головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 5/2006 
Персонал № 5/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Мале підприємництво в системі економіки

Наталія ШАБРАНСЬКА,
аспірантка НДЕІ Мінекономіки України (Київ)

Реформування економіки України, перехід її з глибокої кризи до динамічного, прогресивного розвитку пов'язаний зі становленням високоефективного соціально орієнтованого ринкового господарства, заснованого на ініціативі людей, до підприємства. Формування цивілізованого сучасного підприємництва, зокрема малого, в економічному просторі України є важливим чинником стабільного економічного зростання та досягнення нормального рівня життєзабезпечення громадян.

Поняття «підприємництво», у якому переплетені економічні, юридичні, політичні, історичні і психологічні відносини, надзвичайно широке і містке. Складалося воно тривалий час, змінюючись під впливом базових і вторинних інститутів, психології людей тощо. Визначенням його сутності займалося чимало дослідників, кожен зробив свій внесок у формування цього терміна.

Уперше поняття «підприємець» (із фр. entrepreneur) у науковий обіг увів англійський банкір-економіст Річард Кантільйон (1680–1734), який зробив систематичний аналіз підприємництва [1]. Він вважав, що підприємництво — це особлива економічна функція, де існує елемент ризику. Кантільйон визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання прибутку, і яка, зазнаючи необхідних витрат, не знає, за якими цінами може бути здійснено реалізацію цієї продукції. Підприємцями він вважав людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто займається економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередба-ченості цін. Тому основною рисою підприємця Кантільйон вважав готовність до ризику. Він трактував малого підприємця як фігуру, яка приймає рішення і задовольняє свої інтереси в умовах невизначеності.

Особливе місце в розробці теорії підприємництва посідають праці австро-американського економіста та соціолога Йозефа Шумпетера. «Бути підприємцем, — зауважував він, — означає робити не те, що роблять інші, тобто інновації. Підприємець ламає старий традиційний кругообіг заради встановлення нового, що забезпечує динамізм економічній системі. Щоб бути здібним до виконання підприємницької функції, індивід повинен мати низку специфічних якостей, зокрема гостроту бачення, вміння йти попереду одному, йти новим шляхом, володіти ініціативою, авторитетом, даром передбачення, впливу на інших людей» [2, c. 168–170]. Дослідженнями феномена підприємництва науковці займаються понад дві сотні років.

Особливу увагу необхідно приділяти аналізу розвитку значення малого підприємництва в економіці України. Ось декілька показників розвитку малих підприємств: їх кількість у 2000 р. становила 217930 од., а через чотири роки — 283398 од., тобто на 65486 од. більше, або на 30%; на 10 тис. осіб наявного населення у 2000 р. — 44 од., у 2004 р. 60 од. — на 16 од. більше або на 36,4%; обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) у діючих цінах відповідних років (без ПДВ і акцизу) у 2000 р. — 43810,1 млн грн та в 2004 р. 74363,5 млн грн — на 30553,4 млн грн більше, або майже на 70%. Усі зазначені показники свідчать про помірне зростання малих підприємств в Україні, а особливо показник обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг).

Поширеним визначенням підприємництва є поняття, зазначене в Законі України «Про підприємництво», а саме: підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку [3]. Відповідно до масштабів діяльності, підприємництво поділяється на мале, середнє та велике.

Аналіз економічної характеристики малого підприємництва визначають дві обставини: воно об'єктивно існує та розвивається як певна цілісність, сектор економіки (національного, регіонального, місцевого рівнів); воно є особливим типом підприємницької діяльності. Структура економіки за розміром передбачає співіснування підприємств різних розмірів, зокрема й малих, які утворюють відповідну групу. Цю сукупність виробничих осередків, невеликих за масштабом, характеризує поняття «дрібне виробництво». Суспільною формою малої виробничої одиниці в умовах ринкової економіки стає мале підприємництво. Основними економічними рисами його є:

•    відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);

•    спеціалізація на будь-якому виді діяльності;

•    реалізація виробничих товарів (послуг) через купівлю-продаж на ринку.

Під час розгляду понять «мале підприємництво», «малий бізнес», «мале підприємство», як свідчить практика, дуже часто відбувається їх ототожнення. Так, професор В. Карсекін та інші автори зазначають, що «... дійсно, практично повсюдно проходить ототожнення підприємництва з малим бізнесом, широке використання у вітчизняній науці та практиці терміна «мале підприємство».

Малий бізнес — діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) із метою одержання прибутку. Практично це означає будь-яка діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. Не обов'язково це має бути особливо ризикова й інноваційна діяльність на засадах повної економічної відповідальності. На думку професора З. Варналія, саме у цьому якісному чиннику й полягає різниця між поняттями «мале підприємництво» і «малий бізнес». На жаль, ці поняття не розмежовано ні в економічній літературі, ні на практиці [4].

Тепер загальновизнаним фактором є те, що мале підприємництво — це обов'язковий елемент ринку, важливий фактор розвитку та ефективного функціонування економіки. Як зазначають фахівці, «двома китами, на яких стоїть… економіка є, з одного боку, великі структури, що надають їй стабільності та керованості, відчиняють шлях до широкомасштабної інновації, з другого боку — мале підприємництво, що формує конкурентне середовище та забезпечує гнучкість, індивідуалізацію виробництва» [5]. Особливий вплив малого підприємництва на вирішення проблем суспільства у країнах із ринковими економіками.

Отже, роль малого підприємництва у житті суспільства полягає в тому, що воно є одним із провідних секторів ринкової економіки; формується на засадах дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, надає додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональність структури управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму та розвитку конкуренції та реалізації інновацій.

У сучасних умовах господарювання інновації — це необхідний і об'єктивний чинник конкурентоспроможного розвитку кожного підприємництва. Загальна тенденція до обсягів і впливу інновацій на техніко-економічний рівень підприємництва, яка існує в західних країнах ринкової економіки, поступово захоплює і вітчизняну економіку, бо альтернативи цьому процесу просто не існує.

Завдяки інноваціям здобувають життєздатність малі підприємства. Часто вони притягають до себе «розсіяні» підприємницькі таланти і залучають висококваліфіковану робочу силу, що забезпечує випуск продукції поліпшеної якості, творчий характер і ефективність роботи таких підприємств.

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще проявляється у властивих йому функціях. Розглядаючи функції малого підприємництва у ринковій економіці, треба наголосити на певних чинниках.

По-перше, неоціненний внесок малого підприємництва у справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їхня самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на певному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю суттю, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, мале підприємництво внаслідок численності елементів, що його складають, та високого динамізму їх значно меншою мірою зазнає монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання інновацій мале підприємництво є дієвим конкурентом, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й подоланні розвинутими країнами тенденції великого капіталу до монополізації.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, інноваційної діяльності, зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним став внесок малого підприємництва у здійснення прориву у багатьох важливих напрямках інновацій, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво тим самим є двигуном інноваційної діяльності. Наприклад, більшість дрібних фірм, що виникли наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А в США на сектор малого підприємництва припадає близько 50% науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у розв'язання проблеми зайнятості. Наприклад, в Україні такі показники середньорічної кількості зайнятих працівників на малих підприємствах: у 2000 р. — 1730, 4 тис. осіб, у 2001 р. — 1818,7 тис. осіб, у 2002 р. — 1932,1 тис. осіб, у 2003 р. — 2052,2 осіб, у 2004 р. — 1978,8 тис. осіб. Тобто впродовж 2000–2003 рр. показник постійно зростав. Ця функція проявляється в здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% усіх зайнятих та до 70–80% нових робочих місць. Якщо в період криз 70–80-х рр. ХХ ст. у розвинутих країнах спостерігалося скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, а й навіть створювали нові.

По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на певному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким виявляється середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Отже, мале підприємництво є обов'язковим елементом ринкової економіки, двигуном економічного та науково-технологічного процесу в суспільстві, важливим стабілізаційним механізмом і засобом реалізації особливого підприємницького потенціалу населення.

За умов ринкової економіки мале підприємництво як виробник може стати в нагоді великому підприємництву, взявши на себе функції, що не властиві провідній спеціалізації великих компаній (допоміжне виробництво, ремонтне обслуговування, адаптація продукції до місцевого ринку, збутова діяльність та ін.). У багатьох розвинутих країнах на великих підприємствах непрофільні виробництва виключені з технологічних процесів та передані невеликим субпідрядним фірмам. Так, наприклад, у США і Західній Європі ступінь залежності виробництва великого підприємництва від партнерів-субпідрядників становить 50–60%, а в Японії — 70–80% [6]. Серед основних факторів, що приваблюють великі корпорації до укладення контрактів із малим підприємництвом, згідно з результатами дослідження, проведеного на початку 90-х років минулого століття, є нижчі витрати на виробництво, що поєднується з високою якістю продукції [7].

У вирішенні економічних проблем країни сектор малого підприємництва є універсальним утилізатором, спроможним вирішити проблему найбільш повного та ефективного використання обмежених матеріальних, інвестиційних, фінансових ресурсів, додатково втягуючи в обіг вузьколокальні розрізнені ресурси, використання яких у масштабах великих структур ускладнене або неможливе. Серед них: локальні сировинні ресурси; відходи великих підприємств; робоча сила, не затребувана на великих підприємствах (зокрема підлітки, студенти, домогосподарки, люди з обмеженими можливостями, пенсіонери); накопичення окремих громадян, які не мають схильності до вкладення коштів у цінні папери, але можуть їх використати для заснування та розвитку власної справи) й ін.

Також у ринковій економіці мале підприємництво має потенціал щодо сприяння вирішенню проблем швидкої переорієнтації ресурсів із менш ефективного виробництва в більш ефективне (потрібне споживачу, прибуткове) під час змін кон'юнктури ринку. У цьому ж ракурсі мале підприємництво може відіграти вагому роль від утримання на бюджеті низькорентабельних та збиткових підприємств за допомогою оренди їх майна і перетворенні наявних виробничих потужностей на прибуткові і потрібні суспільству.

У вирішенні фінансово-економічних проблем держави сектор малого підприємництва як важливий платник податків відіграє важливу роль, що підтверджено досвідом економічно розвинутих країн. Значний потенціал має у цій сфері мале підприємництво ринкової економіки. Мале підприємництво активно сприяє вирішенню проблеми дефіциту державного бюджету і надає можливість державі розробляти та фінансувати свої трансформаційні, економічні й соціальні програми.

У вирішенні соціально-психологічних проблем ринкової економіки сектор малого підприємництва є передусім роботодавцем, спроможним значно пом'якшити проблеми:

•     безробіття, через зусилля самих безробітних, водночас сприяючи вирішенню проблем психологічної адаптації населення до ринкових умов;

•     забезпечення припустимого рівня життя населення;

•     запобігання небажаних соціально-політичних напрямів реформування економіки.

Отже, у вирішенні соціально-психологічних проблем перехідного етапу ринкової економіки сектор малого підприємництва виконує роль «інстанції останньої надії» для безробітного або для людини, що не в змозі реалізувати себе у межах великого підприємництва, «полігона» для випробування підприємницької спроможності та організаторського хисту, «амортизатора» негативного ставлення основної маси населення до наслідків реформування економіки.

Аналогічні соціально-психологічні функції сектор малого підприємництва виконує і в розвинутих країнах. Наприклад, у США від 1970 до 1985 р. дрібні фірми створили 35 млн нових робочих місць, водночас у традиційному великому підприємництві їх поменшало на 6 млн, причому в середині 80-х років минулого століття мале підприємництво прямо чи опосередковано забезпечувало засобами існування понад 100 млн американців [8]. У Франції впродовж п'яти років від початку циклічної кризи середини 70-х років зайнятість на малих промислових підприємствах зростала в середньому щорічно на 2,5%, а на великих зменшувалася на 1,2%. У ФРН у 1977–1985 рр. великі підприємства скоротили понад 200 тис. робочих місць, водночас сектор малого та середнього підприємництва створив їх майже 640 тис. [9]. За останні роки у Великобританії було створено близько 1 млн робочих місць, що компенсувало зниження зайнятості у великому підприємництві (сукупна чисельність робочих місць у приватному секторі зросла на 250 тис. осіб) [10].

Отже, мале підприємництво є обов'язковим елементом ринкової економіки, одним із двигунів економічного та науково-технологічного прогресу в суспільстві, важливим стабілізаційним механізмом і засобом реалізації особливого підприємницького потенціалу населення.

Література

1. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия/ Гл. ред. А. М. Румянцев. — М.: Сов. энцикл., 1975. — Т. 2. — С. 95.

2. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследования предпринимательной прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры)/ Пер. с нем.; Общ. ред. А. Г. Милитковского. — М.: Прогресс, 1982.

3. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

4. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

5. Куликов В., Латышова Г., Николаев А. Образование финансово-промышленных групп // Российский экономический журнал. — 1994. — № 1. — С. 16.

6. Майдерс Х. Малый бизнес по-американски // Деловой мир. — 1992. — № 14. — С. 17.

7. Певзнер А. Из плена гигантов // Правительственный вестник. — 1990. — № 2. — С. 4.

8. Разумнова И. И. Мелкие фирмы в США: Экономика и управление. — М.: Наука, 1989. — С. 6.

9. Малий та середній бізнес в Україні: стан і перспективи розвитку: Матеріали ІІ Загальноукраїнської науково-практичної конференції. — Донецьк: Донецький ін-т ринку та соціальної політики, Бізнес-альянс Донбасу, 2001.

10.  Данишевская Г. Малый бизнес в Великобритании // МЭ и МО. — 1992. — № 3. — С. 120.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту