Микола Гищак: «Щоб нам щось вдавалося – цим потрібно жити»

Адже він не на словах знає, які вимоги ставлять нині роботодавці потенційним працівникам. За словами Миколи Мироновича, аби бути конкурентоспроможним, сучасний студент, по-перше, має гарно вчитися. Коли в людини немає досвіду, роботодавець звертає увагу на рівень теоретичних знань. Ті ж знання, які дають викладачі МАУП своїм студентам, повністю відповідають сучасним потребам, — переконаний Микола Гищак. Адже він сам — випускник Міжрегіональної Академії управління персоналом.

— До навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом Ви вже здобули одну освіту. Чому ж вирішили здобути другу і з багатьох вищих навчальних закладів обрали самеМАУП? Як родина поставилася до Вашої думки про другу вищу освіту?

— Cвого часу я закінчив Національний аграрний університет із червоним дипломом за спеціальністю «Агроном-організатор». Але згодом влаштувався на роботу, що пов'язана з управлінням кадрами. І хоча чимось ці професії були схожі, оскільки за першою освітою мав займатися організацією виробництва, але були необхідні спеціальні знання. Я вивчав інформацію про те, де в Києві можна здобути ці знання і вибрав Міжрегіональну Академію управління персоналом. Вступив на навчання до Українсько-Російського інституту менеджменту та бізнесу за спеціальністю «Економіка управління персоналом», де мене влаштувала і навчальна програма, і вартість навчання. Я йшов на навчання, коли мені вже було 35 років. Звичайно, для сім'ї це був певний мінус у фінансовому плані, але вони розуміли: для того, щоб іти далі — необхідно вкладати в освіту. І нині я отримую результат від того, що вклав у МАУП. У першу чергу — моральний, оскільки я затребуваний фахівець, якому постійно надходять пропозиції про працевлаштування. Крім того, моя молодша сестра Людмила Миронівна Гищак, коли постало питання про те, куди йти навчатися, також подалася в МАУП і саме на мою спеціальність.

— Чи не заважала робота навчанню і навпаки?

— Звісно, ні. Адже практичні знання підкріплювалися теорією. І навпаки, те, чому нас навчали, можна було застосовувати на практиці. Взагалі я навчався на вечірньому відділенні — чотири рази на тиждень. У нас було дві групи по 18 осіб. І всі мої однокурсники також уже працювали. Тож під час занять ми могли ділитися один із одним своїм досвідом. Адже їм, як і мені, потрібні були нові знання. Знання від МАУП я здобув, як і розраховував — на 100 відсотків, і задоволений ними й до нинішнього дня. Скажімо, свого часу я писав курсову роботу про профорієнтацію старшокласників. А нині ті здобуті знання ми реалізували в конкретну практику, і вже другий рік поспіль проводимо програму, яка фінансується Головним управлінням сім'ї та молоді Київської міської держадміністрації. Наступний проект, уже після закінчення МАУП, був присвячений залученню молоді до державної служби.

Що цікавило і цікавить мене — працевлаштування молоді. Я здобув ґрунтовні знання, — маючи вже практичну базу, додав теоретичну.

— Які стосунки у Вас склалися з викладачами? Чи продовжуєте співпрацю з Академією?

— Я й досі підтримую з багатьма з них контакти, консультуюся. Наприклад, з Віктором Михайловичем Колпаковим, професором Дмитренком, з Нелею Григорівною Швець. Крім того, деякі напрацювання нашого центру, ми апробуємо в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Зокрема, проект щодо залучення молоді до роботи на посадах державних службовців. Ми отримали державне замовлення на підбір молодих управлінців для роботи на державній службі. Не так давно один із етапів цієї програми — тестування, проходив і в Академії. Якщо говорити про інші проекти, то хочемо започаткувати в МАУП для старшокурсників рейтингове комп'ютерне тестування на виявлення рівня управлінського потенціалу. Скажімо так, кожен із тих, хто йде навчатися до Міжрегіональної Академії управління персоналом, планує стати керівником. Тож ми пропонуємо проведення абсолютно незалежної комп'ютерної діагностики, і кожен, хто візьме участь у цьому тестуванні, зможе побачити як сильні, так і слабкі свої сторони, які можуть завадити управлінській кар'єрі. Тому, поки є час, можна підтягнути ці слабкі місця, щоб згодом бути затребуваним для цікавої роботи.

Чому виник такий проект? Насамперед, досвід нашої роботи. Я вже дев'ять років займаюся працевлаштуванням і досить часто на практиці стикаюся з тим, що молода людина об'єктивно не може оцінити свої можливості. Ми даємо їй змогу наче збоку глянути на себе. Такий наш проект підтримало й керівництво Міжрегіональної Академії управління персоналом. Для втілення цих планів маємо і чудові аудиторії, і сучасну техніку, і висококваліфікованих спеціалістів. Це все надається безкоштовно для того, щоб випускники Академії могли працевлаштуватися на ті посади, які пропонує Молодіжна біржа. А нині в цьому проекті є можливість побудувати кар'єру державного службовця. Ми також домовилися з керівництвом МАУП про організацію серії тренінгів, можливість проведення семінарів по працевлаштуванню, по ринку праці суто для молоді. Це будуть і тестування, і тренінги, і заняття, наприклад, як правильно скласти резюме для пошуку роботи. Тобто знайомство з технологіями працевлаштування. Якого вигляду це набуде далі — життя покаже.

— Чи є вже якісь плани на продовження цієї співпраці?

— Так, звісно. Наприклад, у майбутньому плануємо проводити профорієнтацію для тих, хто поступає на навчання до МАУП. Адже молода людина повинна свідомо йти на той чи інший факультет, знаючи що саме в цій спеціальності можна знайти себе як висококваліфікованого спеціаліста.

Я задоволений сьогоднішньою співпрацею з МАУП. На базі Молодіжної біржі праці щороку проходить практику близько 20 студентів Академії. Нині практикуються студенти, майбутні фахівці з адміністративного менеджменту та менеджери з персоналу. І я завжди їм говорю, що також був студентом МАУП.

— Що б Ви могли побажати студентам Академії, спираючись на власний досвід?

— Основне, щоб людина йшла на навчання свідомо. І час навчання потрібно використати максимально.

— Чи підтримуєте Ви ділові стосунки зі своїми однокурсниками?

— Так, звісно. Однокурсники працюють у різних структурах начальниками відділів персоналу. Тож ми постійно контактуємо.