головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 2/2006 
Персонал № 2/2006
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







Всесвітній переворот
Есе про новий американський імперіалізм

Гійом ФАЙ

Гійом ФАЙ — сучасний французький мислитель, інтелектуальний лідер національно-консервативного руху в Європі. Автор низки книг із проблем політології і філософії сучасності, у яких проголошено повернення духовних цінностей, відродження етнічних моральних традицій.


Вступ

Почну з резюме основних тез і аргументів, які я розвиваю в цьому нарисі.

На зміну класичному американському ім­періалізму після зникнення СРСР прийшов

Новий   Американський   Імперіалізм   (або НАІ), жорстокіший і відвертіший, ніж старий, а також значно незграбніший, оскільки заснований на переоцінці сили.

Кампанії в Сербії, Афганістані і в Іраку призвели до посилення НАІ, цілі якого були сформульовані ще до терактів 11 вересня 2001 року. Його ідеологами є владні неоконсерва-тори, новий негласний союз між протестантами-фундаменталістами та сіоністськими ко­лами, що підтримують партію «Лікуд». /.../

НАІ затверджує за Америкою проголоше­не нею месіанське право встановлювати на Землі царство Добра — тобто політичну і со­ціальну модель США — і боротися зі Злом. Ґрунтуючись на дивній ідеології, яка є су­мішшю методів Макіавеллі і Бісмарка з тео­рією морального призначення Америки, по­єднує шміттовську доктрину сили як джере­ла права з антишміттівською доктриною про існування єдиного джерела, що має по суті право на використання сили, а саме США, — це називається «однобічним підходом» — НАІ створить дивну мішанину елементів фі­лософії Канта і Гегеля, навіть несумісних, за­лишків ізоляціонізму і неприборканого прагнення до втручання, економічного діри-жизму в неокейнсіанському дусі, тобто в напрямку неоавтаркії, продовження в усьо­му світі ультраліберальної, вкрай лицемірної політики.

***

НАІ як нова й оригінальна глобальна док­трина спирається на три центральні геостра-тегічні осі: нерівноправні двосторонні відносини, теорію збиткового сувереніте­ту та зниження ролі міжнародного права і міжнародних організацій.

Нерівноправні двосторонні від­носини зводяться, насамперед, до того, що місія США жодним чи­ном не полягає у створенні «Всес­вітньої держави», а бере до відома, що світ відтепер поділено на дві частини: США (з їхніми васалами з «нової Європи», Англією, Поль­щею, Італією, Іспанією тощо) і «інший світ». США відтепер не лі­дер вільного світу, а правитель, «жандарм» усіх країн і народів. США більше не вважають себе ос­новним Хрестоносцем західної ци­вілізації, наріжним каменем всес­вітньої демократичної і лібераль­ної держави (доктрина Картера), а єдиною наддержавою, і привлас­нили собі право підтримувати сві­товий порядок, насамперед, зара­ди своєї вигоди й автоматично — для блага інших країн, більш-менш жевріючих у пітьмі неуцтва. Європу розглядають як «першу сферу» Імперії — так Рим дивився на своїх найближчих союзників.

Таким чином, НАІ відкидає одно­часно тези Семюела Хантінгтона про «зіткнення цивілізацій» і тези Френсіса Фукуями про «кінець історії» і всесвітню оонівську державу і не віддає переваги ні тим, ні іншим.

Доктрина «збиткового суверенітету» пе­редбачає, що якщо держава «збиткова», тоб­то входить до «осі зла», вона стає злочин­ною державою, і США — і тільки вони — по­винні втрутитися в її справи, щоб подбати про власну й світову безпеку. Критеріїв виз­начення «ущербності» суверенітету три:

1)    докази або просто підозри, без доказів, що ці держави підбурюють терористів або допомагають їм організовувати теракти,

2)    володіння зброєю масового знищення,

3)    політичний режим, названий тираніч­ним, небезпечним тощо. Теоретично жодна країна не захищена від ризику потрапити до чорного списку.

Третя доктрина — зменшення ролі міжна­родного права і міжнародних організацій, не тільки ООН, закономірно, а й НАТО, а це вже щось нове. Ідеологи НАІ беруть до відома, що ООН малоефективна (колись це була гол-лістська теза), що вона не може підтримувати світ, і міжнародне право в конкретних випад­ках не працює. На зміну цієї недосконалої за­конності повинна прийти ефективна закон­ність, яку встановлює США.

Отже, НАІ виловлює свої концепції в усіх ріках: трохи в Меттерніха (згадуючи Кіссин-джера?), трохи з доктрини Брежнєва про «об­межений суверенітет» та ін. Але насамперед слід зазначити перехід імперіалізму від скри-тої і непрямої до відкритої і прямої форми. НАІ — це імперіалізм без комплексів. Жахи в'єтнамської війни забуто.

Цей імперіалізм без комплексів своїми ам­біціями значно перевершує традиційний аме­риканський імперіалізм, наприклад, дуже обережний імперіалізм Ніксона. У нього нині більше цілей і засобів.

Цілі: війна в Іраку показала, що мова йде не тільки про те, щоб забезпечити за собою наф­тові запаси, а й про перетворення мусульман­ських країн Середнього Сходу в «демокра­тичних васалів» і, насамперед, — про ство­рення захисного валу навколо єврейської держави, що, насправді, перебуває в скрут­ній ситуації /…/... Однак основна мета НАІ нейтралізація Європейської держави, осі Париж Берлін Москва, яку я називаю Єв-росибіром, справжнього кошмару для амери­канської таласократії. Очевидна й інша мета: нейтралізувати також посилення впливу Індії і Китаю. НАІ бореться, таким чином, на всіх фронтах.

Засоби: вони глобальні, НАІ розпалює ба­гаття з будь-яких дров. Величезне посилення засобів Пентагону і ВПК, економічна і техно­логічна війна не на життя, а на смерть проти Європи, політика загального контролю над всесвітніми інформаційними мережами, стратегія ослаблення і поділу Європейського Союзу, зокрема, стимулювання масової при­сутності ісламу в його середовищі (вступ Ту­реччини, підтримка балканських мусульман, гасла багаторасової Європи тощо) і перетво­рення центральноєвропейських країн колиш­нього радянського блоку у протекторати. Слід зазначити, що НАІ абсолютно не має наміру боротися проти ісламу і Третього світу, а хо­че перетворити їх у своє знаряддя проти Єв­ропи, щоб та втратила свою самобутність.

Новий імперіалізм використовує також спосіб, який дотепер не застосовували: пряме втручання, без дипломатичних застережень, у внутрішні справи інших, зокрема, європейців, у формі «дорожніх карт», офіційних поба­жань, наказів і відкритих погроз. Ми бачили, який грубий тиск було вчинено на майбутні розширені європейські установи. Протести були настільки боязкі, що Вашингтон сміли­во йшов цим шляхом; його васали переоціню­вали його могутність, як і він сам.

***

Однак, у НАІ, незважаючи на теоретичний розмах його цілей і безліч засобів, завидющі очі, але не настільки великий шлунок. Із ним Америка досягла певного апогею своєї могут­ності і вступила в період занепаду Вона сп'яніла від своєї сили. НАІ контрпродуктив-ний: у недалекому майбутньому він спрово­кує посилення тероризму й антиамерикан-ської ненависті в усьому світі. Збожеволілий шериф, схожий на Джон Уейна із фільму «Потяг дає три гудки», не може встановити «світ по-американськи». Як переконала вій­на в Іраку, для того, щоб перемогти невели­ку знекровлену країну, першій світовій дер­жаві треба було мобілізувати понад 50% своїх військових засобів, гукати на допомо­гу британців, і до того ж вона погрузла в піс­лявоєнній ситуації. Цей сигнал усі почули: Іран, Пакистан і інші середні держави не ду­же ризикують перед лицем цього паперового тигра.

З іншого боку американська войовничість спонукає низку країн з обережності запастись ядерною зброєю. НАІ не враховує також ані хиткості американської економіки, ані коло­сального дефіциту її поточного торговельно­го балансу. США, незважаючи на розвине­ність їхньої технології і великі резерви робо­чої сили, живуть у пісковому замку спекуля­тивної економіки, «економіки казино», торго­вельний дефіцит якої перевищив у 2003 році 500 мільярдів доларів. Це чудо можна порів­няти з розквітом троянди, що триває всього один ранок.

Не забуваймо про щоразу більшу слабість сухопутних військ армії США, у які дово­диться призивати дедалі більше найманців із Латинської Америки, про демографічний за­непад WASP (білих англосаксів-протестантів) у США; про тимчасовий характер НАІ, засно­ваний на майбутніх перемогах неоконсерва-торів на виборах; про однакове торговельне, промислове, військове, технологічне і демог­рафічне посилення величезних китайського й індійського блоків; про первісну силу іслам­ського джихаду, що після Європи зробив своєю метою Америку тощо.

Словом, нова американська мрія стати та-ласократичним Третім Римом XXI століття не має практично ніяких шансів здійснитися.

***

Однак, «опір» Новому Американському Імперіалізму з боку осі Париж—Берлін— Москва, яка стала для декого «божественним сюрпризом», не заслуговує нині ніякої довіри. Французів і бельгійців поєднує гума­нітарна кантівська балаканина про закон­ність. Уряди цих двох країн у своїй опозиції до війни в Іраку значно більше керуються бажанням не зачепити величезні арабсько-мусульманські громади, яким вони надали притулок, ніж орієнтацією на європейський опір НАІ. Німці грають на пацифістській струні: цією кислою капустою годує своїх виборців Соціалістична партія Німеччини. Що ж стосується Росії, то американці добре знають, що вона порівняно з СРСР є зам­ком, що лежить у руїнах, і реальна військо­во-економічна сила значно менша, ніж у Китаю.

Для НАІ, попри його величезні слабкості, ніколи не стане загрозою «Європа слів і кон­ференцій» і ліричних проповідей панів Міше-ля і Вільпена. Справжня Європейська дер­жава, до складу якої повинна ввійти і /…/ Росія, може бути заснована тільки на діях, а не на почуттях, на практиці і зусиллях, а не на теорії і критиці. Тому що, строго кажучи, не варто критикувати НАІ або теоретизувати про його лиходійства, якщо немає конкрет­них засобів (технологічних, економічних, культурних, демографічних тощо) йому про­тистояти. У цьому змісті вищезгадана євро­пейська вісь — це благочестиве побажання і тема для світових ЗМІ. Необхідно перейти до справи, тому що Історія складається на 99% із дій і лише на 1% — зі слів.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту