Ескалація розвитку збройних конфліктів
За останні сім із лишком тисяч років існування цивілізації людства майже жодної проблеми, що стосувалася політичного й регіонального устрою спільноти, не було розв'язано без застосування зброї.
Війни для вирішення владних та економічних проблем у політиці є найбільше застосовуваним агресивним інструментом політику-му. Історія цивілізації налічує більш як 20 тисяч воєн. І нині в різних куточках землі точаться збройні конфлікти, ініційовані із середини, і ззовні кожної з країн, що їх ведуть. Плин часу спричиняється до змін у розвитку суспільства, економіки, техніки та технологій, зрештою видів і кількості зброї, характеру національних і глобальних викликів та загроз тощо.
Удосконалення і створення нових зразків озброєння і військової техніки не могли не змінити воєнної науки. Україна, як частина держави з комуністичним режимом, перебувала в лещатах догматичної воєнно-теоретичної думки, назавжди закріплених уявлень. Радянська воєнна наука глибоко вивчала історію Великої Вітчизняної війни (ВВВ), але практично ігнорувала локальні війни і збройні конфлікти сучасного світу. Все, що не вписувалося у догматичну воєнну доктрину, або ігнорувалось, або засекречувалось, що обмежувало коло фахівців зменшувалося, звужувало інформаційне поле. Наприклад, події у Чехословаччині, конфлікт із Китаєм і т. ін. Все це негативно проявилося в Афганістані, де бойові дії велися більш ніж удвічі довше ВВВ.
Україна отримала у спадок від СРСР багато консервативно налаштованих фахівців військової справи. Вони за своєю фаховою підготовкою не могли, а за своїм менталітетом, сформованим у ЗСУ СРСР, не бажали переосмислити воєнно-теоретичні надбання своєї школи. Більше того, боротьба за виживання призвела до вкорінення меркантилізму, апатріотичності до своєї держави, а тому й до фактичної руйнації збройних сил.
Але зміни у військовій сфері провідних країн світу ніколи не припиняються. Озброєння військової техніки і, головне, підготовки вояків постійно вдосконалюються. А це потребує від вояків України переосмислення своєї відповідності щодо рівня вишколу та вмінь військовиків провідних країн світу, які здобувають досвід у локальних війнах та збройних конфліктах сучасності.
Аналіз воєнних конфліктів свідчить, що сучасні збройні сутички докорінно відрізняються від колишніх війн.
Панування над людьми віддавна базувалося на силі зброї, її кількості та якості. Насилля породжувало владу. Окрім прямого насилля існували ще й інші методи впливу, які відносяться до сфери «таємної війни». Вельми ефективні методи морально-психологічного впливу, залякування, терору, а також принцип «divide et impera» — «розділяй і володарюй» — сповідуваний Давнім Римом.
Війни поділяються на кілька типів (притаманних певним періодам історії людства), принципово відмінних як у засобах, так і меті ведення бойових дій.
Перше покоління: контактний спосіб протидії (врукопаш), холодна зброя, обладунок.
Друге покоління: контактні і дистанційні війни, поява пороху та вогнепальної зброї.
Третє покоління: переважно дистанційні окопні (траншейні) війни, нарізувана багатозарядна зброя, підвищені скорострільність, точність і дальність стрільби.
Четверте покоління: дистанційні війни, автоматична і реактивна зброя, танки, авіація, транспортні засоби та засоби зв’язку.
П’яте покоління: безконтактна ядерна війна, ядерна зброя.
Шосте покоління: безконтактне масоване застосування високоточної самонавідної зброї, засобів радіоелектронної боротьби, техніки з дистанційним управлінням без участі людини — оператора.
Сьоме покоління: інформаційна війна й інформаційна зброя.
Другу світову війну, на досвіді якої виховується більшість українських військовослужбовців, носіїв теоретичного військового менталітету, науковці зараховують до четвертого покоління. Що ж до війн п'ятого покоління, вони, як стверджують історики, велися на нашій планеті неодноразово, призводячи до майже цілковитого знищення людства; викликаючи глобальні катастрофи, внаслідок яких розвиток цивілізації припинявся на тисячоліття. Згадаймо, які наслідки мало лише локальне застосування ядерної зброї у війнах ХХ століття. Інші покоління воєн зараз точаться і постійно розвиваються за своїми масштабами і впливом на людство.
Основною рисою воєн майбутнього, як вважають науковці, стане перенесення збройної боротьби у космічний простір. Це надасть можливість проводити постійні розвідувальні, навігаційні та ударні заходи із застосуванням роботизованої бойової техніки. Отже, створення новітніх засобів збройної боротьби потребуватиме все більших інтелектуальних затрат. Зростатиме значення інформаційної компоненти забезпечення бойової готовності. Засоби інформаційно-психологічної та радіоелектронної боротьби широко застосовуватимуться не тільки в наземному й повітряному середовищах, а й у віртуальній сфері. Використання зброї, створеної на нових фізичних принципах, поява і розвиток інтелектуальної, інформаційної та інших видів несмертельної зброї.
Війна сьомого покоління вже змінила багато звичних (тобто догматичних) положень не тільки стратегії, а й оперативного мистецтва і тактики дій. Характерною рисою сучасних війн є просторовий розмах, без чітко визначених ареалів головних та інших (допоміжних) напрямків дій. Удари можуть наноситися одночасно із усіх можливих напрямків по всій території супротивника без будь-яких обмежень.
Метою війни стає (на відміну від воєн перших поколінь) не фізичне знищення супротивника, а його «внутрішнє розтрощення». Тому військові зусилля спрямовуватимуться на такі цілі, як підрив морального стану населення противника, руйнування культурного середовища.
Стратегічно важливим при цьому є правильне визначення стратегічних центрів «рівноваги» супротивника.
Хоча, як кажуть, «нема нічого нового в цьому світі». Проте історія України знає приклади застосування згаданих принципів проти нашого народу: руйнування історичних пам'яток, заборона мови, знищення носіїв самобутньої духовно-патріотичної спадщини. Що підтверджує закон розвитку по спіралі.
Зважаючи на специфічні вимоги сучасної інформаційної війни, сухопутні угруповання завчасно можуть і не створюватися. У зв’язку з чим такі поняття, як фронт, тил, передній край втрачають свою традиційну сутність. На заміну їм ідуть поняття: об’єкт — ціль/ не ціль, імперативи: потрібно/не потрібно уражати. Втілення в життя відповідної доктрини потребує зміни організаційно-штатної структури видів і родів військ збройних сил. Певна річ, значного розширення і технічного обладнання потребують центри підготовки фахівців військової справи, здатних розуміти і відповідним чином діяти в нових умовах.
Головним чинником при цьому є людина, її менталітет, рівень психологічної стійкості, патріотична налаштова-ність, комунікативні особливості, бачення свого місця серед спільноти. Важливими стають і особливості спілкування між колегами, керівництвом, різними верствами населення. Особливу роль відіграє взаємоповага, що породжує взаємну підтримку та беззастережну відданість серед військових.
Адже невипадково козаки поміж собою звертаються «браття, побратими», що унеможливлює брутально-зневажливий тон ватажків у поводженні з підлеглими як у повсякденній, так і бойовій обстановці. Жорстка дисципліна та вертикаль влади історично довели свою безсилість перед психологічним єднанням козаків. Оскільки війна може вестися одночасно на всій території однієї чи кількох країн, проти яких здійснюється агресія, це потребує відповідної згуртованості, соціально-політичної єдності армії і населення. Залежність бойових підрозділів від тилового забезпечення буде незначною.
А от управління силами і засобами зрештою буде зведено до таких головних положень:
• розвідати, прийняти рішення,
• знищити.
Поняття тактики і стратегії змішуються у процесі прийняття рішень відповідно до бойових цілей, особливо тоді, коли цілями стануть об’єкти політичної структури і всього суспільства противника в цілому.
Поняття наступу й оборони також стають рудиментарними. Обороною може вважатися найбільш ефективне збереження частиною або підрозділом своїх бойових можливостей. Тому військові операції набудуть високо-маневреного характеру. При цьому одним з уразливих місць бойового процесу є відповідний командир, з рангом якого ростуть інформаційні навантаження, які впливатимуть на оперативні й стратегічні терміни і якість це-левизначення.
При реалізації бойових дій перемога над супротивником необов’язково повинна закінчуватися окупацією його території. Мети можна досягти, наприклад, у результаті проведення стратегічної повітряно-космічної наступальної операції, заходів радіоелектронної боротьби, інформаційного протиборства.
Хто володіє інформацією, той володіє світом. Зважаючи на це, особливу роль в інформаційних війнах відіграє досконала система розвідки, як головного чинника здобуття інформації, в тому числі оперативної. При цьому інформація має бути своєчасною, повною, точною і достовірною. Системи здобування інформації та засоби передачі даних в основному мають бути розташовані у навколоземному просторі. Сфера діяльності розвідки охопить не тільки збройні сили супротивника чи регіону силового протистояння, а й усю інфраструктуру зв’язку, починаючи з космічного розташування засобів супротивника; радіонавігаційні і телекомунікаційні системи і енергетику, транспорт, засоби масової інформації, комп’ютерні мережі, програмне забезпечення, відповідних фахівців супротивника.
Це передбачатиме обробку великого масиву інформації, для чого потрібно буде зосередити значні сили висококваліфікованих фахівців, напрацювати нові методи обробки та інтерпретації з поступовим збільшенням ролі штучного інтелекту. Космічні системи нині дають можливість отримувати зображення місцевості з розділенням у кілька сантиметрів, у перспективі — створення бажаної погоди у регіоні, знерухомлення людей і т. ін.
Тому розвиток розвідувально-ударних сил із цілевка-зання військової та бойової техніки різного базування (наземно-підземного, повітряного й морського) фактично зведе видові засоби космічної розвідки у ранг компонентів стратегічної наступальної зброї.
Сучасна безпілотна авіація застосовує розвідувальні й ударні літаки тривалого перебування в повітрі. Подальший розвиток цього напряму передбачатиме зменшення розмірів літальних апаратів, камуфлювання їх під птахів, збільшення дальності польоту тощо. Такий електронний розвідник може літати тривалий час над заданим регіоном чи місцевістю, лишаючись практично непомітним, що особливо небезпечно для супротивника під час ведення локальних збройних сутичок, особливо в умовах міста.
Можна вважати аксіомою те, що країни «золотої сімки» найближчими роками нададуть перевагу створенню систем і засобів розвідки, які уможливлять реалізацію технології безконтактних війн.
Підготовка ведення війн сьомого покоління потребує прийняття на озброєння принципово нових техніко-тех-нологічних засобів боротьби, що викличе кардинальну зміну форм, засобів і технологій, способів застосування збройних сил (військ), а також призведе до трансформації структур топогеодезичного і навігаційного забезпечення у принципово новий геоінформаційний вид — складову космічних систем і засобів ударних озброєнь, здатних уражати цілі (наземні, морські, повітряні та космічні) у реальний час у глобальному масштабі з використанням високоточної зброї на нових фізичних принципах (лазерної, електромагнітної, кінетичної, пучкової, акустичної, плазмової і т. ін.).
Приклади застосування новітньої зброї дали бойові дії у Югославії (1999 р.). Зокрема, командування НАТО використало графітові бомби для виведення з ладу електропередач, трансформаторних підстанцій, інших складових системи енергозабезпечення столиці держави, що мало змусити керівництво країни припинити боротьбу.
Поява нової «інтелектуальної» інформаційної зброї, створеної на базі нано- і біотехнологій, призведе до того, що три складові традиційні сфери ведення бойових дій (суша, море, повітряно-космічний простір) поповнюються четвертою сферою — інформаційною. Розробка нового покоління біо- та квантових комп’ютерів, які оперують вже не бітами, а квантовими бітами (один біт кодується розрядом так-ні або 0–1, то квантовий біт — кубіт — квантовим носієм, наприклад спіном) уможливить зліт продуктивності обчислень, а також телепортування інформації (у разі потреби — без жодних слідів передачі).
Зростання масштабів інформаційно-психологічної і радіоелектронної боротьби не тільки у фізичному, а й у віртуальному просторі, перетворить глобальні комп'ютерні мережі на засіб воєнних дій, інструмент руйнації соціальних, економічних і бойових структур.
Увагу військової науки і техніки привертають ідеї розробки телепортаційних літальних апаратів на технологіях діркової та квантової телепортації. Із такими літальними апаратами принципово неможливо протистояти на сучасному рівні техніко-технологічного супроводу.
У цьому контексті особливої ваги набуває нове розуміння ролі й можливостей командирів усіх рангів. Отже, слід кардинально переглянути зміст базової підготовки відповідних фахівців. Набуті навички й уміння мають гарантувати оптимізацію інформаційного навантаження на людину при виконанні професійних обов’язків. Оперативності прийняття рішень сприятимуть технічні засоби керування, сприйняття та аналізу (інтерпретації) службової інформації у реальному масштабі часу.
Відповідно має зрости й рівень підготовки солдатів (козаків). Новітні досягнення значно підвищать бойову ефективність підрозділів. Перспективним є застосування пристроїв, обладнання та оптичних камуфляжів, які забезпечують людині невидимість. У світі проходять стадію експлуатаційних випробувань роботизовані конструкції, яким відводиться роль зовнішнього скелета. Завдяки таким пристроям, солдат має можливість переносити на собі значну кількість вантажу, кількасот кілограмів і швидко переміщатися з ним у просторі по кілька годин на відстані, які не здатен подолати тренований солдат без викладки.
Виходячи з аналізу геополітичної системи організації устрою світу, зважаючи на процеси розбудови молодої держави України, в Українському військово-козацькому інституті імені Великого князя Святослава забезпечено підготовку фахівців за новими спеціальностями. Розроблено навчальні програми курсантів, орієнтовані на опанування новітніх інформаційних технологій у фаховій галузі на сучасній матеріальній базі. У межах базових програм (війни першого — четвертого поколінь) планується військова підготовка за оригінальними методиками з елементами козацького характерництва.
Залежно від рівня підготовки фахівців, від бакалаврів до магістрів, передбачено надання знань та практичних умінь (навичок) фахівцям у сфері безпеки та козацьких військових дисциплін за рівнем сьомого покоління. Курсанти — козаки УВКІ це спеціалісти третього тисячоліття, які мають відповідати найвищим фаховим стандартам сучасності. Вони спроможні свої фахові надбання активно використовувати не стільки для ведення агресивних руйнівних дій, скільки для попередження і недопущення насилля у всіх формах і видах як в Україні, так і на планеті; для захисту створюваного гармонійного суспільства — суспільства Золотого віку цивілізації.
Література
1. Бахишев Г. Н., Орлов И. И., Лазаренко С. Ж. Защита от пси- и технотронных полевых воздействий. — Донецк: АПЕКС, 2004. — 300 с.
2. Игнатенко А. В. Космогуманистическая цивилизация Золотого Века Творца. — К.: Феникс, 2004. — 376 с.
3. Мосов С. П. Розвиток збройної боротьби у війнах майбутнього / Супер Волонтер. — 2005. —№ 3 (35). — С. 50–51.
4. Чикин А. А. Основы межнационального единства. Діалог цивілізацій: роль і місце латентних структур в управлінні світом: Матер. ІІІ Всесвітн. конф. Київ, 28 травн. 2004 р. — К.: МАУП, 2005. — С. 217–245.
5. Шаблиовский В. Война 7-го поколения / Супер Волонтер. — 2004. — № 5 (31). — С. 26–31.
6. Щёкин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. — К.: МАУП, 2000. — 576 с.
7. Щёкин Г. В. Основы кадрового менеджмента. — К.: МАУП, 2004. — 280 с.
8. Щокін Г. В. Український консерватизм як сутність національної ідеї. — К.: МАУП, 2005. — 64 с.