Пояснення з приводу законних прав Ісламської Республіки Іран на ядерну програму

Міжнародні заходи, спрямовані на протистояння зброї масового знищення, слід подати всебічно, прозоро й без застосування подвійних стандартів. Коли деякі ядерні держави постійно поповнюють свої ядерні арсенали, і погрожують іншим державам, що мають намір використовувати атомну енергію; і неядерні держави позбавляються законних прав для використання ядерної енергії в мирних цілях, не можна очікувати, що договір про непоширення ядерної зброї збереже чинність.

Будь-яка держава, згідно з цим договором, має права і обов'язки, між якими мусить встановитися рівновага. Неядерні країни, які належно виконують свої зобов'язання повинні мати й права, чітко визначені в договорі про непоширення ядерної зброї.

Уся діяльність Ісламської Республіки Іран у сфері ядерної енергетики, згідно з протоколом до згаданого договору, перебуває під спостереженням МАГАТЕ. Діяльність Ірану в сфері дослідження й розвитку збагачення урану теж здійснюється згідно з 31 параграфом звіту МАГАТЕ від 28 квітня 2006 р. під спостереженням і контролем Агенції. Тому відхилення від міжнародних норм є неможливим і побоювання з цього приводу не має підстав.

Лідер Ісламської Республіки Іран та інші високопоставлені особи Ірану неодноразово повідомляли, що зброї масового знищення немає місця в доктрині оборони Ірану. Ісламська Республіка Іран сама була жертвою такої зброї.

Іран є першою країною, яка висунула проект щодо без'ядерного статусу Близького Сходу і завжди підтримує подібні ініціативи. Те, чим займається Ісламська Республіка Іран, є в межах використання права на здійснення досліджень у сфері атомної енергії, про наявність якого свідчать зокрема третя й четверта статті статуту МАГATE.

Іран поки не займався збагаченням урану у промислових обсягах. Дослідження і розвиток технологій збагачення урану здійснюються в лабораторному масштабі. Тимчасове припинення роботи з боку Ірану було добровільним, не примусовим з юридичного погляду, отже воно не може тривати нескінченно.

Ісламська Республіка Іран після трирічного повномасштабного співробітництва з Агентством, здійснивши низку заходів, що навіть виходять за межі правових зобов'язань, забезпечення проведення більш як 2 тис. людино-годин інспекції на об'єктах за заявою Агентства (у тому числі 27 інспекцій на воєнних об'єктах й надання двадцяти додаткових документів), проведення переговорів з європейцями з метою одержання довіри про свою діяльність у сфері атомної енергії, відчутно не просунулась у цій сфері. Економічні й торговельні пропозиції з боку європейських країн, висунуті в обмін на відмову нашої країни від своїх законних прав щодо збагачення урану і процесу виробництва палива не були прийнятні, тож ми не завважили за необхідне подальшу відмову від ядерних досліджень.

Слід зазначити, що відповідні заходи відбувалися в той час, коли на основі декількох доповідей пана Аль-Барадеї (голови МАГАТЕ. — Ред.) усі матеріали й діяльність Ісламської Республіки Іран у сфері ядерної енергії було піддано інспекції і ніякого відхилення в бік створення атомної бомби не виявлено.

У відповідь на всі конструктивні пропозиції Ірану ми отримали відчайдушні заходи з боку західних країн і США, які з політичних мотивів докладали зусиль, аби хід розгляду іранського досьє збочив із законного шляху й Ісламську Республіку Іран було позбавлено законного права на використання атомної енергії в мирних цілях через винесення відповідного питання на обговорення в Раді Безпеки ООН.

Такі нелогічні заходи, що їх можемо асоціювати з подвійними стандартами, завдадуть серйозних збитків авторитетові й нейтральності міжнародних інституцій, особливо МАГАТЕ.

МАГАТЕ має бути головним інститутом аналізу діяльності Ірану в атомній сфері. Залучення Ради Безпеки ООН не має ніякого законного обґрунтування і з огляду на розширене співробітництво нашої країни, розгляд питання у Раді Безпеки не відповідає жодному пункту статуту Агенції й доданого протоколу. Цей шлях не допоможе вирішенню питання і, навпаки, ускладнить розгляд питання.

Ісламська Республіка Іран вважає, що переговори є логічним шляхом для врегулювання проблем і вітає будь-яку творчу пропозицію, що гарантує наше право і допоможе вирішенню питання.

Вони, вочевидь, мають відбутися у межах визначеного графіка і гарантувати Ірану його незаперечне права, а також не відхилення процесу розгляду від мирних цілей. Що ж до побоювань міжнародної громадськості, що їх викликає ядерна програма Ісламської Республіки Іран, то вони є необґрунтованими, до того ж джерелом їх є невелика кількість країн.

Заяви країн — членів руху неприєднання на засіданнях ради керівників МАГАТЕ на підтримку ядерної діяльності Ірану в мирних цілях свідчать про протест значної кількості представників світового співтовариства (144 країн) проти дискримінаційного підходу до питання; про побоювання заходів, спрямованих на незаконне позбавлення країн, що розвиваються, можливості опанувати високі технології, на монополізацію останніх нечисленними країнами.

Ісламська Республіка Іран, зважаючи на вичерпність вуглецево-водневих ресурсів, шкідливість їх використання для навколишнього середовища, право майбутніх поколінь користуватися ними, на зростання кількості населення, підвищення інтенсивності економічних процесів, а також потребу в енергоносіях, змушена шукати альтернативи в забезпеченні енергоресурсами.

Отже, відповідно до постанови Меджлісу Ісламської Ради в 2005 р. заплановане виробництво 20 тис. мегават електроенергії атомними електростанціями до 2025 року.

Якщо розгляд питання діяльності в атомній сфері повернеться в законне річище й МАГАТЕ займатиметься ним згідно з наявними юридичними й технічними нормами, якщо певні країни не чинитимуть тиску, то Ісламська Республіка Іран готова врегулювати всі проблеми з Агенцією у межах визначеного графіка і на основі норм міжнародних прав.

Ісламська Республіка Іран цілком дотримується свого зобов'язання за договором про непоширення ядерної зброї і додаткового протоколу.

Якщо якась держава збирається вдатися до застосування сили проти Ісламської Республіки Іран, її дія вважається такою, що суперечить нормам міжнародного права. Усім відомо, що у минулому столітті ці норми зазнали істотних змін.

Міжнародні норми ХІХ століття дозволяли будь-якій державі напасти на іншу, якщо це відповідало її національним інтересам. Але все змінилося після створення ООН. За статутом цієї організації сила може використовуватися тільки для захисту свого суверенітету. Тож, якщо США збирається напасти на Іран, вони можуть не запевняти інших, що хочуть захистити себе від Ірану. Навіть за дозволу Ради Безпеки ООН будь-яке застосування сили перебуватиме поза межами міжнародних норм.

Наприкінці слід зазначити, що Президент Ісламської Республіка Іран, д-р Ахмаді Неджад ніколи не загрожував ніякій країні застосуванням сили.