РУБРИКИ |
|
№ 2/2005 | |
архів номерів
Грибы кордицепс купить по низкой цене muhomor.pro.
|
Реформування пенсійного забезпечення на досвіді УгорщиниЄвген РОМАНЕНКО, докторант Інституту міжнародної економіки та фінансів МАУП Триває обговорення моделі системи пенсійного страхування, яка функціонує в Україні внаслідок проведення пенсійної реформи. Країни колишнього соціалістичного табору використовують моделі страхової системи пенсійного забезпечення, які відрізняються від нашої. Аналізуючи ж пенсійну систему, яка сформована в Україні відповідно до діючих з 1 січня 2004 року базових законів, можна стверджувати, що вона частково нагадує угорську (з урахуванням національної специфіки). Про схожість з угорською системою свідчить той факт, що Україна зберігає солідарний компонент (хоча він є істотно меншим, ніж в Угорщині) та створює обов'язкову накопичувальну складову. Населення Угорщини — 10,1 мільйона осіб і воно поступово зменшується. Працездатних людей 4,5 мільйона, з урахуванням приблизно 15 відсотків офіційно безробітних. На початку 2000 року в Угорщині проживало 3,2 мільйона пенсіонерів або 32 відсотки населення країни (кожен третій), зокрема ті, хто пішов на пенсію достроково та мають пільги у зв'язку з інвалідністю. Населення пенсійного віку — в основному жінки похилого віку, які потребують дедалі більше витрат на медичне обслуговування. Пенсійний вік був низьким: 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. Стара система передбачала виплату пенсії на рівні 40 відсотків середньої заробітної плати. Пропорція пенсійного та малолітнього населення до людей працездатного віку висока і зростатиме в найближчому майбутньому. За нинішніми оцінками, коефіцієнт демографічної залежності системи становив 79 відсотків 2001 року та зросте до 87 відсотків у 2020 році. Внесення змін до пенсійного забезпечення означає, що сучасне покоління нестиме на собі не лише поточні витрати за планами «негайних виплат», але також і тягар інвестицій, які необхідні для створення нової системи. З іншого боку, набуті права на одержання пенсій за сучасної системи вважаються неокупними капіталовкладеннями або незареєстрованим державним боргом. Тобто державний дефіцит, який специфічно виникає внаслідок оплати цих прав, перетворює уявний борг в реальний. 1998 року Угорщина розпочала радикальну пенсійну реформу за такими специфічними реформаторськими принципами: • домінуючою залишається система на засадах соціального страхування та солідарності поколінь, тобто система виплат із поточних надходжень (1-й рівень); • соціальне страхування доповнюється механізмом як обов'язкових (2-й рівень), так і добровільних (3-й рівень) особистих пенсійних заощаджень, які накопичуються в приватних неприбуткових пенсійних касах (фондах); • пенсійний вік поступово зростатиме з 55 та 60 років, відповідно для жінок та чоловіків, до 62 років для обох статей до 2008 року; • щорічна індексація поточних пенсій проводитиметься на основі швейцарської формули, за якою братиметься половина змін в індексі споживчих цін і половина змін у середній заробітній платі в промисловості; • розширюватиметься база для оподаткування заробітної плати з метою залучення всіх доходів аналогічних до заробітної плати; • розмір податку на заробітну плату становить 30 відсотків, який розподілятиметься між першим і другим обов'язковими рівнями наступним чином: у 1998-му — 6 відсотків зарплати перераховувались на індивідуальні ощадні пенсійні рахунки тих, хто є учасником нової системи; 1999 року перераховувались 7 відсотків, а 2000-го цей показник зріс і становив 8 відсотків. Ці внески вираховуються із заробітної плати працюючих і не оподатковуються. Решта — внески роботодавців (24 відсотки у 1998-му, 23 у 1999-му і 22 відсотки — у 2000 році); • оподатковується лише частина заробітної плати, причому податок не перевищує 2,5 відсотки середньої зарплатні; • нова пенсійна система є обов'язковою для всіх, хто починає працювати. Для вже працюючих вступ до нової системи є добровільним; • надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, які брали участь у новій системі принаймні 15 Унаслідок виконання цих заходів очікується, що: • ці реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи «негайних виплат» (1-й рівень), а отже, на перспективу, і державний дефіцит; • реформи значною мірою збільшать обсяг внутрішніх приватних заощаджень; • рівень пенсійних пільг буде тісніше пов'язаний із рівнем заробітків, на яких ці пільги ґрунтуються; • приватно визначена пенсія (на основі внесків) повинна значно компенсувати скорочення державних коштів у пільгові пенсії, які визначає уряд, а отже, майбутні пенсіонери будуть краще забезпечені; • кожен третій, зайнятий добровільно, став членом обов'язкової пенсійної каси 1998 року, а кожен четвертий є учасником добровільної пенсійної каси; • середній рівень пенсій не повинен бути нижчим від рівня, який склався до пенсійної реформи, тобто 55–65 відсотків середньої заробітної плати (доходу); • система гарантує виплату пенсій особам, які раніше вийшли на пенсію. Керуючись згаданими принципами, був напрацьований законодавчий пакет регулювання правових відносин страхування, який містить: Закон 1993 року «Про каси добровільного взаємного страхування», Закон 1997 року «Про пенсію за соціальним страхуванням», Закон 1997 року «Про приватну пенсію та про приватні пенсійні каси» та Закон 1997 року «Про осіб, які мають право на соціальне забезпечення та приватну пенсію, а також про внески, які підлягають сплаті для покриття вартості послуг». Згідно із Законом «Про каси добровільного взаємного страхування», з грудня 1993 року в Угорщині з'явилась можливість створювати добровільні пенсійні каси. Досвід їх роботи відіграв вирішальну роль при створенні другого рівня пенсійного забезпечення. Кількість добровільних пенсійних кас і членство в них невпинно зростає. Нині налічується близько 250 таких кас, а кількість членів вже досягла 1 мільйона осіб, що становить майже четверту частину всіх зайнятих. Лише упродовж 1998 року кількість членів добровільних кас зросла на третину. Завдяки існуванню податкових пільг працедавці підтримують створення пенсійних кас. Характерні риси добровільної пенсійної системи (3-й рівень). • Добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, яка створюється на приватній • Індивідуальні рахунки вкладників. • Операції каси: збір, адміністрування, управління інвестиціями, виплата пенсій (ануїтету), одноразові виплати при досягненні пенсійного віку. • Призначення дипозитарію є обов'язковим. • Регулювання здійснює Державний орган нагляду за приватними касами. Концепція полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (банків, компаній з управління активами, брокерів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам. Україні, можливо, варто було б скористатися угорським досвідом попереднього запровадження недержавного пенсійного забезпечення третього рівня для випробування всього комплексу питань, пов'язаних із накопичувальною пенсійною системою. Тим більше, що в нас уже функціонували схожі недержавні пенсійні фонди. Однак для цього потрібно створити надійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структури цієї системи. Загальнообов'язкова накопичувальна системаДругим рівнем системи соціального страхування є загальнообов'язкова накопичувальна система (запроваджена з січня 1998 року). Цей другий компонент є обов'язковим для осіб, які починають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998-го мають право зробити власний вибір — приєднатись до нової системи або залишитись у старій. При цьому бажаючі перейти до нової системи повинні перебувати в ній не менше 15 років (тобто особи, які народилися після 1951 р.), оскільки саме такий термін необхідний для капіталізації внесків, щоб отримати адекватну пенсію. Таким чином у старій солідарній системі не буде нових членів, і з часом вона зникне. Для тих, хто «постраждав» від того, що не потрапив до нової пенсійної системи, передбачена державна підтримка у вигляді: а) податкових пільг у випадку їх залучення до добровільних пенсійних кас (третій рівень), та б) додаткових внесків роботодавця у розмірі 6 відсотків зарплати. Для населення були підготовлені та роздані варіанти актуарних розрахунків для прийняття рішення щодо вибору пенсійної системи. У 1998 році 1,3 мільйона осіб, що значно перевищувало прогноз, дали згоду стати членами цих пенсійних кас другого рівня. Пенсійні каси 2-го рівня схожі до пенсійних кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності: • кількість членів пенсійної каси 2-го рівня — не менше 2 тис. осіб; • надійний керівник та ефективна організаційна структура; • законодавством встановлено перелік юридичних осіб, які можуть засновувати пенсійні каси другого рівня: роботодавці, професійні палати, організації, які представляють інтереси як трудящих, так і працедавців тощо; • засновник пенсійної каси може делегувати членів до правління каси; • резерв (статутний фонд) для «самостійної» діяльності 50 тис. дол. США. Основне право застрахованих — обирати пенсійну касу, а також вільно переходити з однієї каси до іншої, де різні види ануїтетів та пенсій їх більше влаштовують. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах. Для визначення розміру пенсії застосовується єдиний показник очікуваної тривалості життя при досягненні пенсійного віку для осіб обох статей, що, звичайно, призведе до перерозподілу частини внесків чоловіків на користь жінок. Угорська законодавча структура забезпечує фізичне і юридичне розмежування активів учасників і активів засновників пенсійних кас. Структура гарантує захист внесків та доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві. Активи учасників повинні зберігатись на окремому банківському рахунку, який не належить компанії з управління активами. Лише банк-депозитарій від імені членів пенсійної каси фізично володіє їхніми активами. Законодавчі вимоги до інвестиційної діяльностіАктиви пенсійної каси повинні інвестуватись виключно в інтересах учасників каси. Основні правила інвестування включають вимоги щодо диверсифікації, співвідношення активів і пасивів, уникнення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестування можна здійснювати тільки на регульованих ринках (фондовий ринок, комп'ютерні системи торгівлі цінними паперами), встановлюються окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування. Встановлений перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних елементів, надає максимальні обмеження у вигляді загального розміру інвестованих коштів для кожної групи, встановлює правила для оцінки активів і розрахунку надходжень від інвестицій. Наприкінці 1998 року інвестиційний портфель обов'язкових пенсійних кас в Угорщині виглядав так:
• державні цінні папери 79% • внески на банківських рахунках і готівка 11% • акції 8% • облігації 2% • разом 100% Тобто інвестиційний портфель є досить консервативним, оскільки, з одного боку, існують законодавчі вимоги щодо мінімальних гарантій прибутковості активів, а з іншого — нерозвинений фондовий ринок Угорська пенсійна система має низку багатосторонніх, головним чином побічних гарантій, які стосуються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального розміру надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадку зміни надходжень від інвестиційної діяльності. З боку уряду гарантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній розмір надходжень визначається за еталонним індексом, а також існують очікуваний максимальний і мінімальний розмір надходжень. Гарантійний фонд — це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3–0,5 відсотки із внесків учасників фонду. Він також задовольняє претензії учасника фонду у випадку шахрайства чи некваліфікованих дій керуючих активами. Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для 2-го рівня встановлений тільки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25 відсотків від солідарної пенсії 1-го рівня учасника фонду. З 1998-го активи всіх приватних пенсійних кас (як обов'язкових та добровільних) стрімко зростали: з 63,4 мільярдів форинтів у 1 кварталі до 131 мільярда форинтів (приблизно 560 мільйонів доларів США) наприкінці 2002 року, тобто удвічі. Нагляд за діяльністю пенсійних кас. Іще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного 3-го рівня, уряд створив у 1993 році орган державного нагляду за діяльністю пенсійних кас. Ним є Державний орган нагляду за пенсійними касами — самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само, як і орган Державного страхового нагляду, але відрізняється від нього за банківською діяльністю та ринком капіталу, який підпорядкований безпосередньо уряду. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний як для кас 2-го обов'язкового, так і 3-го добровільного рівнів. На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2 відсотки відрахування з внесків учасників пенсійних кас. Структура органу нагляду складається з відділів: юридичного і ліцензування; інспекторського і обліку; нагляду за інвестиціями; системи виплат та актуарного; координаційного і кадрового; інформаційного і архівного. До пенсійних кас обов'язкового рівня застосовується двоступеневий порядок ліцензування, а саме: ліцензія на заснування і ліцензія на здійснення діяльності у повному обсязі, а також упродовж півроку вона повинна виконати всі вимоги для їх отримання. Правові норми до обліку та звітності суворі і передбачають квартальну, річну та актуарну (у випадку страхової діяльності) звітність пенсійних кас. Каси зобов'язані надавати інформацію для широкого оприлюднення: • дата початку роботи каси; • імена і посади службових осіб фонду; • балансовий звіт фонду; • кількість учасників фонду; • надходження від внесків та інших джерел; • розподіл надходжень між резервними коштами; • розмір прибутків, які надає каса; • управлінські витрати каси; • результати, отримані від інвестиційної діяльності; • найменування довірителів фонду; • штрафи, накладені органом нагляду; • регрес Гарантійного фонду; • усі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів. Існують також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема пенсійні каси повинні публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності здійснених витрат. Результати інвестиційної діяльності вимірюються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати учасників про свою роботу та фінансовий стан, а також стан їх рахунків. Щонайменше щороку кожен учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок. Брошури, буклети і об'яви, які готує каса, не повинні містити перекручених даних та інформації. Будь-який опис результатів роботи каси повинен включати обачні і професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, тільки дані і факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюдненні. Під час презентації результатів діяльності каси, зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період також повинні бути вказані. Потенційні недоліки угорської пенсійної системи: • відсутність централізованої автоматизованої системи ведення персоніфікованого обліку внесків і заробітку всіх працівників не сприяє зміцненню фінансової стабільності системи соціального страхування та має деякі негативні сторони; • запровадження обов'язкової накопичувальної системи за рахунок зменшення надходжень коштів до системи соціального страхування спричинює великий дефіцит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричинити інфляцію та інші негативні наслідки; • гарантування мінімальної ставки інвестиційного доходу спричиняє зростання адміністративних витрат і не дає жодних переваг учасникам у виборі пенсійних кас; • скорочення адміністративних витрат у накопичувальній системі тісно пов'язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в іншу, що створює можливість відкритих пенсійних кас. Література 1. Bodie, Z. and Merton, R., «International pension swaps», Working Paper no. 02-01, Boston University School of Management, Boston (2002). 2. Lindeman, D., Rutkowski, M. and Sluchynskyy, O. «The evolution of pension systems in Eastern Europe and Central Asia: opportunities, constraints, dilemmas and emerging practices», World Bank, Washington, D.C. 2000. 3. Palacios, R. and Rocha, R. «The Hungarian pension system in transition», Pension Reform Primer series, Social Protection Discussion Paper no. 9805, World Bank, Washington, D.C.1998. |
передплатний індекс 09881 | про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту |