Ділова етика в українському бізнес-суспільстві

Ольга БРОДСЬКА

Етика спілкування серед українських бізнесменів

У багатьох вітчизняних бізнесменів-початківців зривається безліч вигідних угод, особ­ливо з інофірмами, через те, що вони не зна­ють правил ділового етикету. А ще частіше їх «підставляють» різні консультанти, секретар­ки. У більшості «нових українців» поганий смак помітно в одязі, манерах поведінки.

У результаті «нові українці», їхні консуль­танти й секретарки стають предметом мов­чазної та безсторонньої критики з боку пар­тнерів. Підприємці, які поважають себе й честь своєї фірми, після першої ж зустрічі припиняють усі переговори. А причина цьо­го — поведінка «нових українців», оцінити яку можна словами зі знаменитої казки про бабу, що «ні ступити, ні сказати не вміє».

Як переконує досвід налагодження підпри­ємцями зовнішньоекономічних зв'язків, на­ші бізнесмени також досить своєрідно розу­міють цінності цивілізованого ринку, що ґрунтуються на таких моральних категоріях, як шляхетність, надійність, порядність, солі­дарність [3].

Численні фірми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток — вище за все, але честь вища від прибутку». А в багатьох нових українських бізнесменів інші принципи: «Прибуток будь-якою ціною», «У комерції все дозволено», «Гроші не пахнуть».

Відповідно етика нового класу бізнесменів в Україні — явище складне й суперечливе. На нього впливають різні сили, різні етичні тра­диції й системи цінностей, бо в українському бізнесі зайнята велика кількість людей різ­них національностей, різного віросповідання й різних етичних поглядів, із різним еконо­мічним базисом. Крім того, в український бізнес наприкінці 90-х років ХХ ст. прийшли громадяни закордонних держав, діяльність яких заснована на канонах західної етики. Контакти з ними формують досить своєрідне переплетення національних українських рис із загальносвітовими, що почасти все-таки полегшує включення українського бізнесу в систему світових етичних норм ділової пове­дінки.

Дмитро Смулянський, директор спортив­но-оздоровчого комплексу «Атек»: «Етичний парадокс українського бізнесу полягає в тому, що етичність або неетичність тих чи інших вчинків часто не визначає ні закон, ні особис­тий вибір, а диктує, насамперед, необхідність вижити в умовах невизначеності, недоскона­лості й недотримання законів, байдужості, а найчастіше й утиску з боку держави. На жаль, система партнерства бізнесу та держави в Ук­раїні життєздатна лише у вигляді зрощуван­ня великих структур бізнесу з корумпованим чиновництвом у вигляді олігархії».

До чого це призводить?

Насамперед до ущербності вітчизняного бізнесу. Причини цього очевидні:

• Комплекс «неповноцінності», покірність, острах ризикувати по-великому. Психологія не переможця, а того, хто завжди зазнає по­разки до початку гри.
• Рабська агресивність, нездорове бажання «розтоптати», принизити, невміння шукати компроміси.
• Відсутність іміджу ділової людини, під­приємця, що виражається в стилі мислення, манері одягатися, поводитися.
• Прагнення до обмеження конкуренції, монополізму, опорі на «блат».

Особливо згубно впливає на розвиток віт­чизняного бізнесу його «нечесне» ведення. От приклад. Кілька років тому нова київська фірма уклала угоду з однією польською ком­панією на поставку дорогого паркету. Перед відправленням польські експерти провели перевірку деякої частини товару. Під час одержання товару, звиклі до чесної гри, вони зробили оплату без перевірки всього ванта­жу. А після розвантаження виявилося, що за­мість першокласного товару їм «підсунули» недорогий і зовсім не якісний паркет. Поль­ська компанія була змушена відправити ма­шини з вантажем за свій кошт назад. Звичай­но ж, вона прийняла рішення більше не пра­цювати з нашими підприємцями. Через численні зв'язки польської компанії про цей ви­падок довідалося багато підприємців із різ­них країн. Через кілька місяців київська фір­ма «розвалилася», тому що вже не могла знайти партнерів.

Отже, порушення етичних правил і норм призвело до розриву ділових зв'язків і пере­творилося на втрату ринків збуту.

Борис Цомая, директор фото- й дизайнсту-дії «Білка й Стрілка»: «Благополуччя будь-якого союзу тримається на шести складових (китах): перша — це доля, інші п'ять — це до­віра. Особливо про це важливо пам'ятати під час встановлення й ведення бізнесів-контак-тів».

Що ж робити?

Необхідно сформувати моральні норми, прийняті в усьому цивілізованому світі в сфе­рі бізнесу, а для цього потрібно дотримувати­ся таких умов:

•     нормативно закріпити найзагальніші соці­ально прийнятні стандарти поведінки, що рег­ламентують діяльність підприємця. Наприк­лад, повага до права власника або принцип «у розподілі прибутку повинні брати участь усі ті, хто брав участь у його створенні»;

•     створити політичну й економічну волю, а саме волю слова, вільну конкуренцію, волю ціноутворення, суверенітет споживача тощо;

•    створювати професійні об'єднання під­приємців. Вони повинні стати незалежним арбітром під час оцінювання рівня мораль­ності своїх членів і застосовувати, у випадку порушення групової моралі, найжорсткіші за­ходи.

Крім цього, кожен бізнесмен повинен опа­нувати навички коректної поведінки, для чо­го потрібно дотримуватись:

•     правил відрекомендування й знайомства;

•     правил налагодження ділових контактів;

•     правил поведінки на переговорах;

•     вимог до зовнішнього вигляду, манер, ді­лового одягу;

•     вимог до мови;

•   культури службових документів.

Правила етикету можуть відрізнятися на різних фірмах і в галузях виробництва. Люди зобов'язані знати ці особливості в кожному конкретному випадку. Крім того, глобаль­ність економічних зв'язків зобов'язує їх вив­чити правила гарного тону в інших країнах. Підприємці з України часто не володіють ін­формацією про західну систему менеджмен­ту, про його принципи та досвід, зазнаючи труднощів у процесі ухвалення рішення, у відстоюванні своїх прав, а найголовніше — у завоюванні довіри закордонних партнерів.

Який же існує кодекс спілкування в цивілізованому світі?

Він представлений пані Вівіан Кей, керів­ником групи стратегічних досліджень бізнесу. Такий кодекс містить низку певних правил:

•     необхідно проникати в суть ділових від­носин країни, з якою ведеться бізнес;

•     у діловій переписці використовувати іме­на людей або назви організацій, які предста­вили вас партнерові;

•     дотримуватися стилю одягу до відповід­ного випадку;

•     під час ділових переговорів підкреслюва­ти оригінальні риси вашої пропозиції, що від­різняють вас від інших аналогічних фірм;

•     фіксувати свою увагу на цілях партнера й на вашій допомозі у досягненні цих цілей [2].

Міжнародний Інститут Ділової Етики (In­ternational Business Ethics Institute) сформулю­вав чотири сфери, у яких повинні діяти ком­панії, щоб усталити свою репутацію. По-пер­ше, це чесна робота з інвесторами й спожива­чами. По-друге, поліпшення ситуації всере­дині колективу — підвищення відповідаль­ності й умотивованості співробітників, зни­ження плинності кадрів, підвищення продук­тивності тощо. По-третє, професійна робота над репутацією, оскільки погіршення репута­ції неминуче позначиться на результатах ро­боти компанії. По-четверте, грамотна робота з нормативними актами й фінансами — тіль­ки суворе дотримання «духу» і «букви» зако­ну уможливлює створення довгострокового майбутнього для фірми.

Григорій Барський, американський бізнес­мен: «В усьому світі є конкретне поняття ді­лової етики й обов'язковості. У США, нап­риклад, у моді поняття “техаське рукостис­кання”, коли сторони просто домовляються про якусь справу. Якщо хтось порушив умови договору, ніхто не буде більше вести з ним бізнес».

Література

1.  Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К.: Рідна мова, 1998.

2.  Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К.: Вища школа, 1977.

3.  Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2002.

4.  Гриценко С. П. Етика ділового спілкування. — К., 2005.