Про специфіку фінансової кризи в Україні

Проблема нестабільності валютно-фінансо­вої системи України має досить специфічні ха­рактеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчут­них економічних реформ, з іншого — нестабіль­ність у валютній сфері характеризується проб­лемами внутрішньої та зовнішньої боргової за­лежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому під­твердили обраний теоретичний підхід до рин­кових перетворень: східноєвропейські та при­балтійські країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжна­родних фінансових організацій, змогли порів­няно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здій­сненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжу­ють боротися за оздоровлення економіки [1].

Сучасний розвиток валютно-фінансової сис­теми нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчут­но впливають на її розвиток. Це, на нашу дум­ку, чинники «стадної поведінки», психологіч­ного ризику, епідемічного поширення кризо­вих явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не виок­ремлювали зазначені фактори як такі, що здат­ні спровокувати складний механізм розгор­тання тенденцій нестабільності. Не було зроб­лено спроби розглянути структурні чи політичні фактори як важливий складник еконо­мічних зрушень, а наслідком їх може стати кризова ситуація. Натомість перевагу надава­ли дослідженню саме базових макроекономіч-них показників, не зважаючи на те, що біль­шість криз, які відбулись в останній декаді ми­нулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки, їм передував період еко­номічного пожвавлення, який був наслідком вдало імплементованих стабілізаційних прог­рам чи/та високого економічного зростання.

Джерело: Держкомстат. * Січень–вересень. ** Жовтень до грудня 2004 р. *** Динаміка показників за 2000–2003 рр. уточ­нена у зв'язку з перерахунками чисельності населення за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року. **** Січень–червень. Крім того, на темпи зростання також впли­нуло уповільнення зовнішнього попиту через погіршення кон'юнктури та загострення кон­куренції на світових ринках, зниження світо­вих цін на продукцію металургії.

Зростаючий потенціал внутрішнього спо­живчого попиту, який підтримували високі темпи зростання доходів населення та розви­ток внутрішнього виробництва споживчих то­варів і послуг, не зміг компенсувати уповіль­нення експортних поставок та інвестицій в ос­новний капітал і забезпечити прискорений розвиток таких галузей, як будівництво, мета­лургія і машинобудування.

Криза як специфічна фаза циклу, що харак­теризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така від­творює закономірність розвитку будьякого процесу. Відповідно, криза, викликана об'єктивними цик­лічними процеса­ми в економіці, не передбачає рапто­вих коливань по­дібної амплітуди, а, навпаки, харак­теризується три­валістю фаз за­родження та роз­гортання, які фор­муються на попе­редніх етапах. Та­ким чином, проб­леми розгортання кризових явищ в Україні мають до­сить специфічні характеристики. З одного боку, кри­зові явища пов'яза­ні з моделлю еко­номічного розвит­ку держави та мож­ливостями здій­снення відчутних економічних реформ. З іншого — кризові яви­ща відрізняються певною специфічністю за­лежно від сфери їх прояву. Зокрема, валютна криза як складова кризи економічної на укра­їнському ґрунті характеризується:

•     економічно необґрунтованим знеціненням або подорожчанням національної валюти;

•     різким коливанням валютних курсів;

•     заміною грошової одиниці або її вартісної основи;

•     значним обсягом спекулятивних операцій валютою, швидких і значних за масштабами припливів і відпливів валютних резервів;

•       різкою незбалансованістю міжнародних розрахунків;

•       погіршенням міжнародної валютної лік­відності тощо.

Крім того, у валютній сфері нестабільність проявляється проблемами внутрішньої та зов­нішньої боргової залежності країни, а прояви нестабільності у банківській сфері — радше проблемами психологічного характеру, що ви­ражаються в недовірі до банківських установ у період низької прогнозованості економічного розвитку (курсу) країни, а отже, у масовому вилученні коштів навіть попри економічну до­цільність (втрата відсотків при достроковому вилученні внесків). Тобто особливість банківської нестабільності полягає у певній хаотич­ності її виникнення. Макроекономічні базові показники — рівень інфляції, ВВП, граничні показники як внутрішнього, так і зовнішнього боргу перестають на певний час відігравати роль індикаторів стабільності, найважливіши­ми виявляються настрої чи то спекулянтів, що свідомо йдуть на корекцію курсу національної грошової одиниці, чи вкладників, яких об'єд­нує так звана «стадна поведінка».

Прогнозувати ризик виникнення в Україні кризи будь-якого типу — або валютної, або банківської — внаслідок впливу світової (регі­ональної) фінансової кризи завчасно. Бо за ос­новними критеріями, що визначають ступінь інтегрованості у глобалізовану світову еконо­міку наша держава не може претендувати на те, аби інтерпретувати помилки внутрішньої економічної політики як витрати надмірної відкритості її економіки внаслідок інтеграції. Серед критеріїв інтегрованості:

•     обсяг міжнародного виробництва товарів та послуг і темпи його зростання порівняно з обсягами і темпами росту всього валового про­дукту в світі;

•     обсяг і динаміка прямих іноземних інвес­тицій у порівнянні з обсягами і динамікою всіх інвестицій (і внутрішніх, і міжнародних);

•     обсяг і динаміка складних комплексних міжнародних інвестиційних проектів порів­няно із загальним масштабом подібних проек­тів;

•     обсяг усієї міжнародної торгівлі товарами і послугами та темпи її зростання порівняно з валовим продуктом;

•     дані про міжнародні операції з патентами, ліцензіями, ноу-хау;

•    обсяг і динаміка міжнародних операцій банків та інших кредитних закладів порівняно із загальним обсягом і динамікою всіх їх опе­рацій та інші.

Натомість, основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соці­альну спрямованість попри задекларовані орі­єнтири на інноваційно-інвестиційний розви­ток України. Таким чином, на сучасному етапі, ризики національної фінансової системи пере­бувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери (див. рис.1).

Все ж у найуживанішому значенні будь-яку кризу в українській економіці можуть назвати не лише фінансовою, а й економічною, що свід­чить про нечітке сприйняття цієї категорії еко­номічної науки. Хоча, безперечно, усвідомлен­ня можливих взаємозв'язків різних складників фінансової кризи здатне сприяти усвідомлен­ню багатоваріантності тривання кризи, а, отже, підвищити прогнозованість визначення напря­му її розгортання із своєчасним виокремлен­ням необхідних механізмів впливу на зарод­ження того чи іншого виду потрясіння у кон­тексті кризи фінансової — чи то валютного, чи то банківського, чи бюджетно-боргового.

На запропонованій схемі кризи подано мож­ливі варіанти розгортання нестабільності на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни (з поділом на кризи з високим ступе­нем вірогідності розгортання); кризи, розгор­тання яких може бути призупинено; кризи з низьким ступенем вірогідності розгортання (див. рис. 2).

Варто зазначити, що попри вкрай неста­більну ситуацію в нашій економіці, йдеться про зниження ділової активності, у малому й середньому бізнесі, відчутні скорочення при­пливу прямих іноземних інвестицій, відмову великих інвесторів від входження в Україну (за винятком приватизованого Mittal Steell металургійного комбінату «Криворіж-сталь»), країна не перебуває перед ризиком розгортання циклічної, комплексної чи зов­нішньої криз. Під останньою — зовнішньою кризою — маємо на увазі кризу, спровокова­ну світовими деструктивними тенденціями, яким притаманний свій власний ритм, пов'язаний з особливостями динаміки гло­бальних фінансових ринків. Попри це варто згадати опосередкований вплив ззовні, який здійснюється на розвиток вітчизняної еконо­міки. Це не лише кон'юнктура світових фі­нансових ринків, яка визначає позиції екс­портерів, а отже впливає на стан всієї націо­нальної економіки. Беручи до уваги вплив результатів зовнішньоторговельних зв'язків на формування торговельного, а тому і пла­тіжного балансу країни, чинник валютної стабільності за її межами відіграє визначаль­ну роль. Ідеться про порівняння провідних світових валют — долара США та євро, від яких залежатиме стабільність держав у гло­бальному масштабі. Крім того, надання Укра­їні з боку міжнародних фінансових інститу­цій на кшталт Міжнародного валютного фонду певних рекомендацій консультатив­ного характеру, які формують ту чи іншу стратегію розвитку валютної політики, спро­можне впливати на визначення перебігу по­дій у нас, зокрема під час можливого кризо­вого розгортання, незалежно від сфери його прояву.