головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 7/2006 
Персонал № 7/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







«Солодка війна», або В чому сутність Четвертої світової

Павло ТУЛАЄВ кандидат історичних наук, Міжнародна асоціація культурного обміну, (м. Москва)

Загальне осмислення сутності глобального бойовища, що розгортається нині на Землі, має принциповий характер. Чи дійсно це «боротьба з тероризмом»? Чи це продовження «холодної війни»? Де грань, що відокремлює Третю і Четверту світову, якщо така почалася?


Номінація й типологія нової війни також має ключове значення, тому що вже саме підтвердження того, що Четверта світова вже почалась, може спричинити революційні наслідки у теорії і практиці.

Серед теоретиків військової справи й освічених політиків немає розбіжностей щодо визнання наявності нової світової війни. Суперечки точаться тільки про те, у чому її відмітні риси, хто її суб'єкти, які форми її прояву і як її називати.

Виходячи з аналогії з Першою, Другою і Третьою світовими війнами, нинішню стали йменувати Четвертою. Аргументи тут наводять такі: Перша світова (1914-1918) була імперіалістичною і завершилася кількома катастрофічними революціями, що розбили на друзки Російську, Німецьку й Австрійську імперії.

Друга світова війна (1939-1945) була задумана як реванш Німеччини за приниження, що його вона зазнала після підписання Версальського договору. Почавшись агресією у Східній Європі, вона розрослася до збройного зіткнення між Рейхом і СРСР, а потім переросла в черговий глобальний конфлікт між членами колишніх Троїстого союзу і Антанти.

Підписання Ялтинської угоди призвело до нового поділу світу, завдяки якому Росія компенсувала територіальні втрати епохи революцій. Відповіддю на зростання впливу росіян стало створення військово-політичного блоку НАТО. У знаменитій Фултонській промові Черчілль закликав усіх своїх однодумців і союзників до «холодної війни». Її завдання-мінімум полягало в знищенні СРСР як держави, а завдання-максимум — у по-руйнуванні світової комуністичної системи.

Хто із серйозних мислителів нині заперечуватиме, що після 1991 року цілі і завдання, поставлені західними лідерами, не були виконані?

Розвал СРСР і КПРС, розпуск Варшавського договору і Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), новий переділ сфер впливу в Європі через поділ Росії, Югославії і Чехословаччини, військово-політична агресія НАТО, всілякі форми інформаційного і фінансового вторгнення, що призвели до захоплення ринків, деградації місцевої економіки і вимирання населення, — усе це свідчить про те, що ліберально-капіталістичний захід здобув перемогу в «холодній війні» проти соціалістичної співдружності на Сході і її оборонної спілки.

Щоправда, залишається могутній червоний Китай, що веде в Євразії незалежну від Заходу політику. Є також націонал-комуністи, які вважають себе воїнами «нового Сталінграда». Активно діють антиглобалісти, які протестують на вулицях Нью-Йорка і Лондона за допомогою гасел і каміння, а також невидимі партизани Інтернету, які зламують сайти Пентагона. Однак усе це явища іншого порядку. Їх годі порівняти з тим глобальним протистоянням двох суспільно-політичних систем, що розгорнулося невдовзі по завершенні Другої світової.

Керівні чини ЦРУ і спеціальних відомств НАТО відкрито відсвяткували свою перемогу в «холодній війні», про що неодноразово писала світова преса. І все-таки, дотепер знаходяться скептики, які сумніваються в закінченні Третьої світової війни. Увагу таких ми звертаємо на Декларацію Московської зустрічі від 20 квітня (!) 1996 року, що відкривається токою заявою: «Закінчення холодної війни і політичні й економічні реформи в Росії відкрили нову еру в наших відносинах, а для міжнародного співтовариства — реальні можливості співробітництва в галузі ядерної безпеки. Зустріч у Кремлі є важливим кроком для реалізації цих цілей». Декларацію підписали глави держав, що нині формують «Велику вісімку», а також голова Європейської комісії.

Отже, Третя світова війна, так звана «холодна», завершилася 10 років тому з усіма формальностями і бенкетами. Тому, з історичного погляду, нова світова війна може нумеруватися тільки Четвертою. Звичайно, якщо відмовитися від формалізму


 

і вважати за світові війни агресію Наполеона, що завершилася перемогою Російської імперії і створенням Священного союзу, вторгнення до Європи монголо-татарської орди, розбитої на Куликовому полі, або великий геополітичний виклик Олександра Македонського, то нумерація світових воєн стає умовною. І все-таки не слід квапитися з заявами про настання П'ятої або Шостої світових, а краще зосередити зусилля на осмисленні самої її сутності.

По суті нова світова війна — це не «гаряча» війна, у сенсі протиставлення її «холодній». Це — «солодка» війна. Спокушаючи, заманюючи, підкуповуючи, обманюючи, розбещуючи і зомбуючи людей, суб'єкти нової агресії заганяють людство до золотої клітки. Результатом такої добровільної окупації стають мільйони жертв, вимирання населення, його генетичне виродження й оглуплення.

Незважаючи на певну відвертість глобальної експансії НАТО на чолі зі США, розуміння реальності Четвертої світової прийшло не відразу і далеко не до усіх. Колишні союзники СРСР дотепер перебувають у стані гіпнозу від ліберальних реформ та ілюзій благополуччя, отриманих за допомогою Заходу. Росія міцно засіла в капкані Чеченської війни, у якій російські генерали лише недавно розглянули спровокований регіональний конфлікт або, кажучи ще точніше, локальний конфлікт у глобальному сценарії. Досить серйозні публікації військових фахівців, інтелектуалів-патріотів, заяви опозиційних партій і блоків, довго залишалися непочутими більшістю політиків і спостерігачів (див. список літератури).

Чітке усвідомлення того, що «холодна війна» перейшла в нову фазу, відбулося тільки після масштабних бомбардувань Белграда, порівнянних по своїй нахабності тільки з атомними бомбардуваннями Хіросіми й Нагасакі, і особливо після глобальної провокації 11 вересня 2001 року, що була задумана як публічний фарс, масове військово-політичне шоу.

Фахівцям зрозуміло, що так звана «терористична атака», внаслідок якої було зруйновановано два хмарочоси-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, є не що інше, як ретельно підготовлена диверсія. Реалізувати таку складну, багаторівневу воєнну операцію під силу лише спецслужбам США й Ізраїлю, які давно вже співробітничають на ниві міжнародних провокацій. Бен Ладен, таліби та інші ісламські екстремісти — лише прикриття. Мета провокації прозора: розв'язати руки НАТО, щоб виправдати саме її існування і послабити конкурентів, домогтися великих фінансових вливань в ультрасучасні озброєння, підтримати стагнаційну економіку Заходу і її дуті валюти — долар і євро.

Головна відмінність Четвертої світової війни від попередньої «холодної» полягає в тому, що ведуть її не держави і нації, а міжнародні, транснаціональні структури. Здійснюється вона в інших просторах і за допомогою якісно нових технологій. Так, наприклад, фірма «Майкрософт», завойовуючи все нові й нові ринки для американських фірм, проникає до нас не через наземні кордони за допомогою танків або літаків, а через інформаційні канали кіберпростору. Технологія вторгнення долара і євро — інший яскравий приклад експансії, здійснюваної по фінансових каналах міжнародної банківської системи.

Специфіка сучасних форм агресії стає більш зрозумілою дослідникам, коли витлумачується не як неподільне ціле, а як багатовимірна сукупність різних за типом просторів. Біосфера (природа і порода), географія (долішнє), історія (глибина пам'яті), релігія (горішнє й система цінностей), наука й техніка (ноосфера), комунікації (транспорт і зв'язок), кіберпростір (віртуальний світ) і сфера фінансів (гроші) — усе це разом утворить ту складну, суперечливу реальність, що ми називаємо одним словом «світ».

Якщо врахувати те, що історичних суб'єктів, які претендують на ключову роль у тому чи іншому світовому просторі, існує як мінімум декілька, то стає зрозуміло, що агресія, у тому числі оснащена сучасною зброєю, відбувається одночасно в різних сферах. Протистояння, конфлікт, відкрита й таємна гра, боротьба спецслужб, взаємне вивчення і знищення різними способами, а також інші засоби разом формують «світову війну».

Виграє той, хто краще розуміє те, що відбувається, у всіх деталях, формах; хто володіє максимально можливою кількістю засобів впливу, знає оптимальні, найефективніші методи досягнення перемоги. Знання якої-небудь однієї сфери (наприклад, релігійної або географічної) і володіння тільки одним типом зброї (наприклад, стрілецької або ядерної) не дадуть перемоги в сучасній війні.

Більше того, Захід давно вже навчився використовувати стару зброю своїх суперників проти них же самих. Штучно розпалювані релігійні чвари в межах однієї етнічної спільноти приводять до розколу націй. Нав'язана ззовні багатопартійність — до неефективного використання людських ресурсів, кланової боротьби й поділу держав на економічні сфери впливу. Національні конфлікти усередині багатоетнічних держав — приводять до громадянських і релігійних воєн, до сепаратизму й розвалу великих геополітичних просторів. Цілеспрямоване фінансування тих чи інших сил у «гарячих точках» планети допомагає світовій за-кулісі керувати глобальними й регіональними процесами. Відносно свіжі приклади — підтримка


 

з боку НАТО албанців-мусульман у Югославії, а також ставка на «помаранчеву опозицію» в Україні-Русі.

Щоб відвернути увагу світової громадськості від таємних операцій і приховати справжні цілі, супротивник маскує, коли може, агресивну діяльність. Із цією метою вирощується небезпечний для зовнішнього світу суб'єкт (ним може бути і приватна особа, і терористична організація, і держава), а потім довкола нього формується образ ворога. Подібну роль — жупела — мимоволі відіграв в історії Гітлер. Коли німецький нацизм із його «жахливим голокостом» і радянський комунізм із його ГУЛАГом минулого було повалено, знадобився новий світовий ворог — «ісламський тероризм».

А хто ж ховається за кулісою? Хто організує ці ігри в кішки-мишки, іменовані як «боротьба за мир», «новий світовий порядок», «протистояння міжнародному тероризмові»? Чи існує, взагалі, якась єдина сила, здатна тримати під контролем усю земну кулю?

Здається, що такої єдиної сили — немає. Є сукупність керівних еліт, які претендують на світове панування і координують свої дії. Їхні робочі органи — це міжнародні організації на зразок ради НАТО, Тристоронньої комісії, Більдербергського клубу. Задіяно так само церкви, ордени, сімейні й фінансові клани.

Поняття «жидо-масонство» лише в найзагальнішій формі відображає ту складну і суперечливу гру сил, що точиться за лаштунками. Іудеї й масони це не те саме. Усередині самого єврейства йде напружена боротьба різних течій за лідерство і владу (наприклад, сіоністи і хаббад). Крім того, у світову гру включено сили зовсім іншого порядку, наприклад, японців, чия присутність не вкладається у спрощену схему. А як розуміти протиборство братів-слов'ян: росіян, українців, поляків?

Найчастіше замість реальної картини світової війни в її різних проявах, ми бачимо протиставлення тих чи інших образів ворога: наприклад, «жидо-масонів» — з одного боку, і «терористів» — з іншого.

Поза межами ідеологічних, релігійних і емоційних оцінок перебуває великий сегмент науково-технічної сфери. Щоправда, в історії були спроби оцінити генетику як «буржуазну пропаганду», кібернетику як «єврейську вигадку», супутник як «зброю комуністів», а Інтернет як «мережу антихриста», але всі вони не витримали серйозної критики. Наука й техніка є інструментами в руках вільних людей. Вони можуть виражати і захищати будь-які ідеології. Техніки не треба боятися, треба її використовувати зі своєю метою. В іншому разі ми включимося в нові війни зі старою

зброєю і нав'язаними нам «технологіями гальмування». Із козачими шашками і попівськими хрестами ми в кращому разі потрапимо до раю, а не в лідери прогресу.

Якщо головним простором воєн минулих століть була земля, а в XX столітті велике значення мали вода й повітря, то сфера ведення воєн сьогодення й майбутнього — це, насамперед, ноосфера, розум людини і плоди її науково-технічної діяльності. Уся сукупність сучасної техніки, теле-і радіокомунікацій, засобів пересування, зброї всіляких типів, — залежить від волі і розуму людини, її освіти й таланту, а останні значною мірою — від генетики та здоров'я. От чому західні розвідки за розмовами про «перебудову» перш за все взялися переманювати на свій бік наших найкращих фахівців. Не всіх, звичайно, їм вдалося купити, але — на жаль! — багатьох. Шкода, завдана нашій країні тільки внаслідок цієї діяльності супротивника, даватиметься взнаки у різних галузях знання і промисловості ще довго.

Тому у центрі всіх наших розробок щодо Четвертої світової війни повинна стояти особистість, якісно новий суб'єкт, герой — творець і визволитель. Дегенерації, зомбуванню, підкупу, споюванню і розбещенню наших людей у «солодкій війні» ми повинні протиставити Духовно чисту гвардію воїнів XXI століття. Вони повинні бути не тільки генетично здоровими, сильними і освіченими. Вони покликані сформувати верству, посвячену в таємниці священного знання і збройно обновленою Рідною Вірою. Віддані справі батьків, вони повинні бути здатні керувати Руським світом, уникаючи пасток, ідеологічних тупиків і політичних провокацій, щоб адекватно відповісти на виклики сучасності.

Таке складне завдання під силу тепер лише нашій професійній армії і нашим спецслужбам. Так званий «середній клас», активно формований з «нових росіян», а фактично колишніх апаратників, «прихватизаторів» суспільної власності і мігрантів з півдня, здатний лише споживати товари широкого вжитку для забезпечення комфортного, «солодкого» життя. На загальному тлі виродження народу в цілому, і білого населення зокрема, зростання кількості нових міщан у переповнених мегаполісах ніколи не дасть нам потрібної якості. Таке народиться тільки в сучасній війні. Причому не в окопах Чечні або Дагестану, а саме на фронтах Четвертої світової.

Надсучасна техніка в руках першовідкривача і хазяїна! Прагнення до лідерства і панування в нових життєвих просторах! Боротьба до Перемоги! От що вабить молодих, нашу зміну, що відновить гідність Русича, поверне йому могутність і славу.


 

Література

1.  Московская встреча на высшем уровне по ядерной безопасности. — М.: Международная жизнь, 1996.

2.  Тулаев П. Войны нового поколения: Русский геополитический сборник. — 1996. — № 2.

3.  Попов В. Четвертая мировая война // Русская перспектива. Спец. выпуск журнала «Наследие предков» / Под общ. ред. П. В. Тулаева. — М., 1996.

4.  Милованов В. На руинах «холодной войны». — Ате-ней. — 2001. — № 2.

5.  Сущность и содержание современных войн: Материалы круглого стола в Международной школе МИРБИС, 19 апреля 2002 года. — М., 2002.

6.  Тулаев П. Четвертая мировая. — Атеней. — 2003. — № 3–4.

7.  Войны XXI века. Передел мира. Современные
формы агрессии. — Атеней. — 2003. — № 3–4.

8.  Истархов В. А. Удар Русских Богов. — М.: Русская правда, 2003.

9.  Рудаков А. Стратегия информационной войны. — Атеней. — 2003.

 

10. Прокофьев В. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание, СИНТЕ. — М., 2003.

11. Калашников М., Крупнов Ю. Гнев Орка. Мемуары о будущей войне. — М., 2003 (см. часть I. Пятая мировая война и гл. 1. Конец Четвертой мировой).

12. Милованов В. У каждого поколения своя война. — Атеней. — 2004. — № 5.

13. Сенченко Н. Общество истребления. Стратегическая перспектива «демократических реформ». — К.: Библиотека журнала «ПЕРСОНАЛ», 2004.

14. Петухов Ю. Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария. — М.: Метагалактика, 2004.

15. Гродненский Н. Четвертая мировая. США в войне за мировое господство. — Минск, Изд-во В. П. Ильин, 2004.

16. Почепцов Г. Революция. COM. Основы протест-ной инженерии. — М., 2005.

17. Скобелев Э. Славянский мир в условиях Четвертой мировой войны. — М.: Слава, 2005.

18. Шершнев Л. Молодое поколение России в текущей гражданской и Четвертой мировой войне. — «Знание — Власть». — 2005. — № 229.

19. Владимиров А., генерал-майор, вице-президент Коллегии военных экспертов. Технологии войны мирного времени. Россия в условиях Четвертой мировой войны (без выходных данных с Интернета).

20. Сенченко М. Четверта свiтова вiйна. — К.: Бiблiо-тека журналу «ПЕРСОНАЛ», 2006.

21. Лозко Г. «Релігійна зброя в Четвертій світовій війні», К., 2006 (рукопись).

Див. також рубрику «Война» в архіві російської сторінки порталу www.ateney.ru і сайт «Война и мир». http://www.nnparty.tk/



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту