РУБРИКИ |
|
№ 1/2005 | |
архів номерів
|
«Ще рано оглядатися назад...»Ростислав ЩОКІН Народився 25 листопада 1980 року в місті Києві, із золотою медаллю закінчив 125-у середню школу, після чого вступив на факультет банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету. Згодом перевівся до Міжрегіональної Академії управління персоналом, де закінчив магістратуру за спеціальністю «Фінансовий менеджмент». Нині — перший віце-президент з соціально-економічного розвитку МАУП. Навчається в аспірантурі. Майстер спорту з пауерліфтингу, володар чорного поясу першого дану з рукопашного бою. — Ростиславе Георгійовичу, як Академія з'явилась у Вашому житті і що значить вона для Вас тепер, коли Ви стали однією з ключових її постатей? — З'явилась, я б сказав, дуже природним шляхом, оскільки Академія — це те, що вимріяв і завдяки повсякденній, часом виснажливій, але вдячній праці явив людям мій батько — президент Міжрегіональної Академії управління персоналом Георгій Васильович Щокін. Звісно, в дитинстві та юнацькі роки мене не могла не цікавити його професійна діяльність. До того ж численні наукові й публіцистичні праці, книги, брошури, статті він завжди пише вдома — вечорами, у вихідні, під час відпусток, і першими слухачами написаного, його «опонентами» були я та мама. Левова частка робочого часу батька йшла на адміністративні питання розбудови такого складного організму, як Академія — першого в країні приватного, а нині взагалі найбільшого і за багатьма показниками кращого закладу освіти. Тому, звичайно, я не міг залишатися осторонь питань, пов'язаних із МАУП. І коли настав час визначати свої професійні зацікавлення, я пов'язав їх з Академією, уже досить чітко уявляючи, що для цього треба. Зараз Міжрегіональна Академія управління персоналом — дуже важлива частина мого життя, з якою пов'язані основні інтереси, цілі; вона спонукає мене розвиватися професійно й духовно, надає сенс і мотивацію кожному дню. — Цікаво, які люди й обставини сприяли становленню Вашої особистості? — Мені дуже пощастило з батьками, вони завжди були й залишаються прикладом для мене; мама — того, як будувати родинні стосунки, як ставитися до рідних і близьких людей. Вона для мене — взірець турботливості, чуйності, вміння знаходити взаєморозуміння в різних життєвих ситуаціях. Взагалі — приклад того, якою має бути справжня Жінка й Мати. Батько для мене — беззаперечний взірець чоловічих чеснот, насамперед — відповідального ставлення до життя: до роботи, самоосвіти й духовного зростання, до майбутнього; у нього вчуся совісного ставлення до кожного свого кроку в житті. — Якими якостями, на Ваш погляд, необхідно володіти, щоб стати успішною людиною, і як ці якості Ви розвиваєте в собі? — Насамперед необхідно визначитися, що вважати успіхом. Я, наприклад, вважав би успіхом розуміння й виконання тих життєвих завдань, для здійснення яких кожен із нас прийшов у цей світ. А вони, ці завдання, — у кожного свої, тому загального рецепту «успіху» не існує. Через те не беруся давати поради, оскільки це — принаймні, поки що — питання і для мене самого. Намагаюся працювати і вдома у вихідні, маючи перед собою приклад батька. Незрідка саме там, спершу в уяві, народжуються ідеї, які затим обговорюю з колегами по роботі, втілюємо в ті чи інші проекти. Для мене важливо, щоб людина була впевнена у своїх професійних якостях; тоді вона сама ніби випромінює успіх. — Як долалися сумніви, якщо вони виникали? — Переконаний: сумніви долаються, якщо людина ставить перед собою чітку мету, якщо її наміри чисті, якщо справа її спрямована на добро. Дуже важлива, на мій погляд, також м ність в досягненні мети. — З Вас, Ростиславе Георгійовичу, з керованої Вами служби розпочиналось чимало важливих проектів, уже здійснених Академією. Тож, бодай стисло, будь ласка, — про те, які з них і чим саме особливо дорогі для Вас? Особливо дорогі для мене майбутні проекти, оскільки вони знову подарують відчуття радості від створення чогось нового, важливого, корисного людям. До того ж, гадаю, я не в тому віці, коли орієнтуєшся на досягнуте. Мені ще рано озиратися назад, бо для цього треба зупинитись. А це неприпустимо. — Пане Ростиславе, хотілось би довідатися яка література цікавить Вас, про інші Ваші захоплення. Взагалі: що, на Ваш погляд, робить змістовним і цікавим життя сучасної молодої людини? — Ще зі школи я читаю переважно лише духовну та професійну літературу, люблю перечитувати А цікавим життя, як на мене, робить змістовність внутрішнього світу людини, наявність цілей і бачення шляхів їх досягнення. Щодо захоплень, то, крім оволодіння новими професійними навичками і знаннями, це — спорт. Мені подобаються чоловічі, індивідуальні силові види та бойові єдиноборства. — Розпочинається 2005-й рік, з якими надіями й сподіваннями Ви його зустрічаєте? Що — Безумовно, в новому році нас чекають нові випробування, нові, ще складніші завдання. Тому Щастя й удачі всім! Розмову вів |
передплатний індекс 09881 | про видання | реклама у виданні | контакти | попередня версія сайту |