. За прогнозами ЮНЕСКО, досягти високого ступеня національного добробуту можуть тільки країни, які мають серед працездатного населення 40-60% фахівців з вищою освітою. США та Японія планують мати таких фахівців майже 90% із усіх працюючих. На думку експертів, це дасть їм можливість досягти підвищення економічного ефекту виробництва у 4-11 разів. Якщо в Україні не звернуть уваги на науковців і фахівців з вищою освітою, ми й надалі будемо пасти задніх. У двадцяти розвинених країнах, де працює 95% учених світу, прибуток на душу населення щорічно збільшується на 200 доларів, а в країнах, де науковців небагато, лише на 10 доларів.

У руслі цих тенденцій відбувається зарахування до слабороз-винених країн, де виробництво потребує високого рівня матеріальних та енергетичних затрат, а також спричиняє екологічний ризик. Водночас високорозвинені країни заохочують імпорт інтелектуального капіталу.

Отже, основним у розвитку суспільства є стан промисловості, яка повинна базуватися на новітніх технологіях, з урахуванням вимог часу. Для цього потрібні капітальні вкладення. Серед форм таких вкладень капіталу є інвестиції.

Інвестиційна діяльність охоплює основні сфери народного господарства: матеріальне виробництво і соціальні програми. Аналіз економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення.

Раніше інвестиційна діяльність поставала у вигляді відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиції мають вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання добробуту населення країни, що, в свою


чергу, безпосередньо пов'язано із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.

Аналізуючи розвиток економічної системи, виділяють три основні функції, які виконують інвестиції в процесі розширеного відтворення:

1.  Інвестиційні ресурси забезпечують економічне зростання і якісне оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі як на рівні окремого підприємства, так і національної економіки загалом.

2.  За рахунок інвестиційних ресурсів здійснюються прогресивні структурні зміни в суспільному виробництві, які торкаються найважливіших мак-роекономічних пропорцій.

3.      Інвестиції реалізують досягнення науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва і на мікрорівні, і на макрорів-ні. Серед цих функцій важливе значення має опти-мізація найважливішої макроекономічної пропорції — співвідношення між нагромадженням і споживанням, від якої залежать темпи зростання виробництва, рівень споживання населення і ефективність суспільного відтворення.

Сучасна економічна ситуація в Україні зумовлює зміни у співвідношенні нагромадження і споживання, спрямовані на підвищення результативності господарювання всіх суб'єктів суспільного виробництва, інтенсифікацію процесу відтворення. Йдеться про те, щоб за допомогою економічних регуляторів в усіх суб'єктів господарювання нагромадження більш результативно впливало на зайнятість робочої сили, раціоналізувало попит, а фонд споживання, в свою чергу, щоразу більше орієнтувався на розширення того виробництва, яке повніше покриватиме зростаючий попит. Підвищення попиту стимулює вкладення інвестицій, що сприяє зростанню вітчизняної економіки [1].

Досвід розвинутих країн свідчить, що на співвідношення нагромадження і споживання істотно впливає інтенсифікація розширеного відтворення, впровадження у цей процес інноваційної моделі

* Матеріали академічних науково-практичних слухань про стан економіки України: Зб. наук. праць. — К., 2007. — С. 30–37.


розвитку. Вони повинні знизити коефіцієнт нагромадження, оскільки одержання одного відсотка приросту національного доходу дасть змогу зменшити норму виробничого нагромадження. Отже, першочерговим для української економіки є підвищення ефективності використання всіх елементів нагромадження, інвестиційних ресурсів на всіх стадіях їх обороту.

У розгляді проблем розширеного відтворення в економічній літературі акцентують на процесі нагромадження як на основному чиннику забезпечення економічного та соціального ефекту. Інвестиційний процес розглядають як складову частину процесу нагромадження. У макроекономічному аналізі проблем розширеного відтворення процес формування фондів нагромадження і споживання не можна відмежовувати від процесу формування інвестиційних ресурсів, пошуку коштів для інвестиційної діяльності як чинника розширеного відтворення та ліквідації диспропорцій у розвитку національної економіки. Аналіз свідчить, що відтворювальний процес обов'язково зумовлює збалансування інвестицій, нагромадження і споживання. Тому пошук подолання диспропорцій у розвитку економіки України повинен передбачати досягнення збалансованості найважливішої відтворювальної пропорції: інвестиційний фонд — фонд нагромадження — фонд споживання.

Макроекономічний аналіз свідчить, що важливе значення має дослідження функціональної структури валового внутрішнього продукту, а в ньому — тієї його частки, яка використовується для здійснення інвестування. Ці дані дають можливість простежити взаємозв'язки, які формуються між динамікою інвестицій та валовим внутрішнім продуктом, а також структурою останнього.

У розвинутих країнах світу відносно високий рівень інвестування підтримується за рахунок великих інвестицій у докорінну реконструкцію виробництва і розвиток нових галузей економіки.

Суттєву роль тут відіграє і економічна політика держави, яка за допомогою податкових важелів, а особливо прискореної амортизації, стимулює фірми і компанії збільшувати інвестиції. В основних


розвинутих країнах світу 30–40 відсотків інвестицій здійснює сама держава [2].

Держава вкладає інвестиції в галузі виробничої і соціальної інфраструктури, а в деяких країнах також у житлове будівництво. Наведені дані можуть бути загальним орієнтиром оптимізації інвестицій і структури валового внутрішнього продукту України.

Розглянуті показники для економіки України характеризуються такими даними (див. табл. 1).

Слід зазначити, що в Україні тривалий час виділялось недостатньо коштів для розширення виробництва. Основні капітальні вкладення спрямовувались на нове будівництво, що зрештою поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в цій галузі, і в національній економіці загалом. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене обладнання і запаси. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага зносу діючих основних виробничих фондів значно більша порівняно із впровадженням нових. На початку 90-х років негайної заміни вимагали близько 25% загального обсягу основних фондів, зокрема майже 40% машин і обладнання [5].

Вихід із такої негативної ситуації і майбутній розвиток вітчизняної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі. Відтворення основних фондів як на рівні певного регіону, підприємства, так і національної економіки загалом, має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політику в умовах ринкового трансформування. Важливе значення для під-


вищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури інвестицій внаслідок збільшення питомої ваги витрат на відтворення активної частини основних фондів — машин та устаткування.

Аналіз свідчить, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку України поліпшилась. Якщо в 1995–1997 роках спостерігалося зменшення питомої ваги витрат на устаткування, то в 2004 р. відбулося збільшення питомої ваги витрат на устаткування — з 27% в 1995 р. до 54% в 2004 р. Позитивним є також те, що в 2004 р. зменшилася питома вага інвестицій у будівельно-монтажні роботи — з 66% у 1995 р. до 40% у 2004 р.

В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється за рахунок власних і залучених коштів. Найприйнят-нішим для вирішення цієї проблеми є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз, який повинен визначити граничний розмір капітальних витрат, виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестування.

Необхідно підкреслити, що в останні роки гострої потреби в інвестиціях для структурних перетворень, інноваційної діяльності зазнають найрозвинутіші регіони України, що значно відрізняються часткою (вкладом) у ВВП держави. Тільки Київська область (включно із Києвом) серед шести найрозвинутіших регіонів країни значно відрізняється найбільшою часткою у ВВП, перевищуючи такі високоіндустріальні області, як Донецька, Дніпропетровська, Харківська.


Таблиця 1. Основні показники економічного розвитку України

 

2003 рік

2004 рік

2005 рік

січень

січень–лю-тий

січень–березень

січень– квітень

січень– травень

січень– червень

січень–липень

січень– серпень

січень– вересень

січень– жовтень

січень– листо-пад

Валовий внутрішній продукт,
млн грн.

26416 5

24278

50064

79356

110137

140601

173482

213934

252562

289671

327650

363163

у % до відповідного періоду минулого року

109,4

112

106,5

105,5

105,4

105,0

104,7

104,0

103,7

102,8

102,8

102,8

102,2

Індекс промислового виробництва (у % до відповідного періоду минулого року)

115,8

112,5

108,4

107,3

107,1

106,7

106,2

105,0

103,9

103,5

103,2

103,1

102,9

Обсяг продукції сільського господарства, млн грн.

64473

83500

2050

4240

6530

10470

15330

19370

40430

58910

66930

74590

85100

у % до відповідного періоду минулого року

89,8

119,1

103,7

103,5

103,9

104,6

104,8

106,4

106,9

102,2

103,4

101,4

101,4

Індекс цін виробників промислової продукції

111,1

124,1

122,5

102,9

104,9

107,5

109,2

108,3

106,6

107,3

109,3

109,3

109,2

Таблиця 2. Обсяги торгівлі цінними паперами у найрозвинутіших областях України за 1998–2001 роки*

 

Області

Роки

1998

1999

2000

2001

Дніпропетровська

12,43

14,41

22,4

17,5

Донецька

7,76

5,25

7,32

9,36

Запорізька

8,33

13,94

4,87

3,55

Київська (включаючи Київ)

57,74

52,11

53,8

58,55

Одеська

1,96

1,31

1,94

2,63

Харківська

5,54

5,24

4,54

4,48

Все ж простежується зменшення частки регіонів у загальному обсягу інвестицій в основні фонди країни. Так, за даними Держкомстату, ця частка Донецької області зменшилася з 12,8 % у 1998 р. до 11,39 % у 2004 р. Це серйозна проблема економіки регіонів України.

Досвід розвинутих країн свідчить, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та певних підприємств. Економіка України, її регіонів не може ефективно розвиватися без ринку цінних паперів, який би повнокровно функціонував. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він повинен виконувати у створенні сприятливого клімату, підвищенню ділової активності в регіоні (див. табл. 2).

Дані таблиці свідчать, що у Донецькій, Одеській та Харківській областях можливості організованого фондового ринку, його центральної ланки — фондової біржі у створенні сприятливого інвестиційного клімату, відповідного режиму стимулювання інвестування в регіоні поки що не використовуються. Тому не випадково, що більше третини всіх іноземних інвестицій у 2001 р. припадало на Київ, у якому зосередилося 99,9 % усього обсягу торговельного обороту організованого ринку цінних паперів України.

Задля оптимізації ситуації на регіональних фондових ринках України, створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно здійснити низку заходів. Серед основних слід виділити:

•    становлення на організованому фондовому ринку регіону сталого вторинного ринку акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;

•    організацію розміщення і обігу на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків регіону;

•    випуск регіональних і муніципальних позик із залученням в регіон не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.

Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка мобілізує вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіональне співробітництво для інвестування регіональних проектів.

Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно зосередити увагу на значенні амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амортизацію.

Для забезпечення зміни структури перехідної економіки України в достатніх інвестиціях в умовах обмежених внутрішніх ресурсів необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій.

У 2005 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 7868,1 млн дол.США прямих інвестицій, зокрема з країн СНД — 88,9 млн дол. (1,1% до загального обсягу), з інших країн світу — 7779,2 млн дол. (98,9%). Водночас нерезидентами вилучено капіталу на 375,2 млн дол.

Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини — на 4851,8 млн дол., Австрії — на 1062,5 млн дол., Кіпру — на 460,6 млн дол., Сполученого Королівства — на 199,9 млн дол., Сполучених Штатів Америки — на 183,5 млн дол., Віргінських островів, Британських — на 106,5 млн дол., Нідерландів — на 84,6 млн дол., Російської Федерації — на 78,9 млн дол., Белізу — на 49,2 млн дол., Гібралтару — на 36,0 млн дол., Польщі — на 29,3 млн дол., Данії — на 24,0 млн дол.

Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування не лише економіки, а й законодавчої бази, нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій — приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання, а також надмірна заполітизованість економіки.

Однак, попри всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України нині збільшується. Так, динаміка нарощення прямих іноземних інвестицій у січні — березні поточного року була вдвічі вищою. Це зумовлено такими чинниками:

а) прагнення закріпитися на перспективному ринку збуту України;

б) прагнення одержати прибуток на довготерміновій основі;

в) доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г)  використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили як важливого чинника зниження собівартості продукції.

У 2005 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 31,4 млн дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у формі грошових внесків.

Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2006 р. становив 218.2   млн дол., зокрема у країни СНД 107,9 млн дол. (49,5% до загального обсягу), в інші країни світу — 110.3  млн дол. (50,5%).
Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких становили 67,7 млн дол. (31,1%), транспорт і зв'язок — 54,9 млн дол. (25,1%), фінансова діяльність 34,1 млн дол. (15,6%), оптова торгівля і посередництво у торгівлі — 27,0 млн дол. (12,4%), державне управління — 14,9 млн дол. (6,8%).

Найбільші обсяги інвестицій в економіку країн світу здійснили     підприємства Харківської — 59,3 млн дол. (27,2%), Одеської — 36,0 млн дол. (16,5%), Дніпропетровської — 21,6 млн дол. (9,9%) областей, міст Києва — 43,7 млн дол. (20,0%) та Севастополя — 18,9 млн дол. США (8,7%).

Поки ж не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів. Якісні структурні зрушення у розвитку української економіки, оновлення основних фондів можливі лише внаслідок маневру існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.


* Розраховано за даними звітів Державної комісії з цінних паперів фондового ринку (ДКЦПФР) за 2001 р.

Література

1. Інвестування. — К.: Алерта, 2006. — С. 441.

2. Экономика зарубежных стран. — М., 1990. — С. 95.

3. Статистичний щорічник України за 2002 рік. — К.: «Консультант», 2003. — С. 38, 229.

4. Дзись Г. Структура перебудови економіки України // Економіка України. — 1994. — № 6. — С. 24–25.

5. Міністерство праці та соціальної політики України. Моніторинг показників сфери соціального розвитку, сі-чень-листопад 2005 року.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту