Етнопсихологічне підґрунтя політичної активності українства (до постановки проблеми)

Валерій БЕБИК, Олена НАУМЕНКО, Антоніна ШАБЛІЙ

Серед респондентів 13,9% — працівники про­мисловості, 9,6% — сільського господарства, 8,3% — бізнесових структур, 33,9% — наукових і освітніх установ та закладів культури. Понад 36,5% опитуваних зазначили, що перебувають на заслуженому відпочинку або навчаються у вищих навчальних закладах. Показово, що 29,6% зазначили про проживання у сільській місцевості, а решта — в містах.

Отже, в цілому можна сказати, що респондент-ський масив цього дослідження наближений до соціально-демографічних параметрів українсь­кого суспільства. Це дає підстави робити відповідні наукові висновки.

Ознайомившись із узагальненою характерис­тикою респондентів, перейдемо до інтегральної думки опитаних.

ПСИХОЛОГІЧНІ РОДИЧІ УКРАЇНЦІВ

Для того, щоб розібратися у внутрішній структурі національної психіки, дуже важливо дослідити макропсихологічні чинники, зокрема оцінку суспільною свідомістю основних рис ха­рактеру народу у порівнянні з рисами характеру інших народів. Саме тому ми і попросили рес­пондентів виокремити народи, які, на їхню дум­ку, є найближчими психологічними родичами українців.

Про такий своєрідний рейтинг народів можна довідатися з табл. 1. При цьому просимо взяти до уваги, що наші експерти могли виокремити кілька рис характеру, тому загальна кількість перевищує 100%.

Інші народи набрали менше одного відсотка. Але це абсолютно не означає, що українці ставляться до них гірше, ніж до народів, які потра­пили до цього переліку. Просто вони інші, не кращі і не гірші. Лідерство білорусів, росіян, поляків, болгар і словаків зрозуміле: це сло­в'янські народи, з якими українці давно живуть поруч і мають багато спільного в усіх сферах суспільного життя. Та й решта пов'язані з ук­раїнцями давніми культурними, економічними, політичними зв'язками.

Напевно, читачам «України молодої» цікаво було б ознайомитися з результатами ана­логічного соціопсихологічного дослідження, проведеного в листопаді 1991 року разом з ре­дакцією газети «Вечірній Київ» [1], яка тоді ви­давалась накладом 550 тис. примірників і мала загальноукраїнське розповсюдження (табл. 2). Зрозуміло, що відтоді минуло майже тринад­цять років, читацькі аудиторії цих двох поваж­них газет не тотожні, але певну інформацію для порівняння ми отримати можемо.

Дані таблиць 1 і 2 свідчать, що в суспільній психології українців відбулися певні зміни. Зокрема, ближчими психологічно, на думку рес­пондентів, стали до українців білоруси (+19%), поляки (+16,5%), грузини (+9,7%) і чехи (+4,2%). Натомість віддалилися: словаки (–15), болгари (–13,4%), вірмени (–9,3%), американці (–7,7%), росіяни (–7,5%), угорці (–7,4%), литов­ці (–6,8%), євреї (–5,5%) і німці (–4,8%). При­чини такої динаміки змін у суспільній свідо­мості потребують окремого вивчення, тому пе­реходимо до аналізу внутрішніх проблем власне національного характеру українців, покликаю-чись не на філософсько-неконкретні умовиводи на кшталт: «Українці — працелюбні» або «Ук­раїнці — ліниві і не можуть дати собі ради», а на інтегральну думку наших експертів-респон-дентів, яких ми попросили виокремити основні,на їхню думку, риси національного характеру українців, які перешкоджають нам мати успіхи в економіці, політиці, бізнесі.

Перелік народів, наближених до українців за рисами характеру (% до загальної кількості опитаних)
За станом на квітень 2004 р.

№ п/п	Країна	%
1	Білоруси	69,7
2	Росіяні	46,2
3	Поляки	42,6
4	Болгари	37,5
5	Словаки	33
6	Грузини	15,9
7	Чехі	15,2
8	Серби	14,1
9	Молдовани	12,1
10	Італійці	8,1
11	Хорвати	7,6
12	Литовці	6,5
13	Євреї	6,1
14	Німці	5,6
15	Греки	4,3
16	Угорці	4
17	Шведи	4
18	Австрійці	3,8
19	Румуни	3,4
20	Амеріканці	2.9
21	Латиші	2.9
22	Французи	2.9
23	Вірмени	2,5
24.	Казахи	2,2

Перелік народів, наближених до українців за рисами характеру (% до загальної кількості опитаних)
За станом на листопад 1991 р.

№ п/п	Країна	%
1	Росіяни	53,7
2	Болгари	50,9
3	Білоруси	50,7
4	Словаки	48,2
5	Поляки	26,1
6	Литовці	13,3
7	Вірмени	11,8
8	Євреї	11,6
9	Угорці	11,4
10	Американці	10,6
11	Німці	10,4
12	Молдовани, румуни	8,3
13	Італійці	6,6
14	Греки	6,4
15	Грузини	6,6
16	Французи	4
17	Англійці	1,9
18	Татари	1,2

ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ЗАВАЖАЮТЬ УКРАЇНЦЯМ БУТИ УСПІШНІШИМИ?

Це запитання має стратегічне значення. Не змовляючись, респонденти вивели рейтинг рис національного характеру українців (у процентах до загальної кількості опитаних).

Тут є над чим подумати. Із зазначених вище рис позитивними можна вважати довірливість (11,1%), толерантність (6,9%), чесність (2,4%), доброту (1,9%) і доброзичливість (1%). Чомусь респонденти вважають, що успіху це заважає. З цим, звичайно, можна сперечатися, але така думка існує у суспільстві. І якщо вона є, то, у цьому суспільстві не все гаразд.

Цікаво, що жінки вивели відмінний від чо­ловіків рейтинг рис характеру, які заважають нам у політиці, економіці тощо. Зокрема, вони вказа­ли на інертність — 43%, меншовартість — 30,4%, невпевненість — 27,5%, національну несвідомість — 26,6%, байдужість — 23,2%, жадібність — 16,9%, заздрість — 14,5%, егоїзм — 14%, толерантність — 13% і непорядність — 12,6%.

А чоловіки розставили ці риси характеру так: заздрість — 28,2%, меншовартість — 25,4%, бай­дужість — 23,5%, інертність — 23,3%, жадібність — 20,4%, невпевненість — 12,9%, довірливість — 12,7%, національна несвідомість — 12,2%, непо­рядність — 11,7% і покірність — 11,5%. Показово, що респонденти віком до 20 років виокремили інертність (38,9%), непорядність і невпевненість (27,8%). Опитувані віком 21–30 років вивели заздрість (34,4%), жадібність (32,2%) і інертність (32,2%). Респонденти від 31 до 40 років назвали інертність (36,1%), меншовартість (34,9%) і бай­дужість основними психологічними перешкода­ми в національному характері українців. Люди 41–50 років основними гальмівними рисами характеру виокремили інертність (37,7%), жадібність (36,8%) і байдужість (30,8%). А опи­тані віком від 51 до 60 років — інертність (36,2%), меншовартість і байдужість (по 30,8%); понад 60 років — національну несвідомість (32,2%), мен­шовартість (25,3%) і байдужість (21,8%).

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ: ЩО РОБИТИ ДАЛІ?

Ми провели своєрідну соціально-психо­логічну діагностику основних рис національно­го характеру, які заважають нам жити краще. На перший погляд, рейтинг негативних рис харак­теру українців мав би призвести до невтішних висновків на кшталт: «Українці — без­надійні!» Але це зовсім не так! І листопадова (2004 р.) національно-демократична революція продемонструвала всьому світу зростаючу по­літичну активність українського етносу. По суті ми були і є свідками зародження основ грома­дянського суспільства в Україні та формування якісно нових параметрів національної свідо­мості українства.

Необхідно ретельно проаналізувати результа­ти цього дослідження і розробити національну програму реконструкції суспільної та індивіду­альної психології українського народу з метою позбавлення негативу, щеплення і розвитку та­ких рис національного характеру, які б сприяли підвищенню рівня національної свідомості, гро­мадянської, бізнесової та культурної активності, лідерських якостей тощо. Це, до речі, певною мірою узгоджується з даними опитування гро­мадської думки Українського центру еко­номічних та політичних досліджень [9].

На думку більшості респондентів цього дослідження, українська сім'я повинна прищеп­лювати дітям любов до праці (85,6%), почуття відповідальності (70,2%), терпимість і повагу до інших людей (58,6%), бережливість (51%), вміння поводитись у суспільстві (47,4%) тощо.

Водночас результати цього опитування гро­мадської думки свідчать про те, що, наприклад, покірність (48%) притаманна українцям більше ніж бунтарство (12%); схильність до підкорення (37%) переважає лідерські якості (19%), присто­суванство (42%) характерніше для національно­го характеру, ніж твердість переконань (16%).

Життя навчило нас бути обережними. На дум­ку 67,3% опитаних, українці мають бути дуже обережними у стосунках з іншими людьми, і ли­ше 26,7% висловили готовність довіряти людям. Ця надмірна обережність призводить до того, що лише 15,9% українців ризикнули б розпоча­ти власний бізнес за умови виграшу 100 тис. гривень.

Отже, нам є над чим працювати в удоскона­ленні психології українського суспільства. Ми вже зазначали, що нам потрібна вивірена загаль­нодержавна програма психологічної реабілітації нації, до розробки якої потрібно залучити, окрім психологів, ще й політологів, соціологів, еко­номістів та управлінців.

Тут має спрацювати і національна ідея (про що наш політикум сперечається вже понад 13 років), і національна економіка (яку потрібно «вписати» у світову економіку, яка бурхливо глобалізується), і національна культура (яку не­обхідно пропагувати у світі).

І без розвитку лідерських якостей національ­ної еліти всі ці нагальні завдання сучасності за­лишаться мильними бульбашками із тра­диційної української філософської опери: «Світ ловив нас і не спіймав!» Звичайно, якщо ми не хочемо бути «невловимими Біллами», які нікому не потрібні у глобальному співтоваристві. А така, до речі, егоїстична тенденція з боку країн-глобалізаторів простежується. Зверніть лише увагу на світові новини CNN чи BBC і вам стане зрозуміло, що нас там і близько не було.

Насамкінець необхідно зазначити, що гово­рити про лідерські якості (бажані) у поєднанні з реально існуючими інертністю (29,2%), бай­дужістю (23,4%), комплексами меншовартості (26,9%) і невпевненістю (17,2%) не доводить­ся.

Перелік рис національного характеру українців, які заважають бути успішними

№ п/п	Країна	%
1	Інертність	29,2
2	Меншовартість	26,9
3	Заздрість	24,1
4	Байдужість	23,4
5	Національна несвідомість	21,4
6	Жадібність	19,4
7	Невпевненість	17,2
8	Непорядність	11,9
9	Покірність	11,1
10	Довірливість	11,1
11	Лінощі	8,5
12	Толерантність	6,9
13	Чесність	2,4
14	Доброта	1,9
15	Доброзичливість	1

Тому було б логічним при реконструкції свідомості українського етносу, насамперед, звернути особливу увагу на мотиваційні чин­ники політичної та економічної діяльності. Вирішувати ці проблеми потрібно комплексно: правовими, соціально-політичними і соціаль­но-психологічними методами. Це робота мас-медіа, шкіл, суспільних організацій та інших соціальних інституцій. Тільки тоді ми зможе­мо говорити про цілеспрямовану і науково обґрунтовану роботу для виховання активного громадянина, що є передумовою для реального існування ефективної держави і демократич­ного стримуючого чинника — громадянського суспільства.

Литература

1. Бебик В. Що ж ми за люди, українці? // Філософсь­ка і соціологічна думка. — 1992. — № 6.

2. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на вибо­рах і утриматись на політичному Олімпі. — К.: МАУП, 1993.

3. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропо­логії. — К.: Мистецтво, 1995.

4. Губко О. Т. Психологія українського народу. — К.: Наукове дослідження.: В 4-х кн. Кн. 1. Психологічний склад праукраїнської народності. — К.: Задруга, 2004.

5. Максименко С. Д. Генетическая психология. — М. – К., 2000.

6. Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали: У 2 ч. — К.: Вища школа, 1997.

7. Українська душа (відп. ред. В. Л. Храмова). — К., 1992.

8. Шангіна Л. Народ золотої середини? Ескіз соціаль­но-психологічного автопортрета // Дзеркало тижня. — 2000. — № 9.