головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 11/2006 
Персонал № 11/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Економний бізнес по-шведському

Віра ЄВТУШИНА

Лідер меблевої індустрії Інгвар Кампрад формально не посідає високих посад у створеній ним компанії ІКЕА, бо жорстке шведське законодавство вимагає, щоб, досягнувши 70 років, усі громадяни країни обов'язково йшли на пенсію. Щоправда, і нині він постійно бере участь у роботі своєї компанії, і, як зазначають співробітники, деколи він навіть «занадто активний», особливо коли йдеться про нові проекти, наприклад, торгівлю продуктами харчування. Чи виправдає себе ця ідея — покаже час. Поки ж на ринку продажу харчів шведська компанія IKEA робить свої перші кроки у США й Азії, сподіваючись, що клієнти захочуть готувати з її продуктів, так само як власноруч збирати обідні столи з маркою ІКЕА.

Інгвар Кампрад ще в юні роки зрозумів, що на харчах можна заробляти непогані гроші, хоча і віддав перевагу виробництву та торгівлі меблями. Колись на початку кар'єри він хотів, щоб на презентацію його магазину прийшло якнайбільше людей. Тож пообіцяв, що кожен відвідувач того дня гарантовано отримає каву з булочкою. І мало не розорився — яким же сильним був його подив, коли цей скромний захід зібрав понад тисячу гостей. Тому ідею швидкого харчування прямо в магазині молодий підприємець запам'ятав на все життя. Пройшов час, і кожен магазин ІКЕА обов'язково мав свій ресторан. Тепер компанія продаватиме харчі і для домашнього приготування. «Наші клієнти зможуть відчути вдома смак тієї ж їжі, яку вони вже пробували у наших ресторанах», — каже Кампрад. Виявляється, що покупці, які відвідують ресторани у торгових центрах, витрачають у середньому на 40 доларів більше на меблі — після ситного обіду з грошима розставатися якось простіше. Але сам Кампрад у 77 років так і не навчився витрачати гроші, про його скупість ходять легенди, хоча цю рису характеру можна назвати і «розумною економією». Серед інших мільярдерів він вирізняється тим, що дуже скромно одягається, живе у дешевих готелях. Роблячи покупки в магазині, мільярдер завжди віддасть перевагу маленькому, але дешевому опту у незручній упаковці, ніж дорогій покупці вроздріб. Інгвар Кампрад часто їздить у громадському транспорті, ходить за продуктами на дешевий сільський ринок. Для підтримки свого статусу ІКЕА не потребує розкішних машин для керівництва, титулів і звань, швейцарів в уніформі.

Якось в інтерв'ю шведській газеті він зізнався: «Навіть нині у мене збереглася звичка завжди питати у продавця, чи не можна якось придбати товар трохи дешевше. Мою дружину це страшно дратує». З іншого боку, як продавець, він постійно думає, як зробити так, щоб у нього товари для покупців були найдешевшими.

Дух торгівлі жив у Кампрада від раннього дитинства. Першим його досвідом у бізнесі став продаж пачки із ста коробок знаменитих шведських сірників, які йому привіз дядько зі Стокгольма. Потім була виловлена власноруч риба, зібрані в лісі ягоди, пасхальні листівки... Варто зазначити, що однією з перших і постійних покупців майбутнього мільярдера була його бабуся. Вона ціле життя зберігала зроблені онуком покупки — після смерті в її речах виявили ті самі пасхальні і різдвяні листівки, олівці, ручки...

Інгвар Кампрад народився генієм торгівлі. «Я відчуваю насолоду, займаючись бізнесом», — скаже він згодом в одному з інтерв'ю. Із кожним роком він захоплювався торгівлею дедалі більше. Поки шкільні друзі гасали на футбольному полі і пропадали на побаченнях із дівчатами, Кампрад роздумував над тим, як розширити справу. І вже в 15-річному віці, додавши до накопиченого капіталу гроші, позичені в батька — той був упевнений, що дає синові гроші на навчання, — відкрив власну фірму, яка торгувала всілякими дрібницями.

А вже в 17 років підприємець зареєстрував компанію «Інгвар Кампрад, Ельмтарюд в Агунарюді». Тобто торгова марка ІКЕА складається з імені засновника, назви ферми його батька і місцевого протестантського приходу Агунарюд. Спочатку компанія абсолютно не займалась меблями. Кампрад продавав у магазинчику в основному канцелярське приладдя, і навіть панчохи зі скидками. Потім випустив невеликий саморобний каталог своїх товарів і почав приймати замовлення поштою. Проблему доставки було вирішено дуже просто — Кампрад домовився про розвозку із місцевим молочником.

На початку 50-х років минулого століття він зацікавився меблями. Купив крихітну меблеву фабрику, яка давно не працювала, та розпочав випуск меблів, одночасно розміщуючи замовлення на інших підприємствах Швеції. У 1951 році, скориставшись накопиченим досвідом, підприємець випускає перший каталог меблів. До речі, тепер такі каталоги розходяться по всьому світу тиражем 110 мільйонів екземплярів і перекладаються 34 мовами.

Через два роки у шведському місті Ельмкулт відкрився перший магазин ІКЕА. А через п'ять років з'явився магазин площею 6700 квадратних метрів, що вже трохи нагадував ті величезні торгові центри компанії, які нині існують. Жовто-синіх кольорів вони були не завжди. Спочатку фірмовим кольором вважали червоно-білий. Однак патріотичні мотиви перемогли і нині вся мережа магазинів забарвлена в жовто-сині — національні кольори Швеції.

Вторгнення компанії на шведський меблевий ринок відбувалося болісно. Місцеві патріархи оголосили Кампраду, який відразу продемонстрував низькі ціни, бойкот. Багато національних виробників перестали постачати йому свою продукцію. Інгвар Кампрад діяв рішуче: основні замовлення отримував із дешевих підприємств Польщі. Саме тоді випадково, як і багато геніальних відкриттів, у нього виникла ідея продажу упакованих меблів у коробках у зібраному вигляді. Адже продавцям доводилося відгвинчувати у столах ніжки, щоб запихати їх у машину покупця. «А навіщо взагалі ці ніжки пригвинчувати?» — подумав Кампрад. І меблі почали продавати «в упаковці». Витрати компанії стали менші. Ціни на товари теж знизилися. Усі були задоволені. Зрозуміло, не тільки столик з відкрученими ніжками став наріжним каменем успіху компанії. Кампрад створив те, що ми тепер розуміємо як «шведський стиль» — зручний, раціональний і недорогий вибір товарів для оселі. Ідея була теж на поверхні: продати не просто журнальний столик, а й настільну лампу до нього, і крісло, і невеликий диван... Запропоновані товари були не предметами розкоші — їх можна було купити для будь-якого житла економ-класу. Його ідеї збіглися з ідеями соціально орієнтованого суспільства, з «народним будинком», де немає місця для зайвої розкоші.

Досі засновник компанії вважає, що багато дизайнерських вигадок роблять меблі дорожчими і, відповідно, менш доступними для покупця. Тому дизайнери ІКЕА повинні уявляти весь ланцюжок виробництва меблів — від ескізу до магазину. Разом із виробником він бере участь у процесі ціноутворення і робить усе, щоб ціна була нижчою.

«Марнотратство в ресурсах, — писав він, — важка хвороба людства. Багато сучасних будівель — це швидше пам'ятники людській дурості і пихатості, ніж раціональне задоволення нормальних потреб... Навіщо накопичувати документи, які ніколи знову не знадобляться, гаяти час на доведення того, що ви завжди маєте рацію, займати телефон, коли можна написати кілька рядків або надіслати факс». Тепер зрозуміло, чому в ІКЕА важко зустріти людину в костюмі і краватці, не кажучи вже про дорогий костюм і дорогу краватку. Ту т немає ієрархії і привілеїв, невіддільних від ієрархії. Для підтримки свого статусу компанія не потребує розкішних машин для керівництва, титулів і звань, швейцарів в уніформі. Але економити, за Кам-прадом, — не означає витрачати мало. Це означає — витрачати розумно. Чи йдеться про десятки і сотні мільйонів доларів або які-небудь тисячі і навіть сотні доларів.

Між іншим, люди, близько знайомі з Інгваром Кампрадом, стверджують, що це успішний маркетолог, розумна людина, яка ніколи не помиляється. Дійсно, стратегію Кампрада вивчали і вивчають найбільші підприємці зі всього світу. Хоча, як лукаво говорить сам Кампрад, він недоучка. У 1945 році бізнесмен став випускником вищої комерційної школи в Гетеборзі — і це стало його єдиною професійною освітою. Відсутність університетського диплома Кампраду завжди замінював ентузіазм. Якось він зауважив: «Якщо ви, працюючи, не відчуваєте непоправного ентузіазму — вважайте, що принаймні третина вашого життя пішла нанівець».

Незважаючи на свій поважний вік, Кампрад перевіряє близько 20 центрів ІКЕА на рік. Причому такі наїзди не сприймаються співробітниками як «до нас їде ревізор!». «Тата Інгвара» «сім'я ІКЕА» цінує. Трохи скупуватий, але дбайливий, спільний «тато» ретельно вивчає все — від праці їдальні до виробничих дрібниць.

Похід на схід

Кампрад декілька разів приїжджав і в Україну, хоча магазину компанії тут ще немає. Це все у планах — шведи очікують на рішення столичної влади щодо виділення величезної земельної ділянки під будівництво торгового центру на Харківському масиві. Київ поки відмовляється, бо там росте лісова смуга, яку не бажано знищувати. На інші ділянки компанія не погоджується, мовляв, транспортна розв'язка там не така, покупців буде менше, і на обраний майданчик готова чекати роки. «Найбільші проблеми — оптимістично говорить Кампрад, — у нас були в Бельгії. Нам потрібно було понад 10 років, щоб отримати там землю під будівництво магазину». А в Росії ІКЕА уже працює, і хоча торговий центр у Московській області ще не дає прибутку, він дає дивіденди самій області — там компанія є найбільшим платником податків.

Документалісти зняли фільм про використання дитячої праці і начебто назвали ІКЕА замовником цієї продукції. За порадою стокгольмських активістів руху Save the Children, ІКЕА оперативно уклала договір із компанією з нагляду за можливими недобросовісними постачальниками в Азії. І «наїзд» якось сам собою зійшов нанівець.

Із приводу досвіду бізнесу в Росії Кампрад каже, що він не найгірший. У 1998 році ІКЕА втратила в російських банках частину коштів, призначених для відкриття другого магазину. Та все ж, у жовтні 98-го єдина зі всіх західних ріелторів ІКЕА ухвалила рішення продовжити інвестиції Росії.

У Інгвара Кампрада троє синів: 38-річний Пітер, Йонас, якому 35, і 33-річний Матіас. Всі вони — спадкоємці. Але впродовж останніх років старезний Кампрад не дуже поспішав передати їм свою імперію. Ще недавно всі були впевнені, що він «відлучив» дітей від величезного спадку. Кожен із них працює в ІКЕА. Кожен отримає якусь частку. Але до керівництва концерном Кампрад до останнього часу не підпускав нікого. «Утрьох керувати концерном не можна, — пояснював “тато” ІКЕА. — Віддавши ж перевагу одному, я знищу своє дітище міжусобною боротьбою синів».

«Члени сім'ї входять у раду директорів фонду і мають можливість вирішувати багато питань, що стосуються майбутнього компанії. Але вони ніколи не можуть узяти копійки із засобів компанії. Моїй сім'ї належить невелика компанія IKANO, і вони можуть отримувати гроші тільки від її діяльності, тому що гроші руйнують людей. Ви повинні добре їсти, спати і мати все необхідне. На це у моєї сім'ї достатньо засобів».

Підготувала
Віра ЄВТУШИНА
(За матеріалами видань
FORTUNE, FORBES, Business Week)



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту