головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 12/2006 
Персонал № 12/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Християнин у Талмуді єврейському, або Таємниці рабинського вчення про християн

І. Б. ПРАНАЙТІС

Ця довідка — точний переклад, зроблений самим автором твору «Християнин у Талмуді єврейському, або Таємниці рабинського вчення про християн», ксьондзом І. Б. Пранайтісом, магістром богослов'я, професором єврейської мови в імператорській Римсько-Католицькій Академії в Петербурзі, куратом Туркестанського Краю.

Згаданий вище твір написаний латинською мовою, причому тексти наведені давньоєврейською мовою з перекладом останніх en regard латиною. Книга надрукована в Петербурзі 1892 року і складається з двох частин. У першій частині викладений богословський бік питання, у другій — бік етичний. Беручи до уваги, що не віросповідні мотиви керують неєврейським населенням у його ворожості до євреїв, що виразно бачиться з того, що перше не ворогує з послідовниками Мойсеєвого закону, які не визнають Талмуда, караїмами, першу частину твору о. Пранайтіса пропущено, і тут наводиться лише друга частина.

НАСТАНОВИ ТАЛМУДА ЩОДО ХРИСТИЯН

Християни, за Талмудом, ідолопоклонники і притому досить для євреїв небезпечні.

Тому будь-який єврей, який бажає бути богобоязливим, за необхідності має дотримуватися всіх, щодо тубільних ідолопоклонників і ідолопоклонників сусідів, настанов, даних його предкам, коли вони жили у Святій Землі. Отже, євреєві ставиться в обов'язок:

1)  цуратися християн,

2)  намагатися винищувати їх.

РОЗДІЛ 1

Цурайся християн

Є чотири причини, з яких єврей зобов'язується уникати спілкування з християнами:

1)  тому що вони неварті спілкування з євреями,

2)  тому що вони нечисті,

3)  тому що вони ідолопоклонники,

4)  тому що вони вбивці.

А.

Цурайся християн, бо вони не гідні твого товариства

За Талмудом, єврей тим самим, що належить до народу обраного і піддається обрізанню, має таке достоїнство, що ніхто не може дорівнятися до нього, навіть Ангел. Мало того, він вважається рівним самому Богу. «Хто вдарить ізраїльтянина по щоці, говорить Ханіна, «той дає, так би мовити, ляпаса Величі Бога». Єврей завжди порядний і чистий: цьому не перешкоджають ніякі гріхи, які не можуть заплямувати його, саме так, як багнюка бруднить одну шкарлупу горіха, та не ядро. Лише ізраїльтянин є людиною; весь всесвіт належить йому, все повинно служити йому; особливо ж «тварини в людській подобі»1.

Звідси безпосередньо випливає, що будь-які стосунки з християнами споганюють і позбавляють євреїв усієї їхньої гідності. Тому євреї мають ретельно уникати усього, що нагадує християнський звичай2.

I. Єврей не сміє вітати християнина.

Гіттін, 62, а: Людина не повинна ходити до нохрі3 вітати його зі святом. Якщо ж людина зустріне його на вулиці, то може побажати йому щастя, але тільки з обличчям похмурим і з головою опущеною.

II. Єврей не сміє відповідати на уклін християнина.

Іоре деа, 118, 10: Єврей не повинен ніколи відповідати поклоном на вітання ідолопоклонника, нехай краще він перший вітає його, щоб не бути змушеним відповідати на вітання у разі, коли акум4 перший вклониться йому5.

III. Єврей не може звертатися до християнського суду.
Хошен гамміншат, 26. І: Забороняється позиватися до суддів акум у судилища їхні, хоч би і в такі, де розглядаються справи на кшталт ізраїльських судилищ; забороняється це й у тому разі, коли обидві сторони згодні судитися в тих суддів. І кожен, хто звертається до них, чинить нечестиво, бо зробити це все одно, що засуджувати Закон, хулити його, здіймати на нього руку; адже Закон цей дав нам учитель наш Мойсей (упокій, Господи, душу його).

Гхага6: І Бетдін7 владу має відлучити такого від церкви на увесь час, поки не вирве ближнього свого (тобто єврея)

3 язичницьких пазурів.

IV.  Християнина не можна залучати як свідка.
Хошен гамміншат, 34, 19: Гой8 і раб не можуть давати свідчень.

V . Євреєві забороняється харчуватися їжею християн.

Іоре деа, 112, 1: Мудреці заборонили вкушати їжу аку-мів, щоби не вважатися прихильниками їх.

Абода зара, 35: Забороняється таке: молоко, надоєне го-єм за відсутності єврея, потім — хліб гоїв9.

VI. Не дозволяється євреєві наслідувати християн ні в чому.

Іоре деа, 178, 1: Забороняється тобі жити як живуть акуми, і брати з них приклад; вдягатися в убрання, що носять акуми, чесатися на манер їхньої зачіски... споруджувати будинки як в акумів.

Однак, оскільки не скрізь можливо дотриматись цих приписів, то до них зроблено «гхагу», яка пояснює, що можна іноді відступити від них, — тоді, зрозуміло, коли це може повернутися на користь євреям, або наприклад, тоді, коли єврей за професією своєю зобов'язаний носити запропоновану законом форму одягу.

В.

Цурайся християн, бо вони нечисті

Усяк знає, якими важливими й частими в євреїв є обмивання й очищення, і з якою старанністю вони повинні уникати всього, що може їх опоганити. А християни, за Талмудом, такі створіння, що одним дотиком роблять нечистим будь-який предмет.

Абода зара, 72, у: Одна людина хотіла перелити з бочки вино за допомогою трубки10. Прийшов гой, торкнувся рукою трубки, і все вино11 стало поганим.


Тому ставиться в обов'язок перемивати весь посуд, що переходить від християн до євреїв, хоч би посуд цей не був у користуванні.

Іоре деа, 120: I: Якщо єврей купить в акума для столу свого сервіз металевий або скляний, або луджений посуд, хоч би те й інше було зовсім новим, нехай перемиє у мікві (тобто у великій ванні) або в цистерні, що вміщає в собі 40 мір (сата12).

С.

Цурайся християн, бо вони ідолопоклонники

I.  Щоби не давати християнам-ідолопоклонникам приводу до гріха: за Левіт. ХІХ, 14: «перед сліпим не став перешкоди», — єврей зобов'язується утримуватися від усякого спілкування з ними у дні, коли ті поклоняються своєму божеству. Абода зара, 2, а: Ус і три дні. Тому що стільки часу потрібно для приготування жертви ідолопоклонників, забороняється вступати з ними у торговельні угоди, купувати, продавати; забороняється також позичати їм, так само як і позичати в них, платити їм борг, так само
як і допускати, щоб вони платили свій. Тому що ідолопоклонник, одержавши вигоду і прибуток від подібної операції, став би виказувати тим більшу повагу своєму божеству наступного свята.

Абода Зара, 78, з: Перуш Маймоніда13, до карти 8: І свята тих (хто блукає за Ісусом) усі забороняються, і найкраще ставитися до них так, як до свят ідолопоклонників. І перший день тижня особливе свято в язичників. Тому забороняється мати грошові справи з тим, хто вірує в Ісуса, у день після суботи; (тобто у неділю); у цей день потрібно дотримуватися всіх приписів, яких дотримуються стосовно ідолопоклонників у їхнє свято. Так пояснює сам Талмуд.

II.  Євреєві забороняється користуватися предметами, що стосуються християнського Богослужіння.

Іоре деа, 139, а: Забороняється використання ідолів і всього, що застосовується під час служіння їм; однаково, акумом чи євреєм зроблено ці речі.

III. Забороняється продавати християнам такі речі, які могли б бути ними вжиті під час служіння ідолам.

Абода зара, 14, у, Тосафот: Надалі забороняється продавати язичницькому жерцеві ладан; вже тільки те, що він шукає ладан означає, що хоче воскурити його під час язичницької служби, адже для чого ще йому ладан, як не для того, щоби воскурити його перед ідолом? Той хто продав йому ладан, грішить проти розпорядження: «Не став сліпому перешкоди». Забороняється продавати язичнику віск на святі свічки; в інші ж дні продаж його не забороняється. Не можна продавати язичнику чаші, купленої після того, як гой розбив її і зробив непридатною (до жертвопринесення), можна, кажу я, продавати її такою, як вона є, поки її не буде знову відлито; бо якщо її й буде розбито, він все одно наливатиме у неї вино і саме на честь ідола.

За цим іде заборона продажу книг християнським священнослужителям; ці книги навіть оправляти забороняється єврею.

Іоре деа, 139, 15: Забороняється оправляти книги аку-мів, за винятком судових і публіцистики. Лише в тому разі це було б дозволено, якби могла виникнути для тебе неприємність — переплітай, та лише після всіляких відмовок.

Там же, 151, гхага: Забороняється продавати акумові воду, якщо відомо, що вона йому потрібна для водохрещен-ня.

І багато чого ще перелічується, що забороняється продавати християнам, як-от: матерію на плаття священиків або для корогви; папір і чорнило, якщо ці предмети потрібні для писання духовних книг. Не дозволяється продавати або здавати в найми будинок, якщо християни мають намір відправляти там службу.

Тепер, однак, євреї торгують із християнами й у свята, здають їм у найми будинки, наперед знаючи, що в них відбуватимуться деякі священнодійства, наприклад: Хрещення, Святе Причащання, Соборування. Підстави для такої поведінки Талмуд відмовляється навести.

«Важко сказати» (читаємо ми в Абода зара, 2, а, Тоса-фот) «на якій підставі євреї тепер торгують із гоями в дні погибелі їх. Щоправда, більшість їхніх зловісних днів святкується на честь кінедів» (так називають євреї християнських святих), «яких вони не думають вважати за богів, однак на кожнім тижні є в них день Назорея, який за вченням рабина Ізмаїла, назавжди заборонений». Підставою цьому є глоссатор Бартенора до Абода зара, 1, 2 f. r. b: «У полоні, бо ми не можемо жити без них, поки засоби до існування в їхніх руках, адже ми повинні побоюватися їх, забороняється тільки сам день їхнього свята»14.

Мало того, тепер і в сам день їхнього свята можна торгувати з ними, бо рабини переконані, що не за це вони шанують свого ідола. Тому що все заборонене в цьому кодексі потрібно розуміти про ідолопоклонників у вузькому сенсі, тобто таких, які вшановують божество за наші з ними відносини, а не про ідолопоклонників у широкому розумінні, загалом — тих, які шанують ідола.

Рабин же Там15 заперечує, що в Мішні заборонялося продавати ідолопоклонникам до їхніх свят предмети, що вони їх застосовують для свого ідольського служіння, тільки на тій підставі, що вони радіють і славлять ідолів за те, що придбали все необхідне для служіння. Це він доводить так.

Абода зара, 2, а, Тосафот: Не варто й дивуватися такій поведінці нашій; хоча ми і дивимося на них як на ідолопоклонників, однак вони не роблять інших пожертв, окрім грошових. Тому безпідставно забороняти через те, що начебто вони отримують прибуток і радіють цьому; адже в них для цієї справи накопичується достатньо грошей, якщо вони й не торгуватимуть з нами.

IV. Цей закон, що забороняє будь-яке спілкування з ідолопоклонником, виключає «не віруючих в ідолів, тобто по-нашому, атеїстів».

Іоре, деа, 148, 5: Забороняється надсилати подарунки акумові в день свята; за винятком того акума, який не вірить в ідолів і не служить їм. Те ж, Гількот-акум Маймоні-да, ІХ, 2: Забороняється й подарунок посилати гою у день його свята, хіба що тобі відомо, що він не визнає ідолів і не служить їм.

Д.

Цурайся християн, бо вони небезпечні

Євреї переконані, що християни тільки й думають, як би винищити синів Ізраїлевих. Тому завбачливі вожді обраного народу заборонили своїй пастві звертатися по допомогу до християн, небезпечних, як людиновбивці, як злі люди. Отже, євреєві забороняється тримати у себе годувальницею християнку, так само як і наставником, лікарем, перукарем, акушеркою кого-небудь із християн.

1. Годувальницю.

Іоре деа, 81, 7. Гхага: Не повинна нохріт16 годувати дитину, якщо можна знайти годувальницю єврейку; тому що молоко іновірки (нохріт) робить жорстоким серце й прищеплює погані нахили.

2. Наставника.

Іоре деа, 153, м. Гхага: Не віддавай акумові дитину вчитися грамоти чи ремеслу; тому що акум спокушає його до єресі.

Іншу підставу для заборони виховання дітей наставниками із християн наводили ми вище.

3. Лікаря.

Іоре деа, 155, м: Хоч би яку рану отримав єврей, яким би хворим не був, навіть так важко, що в праві порушувати Суботу для виготовлення ліків (лікуватися), він не може запросити до себе як лікаря акума, невідомого за своїми знаннями й досвідченістю, тому що ми повинні побоюватися кровопускання. Також, коли сумнівно, чи видужає хворий чи помре, забороняється лікувати його акумові. Якщо ж хворий напевно помре, можна запросити акума: годиною раніше помре, годиною пізніше, — однаково. Якщо акум запевняє, що якісь ліки принесуть користь, можна йому повірити, однак нізащо не купувати у нього.

Гхага: Дехто говорить, що все це забороняється тільки тоді, коли акум лікує безоплатно; не забороняється, якщо він бере гроші; будь-кому відомо, що в такому разі він не заморить єврея, щоби не позбавитися постійного доходу.

Песахім, 25, а: Сказати Р. Іоханане: усі можуть лікувати, крім ідолопоклонників, розпусників і людиновбивць.

4. Цирульника.

Іоре деа, 136, i: В акума стрижися тільки в присутності синів людських (тобто євреїв).

Гхага: Інші втім ще суворіші; не голи волосся на шиї в акума навіть у присутності публіки; але в усякому разі дивись у дзеркало.

5. Акушерку.

Абода зара, 26, а: Рабини передали нам: іноплемінниця не може бути акушеркою в дочки Ізраїлевої, тому що як говорив Р. Мейр, вона неодмінно пустить кров. Однак мудреці наші кажуть, що іноплемінниці можна доручити цю справу, якщо біля неї будуть інші жінки (єврейки): але в жодному разі не залишати її саму. Але Р. Мейр сказав, що цього не можна допустити навіть у присутності інших, тому що іноплемінниці продавлюють рукою чоло (тім'я, мозок) немовляти, тобто найніжніше місце й убивають дитину, та так, що того й помітити не можна.

ГЛАВА II

Винищуй християн

Ус і помисли єврея спрямовано на те, щоби знищити землі християн, цих римлян, цих тиранів, які полонили синів Ізраїлю, і в такий спосіб самим звільнитися від полону, четвертого за ліком. Недарма християни — послідовники «Того», саме ім'я «Якого» тлумачиться у розумінні: «Нехай згине Ім'я Його, та зітреться пам'ять про Нього». Тому всякого ізраїльтянина зобов'язують боротися в міру сил із цим нечестивим розсіяним всюди царством ідумеїв. Адже, однак, не завжди, не скрізь, і не усім можлива пряма боротьба, то Талмуд наказує вести принаймні непряму боротьбу, тобто завдавати їм будь-якої можливої шкоди, і цим потроху послаблювати їхню могутність і готувати їхнє падіння. За можливості єврей може і повинен нещадно бити християн.

А.
Шкодь християнам

Євреєві наказується будь-де шкодити християнам, або непрямо — не робити їм добра, або ж — прямо: грабувати майно і на суді свідчити проти християн; єврей не сміє допомагати християнинові у випадку, якщо останній перебуває у безвихідному становищі.

І. Не роби їм добра.

Зогар, 1, 25, у: Хто намагається чинити добро акуму, той по смерті не воскресне.

Іноді, утім, не забороняється допомогти християнинові, аби це було на користь самому євреєві, наприклад, якщо так вчинити спокійніше для єврея, або якщо йому необхідно приховати свою ворожість.

Маймонід у Гількот-акумі, Х, 6: Нужденних язичників підтримуй нарівні з нужденними євреями, спокою заради: не перешкоджай біднякам гоям підбирати залишене по краю поля і це також заради спокою.

Іоре деа, 148, 12. Гхага: І от якщо прийдеш до міста й застанеш там їх у веселощах із нагоди свята, можеш і сам повеселитися з ними, щоб приховати свою ворожість, як гіпокріт (лицемір). Однак у турботі про порятунок душі подалі бути від таких веселощів; гребуй бенкетувати в їхньому товаристві, наскільки можливо, якщо впевнений, що від того тобі не буде ніякої неприємності.

1.  Не хвали християнина.

Абода зара, 20, а, Тосафот: Не стався до тих прихильно (тобто не хвали їх), щоби хтось не сказав: «Яка прекрасна людина цей гой»17. Так пояснюються тут слова Повторення закону, VII, 2: «І не шкодуй їх» (гоїв — слова, що цитуються в Гемарі. У такий же спосіб пояснює це місце Священного Писання Іархі: «Не стався до них прихильно; забороняється людині сказати: «Який чудовий (красивий) цей гой».

Іоре деа, 133, 14: Не дозволяється будь-де будь-що сказати в похвалу їх, не дозволяється також сказати: «Який прекрасний цей акум». Тим не менш дозволяється висловлювати похвалу їхнім діянням, або розповідати про них що-небудь таке, що може виставити їх у рожевому світлі. Якщо однак відгукуючись про акума з похвалою, ти прагнеш тим прославити Благословенного Бога за Його прекрасні творіння, це — нічого.

2.  Євреєві забороняється вимовляти слово християнин і згадувати про що-небудь, що стосується їхнього ідольського служіння.

Гількот акум, 12: Таке забороняється згадувати про аку-ма, тому що написано: «Не згадуй».

3.  Якщо ж неодмінно треба згадати ідолів, то наказується назвати їх ім'ям, що є гірше.

Іоре деа, 164, 13: Це твоя турбота — винищувати ідолів, або давати їм імена що є гірше. — Іоре деа, 147, 5: Дозволяється насміхатися над ідолами.

Гхага. Дозволяється сказати гоєві: нехай твій Бог допомагає тобі, або нехай твій Бог посилає тобі удачу в усіх справах. — Р. Бекхай, пояснюючи текст Повторення закону, VII, 26, про презирство до ідолопоклонства, говорити так: «Говориться в Писанні, що людина повинна гребувати ідолами, тавруючи їх найганебнішими зрадами, як-от: якщо яка церква іменується Бетгалія — будинок високий, називай її Бет-карія — будинок низький, свинячий хлів, відхоже місце, тому що слово це (карія) означає і яму, і низьке місце.

І насправді євреї надавали всьому християнському сороміцькі імена. Цікаво тут зібрати разом прізвиська, не всі, звичайно, якими євреї наділяють усе дороге й святе для християнина.

а) Ісуса називають Ієшу, що означає Імшах Шемовецир-ко, тобто хай згине Ім'я Його і зітреться пам'ять про Нього. Власне ім'я Рятівника нашого єврейською є Ієшуа — порятунок. — Глузуючи над цим справжнім ім'ям Христа, вони говорять, що Ісус Христос — Еллоіошиа, тобто бог, що не в змозі рятувати. — У тій молитві, яку читають євреї, виходячи з синагоги, у якій вони дякують Богові за те, що він не створив їх схожими на інші народи, вони додають слова: «які схиляються перед суєтою і порожнечею, благоговіють перед нею і волають до бога, що не може врятувати»18.

Те саме знаходимо ми у Рані, який слова Псалма ХVIII, 42: Ієшаввеу веен мошиа тобто «Вигукнули: і не є той, що рятує» — тлумачить у розумінні: «Такий бог чужий»19.

Епітет Христа — Ноцрі, тобто з Назарета, означає теж, що і Бен Нецар; так називався один відомий розбійник, про якого згадується у Талмуді20.

Р. Ісаак Абарбанель21 пояснивши слова пророка Даниї-ла, VII, 8: «Я роздивлявся роги, і раптом інший маленький ріг з'явився між ними», говорить таке: Зверни увагу, що рабини утворюють цей інший маленький ріг від Бенг Не-цара, тобто Ісуса з Назарета, і за контекстом поєднують із ним нечестиве Царство, тобто царство Едома; тому що царство це належить народові Його.

в) Пречиста Діва Марія, мати Ісуса, називається харіа — гній, кал. Її єврейське ім'я — Міріам.

c) Святих, які єврейською називаються кедошим, вони називають, вставляючи іод — кедешим, тобто кинеди. Святих же жінок вони називають кедешот — публічні жінки.

d) Воскресіння по-їхньому, іон ед — день нещастя.

e) Свято Різдва Христового по-їхньому, — ніталь, тобто повалення.

f)   Великдень не називають песах, але кетсах, тобто знищення, або кесах — шибениця.

g) Християнський храм — не бетхатефілах — будинок молитви, а бетхатифілах — дім безглуздя або будинок марнославства, також бетхатурна — будинок сорому.

h) Євангеліє для них аавонгілайон — неправедна книга.

k) Служба християнська іменується випорожненням. В Ієрусалимському Талмуді (С. 13, 6) читаємо: «Заставши їхній за випорожненням (мозаббклім замість мезаббехім) —  за жертвопринесенням, вигукни: «Смерть тому, що приносить жертву ідолові». Іархі розповідає, що язичники і справді випорожнюються перед ідолом на знак своєї до нього поваги: оголюють сідниці свої — так говорить він і випорожнюються, і в цьому виражається повага до ідола.

і) Навмисне перекручені імена даються не тільки предметам священного культу, а й особам і навіть християнським правителям. Так в Абода зара, 46, а, наказується: «Замість пене гаммелех — обличчя царя, — говори: пене гаккелеб — собача морда. — Дівчина-християнка, яка прислужує євреєві в суботу, називається шаввесшиксель —  суботня пакість.

4. Забороняється євреєві давати подарунки християнам.

Гількот акум, Х, 5: Забороняється давати гоям подарунки. Але дозволяється робити їх прозелітові, який живе серед ізраїльтян, як написано: «Чужоземцеві, що оселився в теренах твоїх, віддавай — нехай користується дарунком, або продавай — язичникові: продавай сказано, але не даруй». — Іоре деа, 151, 11: Забороняється робити подарунки акумові, з яким ти не спілкуєшся зовсім.

Однак Талмуд дозволяє робити подарунки тим з акумів, хто добре знайомий євреєві, і від яких він сподівається у свою чергу отримати подарунок. Так само радить це робити заради спокою.

5. Законом забороняється євреєві продавати свою землю християнам.

Іоре деа, 334, 43: У 24 випадках суд зобов'язаний відправляти у вигнання єврея:

п. 8. Той, хто продав землю свою акумові, виганяється на весь час, поки не відшкодує збитків, заподіяних акумом сусідові-єврею.

6.  Забороняється також учити будь-чому християн.

Іоре деа, 154, 2: Не можна євреєві учити акума чого-
небудь.

II. Віднімай у християн майно.

Ус е життя, усе майно гоя, як раба, створеного для синів Ізраїлю, перебуває в розпорядженні єврея.

Життя гоя віддане в руки єврея, тим більше, звичайно, душа і тіло його — така рабинська аксіома. Звідси випливає, що єврей має повне право безкарно віднімати в християн усяке їхнє майно, вдаючись при цьому до всіляких вивертів, обману і хитрощів; це не злодійство — цей вчинок не може так називатись, — ні, це тільки повернення своєї ж власності.

Баба батра, 54, 16: Майно гоїв — це незаселений куточок: хто перший ним заволодіє, той і хазяїн.

Отже:

1. Не виправляй християнина, якщо він помиляється під час розрахунку.

Хошен гаммішпат, 183,7: Хтось послав свою людину отримати з акума за рахунком: у випадку якщо акум помилково дасть більше, ніж потрібно, весь надлишок на користь посланця.

Гхага: Однак надлишок віддається посланцю тільки тоді, коли цей останній знав про помилку до передачі грошей хазяїнові; в іншому разі всі гроші переходять хазяїнові.

2. Не повертай знайденої речі християнинові, якщо він її власник.

Хошен гаммішпат, 266, 1: Річ, загублену акумом, тримай у себе, тому що написано: «Повертай річ, загублену побратимом твоїм». Хто віддає акуму загублене, той порушує Закон: таким учинком він примножує добробут порушників Закону. Але якщо, повертаючи річ, ти прагнеш прославити Боже Ім'я, щоб говорили з похвалою про ізраїльтян і знали їх за людей поважних, — то вчинок твій заслуговує схвалення.

3. Обманюй християн.

Баба кама, 113, у: Обдурювати його (гоя) дозволяється.

Хошен гаммішпат, 156, 5. Гхага: Якщо який-небудь єврей здійснює прибуткову для себе справу з акумом, то, за звичаєм, усувається конкуренція, і іншим євреям втручатися сюди вже не можна. Не скрізь, однак, так дивляться на справу: в інших місцях і інший єврей може обплутати того ж акума, позичати гроші, торгувати, обманювати, тягти з нього гроші, тому що майно акума слід вважати спільним, і належить воно тому, кому першому пощастить відібрати його.

Дехто, однак, забороняє таку конкуренцію.

Хошен гаммішпат, 183,7. Гхага: Єврей продає акуму; приходить його товариш і обмірює, або обважує, або обраховує акума; зі своїм компаньйоном він зобов'язаний розділити цей бариш, — однаково, за гроші взявся допомагати товаришеві чи задарма22.

4. Щоб краще обдурити, євреєві дозволяється видавати себе за християнина.

Іоре деа, 157, 2: Якщо можливо (іудеєві) обдурити їх (християн) тим, що його вважатимуть таким, що поклоняється зіркам, тоді дозволяється (вдавати): єврей заради обману може вдавати з себе того, хто поклоняється зіркам.

5. Євреєві дозволяється брати з християн відсотки на свій розсуд.

Абода зара, 54, а: Відступникові, який перейшов в ідолопоклонство, можна давати позику під лихварські відсотки. — Іоре деа, 159, 1: Дозволяється, за Торою, позичати акуму під лихварські відсотки. Однак деякі мудреці вважають це можливим тільки тоді, коли той перебуває у безвихідному становищі. Тепер, утім, це можливо у будь-якому разі.

III. На суді дій проти християн.

1. Для того, щоби домогтися осуду християнина, єврей може всіляко брехати і видумувати, і навіть давати не правдиву клятву.

Баба кама, 113, а: Якщо ізраїльтянин і гой приходять до суду, то виправдовуй єврея, якщо можеш виправдати, на підставі єврейських законів; якщо гой скаржитиметься, говори: «Але він правий: такі його закони». Якщо єврей може бути виправданий на підставі законів земних народів, виправдовуй його і говори: «Такі ваші закони». А якщо ні те, ні інше неможливе, дій проти гоя, видумуй на нього, як учить Р. Ізмаїл. — Р. Акіба, однак радить не вдаватись до неправди, щоб не насварити Божого Імені, якщо єврей буде викритий у брехні. — Глосса (тлумачення) зроблена до цього місця: «Ім'я Боже не профанується, якщо гой не помічає, що ти брешеш». — Трохи далі, Баба кама: 113,6. Тосафот: Боже Ім'я не ганьбиться, якщо, наприклад, єврей бреше спадкоємцеві гоя: я дав таку-то річ твоєму батькові, а він узяв та й помер; так ти мені її віддай; але щоб гой не знав, що єврей бреше.

2. Давати помилкову клятву єврей може зі спокійною совістю.

Калла, 1, у (С. 18): Сказала мамцер (мати) йому: «заприсягнися мені». Р. Акіба присягнути — присягнув, але в душі своїй вирішив клятви ніколи не виконувати. — А ще тому Р. Акіба названий (там же) великим, бо Господь відкрив йому таємницю свою. — Аналогічне місце знаходимо ми в Шебуот хагахот Р. Ашера, 6, d: Якщо міський префект змушує євреїв заприсягтися в тому, що вони не втечуть із міста, чи не допомагатимуть побратимові своєму втекти, то в такому разі євреям дозволяється давати клятву, але подумки він може додавати «сьогодні» не буду допомагати побратимові тікати.

IV. Не рятуй християн від небезпеки.

Євреї у боротьбі проти тиранів четвертого (християнського) полону не повинні шкодувати жодних засобів для того, щоб як-небудь звільнитися з цього полону. Зброєю в цій боротьбі можуть бути будь-які каверзи. Крім того, євреєві забороняється робити що-небудь, щоб відвернути небезпеку, що загрожує християнинові, лікувати хворих християн, допомагати породіллям-християнкам, підтримувати християнина, коли він у безвихідному становищі.

1.  Постійно роби каверзи християнам.

Зогар. 1. 160, а: Р. Іуда сказав Р. Хецкію: «По заслугах відплатиться тому, хто в змозі звільнитися від цієї партії єврейських супротивників: навіки прославиться той, хто зуміє позбутися і знищити її». І запитав Р. Хецкія: «А як знищити її?» І відкрив вуста свої Р. Іуда і говорив: «Борись». Що ж це за боротьба? Звичайно, боротьба з тією нечестивою частиною, з яким зобов'язаний боротися в міру сил своїх кожен людський син (тобто Ізраїль). Так і Іаков ставився до Ісава, а Ісав належав до цієї ж частини; коли було потрібно, він діяв проти Ісава лукавством. Так, воюй із нею, не покладаючи рук, поки не установиться належний порядок, поки всі земні народи поголовно не стануть рабами нашими. Тому то я й кажу: велика нагорода тому, хто зуміє звільнитися від цієї злої частини, хто зуміє підкорити її собі.

2.  Не лікуй хворого християнина.

Іоре деа, 158, 1: Не лікуй акумів навіть за гроші, хіба тільки ти боїшся неприємності: тоді, коли неможливо відмовитися, лікуй їх, хоча б і задарма. Точно також на них випробуй придатність нових ліків.

3.  Не допомагай християнці під час пологів.

Орах хаїм, 330, 2: Жінці-акум під час пологів не допомагай у день суботи, хоч би була потрібна така незначна допомога, що робота твоя не була б порушенням суботи.

4.  Не рятуй християнина від неминучої смерті; намагайся відвернути все, що здатне врятувати його.

Хошен гаммішпат, 425, 5: Помітивши, що єретик, який заперечує Тору, упав у глибоку яму, а в ямі тій стоїть драбина, скоріше забирай її: «Мені вона, мовляв, потрібна зняти сина з даху, зараз принесу», або що-небудь подібне. Утім, тих куфеїв23, з якими ми не ворогуємо, не вбивай, але і не рятуй від неминучої смерті.

Іоре деа, 158, 1: Акумів, з якими ми не ворогуємо, не вбивай, але і не рятуй від неминучої смерті; наприклад, побачивши, що хто-небудь із них упав у море, не кидайся рятувати його, хоча б він обіцяв тобі купу грошей.

Маймонід у Гількот акум, Х, 1: Не шкодуй їх, написано: «не шкодуй їх». І так, побачивши, що акум гине, — тоне, наприклад, — не надавай йому допомоги. Якщо йому загрожує смерть, не рятуй. Утім, власноручно розправлятися з ним, напр., зіштовхувати в колодязь або щось подібне, забороняється, тому що він не веде війни з нами.

В.

Убивай християн

На завершення Талмуд велить нещадно винищувати християн.

Абода зара, 26, b: Зіштовхувати в колодязь, але не витягати звідти потрібно: єретиків, зрадників і відступників.

Додавши сюди ще тиранів, які нині тримають у полоні Ізраїля, отримаємо чотири категорії людей, які підлягають побиттю: зрадники, відступники, тирани й усі без винятку єретики-християни.

I. Найлютіші вороги євреїв — люди, які викривають таємниці, приховані в їхньому Талмуді, люди, які заподіюють євреям навіть найменший матеріальний збиток. Це мозерот — зрадники.

Хошен гаммішпат, 388, 10: Дозволяється вбити навіть і нині донощика, де б він не був. Можеш убити його, якщо він не встиг ще зробити доносу. Повідомляючи про свій намір віддати кого-небудь на смерть, або вказати на кого-небудь, скільки в нього майна, хоча б майно це виражалося в маленьких цифрах, він оголосить собі смертний вирок. Однак краще спершу спробувати відмовити його, попросити його не доносити, і якщо він буде нахабно наполягати, говорячи: «ні, я донесу» — підлягає смерті, і велика заслуга того, хто перший уб'є його.

Гхага: Якщо ніколи вмовляти його, то й не треба робити цього. Дехто стверджує, що зрадника потрібно вбивати тільки в тому випадку, якщо не передбачається можливості позбутися його, наприклад: покалічити. Якщо є можливість ліквідувати його у такий, наприклад, спосіб: вирвати язика, виколоти очі, тоді немає потреби позбавляти його життя: він не гірший інших гонителів наших.

Хошен гаммішпат, 388, 15: Якщо буде доведено, що та-кий-то тричі зраджував Ізраїль або був винуватцем того, що капітал із рук єврея перейшов до рук акума, шукай способу і нагоди стерти такого з землі.

Саме вивчення єврейського закону заслуговує на смерть.

Сангедрін, 59, а: Р. Іоханан сказав: Гой, який досліджує Закон, підлягає смерті.

II.  Убивай євреїв, які бажають прийняти хрещення.

Гількот акум: Ось це сказано (тобто не зіштовхуй у колодязь) про ідолопоклонників. Але Закон нам велить умертвляти тих ізраїльтян, які забагнуть зрадити своїй вірі, зробляться епікуреями: (адже це більмо на нашому оці); адже вони Обличчя Боже відвертають від народу Свого.

Іоре деа, гхага: Лицеміри, які відступились від віри на догоду акумам, які опоганюються на догоду акумам, пок-лоняючись у їхній спосіб зіркам і планетам, уподібнюються людям, які лицемірять перед Господом і тому гнівлять Його; тому не підтримки нашої такі заслуговують, а ями глибокої.

Там само й у Хошен гаммішпат, 425, 5: Епікуреїв24 із євреїв, тобто тих, які поклоняються зіркам і планетам, зі злими намірами, щоб прогнівати Господа, які грішать, які їдять мертвечину, виряджаються глузливо в одяг з вовни і полотнини; які нехтують Тору і Пророків ізраїльських, — усіх винищуй: якщо можеш — привселюдно страчуй, якщо ні, — вдавайся до хитрощів, доки не згинуть.

Маймонід у Гількот тешубахе, 111, 8, наводить три класи людей, які заперечують Закон. «Є три класи тих, хто заперечує Тору:

1.     Кожен, хто стверджує, що вся Тора або один який-небудь її рядок або одне слово дані не Богом, а Мойсей говорив усе це від себе.

2.     Хто не визнає його пояснень, так звану усну Тору (Мішну), і хто не визнає вчителів Закону, як Рибник25 і Байфос26.

3.     Хто стверджує, що Творець змінив цей Закон на інший Закон, і що Тора не має більш жодного значення, хоча й визнає, що вона дана Богом. Такі християни і турки. Кожний із них заперечує Тору.

III. Винищуй християн, тому що вони тирани, залишки амалекітян, знищувати яких велить древній Закон.

Зогар, 1, 25, а: Народи земні — ідолопоклонники. Про них написано: винищуй їх; а деякі з них ті, про які сказано: зітри будь-яку пам'ять про Амалека. Залишки їх живуть ще в четвертому27 полоні, це — вони, воістину, амале-кітяни.

1. Тому насамперед слід винищувати володарів. При існуванні їх важко євреєві сподіватися на порятунок від цього четвертого полону, дарма і молитися йому про це.

Зогар, 1, 219, b: Відомо, що наш полон доти триватиме, доки не будуть знищені владики народів, які поклоняються ідолам.

Зогар 11, 19, а: Сказав Р. Іуда: йди і подивися, як справи: відтоді, як владу над Ізраїлем передано їхньому владиці, не вислуховується, не приймається крик благання (тобто євреїв). Чути крик у небесах; тільки тоді Бог прийме молитву, коли загине владика; адже про них написано: помер цар єгипетський, і незабаром зітхнули сини Ізраїлю від рабства; вигукнули вони з радості, і крик їхній почув сам Бог.

2. Найсильніше однак євреї ненавидять Рим. Вони називають його царством Ісавовим, царством Ідумейським, царством непокірним, царством нечестивим, Римом безбожним. Турецька імперія називається царством Ізмаїльтянським; про її винищування євреї не клопочуться; задушевне прагнення їх — знищити царство Римське, — прагнення, що підігрівається сподіванням на порятунок і звільнення обраного народу, що настане після загибелі Рима. Р. Давид Кимхи пише: «Пророкування пророків про загибель ідумеїв в останні дні стосується Рима», і пояснював це з приводу слів пророка Ісаї:

«Підходьте, народи і слухайте». Коли упаде Рим, настане воля для євреїв». — Те саме читаємо ми й у Р. Авраама в книзі «Церор гаммор»: «У спустошенні Рима наша надія»28.

VI. Наказується бити всіх християн, не виключаючи найкращих із них.

Абода зара, 26, у, Тосафот: «Кращий із гоїв гідний смерті». Ця фраза дуже часто повторюється в різних єврейських книгах, щоправда, не тими самими словами. Наприклад, Р. Сал. Іархи у XIV гл. Ісхода, вид. Амстердамське, говорить: «Найкращий з Єгиптян29 гідний смерті».

Шулхан Арух, з приводу Іоре деа, 158, 1: не вбивай власноруч тих акумів, які не ведуть війни з Ізраїлем, до слова війна (мілхама) — робить таку примітку: Але під час війни убивай їх власноруч, тому що написано: гарний серед акумів гідний смерті.

V.  Убивство християнина не гріх — це жертва, Богові угодна.

Сефер Ор Ізраель, 177, у: Забирай життя у кліфотів30 і убивай їх, цим зробиш бажане Богові, як той, хто приносить жертву спалення. — Там само с. 180: Єврей зобов'язаний видаляти терни зі свого виноградника, тобто викорінювати з коренем, виривати кліфот; адже нічого бажанішого Благословенному Господові і бути не може, як викорінювання нами людей нечестивих і клі-фотів.

Ялкут Шимоні, 245, з, 722, і Бамідбар раббі, 229 з: Кожний, хто проливає кров нечестивих, настільки ж бажаний Богові, як і той, хто приносить йому жертву.

VI.   Після руйнування Ієрусалимського храму залишився тільки один вид жертви — побиття християн.

Зогар, III, 227, у, говорить: «Добрий пастир»: немає в нас іншої жертви, крім тієї, яка полягає в усуненні нечистої сторони.

Мікдаш мелех до с. 62 Зогара говорить: «Козел, якого посилали в день очищення Азазіелю, — доказ того, що ми зобов'язані знищувати кліфотів».

Зогар, 11, 43, а (тлумачачи припис Мойсея про приношення в жертву агнця на місце первістка-осла, говорить): Осел — це не єврей. На спокуту його принось у жертву агнця, тобто розсіяну вівцю Ізраїлю (інакше кажучи, навертай його до Іудейства). А якщо він не захоче, скручуй йому в'язи, адже їх треба викреслювати з книги життя, адже про них сказано: «Той, хто грішить проти Мене, буде вилучений Мною з книги».

VII. Для християновбивць відведено в Раю видне місце.

Зогар, 1, 38, в і 39, а: До четвертого палацу Раю потрапляють усі ті, хто оплакував Сіон і Єрусалим, так само як і всі, хто винищив рештки народів, ідолопоклонників. Пурпуром відзначаються і вирізняються всі ті, які винищували рештки ідолопоклонників.

VIII.  Єврей не сміє скласти зброю в боротьбі з гоями; не сміє укласти з ними миру, не може допускати їх бути поруч із собою.

Гількот акум, Х, 1: Не примиряйся з ідолопоклонниками, не давай їм вільного часу шанувати ідола, тому що написано: «не укладай з ними союзу». Але або відвертай їх від ідолопоклонства, або винищуй.

Там само, Х, 7: Коли в євреїв сили більше, гріх залишати серед нас ідолопоклонника, навіть якби доля випадково занесла його до нас, якби він зайшов до нас торговцем, який кочує; неприпустимо, щоб він пройшов через нашу країну.

IX.  Боротьба ця ведеться на спільні кошти всіх євреїв.

Хошен гаммішпат, 388, 16: Витрати на винищення зрадника розподіляються між усіма мешканцями країни.

X.  Жодне свято, хоч би й дуже важливе, не може перешкодити душити християн.

Песахім, 49, у: Сказав Р. Еліезер: людину ідіота (земного народу) дозволяється душити у свято Очищення, що припадає на суботу. Сказали йому його учні: Ребе, краще скажи — у жертву приносити. На це він: Ні, під час заклання ще потрібно виголошувати молитву, під час задушення цього робити не слід. — Узагалі ідіотів варто душити як тварин. — Зогар, 11, 119, а: Дави йому горло, як звірові, що здихає не пискнувши.

XI.  Знищити віру Христову — єдина мета, на яку спрямовані всі діяння і моління Ізраїлю. Нічого немає дивного в тому, що вони і Месію, свого визволителя, уявляють собі гонителем усіх неєвреїв, які насилають на них усілякі лиха31.

За віруванням євреїв, година пришестя Месії буде сповнена трьох нещасть.

Шаббат, 18, а: Хто дотримується трьох вечерь, у суботу вільний від трьох покарань: від Месієвих скорбот, від осудження на геєну і від війни Гога і Магога. «Від Месієвих скорбот», тому що тут написано: «день», а там: «От я пошлю вам Іллю Пророка перш ніж настане день Господень».

Санхедрін, 98, у: Що має робити людина, щоб позбутися від Месієвих скорбот? Дбати про Закон і добрі справи, і т. д.

XII.  Про цього месника Месії вони постійно молять у своїх молитвах, особливо в тих, які читають напередодні Великодня:

«Молимо Тебе Господи, вилий гнів Твій на народи, які не пізнають Тебе, і царства, що не прикликають імені Твого;

пошли, Господи, на них гнів Свій і уразь їх у лютому гніві Своєму, жени їх, Господи, у люті Своїй і зітри в порошок»32.

«Доки ж силу Твоя буде заполонена і честь Твоя буде під владою гнобителя? О Боже, розбуди силу Свою і направ гнів Свій на наших ворогів; відніми в них силу».

«Відніми, Господи, всяку надію в безпутних. Уразь, Господи, всіх єретиків в одну мить; винищ скоріше всіх ворогів народу Твого. Вирви з коренем, переломи і розкидай непокірне царство. Господи, скоріше, от тепер, уразь їх»33.

Прости мені, якщо моя, сповнена лише лайок, що наганяють жах, книжка навела на тебе тугу. Я мав на думці не розповідати тобі веселу повість, а викласти справжнє вчення Талмуда про християн, і, здається, більш підходящого способу важко знайти.

Правда очі коле, і я чудово знав, що наживу багато ворогів, якщо свідчитиму про істину. Говорили мені про це насамперед закони Талмуда, що зводять гоніння на «зрадників», а потім також і люди, знайомі зі ставленням євреїв до тих, хто дерзав сказати слово не по них. Усі, кому я повідомляв про свій намір надрукувати свою роботу, в один голос говорили мені: «Знищать тебе жиди». Переконуючи мене залишити цей намір, одні нагадували мені, як поплатився життям професор Хіарині за те, що взяв на себе обов'язок перекласти Талмуд рідною мовою, інші вказували, як по-звірячому замучено було у Вільні ченця Дідака, єврея, який прийняв віру Христову, треті говорили про інших мучеників, які піддавалися різним катуванням за викриття таємниць іудейської віри; четверті ставили мені на вид, що я наражаю на небезпеку не себе одного, а й родину. «Уб'ють тебе жиди!» — мільйон разів повторювали мені.

Усі ці докази друзів не переконали мене: книжка, яку ти тримаєш у руках, навіч доводить тобі це. Я вважав недостойним мовчати заради самозбереження в той час, коли йде гаряча суперечка між семітами й антисемітами; кожний із них бачить правду на своєму боці, а я хочу переконатися, хто з них має рацію насправді. Що мене спостигне за це, мені все одно: і саме життя готовий покласти, щоби свідчити про істину (Іоанн, XVIII, 37).


* Християнин у Талмуді єврейському, або Таємниці рабинського вчення про християн. Викрив І. Б. Пранайтіс. — С.-Петербург. Друкарня М. А. Александрова (Надєждинська, 43), 1911.

1 «Суботній день євреї проводять у бражництві, насолоджуються у міру сил рибою й усілякими закусками: цей день вони проводять у неробстві, утримуються від будь-якої роботи і навіть пальцем не поворухнуть, якщо потрібно зробити таку справу, що має натяк на роботу або спонукає до неї. Якщо їм потрібно, наприклад, затопити піч, запалити свічу, зварити на вогні їжу, подоїти корову, то такі роботи вони полишають слугам і служницям із бідних і простих християн. Вони з похвальбою говорять: «Ми пани, християни ж — раби наші», коли християнин працює на єврея, що сидить склавши руки. Добре зробили б
християнські уряди, заборонивши всім працювати на євреїв у суботу й інші їхні свята. Хоча єврей до фанатизму обґрунтовує цю перешкоду щодо фізичної праці у суботу, однак мусимо зізнатися, що ми занадто розпустили їх під личиною християнської свободи» (I. Bux-torf, Synag, Jud, С. XVI, р. 382. — Іоанн Букетор (1564–1629) відомий німецький гебраїст.

2 «Намагайся з раннього віку уникати спілкування з християнами, не бавитися з їхніми дітьми, не пити, не їсти разом із ними, не мати нічого з ними спільного. Батьки наводять дітям такі жахливі наслідки від спілкування їх із християнами, що ті, можна сказати, з колиски почувають непримиренну ненависть до християн» (I. Buxtorf, Synag, Jud, С. XІI, р. 136).

3 Нохрі — іновірний (букв. чужий).

4  Акум — ідолопоклонник.

5  Отже, якщо євреї низько люб'язно вклоняються християнинові, то не слід вважати це за їхню ввічливість. Те саме є в Гіттіні, 62, а, де після слів: «Не відповідай на вітання нох-рі», розповідається, що Раббі Кохана зазвичай вітав нохрі словами: «Мир панові», якими словами насправді він вітав свого рабина, як пояснює Тосафот, серцем же своїм підносився він до рабина свого».

6 Гхага — тлумачення.

7 Бетдін — єврейське судилище (букв. домашній суд).

8 Гой — іноплемінник.

9 «Тому що слід пам'ятати, що він може підмішати в нього молока від свині або іншої не чистої тварини». (Суренхуаіус, «Мішна» Абода зара, 60, потім хліб гоїв, «тому що мож на підозрювати, що змочив шматок хліба в солоній воді, де солилося м'ясо».

10 Тобто за допомогою сифона, який складається з двох однакових трубок, з яких одна поміщається в посудину, з якої переливають вино, інша — у посудину, куди ллють вино.

11  Тобто в обох посудинах.

12 Сата — міра сипучих тіл.

13 Маймонід (1135–1204), відомий віровчитель єврейства, найбільший представник арабо-іспанської епохи в історії єврейської думки, який поєднав у своїх працях обидва напрями цієї епохи — філософське і талмудичне, і відіграв помітну роль в історії християнської схоластики. Маймонід сконцентрував сутність єврейського віровчення, а в єдиній книзі, написаній ним єврейською мовою — «Мішне-Тора», згодом перейменованій в «Яд-га-Хазака» — дав звід усього єврейського законодавства, підносячи всі дрібні постанови Талмуда до ступеня обов'язкових законів. Сам Маймонід, однак, неодноразово розв'язував питання всупереч постановам цього зводу, начебто вказуючи рабинам, що вони мають зважати на умови часу й вимоги життя (Енц. Слов. Брокгауза. — Напівтом 35. — С. 381–382).

Маймонід… видатний єврейський учений… виявив великий розум і незвичайну працездатність, поєднані з твердим характером і моральною чистотою… (Вел. Енциклопедія. ХІІ, 495).

14 А не забороняється торгувати з ними впродовж трьох днів до і трьох днів після свята,
як вчить Р. Ізмаїл.

15 Один із авторів Тосафот, уч. 1470.

16 Нохріт — іновірка.

17  Маймонід додає: «Тому що це крок до зближення з ними, крок до наслідування їхніх скверн».

18  Буксторф зауважує: «Ці брехливі і богохульні слова стосуються Христа; вивергаючи їх своїми татарськими статутами, вони ще при цьому плюють на землю» .

19 Буксторф: «Слова ці очевидно вкладаються у вуста християн і Абода зара — під «богом чужим» розуміє Ісуса, тобто знущаються тут над Його ім'ям, вдаючись до гри слів: Ієшавеу веен мошіа».

20 Кетубот, 51, в.

21 Абарбанель (1437–1508), єврейський учений, який написав коментарі до всіх книг Старого Завіту, до Мішне (на трактат Аботь), до філософської книги Маймоніда «Море Невухім» — «Путівник тих, що блукали» (Енц. Слов. Бронгауза. — Напівтом І. — С. 11–12).

Абарбанель, відомий єврейсько-іспанський учений і діяч... володіючи різнобічною вченістю і видатними моральними якостями, користувався прихильністю португальського короля Альфонса V, а при Фердинанді-Католику керував фінансами Іспанії з 1484 р. до вигнання євреїв з Іспанії в 1402 р. (Вел. Енциклопедія, І, 7).

22Хошен гаммішпат, 406. 1: «Єврей не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані християнинові його тваринами. Але не навпаки (тобто християнин зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані євреєві).

23 Куфей — самарянин.

24 Епікуреєць — той, хто живе без правил.

25 Засновник секти саддукеїв.

26 Засновник іншої секти.

27 Римському, якому передували: Єгипетське, Ассирійське і Вавилонське.

28 В єврейських книгах можна знайти багато розповідей про Рим, його виникнення і май
бутню долю.

29 Букви слова «Єгиптяни» давньоєврейською мовою майже ті самі, що й у слові «ноп-
рим», так що легко читати одне слово замість іншого.

30 Кліфоти — злі духи.

31 Євреї очікують не такого Месію, яким зображували Його пророки: приниженим, бідним, князем світу, шанованим усім всесвітом. Їхній визволитель — Антихрист, про пришестя якого добре знають християни. Р. Абарбанель так говорить: «Християни чули від євреїв, що найбільші нещастя їх спіткають у часи Месії, і назвали ці нещастя — Месієвими скорботами, так що блаженним у них називається той, хто їх не побачить...

32 Читанню цієї молитви передує спів досить довгого гімну в пам'ять виходу з Єгипту. Те місце в гімні, де йдеться про десять кар, що вразили єгиптян, євреї співають протяжно і при цьому вихлюпують одним пальцем вино з келиха на підлогу, виражаючи тим, що ті десять кар повинні залишити свої житла і спрямуватися на ворогів єврейського народу, тобто християн (Сінаг. Іуд. Ст. 412, Мінгагім, 25). — Читаючи саму молитву, євреї повинні відчиняти двері своїх будинків на знак того, що їм немає чого боятися під
охороною Господньою, тому що ця ніч, «ніч сторожі», коли сам Бог охороняє від зла. За таку віру Бог пошле їм Месію, Який виллє гнів свій на акума (Орах хим, 480, Гхага).

33 Що такі моління спрямовані і проти християнської влади, очевидно зі слів Р. Бекхая, який про цю молитву так відзивається в Кодхаккемахе, с. 80. а: «Молитву цю створено проти єретиків: моляться в ній про погибель тієї безбожної імперії, тобто Римської, і всієї християнської влади, що панує над євреями».



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту