головнаконтактна інформація
Персонал - журнал інтелектуальної еліти РУБРИКИ
№ 11/2005 
Персонал № 11/2005
архів номерів
рік: 2008   2007   2006   2005   
2004   2003   2002
Аналітичний щотижневик Персонал-плюс







В'єтнам—США: 10 років відносин

Ву ЗІОНГ ХУАН,
Посол В'єтнаму в Україні, кандидат історичних наук

Американська війна у В'єтнамі значна подія ХХ століття, що привернула ува­гу всього людства. Народи світу, зокрема американський та український, на­дали велику підтримку, як моральну, так і матеріальну, в'єтнамському народу в його боротьбі за незалежність, свободу.

Після підписання Паризької угоди про припинення війни і встановлення миру у В'єтнамі (27 січня 1973 р.), наступного звільнення Південного В'єтнаму й об'єд­нання країни (30 квітня 1975 р.), після припинення війни в'єтнамо-американ-ські відносини увійшли в новий, досить важкий етап, нормалізація якого (12 липня 1995 р.) вимагала тривалих дипломатичних переговорів. Мета пропонованої статті оцінити відносини між В'єтнамом і США після де­сяти років нормалізації; спрогнозувати перспективи їхнього розвитку після іс­торичного першого візиту глави уряду В'єтнаму у США.

Нормалізація в'єтнамо-американських відносин

Після поразки у в'єтнамській війні і виводу військ США розпочали політичні блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму. Завдяки соціаль­но-економічному, політичному, зовнішньопо­літичному відновленню після 1986 р., вирішен­ню проблеми Камбоджі, нормалізації відно­син з Китаєм, країнами АСЕАН, а також зав­дяки наполегливим вимогам до США припи­нити блокаду, зняти ембарго, відносини між В'єтнамом і США на початку 90-х покращи­лись. 9 квітня 1991 р. Америка запропонувала програму чотирьох кроків нормалізації відно­син. Численні делегації американських пар­ламентаріїв відвідали В'єтнам. Особливу ува­гу приділили вирішенню проблеми амери­канських військовополонених, які зникли (POW/ MIA).

3 лютого 1994 р. президент Білл Клінтон ого­лосив про зняття ембарго з В'єтнаму і про створення американського посольства в Ханої.

28 січня 1995 р. посольства відкрили в столи­цях обох держав, а 11 липня 1995 р., президент США проголосив нормалізацію відносин з В'єтнамом. Наступного дня прем'єр-міністр В'єтнаму підтримав рішення американського уряду. Встановили офіційні дипломатичні від­носини.

Для США нормалізація відносин з В'єтна­мом була досить вигідна в економічному, стра­тегічному, політичному плані, а також для ви­рішення проблеми «в'єтнамського синдрому».

По-перше, нормалізувавши відносини з В'єтнамом, Америка сподівалася налагодити пошук зниклих під час війни американців у В'єтнамі, Індокитаї. Це чи не основна мета США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні [1; с. 340]*. У США вважали, що тільки політика втручання, нормальні відносини замість ем­барго і блокади дасть змогу вирішити проблему MIA. За попередніми підрахунками, близь­ко 2 тис. американських солдатів вважають зниклими безвісті на в'єтнамській війні. Це пріоритет політики Клінтона, хоча ця пробле­ма не відображає реальних інтересів Америки. Внутрішня політика США вимагала надання переваги цьому питанню. З іншого боку, саме стимулювання рішення проблеми MIA було також рішенням «в'єтнамського синдрому» і перегорнуло гірку сторінку американської іс­торії [12, с. 8].

По-друге, В'єтнам — країна, населення якої становить 80 млн, країна з багатими природ­ними і людськими ресурсами, з економікою, що швидко розвивається. Це прекрасна мож­ливість для американських підприємців зай­нятися торгівлею й інвестиціями. Якщо ж за­лишити ембарго, то тут працюватимуть інші країни: Японія, країни Західної Європи, АСЕ­АН, Асоціації країн ЮВА. Тому американські підприємці сприяли нормалізації відносин з В'єтнамом.

По-третє, основний пріоритет США надають рівновазі, стабільності і безпеці в регіоні. На думку американських учених, В'єтнам важли­вий для рівноваги стратегій у Східній Азії і Ти­хоокеанському регіоні. Америку хвилює акти­візація Китаю, який може кинути їй виклик. З одного боку, Америка втягла Китай у політику втручання, з іншого — шукає способи запровад­ження сил у регіоні. В'єтнам як незалежна кра­їна з непохитними традиціями, яка має сильні збройні сили, економіку, що активно розвива­ється, є впливовим членом АСЕАН і спільно з АСЕАН може протистояти Китаю. Помічник міністра закордонних справ США К. Ло ствер­джує: «Нормалізація відносин з В'єтнамом до­поможе зміцнити політичні позиції США в Азії/…/ Присутність Америки, яка зберігає свій вплив на В'єтнам, допоможе перешкоджа­ти впливу інших країн, насамперед Ки­таю. США не хочуть, щоб Китай поширю­вав свій вплив у всьому регіоні ЮВА» [14, с. 38–39].

Зрештою, ще одна мета нормалізації відносин у тому, щоб зберегти вплив на В'єтнам, що сприятиме демократії і дот­риманню прав людини, політичній ре­формі у державі. Такі три основні поло­ження зовнішньої політики Клінтона [16, р. 2]. Їх називають мирним сценарі­єм, який США застосували в Китаї, Східній Європі.

Для В'єтнаму нормалізація відносин з Америкою була першочерговим завдан­ням того часу. США — супердержава, що залишилася після холодної війни, вона відіг­рає важливу роль у світовій політиці, є най­більшим світовим економічним центром, має особливий вплив на безпеку і розвиток В'єт­наму. Саме тому в нормалізації і розвитку від­носин зі США В'єтнам також мав чималі ви­годи в торгово-економічній, науково-техніч­ній сферах, у галузі освіти, стратегії безпеки. Важливо також, що там проживає понад 1,2 млн в'єтнамців.

В'єтнамо-американські відносини після нормалізації

Після встановлення дипломатичних відно­син в'єтнамо-американські зв'язки мають можливість динамічно розвиватися в бага­тьох сферах, насамперед у торгово-економіч­ній.

Дипломатичні відносини

Після оголошення про встановлення дипло­матичних відносин у серпні 1995 р., установи зв'язку у Вашингтоні і Ханої підвищилися до рівня посольств. 9 травня 1997 р. В'єтнам і США обмінялися послами. Першим амери­канським послом у В'єтнамі став Дуглас Пе-терсон, колишній льотчик, збитий у В'єтнамі, людина, яка досить активно дбала про норма­лізацію. А Ле Ван Банг був призначений в'єт­намським послом у США. Процес нормаліза­ції у сфері дипломатії був завершений. Для розвитку відносин США відкрили Генераль­не консульство в м. Хошиміні (28 червня 1997 р.), а В'єтнам відкрив своє Генеральне консульство 31 жовтня 1997 р. у Сан-Фран­циско, де проживає велика в'єтнамська діас­пора.

Встановлення найвищого представницького органу, обмін послами стали рушійною силою нормалізацій відносин між двома країнами. Сторони обмінялися делегаціями на різних рівнях з метою зміцнення відносин.

З американської сторони В'єтнам відвідали міністр закордонних справ У. Крістофер (сер­пень 1995 р.), міністр закордонних справ М. Олбрайт (червень 1997 р.) і (червень 1999 р.), міністр оборони У. Коен (березень 2000 р.). Особливо слід відзначити перший візит пре­зидента США у В'єтнам у листопаді 2000 ро­ку. Візит 42-го президента, Білла Клінтона за­початкував нову віху у відносинах між двома країнами. В'єтнам відвідали численні делега­ції парламентаріїв і з партії демократів, і рес­публіканців. Через Товариство в'єтнамо-аме-риканської дружби за останні 10 років прой­шли сотні делегацій.

В'єтнамські делегації у США працювали задля того, щоб минуле не заважало майбут­ньому. З нагоди 50-річчя утворення ООН пре­зидент країни Ле Дик Ань і заступник прем'єр-міністра Чан Дик Лионг прибули у Нью-Йорк для участі в особливих зборах. США також відвідали заступник прем'єр-мі­ністра і міністр закордонних справ Нгуен Мань Кам (кінець вересня — початок жовтня 1998 р.), міністр торгівлі Ле Ван Чієт, міністр торгівлі Ву Кхоан ( липень 2000 р.), заступник прем'єр-міністра Нгуен Тан Зунг (грудень 2003 р.), заступник прем'єр-міністра Ву Кхо-ан, міністр закордонних справ Нгуен Зі Нієн, міністр планування й інвестицій Ву Хонг Фук, міністр торгівлі Чионг Дінь Туєн, мі­ністр оборони Фам Ван Ча (жовтень 2003 р.) та інші.

У липні 1999 р. був вперше організований діалог на рівні заступників міністрів закор­донних справ.

В'єтнам і США активно співпрацювали в ре­гіональному форумі АСЕАН (АРФ), діалозі США-АСЕАН, самміті АСЕАН-ПМС (від­бувся після самміту міністрів закордонних справ АСЕАН), Форумі економічного співро­бітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регі­оні (АРЕС) тощо.

США вітають регіональну і світову інтегра­цію В'єтнаму, підтримують його активну роль в АСЕАН, АРЕС, вступ держави у СТО. А В'єтнам високо оцінює роль США в Азіат­сько-Тихоокеанському регіоні. Обидві країни працюють над вирішенням міждержавних проблем, як от організована злочинність, нар­команія, контрабанда, відмивання грошей, а також у програмах охорони навколишнього середовища, а після 11 вересня 2001 р. — про­ти тероризму.

Економічні відносини

Торгово-економічні відносини — основа двосторонніх відносин — розвиваються посту­пово, закладаючи підґрунтя для зв'язків в ін­ших галузях. Їхній стрімкий розвиток стиму­лювало підписання Торговельної угоди.

1.  Створення правової бази

Розвиток торгово-економічних відносин ви­магав правової бази. Насамперед сторони до­мовилися розрахуватися з боргом колишньої В'єтнамської республіки, що становив 147 млн дол. США (Договір між міністерствами фінан­сів 7 квітня 1997 р.). Згодом 10 березня 1998 р. президент Клінтон проголосив незастосування поправки Джексона-Веніка в американському Законі про торгівлю 1974 р. стосовно В'єтнаму зі щорічним продовженням, що дало змогу американським інвесторам вести ефективнішу конкуренцію. Дозволено отримувати допомогу Експортно-імпортного банку (EXIM BANK), Корпорації приватних закордонних інвестицій (OPIC), Морехідного управління (MADRAG), Агентства міжнародного розвитку (AID). Сто­рони також підписали Договір про захист ав­торських прав у 1997 р. 26 березня 1998 р. мі­ністр планування й інвестицій В'єтнаму разом з американським Послом підписали двосто­ронню угоду, що дозволяє OPIC постачати ка­пітал для проектів, страхувати від ризику аме­риканських підприємців у В'єтнамі.

Зрештою, після чотирьох років переговорів, 13 липня 2000 р. представники двох країн під­писали Торговельну угоду, що набрала чин­ності 10 грудня 2001 року. Угода відкриває ри­нок товарам, сервісу, взаємному зниженню митних зборів, наданню національних пільг, одержанню допомоги уряду для торговельних операцій. За цією угодою експорт в'єтнам­ських товарів відбувається у режимі найбіль­шого сприяння на міжнародному ринку. Угода створила відповідну правову базу, тому аме­риканські підприємці почали експортувати товари на в'єтнамський ринок, займатися ін­вестуванням на рівноправних умовах.

2.  Торгівля

До нормалізації відносин між двома країна­ми існувала незначна міждержавна торгівля. Після нормалізації торгівля в обох напрямках стрімко зросла: у 1993 р. двосторонній торго­вельний оборот становив 7,583 млн дол. США, у 1995 р. — 169,7 млн, у 1999 р. — 838,792 млн, у 2000 р. — 1,116 млрд, а в 2001 р. — близько 1,5 млрд дол. США. Після підпи­сання Торговельної угоди двостороння торгів­ля в 2004 р. зросла в чотири рази порівняно з 2001 р. і становила близько 6,438 млрд, зросла в 20 разів порівняно з 1995 р., коли були вста­новлені дипломатичні відносини [6]. В'єтнам завжди мав активний баланс. США стали йо­го найбільшим партнером.

В'єтнам переважно експортує в США каву, рис, заморожені креветки, природний каучук, взуття, товари легкої промисловості, меблі, сиру нафту, горіхи кеш'ю. З Америки В'єтнам імпортує техніку, устаткування, добрива, сталь, хімікати, телекомунікаційне устатку­вання. Хоча торгівля в обох напрямках зрос­тає, в загальному обороті між США й АСЕАН частка В'єтнаму становить всього 2%.

3.  Інвестиції

Обсяг американських інвестицій у В'єтнамі швидко зріс. Через кілька місяців після знят­тя ембарго з 15-ої позиції серед 51 країни і те­риторій у 1994 р. він посів сьоме місце, з 70 проектами на 1,4 млрд дол. США (1998 р.). Але до липня 2001 р. американські інвестиції становили 1,1 млрд зі 120 проектами — це 10 позиція, тому що деякі компанії вилучили свій капітал. У 2004 р. прямі американські ін­вестиції становили близько 1,3 млрд і посіли 11 місце серед усіх країн і територій, які інвес­тують у В'єтнам. Інвестиції США у В'єтнам становили лише 1% від усіх інвестицій США в регіон; 28% США інвестували в Таїланд, 20% — в Індонезію (2003 р.). Однак, на думку Сті-ва Паркера, директора проекту Стар-В'єтнам, якщо порахувати також інвестиції дочірніх підприємств Америки за кордоном (інвестиції через третю країну), то прямі іноземні інвес­тиції США у В'єтнам до 2004 р. збільшилися в 3,5 рази порівняно з 1,3 млрд [11]. Наприклад, Coca Cola, American Standard вносили інвести­ції через Сінгапур, Pepsi, Procter & Gamble — через Голландію. Все ж, зважаючи на еконо­мічний потенціал США, можна стверджувати, що американські інвестиції у В'єтнам занадто малі.

США переважно вкладає інвестиції у в'єт­намську промисловість, нафтогазову галузь, туризм, готельний бізнес, медицину, фінанси, будівництво, сільське господарство. 2/3 інвес­тицій вкладають у південні провінції, 1/3 — у північні. Компанії з великими інвестиціями — це Mobil, Exxon (нафтогазова галузь), Ford, Chrysler (автомобілі), Kodak, Motorola (кому­нікаційне устаткування), City Bank, Bank of America.

Американські інвестиції у В'єтнам мають низку особливостей: обсяг задекларованих ка­піталовкладень досить високий, існує явище вилучення капіталу, не ростуть інвестиції або ростуть мало. Така ситуація склалася через те, що В'єтнам все ще вважають дорогим для ін­вестування, — існує більше ризику, ніж в ін­ших країнах регіону [9].

4. Туризм

Останнім часом швидко розвивається спів­робітництво в галузі туризму. Америка є вели­ким туристичним ринком для В'єтнаму. Сотні тисяч туристів зі США, особливо ветеранів, відвідали В'єтнам. Окрім того, досить велика діаспора в'єтнамців у США іноді приїжджає на батьківщину. Після відкриття прямого рей­су (грудень 2004 р.), гості з Америки дедалі частіше приїжджають у В'єтнам. Слід зазна­чити, що чисельність туристів за останні роки неухильно зростає: 218,8 тис. чол. — 2003 р., 272,5 тис. чол. — 2004 р. Вже за шість місяців 2005 р. 167 тис. туристів зі США відвідали В'єтнам.

Загалом економічні відносини, особливо торгово-економічні, розвивалися досить жва­во. Це найбільше досягнення у відносинах між двома країнами після нормалізації [6]. Однак економічне співробітництво супровод­жують деякі труднощі через різницю в рівні розвитку, різний політичний лад, культуру, традиції ведення бізнесу, закони, а також че­рез малу конкурентноздатність в'єтнамських товарів, сервісу. Крім того, Америка ставить позаекономічні умови в торговельній діяль­ності: проблема мороженої риби; скорочення ліміту на в'єтнамський текстиль; Асоціація виробників креветок Південних штатів (SSA), Асоціація креветок штату Луізіана (LSA) по­дали безпідставний позов на В'єтнам і деякі інші країни про те, що вони продають кревет­ки за демпінговими цінами на ринку США. Це негативно відобразилося на торговельних від­носинах між країнами.

Співробітництво в галузі освіти, науки і техніки, медицини, культури

1.  Співробітництво в галузі освіти

У США існує прогресивна, якісна система освіти. Ту т навчались майбутні в'єтнамські фахівці. Щороку Фонд Фулбрайта призначає 30 стипендій на навчання в США, Фонд Фор­да також дає певну кількість стипендій. Нещодавно сторони підписали документ про прави­ла співробітництва Фонду освіти для В'єтна­му. Завдяки цьому два попередні роки майже 100 в'єтнамських студентів змогли поїхати в США на навчання в магістратурі і докторан­турі. Багато в'єтнамських студентів їдуть на навчання в Америку самостійно. Нині понад 10 тис. в'єтнамських студентів навчаються в таких відомих американських ВНЗ, як Масса-чусетський технологічний інститут, Універси­тет Джона Хопкінса, Єльський університет.

США також допомагають у створенні освіт­ніх програм у В'єтнамі. Наприклад, з успіхом діє програма викладачів-волонтерів англійської мови, програма підготовки адмініс­тративних кадрів, створена фондами Форда, Фулбрайта (разом з Інститутом міжна­родного розвитку при Гар­вардському університеті, спонсор City Corp.), програма інформаційних технологій. Тисячі в'єтнамських співро­бітників беруть участь у цих програмах.

2.  Наука і техніка, охорона здоров'я

Співробітництво в науково-технологічній сфері також має позитивні результати. У жовтні 1996 р. па­ні Соломон, заступник помічника міністра за­кордонних справ США з питань науки й охо­рони здоров'я, відвідала В'єтнам. Центр епіде­міології США, Комісія наукового співробіт­ництва з В'єтнамом допомогли Центру сус­пільного здоров'я, Інституту гігієни, епідеміо­логії, Управлінню з хвороб печінки, малярії, паралічу, СНІДу, ортопедії, хірургії, раку у В'єтнамі. Участь взяли Фонд відновлення функцій, Фонд ветеранів В'єтнаму, Фонд дос­ліджень пересадки людських органів. США та­кож тісно співробітничають з В'єтнамом у бо­ротьбі і профілактиці проти САРС. США внесли В'єтнам у список 15 пріоритетних кра­їн при наданні допомоги в боротьбі проти СНІДу. В'єтнаму буде надана допомога (25 млн дол.) у 2005 році.

3.  Культура й інформація

У сфері культури й інформації В'єтнам і США відвідали відомі письменники, журна­лісти, артисти; відбувся обмін фільмами. Зав­дяки цій діяльності уряд і народ США більше дізнаються про В'єтнам. В'єтнамські інформа­ційні агентства в США допомагають своїй країні зрозуміти ситуацію в Америці. США проводить заходи задля поширення інформа­ції у В'єтнамі через делегації, посольство в Ха­ної і Генеральне консульство в м. Хошіміні.

4.  Гуманітарне співробітництво

Полагодження наслідків війни, зокрема проблеми зниклих солдатів (POW/MIA) — гу­манітарне завдання, якому обидві сторони на­дають особливого значення. США стверджу­ють, що проблема MIA має першочергове зна­чення у відносинах з В'єтнамом; іноді вона ви­никає навіть у питаннях торгівлі й економіки. Для В'єтнаму MIA — це гуманітарна пробле­ма, що визначає щирість у відносинах з США. Від 1991 р. В'єтнам докладав багато зусиль для пошуку зниклих американських солдатів, зокрема у вирішення проблеми суперечливої інформації, пошуку місцевості, у розкопці і передачі останків американських солдатів, у наданні інформації для складання повного об­ліку зниклих людей, у посиленні спільних по­шуків з Лаосом. Група пошуковців, до складу якої входять 20 чиновників і 600 в'єтнамців досьогодні змогла знайти 520 випадків. За американськими даними, 1519 випадків ще не з'ясовані. Триває активне співробітництво в цій сфері.

США також готові до пошуку 300 тис. зник­лих безвісти на війні. На ці потреби США на­дали гуманітарну допомогу В'єтнаму в розмі­рі 1 млн дол. США в 1991 р., а з 1992 р. щоріч­но видають 3 млн доларів.

Інша гуманітарна проблема — допомога лю­дям, які виїхали або повернулись на батьків­щину в межах Програми для тих, хто організо­вано виїхав або отримав дозвіл на проживан­ня, репатріантам. У квітні 1996 р. США оголо­сили програму ROVR. Її підтримав В'єтнам. Програма дала можливість в'єтнамським біженцям у Малайзії, Індонезії, Сінгапурі, Фі­ліппінах, Японії і Гонконзі повернутися на батьківщину. Десятки тисяч людей поверну­лися завдяки цій програмі. Таким чином, В'єт­нам забезпечив переселення, виконавши умо­ву для скасування поправки Джексона-Веніка.

Війна залишила сильний негативний відби­ток у вигляді проблеми діоксину. Сотні тисяч людей, а також їхні діти й онуки постраждали від цього. Однак США не працюють належно у цьому напрямку.

Перші кроки співробітництва у сфері оборони, безпеки

Співробітництво у сфері оборони між краї­нами поступово налагоджується і прогресує. До нормалізації відносин Міністерства оборо­ни обох країн займалися спільною діяльністю для вирішення проблеми POW/MIA. Згодом сторони обмінялися військовими аташе і вій­ськовими делегаціями. У жовтні 1996 р. заступник міністра оборони США Курт Кем-пбелл відвідав В'єтнам. Сторони домовилися про обмін делегаціями з метою налагодження взаєморозуміння і довіри. У березні 1998 р. командуючий збройними силами США в Азі­атсько-Тихоокеанському регіоні відвідав В'єт­нам, а в жовтні того ж року заступник міністра оборони В'єтнаму Чан Хань відвідав США. Під час візитів країни висловили бажання розвивати військове співробітництво США — В'єтнам з метою збереження і зміцнення миру, стабільності і безпеки в регіоні.

13 березня 2000 р. міністр оборони США У. Коен уперше відвідав В'єтнам з офіційним ві­зитом. Міністр Коен запропонував підвищити рівень військового співробітництва. 31 берез­ня 2001 р. адмірал Деніс Блер, командуючий збройними силами США в Тихоокеанському регіоні, відвідав В'єтнам. Він мав розмову з представником Міністерства оборони В'єтна­му, яка стосувалася цивільних відносин, спів­робітництва проти тероризму і проблеми МІА. Делегація також відвідала Міністерство закор­донних справ, її прийняв заступник прем'єр-міністра Нгуен Тан Зунг.

Особливо слід відзначити травень 2004 р., коли вперше після 1975 р. американський прикордонний корабель USS VANDEGRIFF прибув у сайгонський порт. Ця подія привер­нула увагу громадськості в Америці і регіоні, зміцнила відносини в сфері оборони між дво­ма країнами. США також допомогли В'єтнаму в розмінуванні бомб, мін, поділилися досві­дом у військових дослідженнях. Після 11 ве­ресня країни почали співробітництво проти міжнародного тероризму.

Деякі насущні проблеми

Нині у відносинах країн залишаються деякі перешкоди і труднощі.

Через економічну вигоду США змушені бу­ли зняти блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму, але не відмовилися від наміру скинути соціа­лізм у державі. Для досягнення цієї мети США застосовують стратегію розвитку мирного сце­нарію: ведуть пропаганду, застосовують еконо­мічні методи і стимулюють політичні перетво­рення всередині В'єтнаму. Президент Білл Клінтон підкреслював: «Я вірю, що нормаліза­ція відносин і зміцнення взаємин між амери­канцями і в'єтнамцями стимулює справу сво­боди у В'єтнамі, як це було у Східній Європі і колишньому Радянському Союзі» [8].

Розвиток демократії, прав людини — важли­ва мета американської влади на шляху до здійснення бажання керувати світом. Саме то­му впродовж багатьох років Національний конгрес США звітував про стан прав людини у В'єтнамі, вважаючи, що тут порушуються права людини і свобода релігії. 5 травня 2000 р. Нижня палата видала указ з вимогою, щоб В'єтнам поважав права людини, скасував статтю 4 Конституції. Нижня палата також затвердила закон про права людини (2004 р.) зі змістом, що спотворює правду, і є втручан­ням у внутрішні справи В'єтнаму. Це шкодить розвитку відносин.

Через історичну, культурну несхожість краї­ни мають різні уявлення про демократію, пра­ва людини. Уряди країн домовилися домогти­ся взаєморозуміння і скоротити перелік роз­біжностей.

Інша перешкода на шляху до розвитку від­носин — вплив «в'єтнамського синдрому» в американському суспільстві і негативне став­лення до В'єтнаму певної частини влади. Вій­на вже відійшла далеко в минуле, але її вплив ще помітний в американському суспільстві. Деякі американські політики через недостат­ню поінформованість або з іншої причини зберігають вороже ставлення до В'єтнаму, протистоять нормалізації і розвитку в'єтнамо-американських відносин.

Зрештою, розходження в політичному ладі, культурі, законодавстві також є перешкодами до розвитку відносин. В'єтнам йде соціаліс­тичним шляхом, який відрізняється від аме­риканського устрою. В'єтнам — країна зі схід­ною культурою, де панує повага до традицій, колективізму. А в американській культурі ви­соко цінуються незалежність, індивідуалізм, адаптація. Законодавчі системи обох країн та­кож мають деякі розходження.

Історичний візит у США глав в'єтнамського уряду

З нагоди 10-літнього ювілею з дня встанов­лення відносин між В'єтнамом і США прем'єр-міністр В'єтнаму Фан Ван Кхай упер­ше відвідав Америку. Це був перший офіцій­ний візит найвищого керівництва В'єтнаму в США через 30 років після закінчення війни.

Візит тривав від 19 до 25 червня 2005 року. Прем'єр- міністра супроводжували заступник прем'єр-міністра Ву Кхоан, міністр фінансів, голова урядової канцелярії, міністри юстиції, сільського господарства, заступники міністрів закордонних справ, оборони, цивільної безпе­ки, планування й інвестицій, торгівлі, охорони здоров'я, пошти і телекомунікацій, освіти і під­готовки кадрів, транспорту, науки і технологій, президент Інституту науки і технологій, пред­ставники деяких галузей, депутати Національ­них зборів, релігійні діячі, 80 підприємців. Де­легація відвідала Сієттл, Вашингтон, Нью--Йорк і Бостон; відбулися переговори з прези­дентом Бушем і віце-президентом Чейні, з мі­ністрами торгівлі, транспорту, оборони, з упов­новаженим міністра закордонних справ, керів­никами двох партій парламенту, із президен­том і групою депутатів Нижньої палати, голо­вою Комітету з зовнішніх відносин Верхньої палати, президентом Всесвітнього банку; про­вели переговори з керівниками великих під­приємств США, президентом Гарвардського університету, Массачусетського технологічно­го інституту, представниками організації вете­ранів США, з американськими друзями і в'єт­намською діаспорою, взяли участь у форумах підприємців двох країн.

Сторони видали спільну декларацію В'єт-нам-США; підписали деякі договори й угоди (Рамковий договір про співробітництво в га­лузі економіки і техніки, Протокол про спів­робітництво в сільському господарстві, Угода про всиновлення, домовленість про побра­тимство між містами Данангом і Оаклендом). В'єтнамські підприємці обмінялися думками з американськими колегами і підписали дого­вори, проекти на суму близько 1,4 млрд дол. США, зокрема про закупівлю чотирьох літа­ків Боїнг 787, підготовку 50 тис. викладачів інформатики, двох проектів з розвитку туриз­му в Куангніні на 200 млн дол. США, у Куан-гнамі на 25 млн доларів.

Зустрічі прем'єр-міністра В'єтнаму з амери­канською стороною дали позитивні результа­ти. Переговори між двома керівниками амери­канська сторона оцінила як «дуже гарні». Зав­дяки сотням зустрічей із владою, парламен­том, підприємцями, журналістами, соціальни­ми організаціями, ветеранами, в'єтнамською діаспорою був створений образ В'єтнаму як країни, яка відновлюється, швидко розвива­ється, інтегрується; країни незалежної і суве­ренної. Це оптимізувало суспільну думку, зро­било внесок в усунення неправильного уяв­лення про В'єтнам у США.

Уряд США, зокрема президент Буш, високо оцінив досягнення В'єтнаму в процесі віднов­лення і позицію нашої держави в Азіатсько--Тихоокеанському регіоні. Сторони домовили­ся про дружні, творчі, стабільні і довгостроко­ві, різнобічні відносини на основі рівноправ­ності, взаємної поваги, взаємовигоди [3]. Керівництво і Національний конгрес США заці­кавлені в сильній позиції В'єтнаму, вони під­тримують його на міжнародній арені, особли­во в АСЕАН, АРЕС. Президент Буш також має намір відвідати В'єтнам з офіційним візи­том і бути присутнім на саміті найвищого рів­ня АРЕС-2006.

На переговорах президент Буш зобов'язався підтримувати В'єтнам у найшвидшому його прийнятті у Світову торгову організацію (СТО).

Сторони досягнули угоди про зміцнення співробітництва в галузях економіки, торгів­лі, освіти, науки і техніки, медицини, культу­ри, у вирішенні міждержавних проблем, нап­риклад, міжнародний тероризм, міжнародна злочинність, наркотики, торгівля людьми, охорона здоров'я, проблема MIA, ліквідація наслідків війни тощо. В'єтнам і США досяг­нули домовленості про те, що США допомо­же підготувати фахівців з англійської мови, військової медицини, військової техніки, бу­де здійснений обмін офіцерами з безпеки в дипломатичних представництвах.

Перспективи розвитку відносин

Минуло 10 років після нормалізації відно­син двох країн. Держави мають істотні досяг­нення в торгово-економічній, політичній, дип­ломатичній, науково-технічній сферах; у галу­зі освіти, охорони здоров'я, у вирішенні нас­лідків війни (пошук зниклих американців і в'єтнамців, розмінування бомб, допомога ін­валідам); існує співробітництво в боротьбі проти тероризму, міжнародних злочинців, наркотиків, відмивання грошей, торгівлі людьми; у сферах держбезпеки й оборони. Цьому особливо сприяв історичний візит [17], коли вперше глава в'єтнамського уряду при­був у США.

Сторони мають розбіжності у поглядах на де­мократію, права людини, свободу релігії, «в'єт­намський синдром» в американському співто­варистві, торговельні суперечки. У них різний державний устрій, культура, методи ведення бізнесу, законодавство. Держави готові до діа­логу, перешкоди для співробітництва будуть звужені. Нині американці сприймають В'єтнам як державу-партнера, а не як територію війни. В'єтнам вважає США важливим партнером і готовий розвивати різносторонні відносини, особливо торгово-економічні.

Поглиблення двосторонніх відносин буде корисним для двох країн, і стане внеском у справу збереження стабільності і співробіт­ництва в регіоні й у світі.


* Доповідна записка помічника міністра закордонних справ із питань Східноазійсько-Тихоокеанського регіону К. Ло на Національних зборах 31 березня 1993 року.

Література

1.    Сучасна в'єтнамська дипломатія (1975-2002) / Під ред. Ву Зіонг Хуана. — Ханой, 2002.

2.    В'єтнамська дипломатія (1945-2000). — Ханой: Вид-во Держполітики, 2000.

3.    Спільне в'єтнамо-американське комюніке 21 червня 2005 // Народна газета. — 2005. — 22 червня.

4.    Фан Ван Кхай. В'єтнам на шляху відновлення // Washington Times, 2005. — 21 червня. — Vn Express, 22 червня 2005.

5.    Фан Ван Кхай. Інтерв'ю для газети Vn Express. 2005. — 4 лютого.

6.    Прем'єр-міністр Фан Ван Кхай. Інтерв'ю для газети Wаshington Post, 2005. — 16 червня.

7.    Заступник прем'єр-міністра Ву Кхоан. Інтерв'ю для телеканалу CNN, 2005. — 20 червня.

8.    Б. Клінтон. Декларація про нормалізацію відносин з В'єтнамом, 11 липня 1995.

9.    Майкл У. Мартін (Посол США у В'єтнамі). Інтерв'ю газеті «Інвестиції», Vn Express, 21 червня 2005.

10.  Нгуен Дік Хунг. В'єтнамо-американські відносини// нові віхи. Спеціальний випуск. — 2004. — №1. — липень.

11.   Ха Ві. Новий погляд на американського інвесто­ра.// Електронна газета VnExpress.net, 17 червня 2005.

12.   Уоррен Крістофер. Азіатсько-Тихоокеанська стратегія США. Виступ, 26 липня 1995 // Вісник соціаль­них наук, 1999. — № 11.

13.   Торгівля притягає В'єтнам до США // Christian Sci­ence Monitor, 26 червня 2005.

14.   Фредерік З. Браун. Чому США потрібна нормалі­зація відносин з В'єтнамом // Іноземна військова справа. — 1994. — №1.

15.    Ву Зионг Хуан. Доповідь на відкритті наукового се­мінару «В'єтнамо-американські відносини», 5 років піс­ля нормалізації. Академія міжнародних відносин. — 2000. — липень.

16. Richard D. Fisher. Beyond Normalization. A Winnig Strategy for US Relation With ViOt Nam. Backgrounde Up­
date NO 257, 1995. — July 18.

17. «День», «Голос України». — 2005. — 22 червня.



передплатний індекс 09881 про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту