РУБРИКИ |
|||||||||||||||||||||||||||
№ 12/2005 | |||||||||||||||||||||||||||
архів номерів
|
Альтернативи традиційній енергіїВалентина ПІОНТКОВСЬКА Коротка інформація Ідея: вирощування рапсу фермерськими господарствами для подальшої переробки насіння на технічне мастило. Його використовують у міні-електростанціях для одержання електрики або відправляють на переробку для виробництва біодизельного палива. • Розроблювачі технології вирощування і переробки: СП BIO COMPANY RAPS (завод із переробки рапсу на технічне мастило) і НПО кукурудзи і сорго (виробник селекційних сортів рапсу). Мінімальні інвестиції: 19 тис. леїв для площі посіву 10 га — на придбання насіння, проведення повного комплексу агротехнічних робіт і збору врожаю. • Строк окупності: один сезон. • Потенційні клієнти: компанії із переробки насіння і експорту сільськогосподарської продукції. • Ринки збуту: внутрішній ринок Молдови і країн ЄС. • Ситуація на молдавському ринку: Альтернативні джерела енергії в найближчій перспективі становитимуть відчутну конкуренцію традиційним, запаси яких швидко вичерпуються. Молдова практично не має запасів пальних корисних копалин, а на розвиток економіки (особливо сільського господарства), відчутно впливає ріст цін на імпортне пальне і дизельне паливо. Біодизельне пальне в Молдові поки не виробляють, а рапс у невеликій кількості вирощують у різних куточках країни, але в основному — для експорту в Румунію, де його переробляють. • Фактори успіху: У серпні цього року в Ліпканах розпочне роботу перша черга молдавсько-німецького підприємства із переробки насіння рапсу й одержання з нього технічного мастила. Виробнича потужність — до 75 т насіння у добу. До 2007 року завод зможе переробляти до 100 тис. т насіння рапсу в рік і налагодити виробництво біодизельно-го пального, що дає гарантію і сучасним виробникам рапсу, і потенційним у збуті будь-яких обсягів вирощеної ними продукції на території Молдови. Доходи від вирощування рапсу ще вищі у фермерських господарств, які практикують комплексний підхід: вирощування рапсу, бджільництво і птахівництво (або тваринництво). Із 1 га рапсу бджоли збирають до 90–100 кг особливо коштовного меду, який цікавить експортерів сільськогосподарської продукції в країни ЄС. Окрім того, на корм худобі і птахам використовують зелену масу рапсу або одержаний після вижимки олії шрот, який не поступається якістю соєвому. Зі шроту роблять гранульовані корми, збалансовані за кількістю вітамінів і мікроелементів, що можуть зберігатися кілька місяців. В останні роки зросло споживання рослинного шроту в Польщі й інших країнах ЄС через заборону на використання в кормах м'яса і кісткового борошна — для запобігання поширення коров'ячого сказу. Але основна перевага обробітку рапсу — у відновленні родючості ґрунтів і їхньої структури, що створює умови для підвищення врожайності будь-яких інших сільськогосподарських культур, що беруть участь у сівозміні. • Фактори ризику: недотримання технології вирощування призводить до зниження врожайності. Зменшити ризик дає змогу впровадження комплексного підходу (див. вище). Історія питанняРапс відомий людству давно. Його вирощували ще чотири тисячі років тому: спочатку в Індії, а потім у Китаї і Японії. Давні цивілізації Азії і Середземномор'я використовували для освітлення рапсову олію, яка давала бездимне полум'я. У Європі рапс з'явився у XIII столітті, обробляти його почали наприкінці XVII у Бельгії і Голландії, а потім у Німеччині, Швеції, Швейцарії, Польщі і Росії, використовуючи рапсову олію для приготування їжі й освітлення. Промислове використання рапсу було обмежене, поки не з'ясували, що рапсова олія краще, ніж інші мастильні матеріали прилипає до металевих поверхонь, які контактують з водою і парою. Винахідник дизельного палива Рудольф Дизель у 1912 році передбачав можливість одержання енергії з рослинних і тваринних олій, припускаючи на перспективу замінити дорогий бензин на менш дорогі і доступніші джерела енергії. Але поява на міжнародних ринках великої кількості дешевих нафтопродуктів, зокрема мінеральних олій для змащення і освітлення, спричинило різке падіння обсягів обробітку рапсу в Європі. У 1909–1917 рр. площі під рапсом зменшилися з 178 до 92 тис. гектарів. Однак аж до Жовтневої революції рапс займав значні сільськогосподарські площі в Україні (30–40 тис. га), як основна олійна культура, тоді, коли соняшник займав близько 10 тис. гектарів. У 90-х роках XX століття було визнано, що біопаливо, поряд з воднем, сонячною енергією і гібридними силовими установками, дасть змогу людству позбутися нафтової залежності. Нині рапс — доступне альтернативне джерело палива для країн із розвиненим сільським господарством і нестачею власних пальних корисних копалин. Крім використання для виробництва біоди-зельного палива, рапсову олію застосовують у харчовому, металургійному, миловарному, шкіряному, фармацевтичному і текстильному виробництвах. Виробництво і переробка рапсу збільшуютьсяПровідним світовим виробником рапсу стає Китай, який випередив Канаду й Індію. Ці три країни нині сумарно збирають 57% світового врожаю рапсу. Дуже швидко вирощування і виробництво насіння рапсу збільшується й у країнах ЄС, де законодавчо стимулюється виробництво екологічно чистого біодизельного пального. На відміну від нафтового дизельного палива, використання біодизельного зменшує вміст в атмосфері вуглекислого газу, який спричиняє парниковий ефект, а кожна тонна такого палива дає змогу відмовитися від пошуку чотирьох тонн нафти. У Німеччині біопаливо вважають чистим продуктом, і його не можна змішувати з жодним іншим видом дизельного палива, у Франції його змішують зі звичайним дизельним пальним у 5% концентрації, у Чехії зміст біодизеля доводять до 30%. У Західній Європі виробництво і споживання біодизеля як альтернативи нафтопродуктам стимулюють державні програми і відповідна податкова політика. У деяких європейських країнах автомобілістам, машини яких працюють на біо-дизелі, дозволений безплатний в'їзд у ті місця, куди на інших машинах пускають тільки за плату. Сільськогосподарські підприємства, що вирощують рапс, мають податкові пільги і бонуси. Так, у Німеччині фермер за кожен засіяний рапсом гектар землі одержує 350 євро. Відповідно до рішення Ради міністрів ЄС, прийнятому 2003 року, члени Євросоюзу мають право скорочувати акцизи на різні види біопалива. За даними представників компанії Саrgіll, до кінця 2005 року в Євросоюзі вироблять 4 млн т біопалива (у 2004 році — 2,25 млн, у 2003 році — 1,43 млн, у 2002 році — 1,07 млн). У Німеччині споживання біодизпалива в 2004 році подвоїлося і є еквівалентним до середньорічної витрати палива 300 тис. легкових автомобілів. Його питома вага в паливному ринку країни становить 3%. На думку фахівців, у країнах ЄС у 2005–2006 роках збережеться стійка тенденція до збільшення виробництва і переробки насіння рапсу, з цією метою розширюватимуть і площі сільськогосподарських угідь. Нині посіви рапсу в Німеччині займають понад 1 млн га, у Франції — 1,4 млн га, при врожайності 33 центнери з гектара. За прогнозом німецького дослідницького агентства Oil World, у Франції виробництво насіння рапсу в 2005 році становитиме 3,40 млн т, у Німеччині — 4,30 млн. Збільшення виробництва насіння рапсу означає також зниження імпорту насіння соняшника в Євросоюз. У 10 державах (нових членах ЄС), також розширюють площі посівів рапсу. В 2005 році у Польщі очікують досягти обсягів виробництва насіння рапсу — 1,2–1,4 млн т, за рахунок розширення посівної площі до 500–600 тис. гектарів. Це третина всіх селянських господарств, що спеціалізуються на зернових і мають субсидії. Відповідно до директив ЄС, у 2010 році частка біопалива повинна становите у всіх країнах Єв-росоюзу 10%, тому балтійські країни активно нарощують обсяги його виробництва. 15 квітня 2005 року в Латвії набрав чинності Закон про біопаливо. Директиви ЄС вимагають, щоб у 2005 році в країнах-учасницях ЄС 2% від загального обсягу витрати палива становило паливо біологічного походження. Для латвійського ринку 2% — близько 20 тис. т біопалива, що, за підрахунками Міністерства землеробства Латвії, зможуть виробити до 2006 року існуючі підприємства. Закон передбачає, що виробники біопалива зможуть щорічно одержувати мінімально необхідну підтримку для виробництва біодизельного палива (аналог дизпалива) і біоетанолу (біодо-бавка до бензину). Якщо кількість біопалива і сумішей, що містять його перевищує 5%, вони повинні маркуватися спеціальними покажчиками на автозаправних станціях і в інших місцях торгівлі. Розпочато виробництво біодизельного палива з рапсової олії в Естонії (Кохтла-Ярве) однією з найбільших в Естонії автобусних фірм Atko Grupp AS. У виробництво біодизеля інвестовано близько 128 тис. євро. Усього в Естонії щорічно споживають близько 400 тис. т дизельного палива. За остаточними даними Держкомстату України, торік у республіці намолочено 148,88 тис. т рапсу. Його врожай збільшився практично втричі (у 2003 р. — 50,9 тис. т.): 94,18 тис. т озимого рапсу (при врожайності 18,1 ц/га), і 54,71 тис. т ярого рапсу (при врожайності 9,9 ц/га). У лютому 2005 року Міністерство аграрної політики України оголосило про намір розвивати виробництво біологічного дизельного палива і біо-газу для часткового забезпечення аграріїв необхідними пально-мастильними матеріалами (рапсова олія з високооктановою добавкою — етанолом, виробленим на основі спирту з зернових і меляси цукрового буряка). А уже в квітні цього року стартував спільний німецько-український проект із виробництва біологічного дизельного палива. За 4 роки планується засіяти рапсом понад 2 млн гектарів. Україна має намір виробляти біодизель для свого внутрішнього ринку. Щорічна потреба нашої країни в дизельному паливі — близько 3 млн тонн. Планує налагодити виробництво власного біо-дизельного палива з рапсової олії і російський «Татнефтехімінвест-холдінг». Площі цієї культури в Татарстані становлять 50 тис. гектарів. Не менш популярне використання рапсової олії в харчовій промисловості. За смаковими якостями вона прирівнюється до маслинової, довго зберігає прозорість, не набуває неприємного запаху під впливом повітря. За останні роки виведені сорти, у яких практично відсутня ерукова кислота, що додавала цій олії невелику гіркоту й обмежувала її використання в харчових цілях. У Європі продовольчі сорти рапсу називають двохнулевими (позначення «00»), вони дорожчі на зовнішньому ринку, порівняно з технічними сортами. До сортів «00» належать ті, у насіннях яких утримується менше 2% ерукової кислоти. Серед країн СНД особливо активно харчові сорти рапсу впроваджують в Україні. Навіщо в Молдові вирощувати рапс?В останні роки фермери надмірно захопилися вирощуванням соняшника, забувши про необхідність чергувати культури у сівозміні. У результаті маємо виснаження і деградацію ґрунтів, порушення їхньої структури, що провокує появу зсувів. Для своєчасного удобрювання ґрунтів у фермерів немає ні фінансів для придбання мінеральних добрив, ні органіки — через зменшення обсягів тваринницького виробництва. Динаміка середньорічних цін на німецьку рапсову олію (Гамбург, франко-завод) на світовому ринку, USD/T (за виданням «Бюлетень иностранной коммерческой информации»)
Форвардні ціни на фізичні партії насіння рапсу, рапсової олії і шроту в деяких регіонах світу — березень 2005 р., USD/Т
Основна перевага рапсу (як зазначалось вище) — у відновленні родючості ґрунтів і поліпшенні їхньої структури, що створює умови для підвищення врожайності будь-яких інших сільськогосподарських культур. Рапс — прекрасний попередник, особливо для пшениці, врожайність якої при трипільному обороті (пшениця — рапс — пшениця) підвищується на 10%. Його розгалужена коренева система поліпшує водо- і повітропроникність ґрунтів, рослина акумулює радіонукліди, виводячи їх із ґрунту. Для обробки цієї культури (вона не просапна) не потрібна ручна праця, і за дотримання технології часто не потрібно навіть випалювати бур'яни, які погано вживаються з рапсом. Коли з'являється перша зелень, рапс обприскують проти блошок, у період цвітіння — проти квітоїдів. Ще одна перевага рапсу в тому, що забирають його раніше, ніж інші культури. Його насіння надходить на переробку в липні, а соняшника на 2–3 місяці пізніше. Повний цикл вирощування ярого рапсу 90 днів, однак весняна сівба ризикована через непередбачуваність погодних умов і різких перепадів температур. Озимий рапс сіють у вересні, а забирають — у червні. Як правило, його врожайність значно вища, ніж ярого. До того ж він гарно переносить морози до — 20°С, однак при істотному дефіциті вологи потрібен періодичний полив. Рапс можна вирощувати на так званих «незручних» землях — схилах ярів тощо, і навіть закріплювати з його допомогою зсувні схили. Міні-електростанції, потужністю від 1 до 100 Квт, що працюють на рапсовій олії, — прекрасна допомога фермерським господарствам, особливо тим, які розташовані далеко від ліній електропередач. Вони допомагають механізувати багато процесів, полегшуючи працю фермера. Ще більше полегшують роботу тваринників і птахівників готові фасовані комбікорми, одержувані з рапсового шроту, що містить усі необхідні вітаміни і мікроелементи, до 42% рослинного білку — протеїну. Олія рапсу — не тільки технічний, а й харчовий продукт, корисний для здоров'я. До складу сучасних сортів входить значна кількість гліцеринів, що зменшують тромбоутворення, знижують холестерин у крові, регулюючи його. Рапсова олія містить лінолеву (основний компонент клітинних мембран) і ліноленову (відіграє важливу роль у кисневому обміні нервових кліток) жирні кислоти, що в організмі не синтезуються. Витрати і доходи1. Витрати на придбання насіння — 120 леїв на 1 га (8 кг насіння по 15 леїв за 1 кг). 2. Витрати на оренду техніки (ціни кооперативів) для операцій:
Дані для розрахунку витрат на оренду техніки для вирощування озимого рапсу на 1 га посівної площі надані Програмою Підтримки приватного фермерства, відповідно до середніх розцінок для кооперативних господарств північної зони Молдови на 2005 рік. Інформація про ціни на насіння для посіву і закупівельні ціни на товарні насіння надана НВО кукурудзи і сорго і переробним підприємством BIO COMPANY RАPS. Сумарні витрати на 1 га —1900 (1970) леївЧистий дохід (ціна реалізації — 2 тис. леїв за 1 т товарного насіння):
За наявності пасіки доходи збільшуються мінімум на 3 тис. леїв, оскільки з 1 га бджоли збирають до 100 кг меду. Нині НВО кукурудзи і сорго досліджує 22 сорти рапсу, з яких будуть відібрані два–три найбільш прийнятні для вирощування в Молдові. Потужність переробного підприємства до осені цього року становитиме понад 2000 тис. т насіння рапсу щомісяця.
* У дужках вказана середня ціна для господарств північної зони Молдови. |
||||||||||||||||||||||||||
передплатний індекс 09881 | про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту |