Бандитська столиця. «Помаранчеві»
й «біло-голубі» бандити поділили Київ
Нині бандитів потрібно класифікувати не просто за «мастю» або за причетністю до того чи іншого угрупування, а й за кольором прапора, який вони тримають. Ми пропонуємо захопливу екскурсію помаранчево-біло-голубим бандитським Києвом. Хоч як там, але нам не уникнути в цій екскурсії відомих прізвиськ і прізвищ. До того ж не тільки з бандитського середовища. Бо головні на цьому святі кримінального життя, хоч як це дивно, не громадяни бандити, а пани політики. І те, як змінюватимуть колір у найближчому майбутньому ці авторитети і злодії, передусім залежить від тих політиків, з якими вони «вирішують питання». Одне слово, у кримінальному світі, як завжди, всім керує політика...
1. Злочинний авторитет «Вачик» осів у Києві, однак зберігає свій вплив у Кіровоградській області, звідки він і прибув до столиці. У Києві він облаштувався років 5—6 тому. Цьому передували активні бойові дії його угрупування навколо алкогольної імперії «Артеміда». Не обійшлося без трупів. Після цього «Вачик» змінив місце постійного проживання на спокійніший Київ. На Кіровоград-щині штаб-квартира ОЗУ «Вачика» дислокується в селищі Олександрівка. Його ОЗУ яке «авторитетне» в Новоукраїнці на Київщині, частково переїхало з лідером до Києва. Сам вожак живе між Києвом і Кіровоградом. За «походженням» кримінального лідера неважко здогадатися і про його політичне «забарвлення»: «Вачик» — під біло-голубим прапором.
Сорока — у близькому зв’язку з «Вачиком». Починав трудову біографію водієм міністра внутрішніх справ. Його помітив всесильний шеф і удостоїв місця начальника Старо-київського РВВС. Пізніше був призначений на хлібну посаду начальника податкової міліції Києва. Недавно засвітився у пресі зі своїми відвертими міркуваннями про смерть Кравченка. Він заявив, що шеф не міг добровільно піти з життя і що нині, нібито, йому самому доводиться переховуватися від кілерів. Наші джерела стверджують: Сорока невловимий для кілерів, бо і за так їм не потрібен — не того польоту птах. Він не цікавий і «Вачику», позаяк професіонал із нього кепський.
Зовсім інша справа — генерал М. Джига. Цей має неабиякий вплив і контакти з «Вачиком». Свого часу керував міліцією Кіровограда — саме тоді зростало і міцніло ОЗУ «Вачика». Міністр перевів земляка до Києва, де той служив заступником міністра, керував відділом боротьби з організованою злочинністю.
2. «Ваха», він також Вах-танг Убірія. Нині велика людина — на днях його призначили заступником одеського мера Е. Гурвіця. Раніше встиг відсидіти за ґратами, взяти участь у створенні Експрес-банку і господарській діяльності «Укрзалізниці». У радянські часи у певних колах столиці була досить відомою нерозлучна трійця: «Сєва» (Могилевич), якого нині розшукує ФБР, «Сєня-Бик» (Юхимович), який відсидів за вбивство, і «Ва-ха» (Вахтанг Убірія).
Дмитро Корчинський відомий уже всій країні, особливо завдяки своїй гіперактивності під час останніх президентських виборів. У гарячі революційні дні він, не криючись, тусувався у штабі Януковича і постійно контактував з Убірією. Вза-галі-то Корчинський ніколи не заявляв про себе як про прибічника Януковича, хоча завжди працював на «єдиного кандидата від влади». Убірія також не заявляв про свої політичні пристрасті, хоча, безумовно, був «біло-голубим». Однак останнє повернення «нашоук-раїнця» Е. Гурвіця в крісло одеського мера і призначення його заступником Убірії дає підстави гадати, що колір останнього радикально зміниться на помаранчевий.
3. Із нерозлучною трійцею, до якої належить і Убірія, впритул працює Іскандер Киримов, він також «Татарин», лідер впливового столичного ОЗУ. Особливо близький Кири-мов із Сєвою Могилевичем. У 80-х «Татарин» встиг двічі побувати на зоні за розбій, після чого «узявся за розум». Нині він майже цілком законослухняний бізнесмен. Перебуває у близькому зв’язку з «пухнастим» Анатолієм Мілявським — «Максом». У 80-ті роки базу «татаринського» ОЗУ було влаштовано в підконтрольному ресторані «Мішкольц». А нині підконтрольній йому фірмі «Фортуна» в аеропорту «Бориспіль» належить половина ресторанного сервісу. Активно робить гроші у сфері громадського харчування з нардепом Задорожним. Вони приблизно рівні в частках у ресторанному бізнесі, який прийнято вважати «справою Задорожного».
«Татарин» також часто спілкується з Дмитром Табачником, екс-главою Адміністрації президента Кучми і екс-віце-прем’єр-міністром. Киримов стовідсотково «біло-голубий». Ще за першого балотування Леоніда Кучми татаринська братва сиділа у штабі кандидата, роблячи свій посильний внесок у майбутню перемогу Леоніда Даниловича. Чи не в цьому секрет «довголіття» Киримова, якого не торкнулися міліцейські репресії.
На минулих виборах Киримов зобов’язався перед вождями донецького регіону «пригріти» у столиці їхніх «спостерігачів» — розмістити, напоїти, нагодувати. Однак побачивши, яким кольором зацвіли наші вибори, «Татарин» своїх зобов’язань не виконав, чим накликав на себе великі неприємності з боку донецьких товаришів.
4. «Татарин» контактує з лідером львівського ОЗУ на кличку «Рокіро». П’ять років тому у Львові відбулася драма у стилі Чикаго 30-х років — вбили сім членів його бригади. Серед загиблих був і Артур — правиця «Рокіро». Відтоді лідер львівських бандитів осів у Києві. «Рокіро» примудрився втримати у своїх руках аж два прапори — помаранчевий і біло-голубий.
5. «Макс», він же Максим Курочкін — ставленик Москви на українській території, президент «Російського клубу», плоть і кров ОЗУ, «Лужники». Нині оголошений українською владою у розшук. «Макс» не тільки вкрав із подачі Ігоря Бакая готель «Дніпро» і заповідні землі в Криму ( про це вже відомо) — його також підозрюють в отруєнні Віктора Ющенка та організуванні «конфіскації» чотирьох українських обл-енерго у Костянтина Григо-ришина (цей факт маловідомий). Дуже серйозний товариш. Однак, схоже, його роль в Україні вже нульова. Григоришин нічого не пробачив, і нова влада його в цьому підтримує. Ку-рочкін активно працював з Бакаєм, донецькими і СДПУ(О). Нині це звучить як вирок. Він занадто багато знав і занадто багато зробив. Цілком можливо: якщо «Макса» візьмуть в облогу «органи» — його тіло попливе якщо не Дніпром, то Москвою-рікою.
6. Руслан Савлохов — єдиний з трьох впливових братів, який зостався живим. Руслан не байдужий до «високого мистецтва». Підтримує тісні стосунки з не просто співаком Йосипом Кобзоном, близький з нині опальним і завжди попсо-вим Яном Табачником.
Серед друзів Руслана є люди в погонах. Він близький з генералом Назаро-вим, який за часів начальника столичного міліцейського головного управління Міленіна служив заступником. Познайомилися вони, коли Назаров керував «центровим» Печерського РВВС. Нині їхня близькість простежується навіть географічно: в обох квартири по сусідству — на вулиці Михайлівській у самому центрі Києва. Савлохов — стовідсотково «біло-голубий».
7. Володимир Полуботко, також «Футболіст». Президент футбольного клубу «Сталь» (Алчевськ) — дочірньої команди донецького «Шахтаря». Утримаємося від подальших роз’яснень. Адже близькість Полуботка до Рината Ахме-това не потребує доведень.
«Футболіст» родом із Луганської області. Його ОЗУ контролювало цей регіон. І донині слово «Футболіста» там багато важить. А начальником УВС Луганська свого часу був генерал Євдокимов. Якось служба внутрішньої безпеки здійснювала перевірку і засвітила зв’язки Євдокимова з кримінальним світом. Генерала врятував начальник УВС Пушка-рьов, якого пізніше Євдокимов забрав із Луганська до Києва. У Євдокимова непростий «бойовий шлях». Після керівництва Луганською міліцією він служив начальником відділу розшуку Дніпропетровська — за генерала Смирнова. Коли той став міністром, то призначив перевіреного кадра начальником карного розшуку всія України. Потім Смирнова замінив Білоконь, який почав розчищати МВС відставлеників свого попередника. Над Євдокимовим згустилися хмари, проте за нього заступився впливовий президентів зять — Пінчук. Прийшла нова влада, новий міністр і… Луценко призначає Євдокимова начальником дніпропетровської міліції
8. Вова «Ушатий», колишній бригадир Віктора Авдишева (нині в розшуку). Авторитетний персонаж київського кримінального бомонду. Близький із народними депутатами Шу-фричем і Плохим. А ті підтримують зв’язок із лідерами ОЗУ, братами Галицькими з Одеси. Останнім часом стосунки Ушатого з депутатським корпусом погіршилися. Кажуть, Шуфрич кинув Вову «на бізнес».
9. Ігор Бакай, він ще й «Пупсик». Зв’язаний із Джибу — братом Гаррі Джибу, вбитим у Німеччині. Гаррі замовили росіяни. Охоронець Джибу поранив кілера, який звернувся за медичною допомогою в медсанчастину радянського військового містечка. Там його і взяла німецька поліція. Бакай також підтримував зв’язки з уже згадуваним Віктором Авдишевим та Віктором Рибалком, який осів у Голландії.
Та Рибалко мав звичку приїжджати до Києва, де він проживав на квартирі по вулиці Івана Франка (в самому центрі Києва). Там його і розстріляли з автомата о 7 вечора 12 травня ц. р.
Практично всі зі згаданих вище громадян (за винятком «двоколірного» «Рокі-ро») стояли під знаменами «біло-голубих». Нині перейдемо до малочисельних, однак дуже впливових товаришів іншого кольору.
10. Олександр Пресман.
Дуже впливова людина. Тепер він бізнесмен і зовсім віднедавна — радник міністра транспорту Євгена Червоненка. Колись з Юфою та Габовичем — керівниками легендарного споживчого товариства «Меркурій» — становив трійцю. Під час скандалу Юфа втік до Ізраїлю (кажуть, останні два роки він безпроблемно проживає у Києві), а Пресман зумів викрутитися і вже починає давати інтерв’ю пресі. До чого б це? А ось до чого. Окрім того, що він дуже близький із Володимиром Кисілем (ця людина заслуговує на роман або відсутність будь-яких коментарів), Пресман є «кишенею» Вадима Кисі-ля (сина депутата Московської райради Володимира Кисіля). Пресман — давній друг Євгена Черво-ненка (разом відпочивають, часто спілкуються). Його бізнес досить розгалужений: Київспортклуб, ресторани «Малібу», «Печерська брама», ціла низка закладів громадського харчування, і не тільки. Через Пресмана Червоненко зв’язаний із братами Карамазовими, співзасновниками бізнес-центру «Київ—Донбас». Останні — громадяни США. Їхні трудові біографії починалися з охоронців при такому собі Балагулі — першому «хрещеному батьку» російської мафії у Нью-Йорку, тобто у районі Брай-тон-Біч. Карамазови брали активну участь у Помаранчевій революції, були керівниками одного з підрозділів «Синів вільної України». Мабуть, саме їх та їхніх «підлеглих» мав на увазі начальник охорони Ющенка Євген Червонен-ко, коли розповідав «Українській правді» про наявність у тодішньої опозиції сил для відсічі внутрішнім військам, які мали прибути в Київ для ліквідації наметового містечка на Хрещатику.
11. «Олень», тобто Сергій Олейников. Єдиний з бандитів, який однозначно підтримав «помаранчевих». У дечому унікальний авторитет. Він з’явився у Києві після «відсидки», коли становлення рекета вже відбулося. Однак завдяки своєму залізному натиску залишився у списку «впливових товаришів». Та все ж, коли доходить до справи, завжди ухиляється від серйозних розмов. Якось в «Оленя» виник конфлікт з «Прищем». Опричники останнього взяли в облогу будинок «Оленя». Той кілька днів не виходив із квартири, доки ворог не відступив. Любитель покурити травичку і погратися в комп’ютерні ігри. Працює з Кисілем.
12. Сам Володимир Карпович Кисіль. Великий і мудрий. Дивом залишився живим після вибуху джипа, в якому він був з охороною. Виконуючи обов’язки депутата Московської райради, регулярно приймає громадян в офісі на проспекті 40-річчя Жовтня. Дуже давно підтримує близькі стосунки з Пресманом.
13. Сергій Стащенко, або «Стас». Ще один зв’язок Олександра Пресмана. У минулому — боксер (11 нокаутів) і бригадир ОЗУ Віктора Авдишева. Із Пре-сманом спілкується близько семи років. Керівник ОЗУ «одесько-молдавського розливу», яке налічує кілька десятків осіб. Його коник — «рішалово» питань із владою. Є підстави думати: як йому вдавалося вирішувати проблеми з колишньою владою, так само він вирішуватиме їх і з владою нинішньою.
14. Злодій у законі «Ан-тимос» — абхазець Валерій Кухілава. Родом з Одеської області, що вже про багато свідчить. Зберігає тверді позиції в «перлині біля моря», на усьому Півдні України. Цим певною мірою пояснюється його представництво «помаранчевих» у південній Україні.
15. Ігор Фадєєв, він ще й «Москва». Попри різні неприємності залишається впливовим кримінальним лідером. Більше десяти років підтримує тісні зв’язки з Ігорем Смєшком, екс-головою СБУ. «Забарвлення» першого і другого — однозначно «біло-голубе».
16. Екс-міністр внутрішніх справ Микола Білоконь традиційно зв’язаний із кримським ОЗУ, яке «біло-голубе».
17. Залишки ОЗУ «Прища». «Прищам» дісталося на горіхи за підтримку «помаранчевих». Дружина нинішнього міністра юстиції Світлана Зварич вчилася у школі з Валерієм Прищиком і до останнього моменту товаришувала з ним. Коли на нього наїхав ОБОЗ, організувала депутатський запит за підписом чоловіка на захист «підприємця» Прищика. Напередодні виборів на ринку відбувся дуже «мутний» теракт, у результаті якого від вибуху загинула людина. Міліція навела стрілки на опозицію. Та ще й конфлікт із продажем частини акцій ринку після вбивства Валерія Прищика луганському бізнесу. Отож із колишньою владою у послідовників «Прища» стосунки не складалися. Вони однозначно були на боці революціонерів.