головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 4/2007 
Персонал № 4/2007
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Структура суспільства в межах синергетики

Олександр МАЛИШЕВ,
директор Вінницького соціологічного центру «ПРОМЕТЕЙ»
Для вирішення проблеми вдосконалення системи функціонування суспільства пропонуємо модель образний аналог суспільства і біоорганізмів. Основні положення «Стандартного алгоритму державної технології» стосуються проблем успішного функціонування суспільства.

Серед важливих проблем сучасного суспільства України — проблема вдосконалення державної технології. Учені і політики намагаються змоделювати покращений суспільний устрій, але ці спроби не дають очікуваного результату. Про це свідчать негативні показники характеристики суспільного розвитку — задоволеність працею, поліпшення добробуту і приросту населення.

Історико-філософський аналіз вирішення проблеми свідчить, що вихід із кризи, що склалася, завжди шукали за допомогою засобів глибинного вивчення природи кризи. Так, на рубежі кінця XVII — початку XIX століть для Європи істотну роль відіграла епоха Просвітництва. На її ниві розцвіла чудова когорта країн Європи, які нині захоплюють світ своїми технічними і соціальними досягненнями.

Українське суспільство територіально є частиною Європи, проте воно залишилося осторонь від процесів Просвітництва. Тут прийняли вчення, від якого відмовилися країни, де воно утворилося, — теорія класової боротьби і наукового комунізму імпортувалася в життя Східної Європи і панувала в СРСР упродовж 74 років. Для народу, що пережив цей період, це була епоха, яку суперечливо згадують: одні ностальгічно, а інші — як нагромадження обскурантності. Але для історії, це був час трудових, культурних і військових подвигів тих, які дивували весь цивілізований світ. Аналізуючи стисло управлінський алгоритм того часу, наголосимо на деяких моментах. Керівна і спрямовуюча КПРС виконувала роль колеса, що обертається, момент руху якого через приводний ремінь /профспілки/ передавався до колеса, яким керували, тобто до трудящих. Члени партії, партійні осередки і організації були у всіх трудових, навчальних і військових колективах. Ідеологія була ортодоксально однопартійна [1]. Так керували суспільством. Але розвал ладу КПРС відбувся, оскільки в системі управління не було надійного механізму усунення безладу /зворотній зв'язок/ і імунітету суспільства /механізм охорони прав членів суспільства/.

Після революції 1991 року вся ця система була реформована і на її розвалинах побудована нова державна модель з ознаками сучасних цивілізованих держав. Законодавча, виконавча і судова влади формально розділилися. В економіці — плюралізм. Свобода слова і друку. Держава приєдналася до Загальної декларації прав людини ООН [2, с. 152].

Суспільство України прийняло модель суспільного устрою, яка сформувалася в епоху Просвітництва у країнах Заходу, і яка в царській Росії хоч і була змодельована в 1905 р. і вдосконалена після революції 1917 року, але не прижилася історично. Основною причиною її неприйняття, очевидно, є своєрідність національної психології народу. Суспільство України опинилося біля розбитого корита. Нинішня модель суспільного устрою не має оригінальної управлінської парадигми і того обов'язкового алгоритму, якого неухильно і свято дотримувалися в радянській практиці. Немає керівного і спрямовуючого колеса, яке б примушувало рухатись працівників і керівників. Без сумніву, модель управління епохи СРСР морально застаріла, але необхідна сама ідея, що повинне бути щось, чого бракує сучасній системі управління.

Серед існуючих вчень привертає увагу функціональна школа в соціології — «течія в сучасній буржуазній соціології, за якою суспільство є єдиною «соціальною системою», де кожний елемент виконує соціальну функцію» [3, с. 748]. Її основна ідея полягає в тому, що функціональні структури суспільств і біоорганізмів абстрактно тотожні. Тобто в біоорганізмах внутрішні органи /серце, легені, печінка/, а в суспільствах — галузі /міністерства/. У цьому вченні привертає увагу також інша ідея — про «стандартний алгоритм космічної технології», що з'явилася вже в наші дні за кордоном: «У Всесвіті існує типовий проект біологічної системи, який запроваджується в життя тоді, коли виникають сприятливі умови» [4]. Автор пропонує правило «Все або нічого», за яким виникає і функціонує життя біоорганізмів на планетах Всесвіту.

Таблиця 1. ПРАВИЛО «ВСЕ АБО НІЧОГО», за яким виникає і функціонує життя біоорганізмів на планетах Всесвіту

Стандартний алгоритм космічної технології

Стандартний алгоритм біотехнології (гомеостаз)

1. Маса планети, коли сила гравітації утримує атмосферу.
2. Оптимальне теплове, світлове і радіаційне забезпечення.
3. Обертання планети навколо своєї осі і навколо Сонця.

1. Температура тіла людини 36,6°С.
2. Артеріальний тиск 120/80.
3. Частота пульсу
78 уд/хв, певний
склад крові.


Порівняльний аналіз структур умов, за яких виникає і функціонує життя на планеті, свідчить про те, що в природі існує певна загальна закономірність. Ця закономірність об'єктивна і не зазнає ніяких еволюційних змін.

Розвиваючи концепцію функціоналізму синергетично в контексті «Стандартного алгоритму космічної технології» пропонуємо таку схему аналогії структур біоорганізмів і суспільств.

Таблиця 2. ПРАВИЛО «ВСЕ АБО НІЧОГО»

Стандартний алгоритм біотехнології (гомеостаз)

Стандартний алгоритм державної технології (парадигма)

1. t° тіла людини 36,7°С.

1. Задоволеність працею.

2. Артеріально-венозний тиск людини 120/80.

2. Поліпшення добробуту.

3. Приріст населення.

3. Частота пульсу 78 уд/хв.

4. Оптимальне оподаткування.

4. Оптимальне харчове забезпечення.

5. Зворотний інформаційний зв'язок.

5. Зворотний інфор-маційний зв'язок.

6. Імунітет.

6. Імунітет.

Порівняльний аналіз структур біоорганізмів і суспільств наочно переконує, що для їх успішного розвитку повинні бути забезпечені певні об'єктивні умови. І якщо в суспільстві немає нормального розвитку, то причина полягає в недосконалості якогось механізму життєзабезпечення, тому політична реформа може бути здійснена найуспішніше, якщо для її моделювання прийняти це до уваги.

Пропонованій концепції Стандартного алгоритму державної технології властива спадкоємність, що полягає в тому, що основне — збереження цілісності суспільства як держави. Змінюється лише засіб, який забезпечує цю цілісність.

За радянських часів цілісність суспільства досягалася за допомогою зовнішніх чинників (охорона кордонів, обмеження виїзду за кордон, заборона іншої ідеології, державна цензура засобів масової інформації), а у пропонованій концепції цілісність суспільства досягатиметься через внутрішні чинники (задоволення від праці, поліпшення добробуту, приріст населення).

Змінюються також засоби за допомогою яких досягається цілісність. Якщо в минулому гарантом були силові і ідеологічні заходи, то в пропонованому — внаслідок оптимального оподаткування, вдосконалення механізму зворотного зв'язку, забезпечення імунітету.

Змінюється також інститут народовладдя. Наприклад, якщо в минулі роки діяльність владних структур перебувала під контролем певних інститутів, то в пропонованому передбачається створення механізму зворотного зв'язку і імунітету, які ідеально можливі тільки в цивілізованому суспільстві.

Якісно новий стан суспільства повинен сприяти зростанню взаємопроникнення протилежних сил суспільства, що повинно сприяти зростанню саморуху системи. Зростання саморуху системи сприятиме переходу кількісних зміни в якісні і навпаки. Кількісно-якісні зміни сприятимуть підвищенню рівня розвитку виробничих відносин, що повинно допомагати розвитку продуктивних сил. Це сприятиме економії сили і, відповідно, покращенню економічної формації і соціальної рівноваги суспільства.

Пропонована методика відповідає законам діалектики розвитку: заперечення заперечення; єдності і боротьби протилежностей; переходу кількісних змін в якісні і навпаки; відповідності характеру і рівня розвитку виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил; закону економії сили.

Наукова новизна пропонованого полягає в тому, що в нових умовах функціональна структура суспільства виразніша. Образно вона відповідає аналогії живої природи.

Проаналізуємо механізми пристрою системи, і вади, які чинять збої в роботі.

Так, наприклад, механізм життєзабезпечення оптимального оподаткування. По-перше, оподаткування, очевидно, слід здійснювати за принципом донорської практики, тобто обкладати таким податком, щоб, як і в донорській практиці, його віддача не відображалася істотно на життєвій діяльності донора /платника/. По-друге, оптимальне оподаткування — це оптимальна витратна частина держбюджету. Витрати на управлінський апарат держави повинен становити 2% від усіх податкових надходжень. Це зумовлене тим, що маса мозку більшості тварин і людини становить 2% від всієї ваги тіла. Це дає змогу зрозуміти одну з причин соціальної ентропії і недостатнє вирішення соціальних програм. Це світовий досвід.

Зворотний інформаційний зв'язок — це самоусунення безладу в системі управління. Нині механізмом зворотного зв'язку є усна або письмова критика. Цей механізм надійним бути не може, оскільки його структура суперечить інстинкту людської природи — інстинкту самозбереження. Пропонована модель передбачає стандартний алгоритм соціальної технології, абсолютно надійний у роботі, оскільки він враховує своєрідність національної психології народу.

Народно-господарська значущість пропонованого полягає в тому, що наука одержує прозору модель функціонування суспільства, в якій виразно показані основні умови нормального розвитку.

Пропонована методика орієнтується на зростання добробуту народу, на досконалість механізмів життєзабезпечення, що повинно вбезпечувати стабільне зростання добробуту, як це відбувається, наприклад, у рослинному світі. Рослина сама росте, квітне і плодоносить, якщо її забезпечено всім необхідним.

Отже, суспільство зможе перейти від розмов про суспільну користь до корисних дій.

Література

1.  Идеологическая работа // Партийное строительство. — М., 1981. — С. 321–355.

2. Международный пакт о гражданских и политических правах // Заключительные замечания и рекомендации конвенционных органов ООН по докладам Украины в сфере соблюдения прав человека. — К., 2004.

3. Філософський словник / Ред. В. І. Шинкарук. — К.: Головна редакція УРЄ, 1986.

4. Малышев А. В. Филосоские размышления в начале ХХІ столетия. — К.: ВСЦ «ПРОМЕТЕЙ», 2006. — С. 9–13; Malyshev A. V. Is the synthesis of the eclectic philosophy possible? // Informaciyn Filosyfica, vol. II 2005, num. 2, pp. 192–199.

5.  Чаадаев П. Я. Философские письма // Чаадаев П. Я. Сочинения. — М., 1989.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту