головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 7/2006 
Персонал № 7/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Юридические услуги и консультации. Услуга "юрист Харьков". Адвокаты Украины.
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







ГРОШІ І ЗАКОНИ ПРИРОДИ

Віктор ПЕТРОВСЬКИЙ, громада «Трійця», активіст наукового товариства ім. Сергія Подолинського

Золото відоме людству близько семи тисяч років. В історії людства це і благо, і прокляття. Його називали «Жовтим дияволом». У Давньому Єгипті золото використовували як гроші 2800 років до н. е. Із часом від золотих монет відмовились і відновився товарообмін. Товар оцінювався, виражався затратою людської енергії (праці, вміння, мудрості). Рабовласницьким державам потрібен був еквівалент за товар і послуги. Держава намагалась карбувати гроші для внутрішньої потреби. Тому гроші виникли для обміну товарів, і це було досягненням людства, але вони спричинили виникнення відсотків, що роблять із грошей ще більше грошей.


Якби хто-небудь вклав у капітал одну пенні під 4% річних у День Різдва Христового, то вже в 1750 році на виручені гроші міг би купити стільки золота, скільки важить земля. Якби під 5% річних — він міг би купити стільки золота ще в 1403 році. Приклад показує, що на тривалу перспективу виплата відсотків, як математично, так і практично неможлива. Гроші з механізмом відсотків призводять до акумуляції капіталу в руках дедалі меншої кількості людей.

Людство почало боротись проти відсотків. У 1139 році другий Латеранський собор ухвалив: хто бере відсотки має бути відлучений від церкви. Від XII до XV століття в Європі в оборот ввели гроші, які назвали «брактеатами». Їх випускали міста, єпископи і деякі феодали. Ці гроші були призначені для обміну товарів і послуг, а також були засобом стягування податків.

Брактеати — золоті і срібні гроші раз у рік знімалися, вилучалися з обороту і замінялися викарбуваними. Причому вони девальвували на 25%. Цю частину утримували як збір за карбування. Ніхто не прагнув мати таких грошей. Ці гроші намагалися вкладати у будівництво, в мистецтво впродовж року. Ханс Корсен зазначає у книзі «Тендітні гроші»: «Оскільки накопичувати грошові багатства було неможливо, замість них були створені реальні багатства».

Наприкінці XV століття ввели так званий «вічний пфеніг». Він вже не знецінювався. Почалось накопичення грошей, стягування відсотків. Унаслідок цього дехто ставав багатим, а всі решта — бідними.

Цей приклад вчить, що податки треба стягувати окремо, а плату за оборот — теж окремо. Мартін Лютер у 1483-1546 роках викривав лихварів. «Якщо колесують і обезглавлюють вуличних грабіжників, убивць і злочинців — потрібно спочатку колесувати і катувати всіх лихварів, виганяти, проклинати і обезглавлювати всіх скнар». Але вже люди не змогли вирватись з-під опіки відсотків до сьогодні.

Сильвіо Газель, на відміну від інших учених, у книжці «Природний економічний порядок» 1904 року довів теоретично з залученням багатьох практичних прикладів, що золотий стандарт не тільки марний, але навіть шкідливий для добре налагодженої грошової системи на основі безвідсоткових грошей.

Римське право закріпило землю як приватну власність майже 300 років тому в країнах Західної Європи. Сьогоднішні власники або купили землю, або одержали її у спадщину. Тому для того, щоб восторжествувала справедливість, їм необхідно виплатити компенсацію. Громади таких грошей не мають, але йде пошук накопичення коштів. Наслідком такої реформи стало б негайне припинення спекуляції землею.

Основний закон ФРН, наприклад, дає визначення землі як власності, що вимагає соціальної відповідальності, а в статті 15 записано: «Земля, природні багатства і засоби виробництва можуть передаватися у власність громади або інші форми колективної власності з застосуванням закону, який визначає вид і розмір компенсації». 

Маргрит Кеннеді у своїй книзі «Гроші без відсотків і інфляції» доводить необхідність проведення у світі грошової, земельної і податкової реформ. Сучасні експерти і дослідники, які вивчають альтернативи існуючої суспільної системи, не приділяють належного значення грошовій, земельній та податковій реформам як найважливішим аспектам соціальних та економічних проблем.

Автор указує, що ці реформи є тільки необхідною частиною потрібних змін для виживання на нашій планеті. Вони вписуються у межі зусиль поліпшення взаєморозуміння між людиною і природою та між самими людьми. Щоб об'єднати соціальну справедливість із можливою більшою свободою, необхідно припинити спекуляцію всіма життєво важливими ресурсами: грошима, землею, енергією, продуктами харчування, водою тощо.

Комуністичні експерименти (звільнення людей від експлуатації) не вдалися. Тому для забезпечення рівноправності були знищені особиста свобода і вільний ринок. За капіталізму велика свобода ставить під загрозу соціальну справедливість, екологічну рівновагу та основні потреби більшості людей. У комуністичній системі рівноправність вища ніж свобода. У капіталістичній — свобода вища за рівноправність.

Автор запропонувала реформи, які комбінують найкращі сторони капіталізму і комунізму та вказують третій шлях: особиста свобода, індивідуальний ріст поєднуються з вільним ринком, соціальною справедливістю на значно вищому рівні. Ціни формуються попитом/пропозицією. Ліквідується конкуренція.

Населення третього світу найбільше страждає від грошової, земельної, податкової залежності. І надії, що там можуть бути проведені реформи, немає. Зміни можливі у скандинавських країнах, Польщі, Чехії, Угорщині, ФРН. Ці держави шукають нових можливостей об'єднання вільного ринкового господарювання з більшою соціальною справедливістю.

Енерговаріант

Історія вказує, що був період розвитку людства, коли наші предки досягли узгодження можливостей суспільства з законами природи. Всевишній створив людину «вільною», тобто не прив'язав до інстинкту, як тварину, не вказуючи, чим вона повинна харчуватись, як поводитись, не розписаний і процес її життя. Це є «воля» Творця. Людина вільна і на її волю ніхто не має права посягати.

Свобода — віртуальне визначення. У природі свободи немає, є закони природи, які ведуть до рівноваги в усьому. Людина повинна їх свято виконувати. Людина створена Всевишнім для праці, бути провідником єдиного перетворюваного процесу на землі. Життя людей — це стосунки через товарообмін, а згодом і нині — через гроші.

Гроші — це математичні знаки з символами на металі чи на папері, з яких випливає вартість. Вартість — це міра людської праці, тобто енергія. Енергія з'являється не тільки від нашої праці, а і з природного джерела. К. Маркс у I — ІІІ томах «Капіталу» вивів, що додаткова вартість, це результат роботи людських м'язів, людської праці.

С. Подолинський під впливом цих трьох томів «Капіталу» про додаткову вартість пише свою працю «Про Енергію поверхні землі» і надсилає в березні 1880 року Карлу Марксу. У IV томі «Капіталу» появилось визначення: «Основою абсолютної додаткової вартості, тобто реальною умовою її існування, є природна родючість землі — Природи, а відносна додаткова вартість заснована на розвитку суспільних продуктивних сил».

Подолинський довів, що додаткова вартість — це коли людина сіє зернину, а може вирости колосок на 5 — 10 — 20 — 30 — 40 — 50 зернин. Затрати людської енергії — праця майже однакова, але результат різний, бо залежить від родючості землі, тобто від сонця, кількості гумусу в землі і кількості води. Кожна зернина має певну кількість калорій. Держава наприкінці кожного року може підрахувати, скільки вирощено зерна, коренеплодів, овочів, фруктів, ягід, м'яса, яєць і все перерахувати в калорії. Якщо прийняти одиницю калорій за грошову одиницю, то це вже будуть гроші на основі енерговаріанту.

Людина стає провідником додаткової вартості, яка постійно діє, не зупиняється. І це — єдине діюче джерело енергії на планеті Земля. За законом збереження і перетворення енергії родючості землі, абсолютна суспільна енергія переливається в енергію промислових підприємств, тобто у відносно-суспільну енергію. Ця енергія заснована на розвиткові суспільних продуктивних сил.

Людина витрачає розумову і фізичну енергію на видобуток вичерпних природних енергій — кам'яного вугілля, нафти, газу, плавить сталь, миє золото, переробляє глиноземи й інше. Людина не витрачала розумової енергії на створення землі, води, газу, нафти, вугілля, різних металів, але умудрилась все оцінити в грошах і продавати. Природа створила ці багатства для всіх людей, які жили, живуть, народжуються і для майбутніх поколінь.

У ціну за кам'яне вугілля, нафту, метали, різні будівельні матеріали повинні входити тільки розумові і фізичні затрати людської енергії, вираженої в калоріях і перерахованих у грошову одиницю енерговаріанту.

У ціну машин, різних механізмів, апаратів, споруд, будівель входять тільки людські розумові і фізичні затрати, виражені в калоріях і перераховані у грошову одиницю енерговаріанту. За СРСР були розроблені затрати в кожному виробі і планували замінити планові показники не в грошах, а в затратах. Але розробки наукових інститутів були поховані. План було розроблено в грошах. У будівельних проектах було підраховано, скільки людино-затрат на споруду, але показник залишався вираженим у грошах.

Ціна товару (вартість) складається з кількості затраченої людської енергії, вираженої в калоріях.

Давайте виразимо:

А кал. — кількість вирощеного врожаю, м'яса, молока, яєць, фруктів, овочів, коренеплодів і перерахуємо в калорії по державі,

Б кал. — кількість затраченої людської енергії в державі за рік,

В — гроші,

В = А кал./ Б кал,

А кал = А1 + А2,

А1 = вирощення врожаю — для внутрішнього споживання,

А2 = вирощення врожаю для реалізації, продажу за кордон,

Б кал. = Б1 + Б2 + Б3, де Б1 — людські затрати на вирощення продуктів харчування, перераховані в калорії,

Б2 — людські затрати на вироблення предметів необхідного споживання людьми, перераховані в калорії,

Б3 — людські затрати для вироблення товарів на продаж за кордон, перераховані в калорії,

Г кал — розсіювання енергії за рік.

Г= Г1 + Г2, де Г1 — розсіювання енергії на харчування. Г1 < А кал,

Г2 — розсіювання енергії на купівлю енергоносіїв і інших товарів споживання,

Г2 < Б3 + А2.

По державі Г < А за рік.

Розсіювання енергії за рік менше, ніж затрачено людської енергії.

Держава може і має накопичувати:

•    продукти харчування — необхідний запас;

•    науковий потенціал — освіта;

•    здоров'я людей — забезпечення якісним харчуванням, одягом, житлом, предметами першої необхідності.

Накопичення грошей не повинно відбуватися ні в державі, ні в людей. Всі гроші за рік повинні знайти вжиток і спрацювати в новому році з більшим ефектом. Позики мають надаватися не під відсотки, а громадяни повинні зберігати гроші в ощадних касах, вкладаючи їх не під відсотки.

Гроші — вартість коректують щороку. Кожна держава має дбати про належну кількість і добробут населення.

Перед кожною державою стоятимуть такі основні питання:

Збереження землі — гумусного пласту — від виснаження, як єдиного постійного джерела перетворюваної енергії з неорганічних речовин в органічні.

•     Екологія — збереження навколишнього середовища від отруєння, забруднення.

•     Держава опирається на вчених, які розробляють пропозиції, впроваджують у життя і проводять контроль за станом гумусного пласту, води, повітря.

•     Учені проводять розрахунки затрат людської енергії на вироблення предметів і їх кількості для споживання людьми.

Учені розробляють пропозиції, як звільнити людей від бідності, злиднів, дати високу освіту, щоб пізнали закони Природи і почали думати про майбутнє людства. Вони розкривають перед людством Закони Природи, щоб кожна людина змогла знайти своє місце в Природі.

Учені мають розробити нормальні або демографічно обумовлені потреби (ДОП) від досягнутого рівня розвитку суспільства. Виділити ненормальні або демографічно-паразитичні потреби (ДПП). Це наркотики, алкоголь, тютюнопаління, гонитва за модними речами тощо.

Природою людина створена для праці, вона повинна бути провідником енергії на Землі. Вона має накопичувати, а не розсіювати цю енергію. Державі і суспільству потрібно здійснювати контроль за тим, щоб кожна людина працювала. Учені мають

вирішити питання, як звільнити людей від злиднів, дати достойні умови життя, освіту, професію. А людина має усвідомити та зрозуміти закони природи та дбати про майбутнє людства.

Учені мають розробити технології робіт так, щоб усі люди трудилися і були зайняті. Коли потрібно, всі трудяться більше. У інший час — менше. Сучасний світ і науки треба розділити на природні і віртуальні (штучні). Людство має усвідомити, що віртуальний світ спричиняє негаразди та війни. Це може призвес-

 


 

ти до загибелі цивілізації на Землі.

Роль грошей в історії людства

У золотий вік відбувався товарообмін. Вартість товару оцінювалась кількістю затраченої людської енергії — праця, вміння, знання, мудрість.

Капіталістичний світ — гроші на основі «золотого інваріанту». Вартість виражається кількістю одиниць золота. Ці гроші зосереджені в певних осіб, сімей, у банках, компаніях. Банківські кредити видають під відсотки, що призводить до збагачення меншості та збідніння більшості.

Під час інфляції відбувається перерозподіл власності. Ціни формуються попитом та пропозицією. Земля перебуває у приватній власності і постійно перепродується.

Комуністичний світ. Гроші — карбованець СРСР — ходили у країнах Варшавського договору. Ціна на товар обумовлювалася кількістю трудовитрат (тарифні ставки працівників), кількістю і вартістю матеріалів, накладних затрат підприємств, націнками на роздрібну торгівлю.

Майбутній світ. Гроші — кількість затраченої людиною енергії. Звідси — вартість товару. Кожна людина, виконуючи роботу, витрачає певну кількість енергії (див.

 

Модель майбутніх грошей у суспільстві

Середні витрати на харчування становлять три тисячі Ккал. за добу. Якщо взяти 10 калорій та прийняти ціну 1 коп., тоді харчування одній особі на добу коштуватиме три гривні.

За даними С. Подолинського, людина витрачає енергії: 1-2% — на людські потреби, 4-8% — на дихання, 20-30% — на випаровування води з організму, 60-70% — на випромінювання, на механічну м'язову роботу — 20%, на розумову — понад 20%. ККД людини є досить високим — понад 40%.

Для життєдіяльності суспільства потрібні: харчування, житло, одяг і взуття, духовні потреби, транспорт. Все це приймаємо за 100%. Середні норми для України можна прийняти виходячи з основної потреби — харчування. Необхідна середня кількість грошей на одну людину становить:

Література

1.  Гігієна харчування з основами нутріціології / Під ред. Ю. Н. Ципріяна. — К., 1986.

2.  Кеннеді М. Гроші без відсотків і інфляції // ПЕРСОНАЛ. — 2005. — № 9. — С. 28–37.

3.  Подолинський С. А. Вибрані твори. — К., 2000.

4.  Руденко М. Д. Енергія прогресу. — К., 1998.

5.  Смоляр А. Н. Гігієна і фізіологія харчування. — К., 1989.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту