РУБРИКИ |
|
№ 11/2005 | |
архів номерів
|
В'єтнам—США: 10 років відносинВу ЗІОНГ ХУАН, Посол В'єтнаму в Україні, кандидат історичних наук Американська війна у В'єтнамі — значна подія ХХ століття, що привернула увагу всього людства. Народи світу, зокрема американський та український, надали велику підтримку, як моральну, так і матеріальну, в'єтнамському народу в його боротьбі за незалежність, свободу. Після підписання Паризької угоди про припинення війни і встановлення миру у В'єтнамі (27 січня 1973 р.), наступного звільнення Південного В'єтнаму й об'єднання країни (30 квітня 1975 р.), після припинення війни в'єтнамо-американ-ські відносини увійшли в новий, досить важкий етап, нормалізація якого (12 липня 1995 р.) вимагала тривалих дипломатичних переговорів. Мета пропонованої статті — оцінити відносини між В'єтнамом і США після десяти років нормалізації; спрогнозувати перспективи їхнього розвитку після історичного першого візиту глави уряду В'єтнаму у США. Нормалізація в'єтнамо-американських відносинПісля поразки у в'єтнамській війні і виводу військ США розпочали політичні блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму. Завдяки соціально-економічному, політичному, зовнішньополітичному відновленню після 1986 р., вирішенню проблеми Камбоджі, нормалізації відносин з Китаєм, країнами АСЕАН, а також завдяки наполегливим вимогам до США припинити блокаду, зняти ембарго, відносини між В'єтнамом і США на початку 90-х покращились. 9 квітня 1991 р. Америка запропонувала програму чотирьох кроків нормалізації відносин. Численні делегації американських парламентаріїв відвідали В'єтнам. Особливу увагу приділили вирішенню проблеми американських військовополонених, які зникли (POW/ MIA). 3 лютого 1994 р. президент Білл Клінтон оголосив про зняття ембарго з В'єтнаму і про створення американського посольства в Ханої. 28 січня 1995 р. посольства відкрили в столицях обох держав, а 11 липня 1995 р., президент США проголосив нормалізацію відносин з В'єтнамом. Наступного дня прем'єр-міністр В'єтнаму підтримав рішення американського уряду. Встановили офіційні дипломатичні відносини. Для США нормалізація відносин з В'єтнамом була досить вигідна в економічному, стратегічному, політичному плані, а також для вирішення проблеми «в'єтнамського синдрому». По-перше, нормалізувавши відносини з В'єтнамом, Америка сподівалася налагодити пошук зниклих під час війни американців у В'єтнамі, Індокитаї. Це чи не основна мета США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні [1; с. 340]*. У США вважали, що тільки політика втручання, нормальні відносини замість ембарго і блокади дасть змогу вирішити проблему MIA. За попередніми підрахунками, близько 2 тис. американських солдатів вважають зниклими безвісті на в'єтнамській війні. Це пріоритет політики Клінтона, хоча ця проблема не відображає реальних інтересів Америки. Внутрішня політика США вимагала надання переваги цьому питанню. З іншого боку, саме стимулювання рішення проблеми MIA було також рішенням «в'єтнамського синдрому» і перегорнуло гірку сторінку американської історії [12, с. 8]. По-друге, В'єтнам — країна, населення якої становить 80 млн, країна з багатими природними і людськими ресурсами, з економікою, що швидко розвивається. Це прекрасна можливість для американських підприємців зайнятися торгівлею й інвестиціями. Якщо ж залишити ембарго, то тут працюватимуть інші країни: Японія, країни Західної Європи, АСЕАН, Асоціації країн ЮВА. Тому американські підприємці сприяли нормалізації відносин з В'єтнамом. По-третє, основний пріоритет США надають рівновазі, стабільності і безпеці в регіоні. На думку американських учених, В'єтнам важливий для рівноваги стратегій у Східній Азії і Тихоокеанському регіоні. Америку хвилює активізація Китаю, який може кинути їй виклик. З одного боку, Америка втягла Китай у політику втручання, з іншого — шукає способи запровадження сил у регіоні. В'єтнам як незалежна країна з непохитними традиціями, яка має сильні збройні сили, економіку, що активно розвивається, є впливовим членом АСЕАН і спільно з АСЕАН може протистояти Китаю. Помічник міністра закордонних справ США К. Ло стверджує: «Нормалізація відносин з В'єтнамом допоможе зміцнити політичні позиції США в Азії/…/ Присутність Америки, яка зберігає свій вплив на В'єтнам, допоможе перешкоджати впливу інших країн, насамперед Китаю. США не хочуть, щоб Китай поширював свій вплив у всьому регіоні ЮВА» [14, с. 38–39]. Зрештою, ще одна мета нормалізації відносин у тому, щоб зберегти вплив на В'єтнам, що сприятиме демократії і дотриманню прав людини, політичній реформі у державі. Такі три основні положення зовнішньої політики Клінтона [16, р. 2]. Їх називають мирним сценарієм, який США застосували в Китаї, Східній Європі. Для В'єтнаму нормалізація відносин з Америкою була першочерговим завданням того часу. США — супердержава, що залишилася після холодної війни, вона відіграє важливу роль у світовій політиці, є найбільшим світовим економічним центром, має особливий вплив на безпеку і розвиток В'єтнаму. Саме тому в нормалізації і розвитку відносин зі США В'єтнам також мав чималі вигоди в торгово-економічній, науково-технічній сферах, у галузі освіти, стратегії безпеки. Важливо також, що там проживає понад 1,2 млн в'єтнамців. В'єтнамо-американські відносини після нормалізаціїПісля встановлення дипломатичних відносин в'єтнамо-американські зв'язки мають можливість динамічно розвиватися в багатьох сферах, насамперед у торгово-економічній. Дипломатичні відносиниПісля оголошення про встановлення дипломатичних відносин у серпні 1995 р., установи зв'язку у Вашингтоні і Ханої підвищилися до рівня посольств. 9 травня 1997 р. В'єтнам і США обмінялися послами. Першим американським послом у В'єтнамі став Дуглас Пе-терсон, колишній льотчик, збитий у В'єтнамі, людина, яка досить активно дбала про нормалізацію. А Ле Ван Банг був призначений в'єтнамським послом у США. Процес нормалізації у сфері дипломатії був завершений. Для розвитку відносин США відкрили Генеральне консульство в м. Хошиміні (28 червня 1997 р.), а В'єтнам відкрив своє Генеральне консульство 31 жовтня 1997 р. у Сан-Франциско, де проживає велика в'єтнамська діаспора. Встановлення найвищого представницького органу, обмін послами стали рушійною силою нормалізацій відносин між двома країнами. Сторони обмінялися делегаціями на різних рівнях з метою зміцнення відносин. З американської сторони В'єтнам відвідали міністр закордонних справ У. Крістофер (серпень 1995 р.), міністр закордонних справ М. Олбрайт (червень 1997 р.) і (червень 1999 р.), міністр оборони У. Коен (березень 2000 р.). Особливо слід відзначити перший візит президента США у В'єтнам у листопаді 2000 року. Візит 42-го президента, Білла Клінтона започаткував нову віху у відносинах між двома країнами. В'єтнам відвідали численні делегації парламентаріїв і з партії демократів, і республіканців. Через Товариство в'єтнамо-аме-риканської дружби за останні 10 років пройшли сотні делегацій. В'єтнамські делегації у США працювали задля того, щоб минуле не заважало майбутньому. З нагоди 50-річчя утворення ООН президент країни Ле Дик Ань і заступник прем'єр-міністра Чан Дик Лионг прибули у Нью-Йорк для участі в особливих зборах. США також відвідали заступник прем'єр-міністра і міністр закордонних справ Нгуен Мань Кам (кінець вересня — початок жовтня 1998 р.), міністр торгівлі Ле Ван Чієт, міністр торгівлі Ву Кхоан ( липень 2000 р.), заступник прем'єр-міністра Нгуен Тан Зунг (грудень 2003 р.), заступник прем'єр-міністра Ву Кхо-ан, міністр закордонних справ Нгуен Зі Нієн, міністр планування й інвестицій Ву Хонг Фук, міністр торгівлі Чионг Дінь Туєн, міністр оборони Фам Ван Ча (жовтень 2003 р.) та інші. У липні 1999 р. був вперше організований діалог на рівні заступників міністрів закордонних справ. В'єтнам і США активно співпрацювали в регіональному форумі АСЕАН (АРФ), діалозі США-АСЕАН, самміті АСЕАН-ПМС (відбувся після самміту міністрів закордонних справ АСЕАН), Форумі економічного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АРЕС) тощо. США вітають регіональну і світову інтеграцію В'єтнаму, підтримують його активну роль в АСЕАН, АРЕС, вступ держави у СТО. А В'єтнам високо оцінює роль США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Обидві країни працюють над вирішенням міждержавних проблем, як от організована злочинність, наркоманія, контрабанда, відмивання грошей, а також у програмах охорони навколишнього середовища, а після 11 вересня 2001 р. — проти тероризму. Економічні відносиниТоргово-економічні відносини — основа двосторонніх відносин — розвиваються поступово, закладаючи підґрунтя для зв'язків в інших галузях. Їхній стрімкий розвиток стимулювало підписання Торговельної угоди. 1. Створення правової бази Розвиток торгово-економічних відносин вимагав правової бази. Насамперед сторони домовилися розрахуватися з боргом колишньої В'єтнамської республіки, що становив 147 млн дол. США (Договір між міністерствами фінансів 7 квітня 1997 р.). Згодом 10 березня 1998 р. президент Клінтон проголосив незастосування поправки Джексона-Веніка в американському Законі про торгівлю 1974 р. стосовно В'єтнаму зі щорічним продовженням, що дало змогу американським інвесторам вести ефективнішу конкуренцію. Дозволено отримувати допомогу Експортно-імпортного банку (EXIM BANK), Корпорації приватних закордонних інвестицій (OPIC), Морехідного управління (MADRAG), Агентства міжнародного розвитку (AID). Сторони також підписали Договір про захист авторських прав у 1997 р. 26 березня 1998 р. міністр планування й інвестицій В'єтнаму разом з американським Послом підписали двосторонню угоду, що дозволяє OPIC постачати капітал для проектів, страхувати від ризику американських підприємців у В'єтнамі. Зрештою, після чотирьох років переговорів, 13 липня 2000 р. представники двох країн підписали Торговельну угоду, що набрала чинності 10 грудня 2001 року. Угода відкриває ринок товарам, сервісу, взаємному зниженню митних зборів, наданню національних пільг, одержанню допомоги уряду для торговельних операцій. За цією угодою експорт в'єтнамських товарів відбувається у режимі найбільшого сприяння на міжнародному ринку. Угода створила відповідну правову базу, тому американські підприємці почали експортувати товари на в'єтнамський ринок, займатися інвестуванням на рівноправних умовах. 2. Торгівля До нормалізації відносин між двома країнами існувала незначна міждержавна торгівля. Після нормалізації торгівля в обох напрямках стрімко зросла: у 1993 р. двосторонній торговельний оборот становив 7,583 млн дол. США, у 1995 р. — 169,7 млн, у 1999 р. — 838,792 млн, у 2000 р. — 1,116 млрд, а в 2001 р. — близько 1,5 млрд дол. США. Після підписання Торговельної угоди двостороння торгівля в 2004 р. зросла в чотири рази порівняно з 2001 р. і становила близько 6,438 млрд, зросла в 20 разів порівняно з 1995 р., коли були встановлені дипломатичні відносини [6]. В'єтнам завжди мав активний баланс. США стали його найбільшим партнером. В'єтнам переважно експортує в США каву, рис, заморожені креветки, природний каучук, взуття, товари легкої промисловості, меблі, сиру нафту, горіхи кеш'ю. З Америки В'єтнам імпортує техніку, устаткування, добрива, сталь, хімікати, телекомунікаційне устаткування. Хоча торгівля в обох напрямках зростає, в загальному обороті між США й АСЕАН частка В'єтнаму становить всього 2%. 3. Інвестиції Обсяг американських інвестицій у В'єтнамі швидко зріс. Через кілька місяців після зняття ембарго з 15-ої позиції серед 51 країни і територій у 1994 р. він посів сьоме місце, з 70 проектами на 1,4 млрд дол. США (1998 р.). Але до липня 2001 р. американські інвестиції становили 1,1 млрд зі 120 проектами — це 10 позиція, тому що деякі компанії вилучили свій капітал. У 2004 р. прямі американські інвестиції становили близько 1,3 млрд і посіли 11 місце серед усіх країн і територій, які інвестують у В'єтнам. Інвестиції США у В'єтнам становили лише 1% від усіх інвестицій США в регіон; 28% США інвестували в Таїланд, 20% — в Індонезію (2003 р.). Однак, на думку Сті-ва Паркера, директора проекту Стар-В'єтнам, якщо порахувати також інвестиції дочірніх підприємств Америки за кордоном (інвестиції через третю країну), то прямі іноземні інвестиції США у В'єтнам до 2004 р. збільшилися в 3,5 рази порівняно з 1,3 млрд [11]. Наприклад, Coca Cola, American Standard вносили інвестиції через Сінгапур, Pepsi, Procter & Gamble — через Голландію. Все ж, зважаючи на економічний потенціал США, можна стверджувати, що американські інвестиції у В'єтнам занадто малі. США переважно вкладає інвестиції у в'єтнамську промисловість, нафтогазову галузь, туризм, готельний бізнес, медицину, фінанси, будівництво, сільське господарство. 2/3 інвестицій вкладають у південні провінції, 1/3 — у північні. Компанії з великими інвестиціями — це Mobil, Exxon (нафтогазова галузь), Ford, Chrysler (автомобілі), Kodak, Motorola (комунікаційне устаткування), City Bank, Bank of America. Американські інвестиції у В'єтнам мають низку особливостей: обсяг задекларованих капіталовкладень досить високий, існує явище вилучення капіталу, не ростуть інвестиції або ростуть мало. Така ситуація склалася через те, що В'єтнам все ще вважають дорогим для інвестування, — існує більше ризику, ніж в інших країнах регіону [9]. 4. Туризм Останнім часом швидко розвивається співробітництво в галузі туризму. Америка є великим туристичним ринком для В'єтнаму. Сотні тисяч туристів зі США, особливо ветеранів, відвідали В'єтнам. Окрім того, досить велика діаспора в'єтнамців у США іноді приїжджає на батьківщину. Після відкриття прямого рейсу (грудень 2004 р.), гості з Америки дедалі частіше приїжджають у В'єтнам. Слід зазначити, що чисельність туристів за останні роки неухильно зростає: 218,8 тис. чол. — 2003 р., 272,5 тис. чол. — 2004 р. Вже за шість місяців 2005 р. 167 тис. туристів зі США відвідали В'єтнам. Загалом економічні відносини, особливо торгово-економічні, розвивалися досить жваво. Це найбільше досягнення у відносинах між двома країнами після нормалізації [6]. Однак економічне співробітництво супроводжують деякі труднощі через різницю в рівні розвитку, різний політичний лад, культуру, традиції ведення бізнесу, закони, а також через малу конкурентноздатність в'єтнамських товарів, сервісу. Крім того, Америка ставить позаекономічні умови в торговельній діяльності: проблема мороженої риби; скорочення ліміту на в'єтнамський текстиль; Асоціація виробників креветок Південних штатів (SSA), Асоціація креветок штату Луізіана (LSA) подали безпідставний позов на В'єтнам і деякі інші країни про те, що вони продають креветки за демпінговими цінами на ринку США. Це негативно відобразилося на торговельних відносинах між країнами. Співробітництво в галузі освіти, науки і техніки, медицини, культури1. Співробітництво в галузі освіти У США існує прогресивна, якісна система освіти. Ту т навчались майбутні в'єтнамські фахівці. Щороку Фонд Фулбрайта призначає 30 стипендій на навчання в США, Фонд Форда також дає певну кількість стипендій. Нещодавно сторони підписали документ про правила співробітництва Фонду освіти для В'єтнаму. Завдяки цьому два попередні роки майже 100 в'єтнамських студентів змогли поїхати в США на навчання в магістратурі і докторантурі. Багато в'єтнамських студентів їдуть на навчання в Америку самостійно. Нині понад 10 тис. в'єтнамських студентів навчаються в таких відомих американських ВНЗ, як Масса-чусетський технологічний інститут, Університет Джона Хопкінса, Єльський університет. США також допомагають у створенні освітніх програм у В'єтнамі. Наприклад, з успіхом діє програма викладачів-волонтерів англійської мови, програма підготовки адміністративних кадрів, створена фондами Форда, Фулбрайта (разом з Інститутом міжнародного розвитку при Гарвардському університеті, спонсор City Corp.), програма інформаційних технологій. Тисячі в'єтнамських співробітників беруть участь у цих програмах. 2. Наука і техніка, охорона здоров'я Співробітництво в науково-технологічній сфері також має позитивні результати. У жовтні 1996 р. пані Соломон, заступник помічника міністра закордонних справ США з питань науки й охорони здоров'я, відвідала В'єтнам. Центр епідеміології США, Комісія наукового співробітництва з В'єтнамом допомогли Центру суспільного здоров'я, Інституту гігієни, епідеміології, Управлінню з хвороб печінки, малярії, паралічу, СНІДу, ортопедії, хірургії, раку у В'єтнамі. Участь взяли Фонд відновлення функцій, Фонд ветеранів В'єтнаму, Фонд досліджень пересадки людських органів. США також тісно співробітничають з В'єтнамом у боротьбі і профілактиці проти САРС. США внесли В'єтнам у список 15 пріоритетних країн при наданні допомоги в боротьбі проти СНІДу. В'єтнаму буде надана допомога (25 млн дол.) у 2005 році. 3. Культура й інформація У сфері культури й інформації В'єтнам і США відвідали відомі письменники, журналісти, артисти; відбувся обмін фільмами. Завдяки цій діяльності уряд і народ США більше дізнаються про В'єтнам. В'єтнамські інформаційні агентства в США допомагають своїй країні зрозуміти ситуацію в Америці. США проводить заходи задля поширення інформації у В'єтнамі через делегації, посольство в Ханої і Генеральне консульство в м. Хошіміні. 4. Гуманітарне співробітництво Полагодження наслідків війни, зокрема проблеми зниклих солдатів (POW/MIA) — гуманітарне завдання, якому обидві сторони надають особливого значення. США стверджують, що проблема MIA має першочергове значення у відносинах з В'єтнамом; іноді вона виникає навіть у питаннях торгівлі й економіки. Для В'єтнаму MIA — це гуманітарна проблема, що визначає щирість у відносинах з США. Від 1991 р. В'єтнам докладав багато зусиль для пошуку зниклих американських солдатів, зокрема у вирішення проблеми суперечливої інформації, пошуку місцевості, у розкопці і передачі останків американських солдатів, у наданні інформації для складання повного обліку зниклих людей, у посиленні спільних пошуків з Лаосом. Група пошуковців, до складу якої входять 20 чиновників і 600 в'єтнамців досьогодні змогла знайти 520 випадків. За американськими даними, 1519 випадків ще не з'ясовані. Триває активне співробітництво в цій сфері. США також готові до пошуку 300 тис. зниклих безвісти на війні. На ці потреби США надали гуманітарну допомогу В'єтнаму в розмірі 1 млн дол. США в 1991 р., а з 1992 р. щорічно видають 3 млн доларів. Інша гуманітарна проблема — допомога людям, які виїхали або повернулись на батьківщину в межах Програми для тих, хто організовано виїхав або отримав дозвіл на проживання, репатріантам. У квітні 1996 р. США оголосили програму ROVR. Її підтримав В'єтнам. Програма дала можливість в'єтнамським біженцям у Малайзії, Індонезії, Сінгапурі, Філіппінах, Японії і Гонконзі повернутися на батьківщину. Десятки тисяч людей повернулися завдяки цій програмі. Таким чином, В'єтнам забезпечив переселення, виконавши умову для скасування поправки Джексона-Веніка. Війна залишила сильний негативний відбиток у вигляді проблеми діоксину. Сотні тисяч людей, а також їхні діти й онуки постраждали від цього. Однак США не працюють належно у цьому напрямку. Перші кроки співробітництва у сфері оборони, безпекиСпівробітництво у сфері оборони між країнами поступово налагоджується і прогресує. До нормалізації відносин Міністерства оборони обох країн займалися спільною діяльністю для вирішення проблеми POW/MIA. Згодом сторони обмінялися військовими аташе і військовими делегаціями. У жовтні 1996 р. заступник міністра оборони США Курт Кем-пбелл відвідав В'єтнам. Сторони домовилися про обмін делегаціями з метою налагодження взаєморозуміння і довіри. У березні 1998 р. командуючий збройними силами США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні відвідав В'єтнам, а в жовтні того ж року заступник міністра оборони В'єтнаму Чан Хань відвідав США. Під час візитів країни висловили бажання розвивати військове співробітництво США — В'єтнам з метою збереження і зміцнення миру, стабільності і безпеки в регіоні. 13 березня 2000 р. міністр оборони США У. Коен уперше відвідав В'єтнам з офіційним візитом. Міністр Коен запропонував підвищити рівень військового співробітництва. 31 березня 2001 р. адмірал Деніс Блер, командуючий збройними силами США в Тихоокеанському регіоні, відвідав В'єтнам. Він мав розмову з представником Міністерства оборони В'єтнаму, яка стосувалася цивільних відносин, співробітництва проти тероризму і проблеми МІА. Делегація також відвідала Міністерство закордонних справ, її прийняв заступник прем'єр-міністра Нгуен Тан Зунг. Особливо слід відзначити травень 2004 р., коли вперше після 1975 р. американський прикордонний корабель USS VANDEGRIFF прибув у сайгонський порт. Ця подія привернула увагу громадськості в Америці і регіоні, зміцнила відносини в сфері оборони між двома країнами. США також допомогли В'єтнаму в розмінуванні бомб, мін, поділилися досвідом у військових дослідженнях. Після 11 вересня країни почали співробітництво проти міжнародного тероризму. Деякі насущні проблемиНині у відносинах країн залишаються деякі перешкоди і труднощі. Через економічну вигоду США змушені були зняти блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму, але не відмовилися від наміру скинути соціалізм у державі. Для досягнення цієї мети США застосовують стратегію розвитку мирного сценарію: ведуть пропаганду, застосовують економічні методи і стимулюють політичні перетворення всередині В'єтнаму. Президент Білл Клінтон підкреслював: «Я вірю, що нормалізація відносин і зміцнення взаємин між американцями і в'єтнамцями стимулює справу свободи у В'єтнамі, як це було у Східній Європі і колишньому Радянському Союзі» [8]. Розвиток демократії, прав людини — важлива мета американської влади на шляху до здійснення бажання керувати світом. Саме тому впродовж багатьох років Національний конгрес США звітував про стан прав людини у В'єтнамі, вважаючи, що тут порушуються права людини і свобода релігії. 5 травня 2000 р. Нижня палата видала указ з вимогою, щоб В'єтнам поважав права людини, скасував статтю 4 Конституції. Нижня палата також затвердила закон про права людини (2004 р.) зі змістом, що спотворює правду, і є втручанням у внутрішні справи В'єтнаму. Це шкодить розвитку відносин. Через історичну, культурну несхожість країни мають різні уявлення про демократію, права людини. Уряди країн домовилися домогтися взаєморозуміння і скоротити перелік розбіжностей. Інша перешкода на шляху до розвитку відносин — вплив «в'єтнамського синдрому» в американському суспільстві і негативне ставлення до В'єтнаму певної частини влади. Війна вже відійшла далеко в минуле, але її вплив ще помітний в американському суспільстві. Деякі американські політики через недостатню поінформованість або з іншої причини зберігають вороже ставлення до В'єтнаму, протистоять нормалізації і розвитку в'єтнамо-американських відносин. Зрештою, розходження в політичному ладі, культурі, законодавстві також є перешкодами до розвитку відносин. В'єтнам йде соціалістичним шляхом, який відрізняється від американського устрою. В'єтнам — країна зі східною культурою, де панує повага до традицій, колективізму. А в американській культурі високо цінуються незалежність, індивідуалізм, адаптація. Законодавчі системи обох країн також мають деякі розходження. Історичний візит у США глав в'єтнамського урядуЗ нагоди 10-літнього ювілею з дня встановлення відносин між В'єтнамом і США прем'єр-міністр В'єтнаму Фан Ван Кхай уперше відвідав Америку. Це був перший офіційний візит найвищого керівництва В'єтнаму в США через 30 років після закінчення війни. Візит тривав від 19 до 25 червня 2005 року. Прем'єр- міністра супроводжували заступник прем'єр-міністра Ву Кхоан, міністр фінансів, голова урядової канцелярії, міністри юстиції, сільського господарства, заступники міністрів закордонних справ, оборони, цивільної безпеки, планування й інвестицій, торгівлі, охорони здоров'я, пошти і телекомунікацій, освіти і підготовки кадрів, транспорту, науки і технологій, президент Інституту науки і технологій, представники деяких галузей, депутати Національних зборів, релігійні діячі, 80 підприємців. Делегація відвідала Сієттл, Вашингтон, Нью--Йорк і Бостон; відбулися переговори з президентом Бушем і віце-президентом Чейні, з міністрами торгівлі, транспорту, оборони, з уповноваженим міністра закордонних справ, керівниками двох партій парламенту, із президентом і групою депутатів Нижньої палати, головою Комітету з зовнішніх відносин Верхньої палати, президентом Всесвітнього банку; провели переговори з керівниками великих підприємств США, президентом Гарвардського університету, Массачусетського технологічного інституту, представниками організації ветеранів США, з американськими друзями і в'єтнамською діаспорою, взяли участь у форумах підприємців двох країн. Сторони видали спільну декларацію В'єт-нам-США; підписали деякі договори й угоди (Рамковий договір про співробітництво в галузі економіки і техніки, Протокол про співробітництво в сільському господарстві, Угода про всиновлення, домовленість про побратимство між містами Данангом і Оаклендом). В'єтнамські підприємці обмінялися думками з американськими колегами і підписали договори, проекти на суму близько 1,4 млрд дол. США, зокрема про закупівлю чотирьох літаків Боїнг 787, підготовку 50 тис. викладачів інформатики, двох проектів з розвитку туризму в Куангніні на 200 млн дол. США, у Куан-гнамі на 25 млн доларів. Зустрічі прем'єр-міністра В'єтнаму з американською стороною дали позитивні результати. Переговори між двома керівниками американська сторона оцінила як «дуже гарні». Завдяки сотням зустрічей із владою, парламентом, підприємцями, журналістами, соціальними організаціями, ветеранами, в'єтнамською діаспорою був створений образ В'єтнаму як країни, яка відновлюється, швидко розвивається, інтегрується; країни незалежної і суверенної. Це оптимізувало суспільну думку, зробило внесок в усунення неправильного уявлення про В'єтнам у США. Уряд США, зокрема президент Буш, високо оцінив досягнення В'єтнаму в процесі відновлення і позицію нашої держави в Азіатсько--Тихоокеанському регіоні. Сторони домовилися про дружні, творчі, стабільні і довгострокові, різнобічні відносини на основі рівноправності, взаємної поваги, взаємовигоди [3]. Керівництво і Національний конгрес США зацікавлені в сильній позиції В'єтнаму, вони підтримують його на міжнародній арені, особливо в АСЕАН, АРЕС. Президент Буш також має намір відвідати В'єтнам з офіційним візитом і бути присутнім на саміті найвищого рівня АРЕС-2006. На переговорах президент Буш зобов'язався підтримувати В'єтнам у найшвидшому його прийнятті у Світову торгову організацію (СТО). Сторони досягнули угоди про зміцнення співробітництва в галузях економіки, торгівлі, освіти, науки і техніки, медицини, культури, у вирішенні міждержавних проблем, наприклад, міжнародний тероризм, міжнародна злочинність, наркотики, торгівля людьми, охорона здоров'я, проблема MIA, ліквідація наслідків війни тощо. В'єтнам і США досягнули домовленості про те, що США допоможе підготувати фахівців з англійської мови, військової медицини, військової техніки, буде здійснений обмін офіцерами з безпеки в дипломатичних представництвах. Перспективи розвитку відносинМинуло 10 років після нормалізації відносин двох країн. Держави мають істотні досягнення в торгово-економічній, політичній, дипломатичній, науково-технічній сферах; у галузі освіти, охорони здоров'я, у вирішенні наслідків війни (пошук зниклих американців і в'єтнамців, розмінування бомб, допомога інвалідам); існує співробітництво в боротьбі проти тероризму, міжнародних злочинців, наркотиків, відмивання грошей, торгівлі людьми; у сферах держбезпеки й оборони. Цьому особливо сприяв історичний візит [17], коли вперше глава в'єтнамського уряду прибув у США. Сторони мають розбіжності у поглядах на демократію, права людини, свободу релігії, «в'єтнамський синдром» в американському співтоваристві, торговельні суперечки. У них різний державний устрій, культура, методи ведення бізнесу, законодавство. Держави готові до діалогу, перешкоди для співробітництва будуть звужені. Нині американці сприймають В'єтнам як державу-партнера, а не як територію війни. В'єтнам вважає США важливим партнером і готовий розвивати різносторонні відносини, особливо торгово-економічні. Поглиблення двосторонніх відносин буде корисним для двох країн, і стане внеском у справу збереження стабільності і співробітництва в регіоні й у світі.
* Доповідна записка помічника міністра закордонних справ із питань Східноазійсько-Тихоокеанського регіону К. Ло на Національних зборах 31 березня 1993 року. Література 1. Сучасна в'єтнамська дипломатія (1975-2002) / Під ред. Ву Зіонг Хуана. — Ханой, 2002. 2. В'єтнамська дипломатія (1945-2000). — Ханой: Вид-во Держполітики, 2000. 3. Спільне в'єтнамо-американське комюніке 21 червня 2005 // Народна газета. — 2005. — 22 червня. 4. Фан Ван Кхай. В'єтнам на шляху відновлення // Washington Times, 2005. — 21 червня. — Vn Express, 22 червня 2005. 5. Фан Ван Кхай. Інтерв'ю для газети Vn Express. 2005. — 4 лютого. 6. Прем'єр-міністр Фан Ван Кхай. Інтерв'ю для газети Wаshington Post, 2005. — 16 червня. 7. Заступник прем'єр-міністра Ву Кхоан. Інтерв'ю для телеканалу CNN, 2005. — 20 червня. 8. Б. Клінтон. Декларація про нормалізацію відносин з В'єтнамом, 11 липня 1995. 9. Майкл У. Мартін (Посол США у В'єтнамі). Інтерв'ю газеті «Інвестиції», Vn Express, 21 червня 2005. 10. Нгуен Дік Хунг. В'єтнамо-американські відносини// нові віхи. Спеціальний випуск. — 2004. — №1. — липень. 11. Ха Ві. Новий погляд на американського інвестора.// Електронна газета VnExpress.net, 17 червня 2005. 12. Уоррен Крістофер. Азіатсько-Тихоокеанська стратегія США. Виступ, 26 липня 1995 // Вісник соціальних наук, 1999. — № 11. 13. Торгівля притягає В'єтнам до США // Christian Science Monitor, 26 червня 2005. 14. Фредерік З. Браун. Чому США потрібна нормалізація відносин з В'єтнамом // Іноземна військова справа. — 1994. — №1. 15. Ву Зионг Хуан. Доповідь на відкритті наукового семінару «В'єтнамо-американські відносини», 5 років після нормалізації. Академія міжнародних відносин. — 2000. — липень. 16. Richard D. Fisher. Beyond Normalization. A Winnig Strategy for US Relation With ViOt Nam. Backgrounde Up 17. «День», «Голос України». — 2005. — 22 червня. |
передплатний індекс 09881 | про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту |