ОБИРАЙТЕ: ВИ ДОПОМАГАЄТЕ САТАНІ ЧИ БОРЕТЕСЬ ЗА ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ?

Але оскільки встановлення відкритої влади євреїв над будь-яким народом завжди відкидалося, то сатана, скориставшись чорною заздрістю Мойсея до багатства фараонів і жерців Древнього Єгипту, від імені єврейського «бога» заохотив Мойсея і його послідовників до створення сатанинської релігії — «іудаїзму» як таємної, лукавої і людиноненависницької ідеології підпорядкування євреїв сатані і досягнення ними світового панування. Учення Мойсея писали його послідовники протягом багатьох років, і в 621 році до Різдва Христового левіти закінчили Повторення Закону і прочитали його іудеям в Ієрусалимському храмі [5], тому що Старий Завіт іудеї-книгарі почали писати з Повторення Закону і лише потім стали додавати інші книги, укладені уже згідно з ідеологією першого твору.
Своє вчення Ісус Христос дав як антипод іудаїзму: «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський» (Ів. 3:14). Тому сатана вирішив використовувати іудаїстів, щоб вони підірвали або зіпсували християнство зсередини. Для цього спочатку було використано фарисея Павла, якого до його проникнення в християнство ретельно навчав відомий іудаїст Гамаліїл (Дії. 22:3), і Павло тих, хто вірував в Ісуса Христа, сам запроторював до в’язниці і жорстоко бив у синагогах (Дії. 22:4–20). Павло сприйняв науку сатани як науку «його бога», тобто єврейського «бога». Перші християни з іудеїв, які перебували під впливом іудаїзму, не розуміли обману, що від імені єврейського «бога» виступає сатана. Саме засилля іудеїв у пропаганді свого тлумачення вчення Христа призвело до перекручення його суті, тобто до його не справжнього, а проіудейського викладу. Про це з обуренням писав Л. М. Толстой у роботі «Чому християнські народи й особливо російські перебувають тепер у тяжкому стані»: «Знаю, що те, що я маю сказати тепер, саме те, що та церковна віра, яку століттями сповідували і тепер сповідують мільйони людей під ім’ям християнства, є не що інше, як дуже груба єврейська секта, яка не має нічого спільного зі справжнім християнством. Вчення це, що приховує від нас вчення Христа, є вчення Павла, викладене в його посланнях (майже всі послання в Новому Завіті написані або зі слів Павла або ним самим. — Авт.) і поставлене в основу церковного вчення ... з 50-х років, по смерті Христа, почалася посилена проповідь цього помилкового християнства, і в ці 5–6 років було написано перші (визнані потім священними) псевдохристиянськії письмена, саме послання... Усі євангелія ці (окрім головної частини євангелія Іоанна), з’явившись пізніше Павла, більш-менш підганялися під Павлове вчення, яке вже існувало... Так, основа вчення Христа — істина, сенс — призначення життя. Основа вчення Павла — розрахунок і фантазія».
Найбільшій іудаїзації піддалася західна галузь християнства — католицизм, унаслідок чого в ньому з’явився папа як «намісник Бога на Землі» (відображаючи мрію іудаїстів про світове панування). Навіть на свою голову католицькі священики «ліплять» таку ж маленьку скуфію, як і єврейські священики, і він (католицизм) став агресивним, намагаючись вогнем і мечем нав’язати владу папи іншим народам (чого вартують хрестові походи і колонізація Заходом багатьох країн інших континентів), у тому числі й православним. Протистояння католицизму і православ’я викликано тим, що католицизм є по суті єретичне вчення, про що говориться, наприклад, у книзі російського письменника Валентина Пікуля «Пси господні». Ідея «богообраності» перейшла від іудеїв до католиків і протестантів, визначивши їхню зарозумілість і презирство до інших народів. Це викликало відмінності в менталітеті й у духовності західних народів від православних слов’ян. Саме тому на Заході постали: колонізація інших країн для пограбування і присвоєння їхніх багатств (із перетворенням місцевого населення, наприклад, негрів на рабів), війни за колонії, інквізиція, полювання на відьом, фашизм, у другий половині XX століття відкриті демонстрації на площах міст статевого акту (як сексуальна революція), а зараз неоколонізація інших країн, легалізація сексуальної пе- рекрученості (дбайливо — «сексуальних меншин») і масові шоу, що вимагають бездумної участі кожного психозно-єдинодушній поведінці, нав’язуваній юрбі під орудою фанатичних проводирів, наприклад, свято чудовиськ Хеллоуін. Тому європейський вибір приведе Україну до вже запланованої на Заході руйнації її економіки, скороченню її населення і духовної асиміляції східних слов’ян — тому що там процвітатимуть тільки нації, у менталітеті яких закладено панування матеріального багатства.
А визнання в іудаїзмі жінок другосортними щодо чоловіків зловісно відобразилося й у католицизмі. Іван Єфремов так говорить про це: «Засновник римської церкви апостол Павло /…/особливо круто затвердив антижіночу лінію церкви. Церква до кінця середньовіччя розрослася в могутню організацію із широкою і необмеженою владою, і за законом діалектичного розвитку зерна помилок, посіяних під час її створення, розрослись до неминучого протиріччя з самою суттю християнської релігії — до дивовижного за кровожерливістю і жорстокістю переслідування відьом, а заодно і усякого вільнодумства, яке на століття відкинуло назад людство — точніше, нашу європейську цивілізацію — і поставило Європу на межу цілковитого економічного краху. Якби не наспіло пограбування Азії й Африки, то навряд чи Європа витримала б такий крах своєї культури і виховання. Дійшло до того, що красиві жінки в Німеччині, Іспанії й інших країнах стали рідкістю!» [6].
У книзі американського письменника і дослідника історії Дугласа Ріда «Суперечка про Сіон» і в книгах російських дослідників Валерія Ємельянова «Десіонізація», Юрія Іванова «Обережно: сіонізм! Нариси з ідеології, організації і практики сіонізму» і Григорія Климова «Божий народ» розкривається справжня історія єврейського народу і сатанинська суть іудаїзму, що приховується ретельно від усіх народів. Наприклад: «...Початок історії іудаїзму веде походження від 458 року до Різдва Христового... Цього року в маленькому палестинському племені іудеїв було проголошено расову доктрину, вплив якої на наступні долі людства виявився згубнішим за вибухові засоби й епідемії. Теорія панівної раси оголошується іудейським “Законом”... За цим вченням, племінний бог Ієгова оголосив іудеїв своїм “обраним народом”... Читаючи прокльони, перераховані у Повторенні Закону, мимохіть закрадається підозра, що природа божества, яке погрожує ними чисто диявольська, і аж ніяк не божественна: неможливо поєднати дане цьому кумирові ім’я “Бога” з його прокльонами» [5]. Такого ж висновку доходить і Григорій Климов: «Тому люди і говорять, що схоже на те, що єврейський бог Ієгова — це сам диявол». Я лише констатую, що моя думка збіглася з подібним висновком багатьох дослідників! Наприклад, чесний єврей, харківський рабин Едуард Ходос у своїй книзі «Єврейський “Норд-Ост”, або Портрет Звіра на повен зріст» (Харків, 2004): «Примара ходить планетою, примара обраності євреїв... У гострій формі він набуває подоби клінічного безумства... На цю форму хвороби страждає значна частина ізраїльського населення... Майбутнє вони уявляють однаково — світове панування, коли в кожного єврея буде по 10 рабів-гоїв, а особливо завзяті народи буде знищено... Каббалісти і талмудисти... самі чудово розуміють, що штовхають євреїв у сатанізм, у сповідування культу сатани, якого вони називають своїм богом».
Іудаїсти хочуть поступово спотворити і знищити всі релігії — це одне із завдань, зазначених у «Протоколах сіонських мудреців» як таких, що сприяють досягненню світового панування [5]. Для цього влаштовують розколи католицизму, православ’я й ісламу, створюють численні релігійні секти (баптистів, євангелістів, п’ятидесятників, Біле братство і т. д.). Робиться все, аби відвернути вірних від справжнього вчення Ісуса Христа і щоби вони вже не могли самі розібратися в
розбіжностях багатьох нових і старих релігій. Тоді неєвреям можна буде нав’язати одну для всіх їхню релігію за назвою «Свідки Ієгови». Можна помітити, що зараз із боку сіоністів провадяться потужне фінансування й пропаганда у всіх країнах світу цієї нової секти для гоїв (наприклад, один із журналів цієї секти «Пробудись!» видається 81-ю мовою). При цьому, щоб не заважало вчення Ісуса Христа, місіонери цієї секти назвали його сином єврейського «бога» Ієгови.
Ця відверта неправда не викликає належних протестів із боку християнських священиків (тому що вони дотепер не можуть відрізнити Бога як Ісуса Христа від єврейського «бога») і тому її відкрито пропагують іудаїсти, сіоністи й місіонери різних сект. Майже всі секти вийшли зі США — там з 60-x років минулого століття в плані проведення холодної війни почалися активні розробки психотехнологій, орієнтованих на створення різних сект, розколи православ’я й інших релігії. Після розвалу СРСР в Україну, до Росії й інших колишніх радянських республік поринули потоком матеріали російською мовою, видрукувані в США і на Заході, у яких пропагується секта «Свідки Ієгови». Про це саме відверто говорить сіоніст Бжезінський: «... після того, як ми покінчили з комунізмом, головний наш ворог — православ’я». Він розуміє, що, тільки ліквідувавши православ’я, можна знищити менталітет східних слов’ян і усунути їх як великий народ. По-моєму, саме всотавши в себе частину нашої духовності, рабин Едуард Ходос як чесна людина став спроможний на вищенаведений висновок! Тому після тілесної смерті його душа може бути гідною вічного життя, а душу Бжезінського буде відправлено на знищення.
Багато науковців стверджують, що прямих нащадків іудейського племені давно вже немає. Розкидані по всьому світі, вони перестали існувати як одна народність — асимілювалися серед місцевих жителів. Але євреями залишалися ті, хто зберіг відданість іудаїзму, і ставали ті, хто потрапив до тенет іудаїзму і був «заражений» цим ученням, наприклад, давні хазари і караїми в Криму. Тобто євреї нині — це вже не прямі нащадки іудейського племені, а мовби ідеологізовані люди, і не національність, а співтовариство людей, які усвідомлено (при обмежених знаннях) чи неусвідомлено (під впливом виховання) прийняли фанатичну ідеологію іудаїзму, і по суті є сатаністами. Про це ж було пророцтво в Новому Завіті: «Я знаю /…/ зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани» (Од. 2:9), Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду» (Од. 3:9). На думку одного з основоположників сіоністської ідеології Л. Пінскера (1821–1891), багато народів не вважають євреїв нацією, однак усупереч цьому останні є нацією через «спільності духу».
Отже, сучасні євреї й напівкровки (за родинними зв’язками) вважають себе євреями або зараховують себе до євреїв юридично власне добровільно! Чому? Тому що расистська ідея їхньої «обраності», єврейської вищості і панування над усіма народами навіюювана їм Талмудом і ще більше Каббалою, заряджає їх надією на безкарність за історичне зло і сатанинською самовпевненістю. За Єврейською енциклопедією, Каббала значно розрослася за рахунок численних текстів єврейською мовою і в її знання посвячували тільки деяких обраних — от чому народи не знають про її зміст і не підозрюють про смертельну небезпеку для них! Міжнародний сіонізм, що спирається на іудаїзм, провадить політику загального контролю і таємних змов за допомогою «секретної діяльності рабинів, єврейських націоналістів, лихварів і банкірів, формуючи таємні організації або використовуючи вже створені (наприклад, масонські) організації, про що йшлося в книгах «Суперечка про Сіон», «Десіонізація», «Божий народ» і в «Протоколах сіонських мудреців», і в книгах Е. Ходоса [7]. Тому знати зміст зазначених у цій статті книг мають усі глибокодумні люди і особливо ПОЛІТИКИ, і Священики.
У книзі О. П. Блаватської «Таємна доктрина. Синтез науки, релігії і філософії» на підставі дослідження зроблено висновок, що іудаїзм є релігія ненависті до інших народів. Це підтверджує і книга американського єврея Натанаела Кауфмана (надрукована перед вступом США в Другу світову війну) під заголовком «Німеччина повинна загинути», у якій він вимагав цілковитого винищення німців шляхом стериалізації. Участь євреїв-націоналістів у Жовтневій революції породила численні приклади нелюдської жорстокості [9]. Сіоніст Л. Троцький проникнув до більшовицької партії, проти якої до цього боровся (як Павло до християнства), приховуючи, що він масон і що його друга дружина з 1903 р. Наталія Сєдова (прізвище попереднього чоловіка) є дочкою банкіра Абрама Животовського, тісно пов’язаного з банкірами-сіоністами Варбургом і Шиффом, які фінансували євреїв-революціонерів для скинення царя і розвалу Російської імперії. У книзі Арона Симановича «Спогади» наводяться слова єврея Л. Троцького, що підкреслюють його іудаїстське мислення: «Ми повинні перетворити Росію на пустелю, населену білими неграми, яким ми дамо таку тиранію, що не снилася ніколи найстрашнішим деспотам Сходу. Різниця лише в тому, що тиранія ця буде не права, а ліва і не біла, а червона, тому що ми проллємо такі потоки крові, перед якими здригнуться і сполотніють усі людські втрати капіталістичних воєн. Найбільші заокеанські банкіри працюватимуть у найтіснішому контакті з нами. Якщо ми виграємо революцію, то на уламках її зміцнимо владу сіонізму і вона стане такою силою, перед якою увесь світ опуститься на коліна. Ми покажемо, що таке справжня влада. Шляхом терору... ми доведемо російську інтелігенцію до цілковитого отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану... А поки наші юнаки в шкіряних куртках — сини годинникарів з Одеси й Орші, Гомеля і Вінниці — як чудово вміють ненавидіти все російське! З якою насолодою вони фізично винищують російську інтелігенцію — офіцерів, інженерів, вчителів, священиків, генералів, академіків, письменників...». Цю іудаїстську ненависть до росіян єврейські націоналісти витончено навіюють іншим народам (наприклад, у Польщі й в Україні).
А засилля євреїв на керівних посадах у більшовицькій партії дозволило Троцькому на XIII з’їзді РКП(б) самовпевнено виступити зі своєю програмою (травень 1924 р.): «...Кожному з вас має бути зрозуміло, що старі владущі класи своє мистецтво, своє знання, свою майстерність керувати отримали в спадщину від своїх дідів і прадідів. А це часто замінювало їм і власний розум, і здібності. Що можемо цьому протиставити ми? Чим компенсувати свою недосвідченість? Запам’ятайте, товариші, — тільки терором! Терором послідовним і нещадним! Поступливість, м’якотілість історія ніколи нам не пробачить. Якщо дотепер нами знищено сотні і тисячі, то тепер прийшов час створити організацію, апарат, який, якщо знадобиться, зможе знищувати десятками тисяч. У нас немає часу, і можливості шукати справжніх, активних наших ворогів. Ми маємо стати на шлях знищення, знищення фізичного, усіх класів, усіх груп населення, з яких можуть вийти можливі вороги нашої влади...».
Очевидець тих подій і чесний єврей Йосип Бікерман з болем і тривогою писав: «Тепер єврей — у всіх кутах і на всіх щаблях влади. Росіянин бачить його і на чолі першопрестольної Москви, і на чолі Невської столиці, і на чолі Червоної Армії... Він бачить, що проспект Св. Володимира названо ім’ям Нахімсона... Росіянин бачить тепер єврея і суддею, і катом... Не дивно, що росіянин, порівнюючи минуле із сьогоденням, утверджується в думці, що теперішня влада єврейська... Що вона для євреїв і існує, що вона робить єврейську справу — у цьому переконує його сама влада».
Про сатанинські дії іудаїстів пише у своїй книзі Д. Рід [5] і робить висновок: «Важко не побачити в такій психології і практиці, що прикриває шахрайство й кримінал псевдорелігійною мантією, одну з причин “антисемітизму”, чим і пояснюється те, що у всій Європі немає країни чи провінції, у якій євреїв за останню тисячу років не піддавали би вигнанню чи погрому» — і далі зазначає, що євреїв було вигнані з Франції в 1080, 1396 і 1591 р., з Англії в 1290 і 1510 р. і з Іспанії в 1492 р., крім того їх кілька разів виганяли з Київської Русі і потім Росії, але про цю мудрість століть (!) ЗМІ завзято і злочинно мовчать, бо перебувають під контролем євреїв або духовно їм продалися.
На думку прогресивних дослідників і письменників, вигнання євреїв на чолі з Мойсеєм із Древнього Єгипту було першим в історії поголовним їхнім вигнанням. А за Старим Завітом («Вихів»), укладеним іудейськими чорнокнижниками, Мойсею велів ІУДЕЙСЬКИЙ «бог» вивести своє плем’я з Єгипту в землю Ханаанську. Але це було, як мінімум, четверте вигнання євреїв після першого вигнання з халдейського міста Ур у Межиріччі Аврама (від якого, вважали іудеї, вони походять) разом із батьком Фаррою і дружиною Сарою. І після другого, наступного, вигнання Аврама зі своїм «святим» сімейством з Єгипту за те, що свою красиву і безплідну дружину Сару той назвав сестрою і видав заміж за фараона, отримавши велику винагороду. Заради наживи Аврам так само віддав дружину цареві Герару Авімелеху. Тому що Аврам, жадібність і користь якого більш відома сатані, давно вже чинив відповідно до порад свого «бога», сатани.
І останній, від імені «бога», назвав Аврама Авраамом, а Сару Саррою і напророкував старому Аврааму (йому вже було 100 років) і старій Сарі (їй було 90 років), що Сара, безплідна і немічна, народить сина, якого вони повинні назвати Ісаак і від якого виникне «обраний» народ: «...Сарра, твоя дружина, сина породить тобі, а ти назвеш ім’я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім. А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його... А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року» (1М. 17: 19–21). Як колишній іудаїст, апостол Павло так захоплюється початком єврейського народу: «Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав (тобто це був не Бог. — Авт.). Тому й від одного, та ще змертвілого (? — Авт.), народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря» (Євр. 11: 11–12). Ту т апостол Павло відверто бреше — «й пісок незчисленний край моря». Ісаак «виправдав» надії сатани, коли скористався гостинністю царя Герара Авімелеха й пограбував його народ, чим змусив Аві-мелеха вигнати його з усім сімейством (от уже третє вигнання): «Сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас! І пішов Ісак звідти... А звідти піднявся він до Беер-Шеви. І явився йому Господь (тобто сатана. — Авт.) тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою... І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Пі-хол, головний начальник війська його. І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе. А ті відказали: ... складімо умову з тобою, що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром...» (1М. 26: 16–17, 23–24, 26–29). Ту т слова «сильніший за нас» є іудаїстська підміна слів «багатших за нас», бо якби Ісаак став «сильніший за їх», то вони не змогли б його вигнати! Нащадки Ісаака створили іудаїзм і Старий Завіт. Тому Ісус Христос сказав іудеям: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете... Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога» (Ів. 7: 39, 44, 47).
Породивши такий народ, сатана увесь час заохочував у євреях лукавство, пристрасть до наживи, ідеї хитрого обману, підступи, розпусту, жорстокість, а щоб настрахати їх, грозив їм жорстокими карами на Землі і вічними муками у пеклі за невиконання його вказівок. Наприклад, Мойсею за якісь злодіяння фараон звелів полишити з усім своїм плем’ям Єгипет. Це викликало в Мойсеєві сліпу ненависть і жагу помсти і він (за намови сатани) створив ідейні засади нової ідеології-релігії, аби відібрати багатства в інших народів і потім ці народи знищити. Про злочинну мету іудаїзму йдеться у книзі французького філософа Поля Гольбаха (1723–1789) «Галерея святих»: «... Бажаючи мати над євреями абсолютну владу, Мойсей не тільки прив’язав їх до себе узами винайденої ним релігії, але хотів також, щоб пута були міцні. Він переконав євреїв, що їхній бог — “ревнивий бог”, який ненавидить інших богів, вимагає, щоб їх вигнали з лиця землі, наказує безжалісно винищувати всіх шанувальників їх... Покірні тільки своїм священикам, євреї стали ворогами роду людського... Вони вважали, що їм усе дозволено проти людей, які були предметом гніву “божого”. Мойсей розпалив їхню жорстокість, жадібність, усі пристрасті проти людей, яких він малював богопротивними, невартими жалості, з якими нема чого церемонитися, над якими можна чинити найбільші жахи». Фанатичні послідовники Мойсея виклали його вчення у вигляді п’яти перших книг Старого Завіту (Тора) як нібито зі слів «бога», які почув Мойсей і запам’ятав. На жаль, багато християн не розуміють, що Мойсей і його послідовники служили сатані і робили зло, і наївно повторюють слова іудаїстів зі Старого Завіту, що Мойсей є пророк і ставлять його навіть вище всіх інших пророків.
Нині таємний світовий сіоністський уряд, що складається з родовитих і елітних євреїв (наприклад, банкірів Ротшільдів та ін.), озвучує плани створення бажаного сіоністам «Нового Світового Порядку» через «Комітет 300» (див. книгу співробітника британської розвідслужби Джона Колемана «Комитет 300» — М.: Вітязь, 2000) і через діяльність фанатичної гілки іудаїзму — Хабад [7]. Серед цих підступних планів — використання глобалізації задля досягнення своїх цілей, примусове скорочення населення Землі вдвічі, зокрема у Росії й Україні, ліквідація християнства (насамперед православ’я) і інших релігій із нав’язуванням бажаної сіоністам однієї релігії для гоїв, рабської покірності і т. ін. У Новому Завіті євреям підказано шлях урятування їхніх душ: відмовитися від іудаїзму і свого єврейства (тобто від служіння сатані) й асимілюватися серед інших народів. Тому що будь-яке згуртування — аж до засилля — євреїв призводить (як доведено історією!) знову до нових несправедливостей, нещасть і страждань інших народів. Яскравий приклад цьому — переважання євреїв у ЗМІ і на відповідальних посадах, і на високих посадах у науці спричинило захват серед учених від теорії відносності, яка академічну науку відправила помилковим шляхом [1; 9]. Наприклад, чесний єврей В. А. Ацюковський як фізик вирішив сам оцінити цю «теорію» і дійшов такого висновку: «З часів Птоломея історія не знала більш брехливої і реакційної теорії, ніж Теорія відносності Ейнштейна» [9, с. 364].
Як перебороти іудаїзацію вчення Ісуса Христа?
Багато чесних землян, вивчивши різні релігії, відмовляються від своєї віри, оскільки обирають православне вчення як таке, що найбільш точно виражає вчення Ісуса Христа. Але й у православ’ї є «зерна помилок». Священикам потрібно виявити мужність і позбавити від поглядів, обрядів і перекручень учення Христа, показати справжню суть засновника сатанинської релігії — іудаїзму, відгородити менталітет православ’я від іудаїзації і, відповідно, врятувати від загибелі наш народ. Древні предки слов’ян мали вже свою релігію і знання, що (відповідно до древніх джерел, включаючи Веди і Велесову книгу) були духовно вищими, ніж іудаїзоване християнство, прихильники якого обізвали їх «язичниками», дискредитували й інспірували гоніння на цю релігію. Однак правда про наших предків у тому, що саме ці «язичники» правильно сприйняли, захищали і захищатимуть учення Ісуса Христа, а тому їх душі будуть спасенні (Дії. 28:28).
На жаль, спробу Л. Толстого написати нове євангеліє, яке правдиво це вчення відображає, не зрозуміли. І його за це відлучили від церкви, згрішивши перед Богом (тобто Вищим космічним розумом) і народом Великої Русі! Православні священики дотепер не хочуть, по-перше, зрозуміти слів Євангелія від Іоанна: «Закон бо (про обрізання. — Авт.) через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа» (Ів. 1:17), по-друге, офіційно заявити, що не можна на один рівень ставити іудаїзм (як расистську релігію) й універсальні релігії (буддизм, християнство й іслам). Але все більше жителів планети розуміють, що іудаїсти перекрутили вчення Ісуса Христа, і тому зростає кількість спроб по-своєму витлумачити і переписати Євангелія [4; 14].
У російському перекладі канонічного тексту Нового Завіту курсивом додано слова для «ясності мови» — див. Толковую Библию (Петербург, 1911–1913. — 2-е вид.) або ювілейне видання Біблії, присвячене тисячоріччю водохрещення Русі. Я спеціально і для багатьох уперше на це звертаю увагу! Наприклад: «Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як [силою його. — У рос. перекладі, ред.] Вельзевулом, князем демонів... І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші?» (Мт. 12: 24, 27)*. У цьому прикладі слова cuє і силою додані для ясності. І таких прикладів у тексті багато. Однак у цьому плані далеко не все ще зроблено. На жаль, переклади тексту Біблії іншими мовами і випуски її різними видавництвами використовувалися раніше і зараз для її подальшої іудаїзації, особливо Нового Завіту [4: 14–15], щоб канонічні тексти поступово забули, а заодно забули б таємну і древню сутність іудаїзму. Я порівняв канонічний текст Нового Завіту і текст Нового Завіту, підготовлений в 1953 р. за редакцією єпископа Кассіана (нібито як переклад із грецького оригіналу російською мовою), який очолював комісію з перекладу Нового завіту з метою переглянути синодальний переклад на прохання Британського й Іноземного Біблійного Товариства. Із порівняння випливає, що канонічний текст більш лаконічний і точний, а переклад привніс тільки згладжування дій і думок іудаїстів і навіть змінив зміст деяких статей на їхню користь. Наприклад, статтю 28:27 у Діяннях закінчено як стверджувальну пропозицію «Й Я зцілю їх», а в канонічному тексті говориться навпаки: іудеї не почують, не побачать і «не зрозуміють серцем і не звернуться, щоб Я зцілив їх». У статтях 2:9 і 3:9 канонічного тексту Одкровення говорилося про «сатанинське збіговисько», а за Кассіаном — про «синагогу сатани». У його перекладі немає виділення слів або самих слів, доданих задля «ясності мови».
Але вже і сам канонічний текст і його грецький «оригінал», що їх підготували в основному іудеї, які вступили в християнство, первинно мають сліди іудаїстських перекручувань, а тому слова, додані для «ясності мови», необхідні. Наприклад, у Євангелії від Іоанна у главі 4:22 було опущене слово «у цьому». Оскільки іудеїв-фанатиків тоді боялися не тільки сусідні народності, але й самі іудеї, то порятунком від іудеїв було, за словами Ісуса, прийняття справжнього Бога: «Ви не знаєте, чому кланяєтеся; а ми знаємо, чому кланяємося, тому що в цьому спасіння від Іудеїв». Відсутність слів «у цьому» робить цю статтю незрозумілою і не відповідною іншій, а тому дозволяє іудаїстам брехливо витлумачити статтю навпаки (як у наведеному вище прикладі [13], що спасенне людства прийде від іудеїв ?!). Аналогічно далі в тексті статті 7:7 опущено слово «іудеїв», тому, щоб правильніше звучало звернення до братів-галилеян, треба: «Вас світ іудеїв не може ненавидіти, а Мене ненавидить, тому що Я свідчу про нього, що справи його злі», бо під світом іудаїстів розуміли тільки себе, а народи іншої віри не вважали за людей. По цій же причині слово «іудеїв» зараз відсутнє після слова «мир» і в ряді інших статей Біблії, наприклад, у Євангелії від Іоанна — 15:18, 16:20, 17:14 та ін.
У статті 3:25 Дій святих апостолів апостол Петро наводить (або йому приписано) такі слова Мойсея, з яких видно, що Петро не відрізняв єврейського «бога» від Бога в особі Ісуса Христа і не розумів, що людьми Мойсеєм визнавав тільки іудеїв, тому що вони від «насіння» Авраама (?). Перекручення змісту в наступній статті 3:26, зверненій до іудеїв, усувається, якщо слово «благословити» («Благословить») замінити на правильніше за змістом слово «напоумити» («образумить»): «Бог, воскресив Сына Своего Иисуса, к вам послал Его образумить вас, отвращал каждого от злых дел ваших». У посланнях Павла багато прикладів не християнського, а іудейського його мислення, наприклад: «Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога… А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали» (1 Тим. 1:20 і 5:20), «Господь буде судити народ Свій! Страшна річ попасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10: 30–31). Отже, що інші народи для Павла не від Бога, він лякає навіть «богом», а тому говорить про Ісуса Христа не як про Бога, а як про сина єврейського «бога». Останнє звучить і на службі в православній церкві: «Ісус син Давида». Адже це не сумісно зі словами «Ісус — Син Божий» і «Я й Отець Ми одне!» (Ів. 10: 30). Д. Рід доводить [5], що Ісус як Син Людський за народженням був галилеянин, тобто не був іудеєм. Коли ж православні священики нарешті усвідомлять принциповість і важливість цього висновку Д. Ріда? Павло лукаво намагається також повести Старий Завіт від критики: «Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого. Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми... Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм... Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління» (Євр. 8:7, 8, 10, 13). Сліпе, уривчастими цитатами, догматичне і некритичне вивчення Біблії тими, хто вірує і тими, хто не вірує вигідне тільки іудаїстам і сіоністам — християнам це не вигідно самогубне!
Іудаїзація спостерігається не тільки в християнських текстах. У головному храмі відновленого в центрі Києва Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі Київського патріархату — Михайлівському соборі на лівому доповненні іконостаса встановили іудейсько-масонську зірку, а всередині трикутника зобразили масонський символ «всевидючого ока». Зовні — вище від головного входу на Михайлівському соборі зображено образ Ісуса Христа зі світло-золотим німбом навколо його голови, а над ним поміщений образ нібито Бога-Батька у вигляді оброслої великою бородою чоловічої голови (як у хасида), що дивиться не прямо в очі як Ісус, а кудись убік і оконтурений замість німба світло-золотим трикутником.
По-перше, Бог-Батько і Святий Дух не мають свого образу, а в людській подобі Бог з’являється тільки у вигляді Ісуса Христа (Ів. 12:45, 14: 9–10): «А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене... Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені?». Наприклад, українська екстрасенс А. Д. Мужайло, яка має дві вищі освіти (юридичну і медичну), за порадою з Космосу стала лікувати людей. Вона під час контактів бачить Бога (як Вищий космічний розум) в образі Ісуса Христа: «Він цілком реальний. Темноволосий, із великими блакитними очима, що випромінюють сонячне світло. Він випромінює добро, силу Світла, життя і твердість одночасно. і розмовляє, і посміхається, буває, обурюється, але ніколи цього не показує...» [16].
По-друге, зображення вище образу Ісуса Христа образу Бога-Отця є порушенням канонічного тексту «Я і Батько — одне» і є натяк, що Ісус Христос не Бог, а син єврейського «бога» Ієгови. Тому не дивно, що один молодий служитель цього монастиря вже переконано заявив мені, що вважає Ісуса Христа не Богом, а сином єврейського “бога” Ієгови, інший молодий служитель погодився, що таке зображення Бога-Батька не є канонічне, а третій молодий служитель озлобився від питання: «Чому Богом він вважає єврейського “бога” Ієгову, а не Ісуса Христа?» — і став навіть виштовхувати мене з храму. Але навіщо такі неканонічні зображення і тлумачення в православному храмі? Адже будь-які перекручення канонічного тексту сприяють іудаїстській меті — посіяти недовіру й відвернути прихожан від православ’я. Воістину, одне зло об’єдналося з іншим злом, щоб виступати проти істини і добра!
Православним священикам аби усунути іудаїзацію християнства, треба разом із прогресивними вченими, які вірують у єдиного Бога або у Вищий космічний розум, обговорити і розробити такі спільні дії:
1) пояснити віруючим сатанинську ціль створення Хабаду [7], і численних сект, особливо «Свідки Ієгови» (ця секта вже заборонена в ряді держав);
2) забороняти при перекладах Біблії або при її викладах і перевиданнях змінювати зміст і робити відступи від канонічного тексту, а слова, додані в текст для ясності мови, обов’язково виділяти;
3) проводити круглі столи і конференції для подолання іудаї-зації християнства і правильного тлумачення тексту Біблії;
4) відновити хороше ставлення до Л. М. Толстого і врахувати його поради.
І це буде початком переходу до нової епохи людства від епохи сатани як початок духовного відродження людей і торжества справжньої людяності на Землі!
Земляни, не будьте пігмеями духу, або сатаністами, або боягузами, боріться за майбутнє вічне життя своєї душі і душ своїх близьких!
Література
1. Ситкарёв Г. Т. ОСНОВЫ КОСМИЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ,
соответствующие обращения инопланетян: Монография.
— К.: ИИЦ Госкомстата Украины, 2005.
2. Ситкарёв Г. Т. ВЫБИРАЙ: вечная жизнь или вторая смерть // Продолжение следует. — 2002. — № 145 (апрель).
3. Щёкин Г. В. Когда придёт Христос-Спаситель? // ПЕРСОНАЛ. — 2004. — № 2.

4. Искаков Б. И. Жизнь параллельных миров. — М.: Международная Славянская академия, 2000. — Т. 3.
5. Дуглас Рид. Спор о Сионе. — М.: Твердь, 1993.
6. Ефремов И. Лезвие бритвы. — М.: Правда, 1986.
7. Ходос Э. Выбор — 2006: между Спасителем и Антихристом или Оранжевая цель сквозь еврейский прицел. — Харьков, 2005.
8. Шилов Ю. А. Начало цивилизации и начало Руси // «Неизведанные миры». Серия А. — 2001. — № 5.
9. Ацюковский В. А. Концепции современного естес
твознания. — М.: МСЭУ, 2000.
10. Сказание Афродиана // Наука и религия. — 2000. — № 1.
11. Иоанн. Самодержавие духа. — Саратов: Надежда, 1995.
12. Аксёнов А. П. Я — не колдун, я знахарь. — Донецк: Сталкер, 1996.
13. Лангхаммер Иоахим. Что будет с этим миром? Толкование Божьего плана спасения / Пер. с нем. — 32076 Bad Salzuflen, 1994.
14. Селиванов Н. Евангелие Иисуса Христа, очищенное от искажений, намеренно внесенных иудейскими первосвященниками-реформаторами, и ошибок, допущенных при переводе. — Днепропетровск, 1997.
15. Крылов В. Реставрация или разрушение? О новых переводах священных текстов // Наука и религия. — 1991. — № 5.
16. Мужайло А. Д. Есть Я и Ты // Наука-фантастика. — 1994. — № 10.